"Миколайчук: кіно, яке не забувається"

Кіноперегляд з нагоди 85-річчя Івана Миколайчука

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к — український кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник, Лауреат Шевченківської премії 1988 року, який зробив величезний внесок у розвиток українського кіно. Він став його символом, душею й назавжди запам’ятався як один із найвидатніших акторів України, як зірка світового масштабу.

На творчому рахунку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, 9 написаних сценаріїв та 2 режисерські роботи.

Кінокартина «Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннеса, отримавши 39 міжнародних нагород та 28 призів на кінофестивалях у 21 країні. За перший рік прокату цей фільм переглянули понад 8,5 мільйона глядачів і він був включений до списку обов’язкових для перегляду студентами Гарвардського університету, які вивчали кінознавство.

Цікаві факти з життя

☝Першу свою роль Іван Миколайчук зіграв у 12 років. Тоді він був дідом у виставі «Безталанна» в сільському театрі. Свій перший кіносценарій – «Живий хрест у мертвій діброві» написав у 17 років.

☝Актор гарно співав, грав на сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі та арфі.

☝На роль головного героя – Івана у фільмі «Тіні забутих предків» спочатку був затверджений інший актор, але режисеру Параджанову настільки сподобалась гра буковинця на кінопробі, що він змінив своє рішення. «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були вражені. Забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора», – розповідав Параджанов. А ще про Миколайчука він казав так: «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко».

☝Коли Миколайчук знімався у Болгарії, до нього в гості прийшов Жан-Поль Бельмондо, і запросив до бару перед своїм відльотом. Актори відмовились від перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось ще, то акторська справа нічого не варта на цьому світі». Вечір два таланти провели вдвох, розуміючи один одного без жодного слова.

☝У 60-ті роки XX ст. Миколайчука запрошували до зйомок у Голлівуді, але Держкіно про ці запрошення актора не повідомило.

☝Перед зйомками фільму «Бур'ян» Іван Миколайчук морив себе голодом, щоб його герой мав дійсно виснажений вигляд.

☝Зі своєю майбутньою дружиною і музою Миколайчук познайомився, коли обом було по 17 років. Побралися, коли йому виповнився 21, і в злагоді щасливо прожили разом 25 літ. Дітей у них не було.

☝З важкою хворобою Миколайчук прожив майже 15 років. Помер 3 серпня 1987 року – через чотири дні після срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено білий кам’яний хрест, на якому вибито слова народної пісні.

☝Односельці Миколайчука казали, що того року, коли актор помер, до села прилітали лебеді, яких в народі назвали Івановими.

☝На честь видатного актора й режисера названо вулиці у багатьох містах України – Києві, Полтаві, Кропивницькому, Вінниці, Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Дніпрі, Чернівцях та Ковелі.

☝Іменем Івана Миколайчука названо малу планету (астероїд) 8244.

☝Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку встановлена на будівлі кінотеатру ім. Т. Шевченка у Вижниці.

Зустріч з Олегом Гнатюком

Поетична година

7 червня в нашій бібліотеці відбулася творча зустріч з поетом Олегом Гнатюком, впродовж якої автор декламував власну поезію зі збірок «Вічність над обрієм» (2020) та «Із зав’язі Слова» (2025).

Тема одвічних цінностей: любові до рідної Батьківщини, її героїчної історії, теми мови, як дієвої зброї в боротьбі за незалежність, тема родинних цінностей і звісно любовна лірика не залишили байдужою аудиторію. За освітою та фахом пан Олег - політолог, а поезія, захоплення якою бере початок у дитинстві, стала невід'ємною частиною його життя.

☝«Писати, читати поезію для мене – це, як ліки в наш час». «Натхнення до написання своїх віршів черпаю в природі рідного краю – Карпатах, а ще в родині – моїй дружині і донечці», - в кінці зустрічі наголосив Олег Гнатюк.

☝Збірки «Вічність над обрієм» та «Із зав’язі Слова» є в бібліотеці, запрошуємо насолодитись красивим поетичним словом автора. 

Про автора: 

☝Народився 1987 року в містечку Надвірна Івано-Франківської області. 

☝Навчався на філософському факультеті КНУ імені Тараса Шевченка (спеціяльність – «Політологія»).

☝2013 р. здобув науковий ступінь кандидата політичних наук.

☝Працював у державних і громадсько-політичних установах та в міжнародних правозахисних організаціях.

☝Олег почав писати вірші ще в дитинстві. Відвідував шкільні, університетські, професійні літературні студії та гуртки.

☝Друкувався в літературно-мистецьких часописах «Дзвін», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», літературних альманахах «Скіфія», «Джерельні дзвони», «Наш Край», в «Антології сучасної новелістики та лірики України-2020», «Антології сучасної новелістики та лірики України-2021», «Антології сучасної новелістики та лірики України-2025», у міжнародному літературно-художньому журналі «Склянка Часу*Zeitglas» та ін. Є дипломантом Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича.

"АНАТОЛІЙ БАЗИЛЕВИЧ: МАЙСТЕР УКРАЇНСЬКОЇ ГРАФІКИ"

Художнє знайомство до 100 років з дня народження 

☝Анатолій Базилевич — один із найвидатніших українських художників-графіків ХХ століття. Народний художник України.

☝Народився 7 червня 1926 року в місті Жмеринка на Вінниччині. Учасник Другої світової війни. Після війни навчався в Харківському художньому інституті, де здобув фах художника-графіка.

☝У 1953 році, після закінчення інституту, Анатолій Базилевич переїхав до Києва і почав активно співпрацювати з видавництвами «Веселка», «Молодь», «Дніпро», «Радянська школа», «Радянський письменник», «Мистецтво», журналом «Перець», а також естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки». Працював у галузі книжкової ілюстрації, плаката, станкової графіки та карикатури.

☝Анатолій Базилевич мав унікальний, легко впізнаваний почерк, який поєднував традиції класичного українського бароко, реалізму та м'якого гротеску. Його малюнки завжди живі, динамічні та надзвичайно точні в деталях.

☝Головні риси художнього стилю базувалися на глибокому знанні українського фольклору та побуту. Кожен персонаж художника має виразний характер, емоцію та темперамент. Базилевич віртуозно володів малюнком людського тіла, передаючи складні рухи, ракурси та пластику. Одяг, зброя, посуд та архітектура на малюнках завжди історично достовірні.

Художник майстерно балансував між комедією та трагедією, уникаючи карикатурності.

☝Упродовж життя Базилевич експериментував з багатьма графічними техніками, але його улюбленими залишалися три:

- Перо і туш. Основна техніка художника. За допомогою чіткої чорної лінії та штрихування різної густоти він створював об'єм, текстуру та світлотінь.

- Акварель та кольорова туш. Митець використовував їх для створення м’яких колірних акцентів. Замість щільного зафарбовування він наносив прозорі шари кольору поверх чіткого тушевого малюнка.

- Сепія та вугілля. Ці матеріали художник часто обирав для ілюстрування драматичних творів Тараса Шевченка, що дозволяло досягти глибокого тонального живописного ефекту.

☝Натхнення й образи Базилевич шукав в українській культурі, яку дуже любив: сучасники згадують, що в київській майстерні митця висів портрет козака Мамая, з яким сам художник мав багато спільного в характері та вдачі, а вдома Базилевич зібрав велику колекцію українських старовинних речей — від посуду до одягу, що також лягли в основу образів "Енеї́ди". Настільною книгою під час роботи над "Енеїдою" була відома "Історія запорізьких козаків" Дмитра Яворницького.

☝Найбільшу популярність йому принесли саме ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського, які стали справжньою класикою українського мистецтва. 

☝Над ілюстраціями до поеми Івана Котляревського «Енеїда» художник працював майже десять років, створивши понад 130 оригінальних малюнків. Саме завдяки Базилевичу образи Енея та козаків стали впізнаваними для багатьох поколінь українців.

☝"Енеїда" Базилевича вийшла у видавництві "Дніпро" 1968 року як подарункове видання до 200-річчя з дня народження Котляревського. Вона мала неймовірний успіх — перша книжка розійшлася за лічені дні. Книга перевидавалася багато разів і вважається одним із найкращих зразків української книжкової графіки.

☝Базилевич оформлював також твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Гоголя та інших письменників.

☝Над інтерпретацією прози Гоголя художник активно працював у 1983–1988 роках. Його роботи до гоголівських текстів вважаються одними з найкращих в українській графіці завдяки влучному відображенню українського колориту, демонології та гумору.

☝«Вечори на хуторі біля Диканьки» — цикл малюнків, сповнених яскравого народного гумору, фольклорної містики та точних етнографічних деталей українського одягу й побуту.

☝«Миргород» — ілюстрації до повістей циклу, де Базилевич майстерно зобразив галерею колоритних персонажів від козацьких типів у «Тарасі Бульбі» до гротескних образів у «Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

☝«Вій» — графічні роботи до цієї повісті вирізняються особливою атмосферою містичного жаху, де художник ідеально передав контраст між світлим народним життям та нічними жахіттями старої церкви.

☝Зі спогадів сучасників Базилевич справляв враження інтелігентної, енергійної та харизматичної людини. Його частіше описують як талановитого, дотепного, уважного до людей митця з живим характером і почуттям гумору

☝Про родину Анатолія Базилевича відомо небагато. Він народився в родині інженера. Батько мав чудове почуття гумору й значно вплинув на формування характеру майбутнього художника. Під час Другої світової війни сім'ю примусово вивезли до Німеччини, де батько загинув від поранень, отриманих під час бомбардування. Мати повернулася разом із сином в Україну після закінчення війни.

☝У Анатолія Базилевича був син — Олексій Базилевич (народився 1956 року в Києві), який також став художником-графіком і продовжив мистецькі традиції батька. Про особисте життя не любив говорити, тож відомостей про це майже немає.

Помер 30 червня 2005 року в Києві.

«Абабагаламага»

Вистава

3 червня в нашій бібліотеці відбулася вистава «Абабагаламага» за оповіданнями Ів. Франка «Олівець»,  «Грицева шкільна наука» за участі акторки, бібліотекарки Тетяни Олійникової. Діти – учні молодшої школи «Жасмінка» мали можливість зазирнути в школу, яка існувала більше ста років тому! Якою вона була? Як навчалися їх однолітки? Якою була дисципліна в класі? Взаємини між школярами? Взаємини між учнями і вчителями? Ці теми були цікавими для маленьких глядачів, адже вони мимоволі порівнювали ті події з їх сучасним шкільним навчанням і життям. Під час вистави діти наче проживали життя головних героїв, раділи за них, співчували. По закінченню кожний зробив свій висновок, але однозначно зрозумів, що знання здобуваються не відразу, і кожен крок до них є цінним.

Завдяки яскравій грі акторки, чудовому музичному супроводу, гумору та мудрості творів Івана Франка вистава була цікавою і для дітей, і для дорослих. Вона спонукає замислитися над важливістю освіти, виховання та людяності.

Пропонуємо послухати оповідання.

Оповідання «Олівець» розкриває важливість чесності, відповідальності за власні вчинки, як дитини так і дорослої людини. 

«Грицева шкільна наука» з гумором показує перші кроки дитини у навчанні, її страхи, помилки та прагнення пізнавати світ.

«Дитинство, обірване війною»

Інформування

до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України

      💔Сьогодні день, коли слова безсилі, а біль стає загальнонаціональним. Ми згадуємо найменших і найневинніших жертв цієї жорстокої війни — українських дітей, чиї життя безжально обірвав ворог.

Дитинство має асоціюватися зі сміхом, іграми, першими шкільними дзвониками та світлими мріями про майбутнє. Натомість українські діти пізнали жахи повітряних тривог, бомб, окупації та втрати рідних. Кожне втрачене дитяче життя — це непоправна трагедія для всієї нашої держави, це нездійснені мрії, які мали б творити майбутнє України.

Щороку 4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, чиї життя обірвала війна. Цей день є нагадуванням про страшну ціну, яку платить український народ за свою свободу та незалежність. 

     💔За офіційними даними, станом на кінець травня 2026 року, від початку російської агресії проти України загинуло щонайменше 705 дітей, понад 2527 зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Ці дані не є остаточними, оскільки триває встановлення фактів на тимчасово окупованих територіях та в районах активних бойових дій.

    💔Від початку повномасштабної війни Росія незаконно депортувала та примусово перемістила понад 20 тисяч українських дітей. Багатьох із них розлучили з родинами, змушували змінювати громадянство та ідентичність. Повернення кожної дитини залишається одним із найважливіших гуманітарних завдань України та міжнародної спільноти. Станом на 2026 рік додому вдалося повернути понад 2 100 дітей, однак тисячі ще чекають на возз'єднання зі своїми родинами.

«Молочні факти та міфи»

Вікторина до Всесвітнього дня молока

Традиційно Всесвітній день молока (World Milk Day) відзначають 1 червня з 2001 року за ініціативою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. 

Молоко — один із найдавніших і найпопулярніших напоїв людства. Його вживають уже тисячі років, починаючи з часу одомашнення тварин. Його п’ють у чистому вигляді, додають до кави, чаю, каш, використовують для приготування йогуртів, сирів, десертів. А чи все ми знаємо про цей цілющий напій? Можливо він і не для всіх таким є? Пропонуємо вікторину, яка допоможе вам перевірити свої знання! Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою!

Молочна галузь України зараз переживає період змін: великі ферми поступово зміцнюються, а малі господарства скорочуються через економічні труднощі. Попри це, молоко залишається важливою частиною українського сільського господарства і харчової промисловості.

Українське молоко — це не лише продукт, а й результат щоденної праці людей, турботи про тварин і збереження сільських традицій.

Українські молочні продукти: сири, йогурти, ряжанка, кефір, сметана в пріорітеті у наших споживачів. Підтримувати треба своїх, своє!

«ТЮТЮН - ПАУЗА НАЗАВЖДИ»

Що варто знати про куріння. Вікторина

31 травня світ відзначає Всесвітній день без тютюну (Всесвітній день відмови від куріння). Цей день — чудова нагода переглянути свої шкідливі звички та зробити крок назустріч здоровому життю, поставити паління тютюну на паузу назавжди!

                                                       

                                                       В І К Т О Р И Н А

🌿 Історія: 

☝Тютюн походить з Америки. 

☝Його почали вирощувати понад 8 тисяч років тому. 

☝До Європи тютюн потрапив після подорожей мореплавців у XVI столітті. 

☝На територію сучасної України тютюн потрпив приблизно в другій половині XVI століття (1500-ті роки). До України його привозили європейські купці, мандрівники та військові. Уже в XVII–XVIII століттях тютюн почав активно вирощуватися й продаватися, особливо на ярмарках і в містах.

⚠️ Шкода тютюну

☝Нікотин, що міститься в тютюні, є однією з речовин, яка швидко викликає залежність.

☝У тютюновому димі міститься понад 7 000 хімічних речовин, багато з яких є токсичними.

☝Куріння підвищує ризик захворювань серця, судин і легень.

☝Тютюновий дим може спричиняти онкологічні захворювання.

☝Пасивне куріння також шкодить здоров’ю людей, які перебувають поруч.

☝Куріння погіршує пам’ять, витривалість, стан шкіри та зубів.

✅ Чи є користь?

☝У минулому тютюн використовували в народній медицині, але сучасна наука не рекомендує його як лікувальний засіб.

☝Рослину тютюну інколи застосовують у наукових дослідженнях та для виробництва окремих біологічних препаратів.

☝Для здоров’я людини безпечної користі від куріння не існує.

Куріння в Україні: виклик для здоров'я

Про куріння в Україні сьогодні можна сказати кілька важливих речей:

☝Рівень куріння поступово знижується. 

☝За результатами опитувань 2025 року, близько 29% дорослих українців вживають тютюнові або нікотинові вироби, що менше, ніж було десять-п'ятнадцять років тому.

☝В Україні діють обмеження на рекламу тютюнових виробів, заборона куріння в багатьох громадських місцях та попередження про шкоду для здоров'я на пачках сигарет. Це сприяє зменшенню кількості курців.

☝Особливе занепокоєння викликає поширення електронних сигарет серед молоді. За даними досліджень, майже кожен п'ятий підліток вживає електронні сигарети.

☝Попри позитивну тенденцію, куріння залишається однією з головних причин передчасних захворювань і смертності, пов'язаних із серцево-судинними, онкологічними та легеневими хворобами.

Про шкоду куріння люди знають, то чому ж починають курити!?

☝Куріння — це звичка, яка часто починається не через справжню потребу, а через вплив оточення, цікавість або емоційні причини.

☝Найпоширеніші причини:

☝Цікавість — підлітки або молоді люди хочуть “спробувати, як це”.

☝Вплив друзів — коли в компанії хтось курить, інші можуть робити те саме, щоб “не виділятися”.

☝Бажання виглядати дорослішими — у підлітковому віці куріння інколи сприймається як ознака “дорослості”.

☝Стрес або емоції — деякі люди думають, що сигарети допомагають заспокоїтися.

☝Звичка з сім’ї — якщо батьки або старші курять, це може здаватися нормою.

Що людям "подобається" в курінні (на перший погляд)

Багато хто описує такі відчуття:

☝коротке розслаблення або “перерва”

☝відчуття, ніби знімається напруга

☝"ритуал" — вийти, зробити паузу, поговорити

☝інколи — легке відчуття ейфорії через нікотин

Але важливо розуміти: це тимчасові ефекти.

Людина не помічає одразу, як організм швидко звикає до нікотину, з’являється залежність. Щоб відчути те саме "розслаблення" потрібно курити знову, без сигарети може з’являтися дратівливість або тривожність.

Варто задуматись, чи не буде ця шкідлива звичка  керувати вами все життя та зробить його коротким та болісним!

"МУЗЕЇ КИЄВА"

 Вікторина до Дня Києва

День Києва у 2026 році святкуватимуть 31 травня (неділя). Традиційно святкування припадає на останню неділю травня, і цього дня місто відзначатиме свою 1544-ту річницю з офіційно прийнятого 482 року заснування.

Зазвичай на День Києва  кияни і гості залюбки відвідують концерти, виставки, музеї, які є візитівкою міста та яких існує велика кількість. Саме в музеях зберігаються знання про наше минуле. Чи знаєте ви музеї Києва? Можливо після цієї вікторини ви захочете відвідати такі, про які ще не знали!? Дайте відповідь на запитання, вибравши на вашу думку правильний варіант. Натисніть галочку, і рухайтесь далі за стрілочкою! Бажаємо удачі!

«Пташині трелі над книжковими полицями»

Пізнавальна бесіда

27 травня в нашій бібліотеці відбулася пізнавальна зустріч, під час якої учні 2а класу Ліцей біотехнологій № 177 м. Києва вирушили у захоплюючу мандрівку у світ птахів.  Прослуховування запису пташиного співу та цікаві факти з життя пернатих від працівників бібліотеки одразу викликали інтерес до цієї теми.

Діти дізналися, що птахів можна поділити на осілих (сойки, горобці, дятли, голуби); перелітних (ластівки, лелеки, шпаки, соловейки); кочових (галки, снігурі, сороки, граки). Учні немов побував на природі: лісі, полі, саду, парку, де лунає казковий спів цих неймовірних створінь.

Загадки про птахів, мультики про птахів, художня виставка Світлани Грамм про птахів зробили цю зустріч пізнавальною, цікавою, веселою та незабутньою.

"СУПЕРГЕРОЇ БЕЗБАР'ЄРНОСТІ"

Інтерактивна бесіда-гра

Проблема безбар’єрності надважлива тема всього людства, адже в світі існує багато людей з фізичними вадами, з обмеженими можливостями будь-якого віку. В повсякденному житті їм часто важко і незручно, адже світ пристосований для фізично здорових людей.

☝Щоб поговорити з дітьми на цю тему, ми завітали в Ліцей №149 до учнів 4-в класу.

Під час бесіди з дітьми з’ясували: 

Що таке бар’єрність та безбар’єрність? 

Чи всім людям однаково легко піднятися сходами? 

Чи всім легко читати текст дрібними літерами? 

Для того щоб зрозуміти таких людей ми провели інтерактив «Спробуй на собі». 

Діти з зав’язаними очима намагались зробити прості речі, які виконують кожного дня: дістати книжки з портфеля, дістати ручку з пенала, випити води, вийти з класу, підійти до дошки і написати крейдою своє ім’я. Потім всі малювали лівою рукою запропонований малюнок. І як виявилось такі завдання були для дітей важкими, не зручними. Саме ці дії дали можливість дітям зрозуміти людей з обмеженими можливостями.

Після експерименту діти дійшли висновку:

☝Турбота і взаємодопомога роблять світ добрішим і зручнішим для всіх.
☝Люди можуть спілкуватися по-різному, але кожен заслуговує на повагу і дружнє ставлення.
☝Кожна дитина важлива, і кожен може бути частиною команди.
☝Доброзичливість допомагає кожному відчути себе своїм.
☝Безбар’єрність – це не тільки про пандус!

 

ТАЄМНИЦІ СВІТУ ЧЕРЕПАХ

Екологічний репортаж та художня виставка

Черепаха – тварина, яка символізує мудрість, багатство і довголіття!

Великі і маленькі, сухопутні, морські і прісноводні, жителі пустель і лісів, вони супроводжують людину впродовж багатьох тисячоліть. Черепахи часто стають героями казок, мультфільмів, фільмів, де неодмінно наділені рисами мудрості, доброти та справедливості. А ще вони неймовірно красиві… І їх просто хочеться малювати, фотографувати і просто милуватися!

Цікава довідка: 

☝Черепахи - «довгожителі» нашої планети Земля з’явилися 220 мільйонів років тому, пережили динозаврів, і стали власниками унікальних панцирів – «броні», якої немає жоден з існуючих звірів. 

☝Чимало представників цих рептилій доживають до 100 років, але є й такі, які перетинають рубіж в 250 років. 

☝Сьогодні найбільша черепаха, важить 500-600 кг, та має довжину панцира більше 2 метрів, найменша розміром до 10-15 см. 

☝Великі і маленькі, вони впливають на «здоров’я» чималої кількості різних екосистем, в тому числі пустель, болот, прісноводних і морських середовищ. Скорочення їх чисельності може мати негативні наслідки для інших видів, в тому числі й для людини.

☝Щороку 23 травня відзначають Всесвітній день черепах, щоб нагадати людям про необхідність їх охорони. Свято започатковане Американським товариством порятунку черепах з 2000 року, щоб привернути увагу «до проблем загибелі великої кількості черепах через сусідство з людьми».

Найбільше черепахи гинуть через:

☝Пластик і сміття в океанах — морські черепахи ковтають пакети, приймаючи їх за медуз, або заплутуються в сітках та мотузках.

☝Браконьєрство — людей приваблюють панцирі, м’ясо та яйця черепах.

☝Знищення місць проживання — забудова пляжів, вирубка лісів, осушення водойм.

☝Рибальські сітки — черепахи часто випадково потрапляють у них і тонуть.

☝Забруднення води та хімікати — отруюють водойми і їжу тварин.

☝Зміна клімату — підвищення температури впливає навіть на народження малят: у деяких видів стать залежить від температури піску.

☝Пожежі та транспорт — сухопутні черепахи часто гинуть під колесами авто або під час природних пожеж.

Особливо вразливими є морські черепахи, серед яких: 

Зелена морська черепаха

Черепаха Бісса

Черепаха Логерхед

Пропонуємо виставку художніх робіт Надії Василенко-Коровянської - художниці, яка любить ці створіння, тому і створила цілу серію "Черепашкові фантазії".

Чорнобривцева черепашка.

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Макова черепашка

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Черепашки (мама і малюк).

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см).

Роботу подаровано дитячому відділенню онкоцентру на вул. Верховинній м. Київ

 Соняшникова черепашка. Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Трояндові черепашки. Ніжність.

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см).

У приватній колекції

Кульбабка-черепашка.

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см).

Роботу подаровано дитячій лікарні м. Харкова

Сакурова черепашка

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Фіалкова черепашка.

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Осіння черепашка

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Зимова черепашка

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Морська алмазна черепашка

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

 Морська черепашка і перлина

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Морська черепашка і рибки

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

У приватній колекції

Морська черепашка, рибки і морські зірки.

Гуаш на кольоровому папері (70 x50 см)

Роботу подаровано у відділення онко-гематології Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України (м. Київ)

Про роботи: створені на кольоровому пастельному папері гуашевими фарбами, окремі деталі і контури зроблені металізованими фарбами (гуашевими або акриловими), пензлики – колонок.

Кожна деталь малюнку відпрацьовується простим олівцем на папері. Коли весь малюнок олівцем зроблено, пензликом наноситься фарба на деталі, після цього – фінальна частина – нанесення контуру (теж фарбою і пензликом).

Використовуються переважно так звані «чисті» кольори (тобто без змішування, просто з баночки готові фарби), що на думку деяких знавців ріднить мої художні роботи з японською технікою живопису.

Одностайної думки щодо художнього стилю виконання досі немає.

Деякі художники, намагаючись визначити стиль робіт і віднести їх до якогось із вже існуючих різновидів, називали такі стилі, як примітивізм, декор, наїв – але й досі не знайшли відповідного напрямку і не мають одностайної думки.

Нічого навмисне не придумую, «течу» за рукою і отримую задоволення від процесу.

Від автора:

«Покатай мене, велика Черепахо!»

☝У міф про величезну світову рептилію, на панцирі якої спочиває Земля, вірили в Стародавній Індії та Китаї.

Певне саме цими міфами послуговувався один з найпопулярніших британських письменників, автор гумористичних романів у жанрі фентезі Террі Пратчетт у всесвіті, описаному ним в серії романів «Плоский світ», де планета у формі диска, розташована на спинах чотирьох слонів, яких несе гігантська черепаха А’Туін, що пливе у космосі...

☝Такий собі художньо-літературно-ліричний вступ...

Черепахи (особливо великі морські зелені черепахи) зачаровують мене з дитинства, і, хоча, я їх ніколи не бачила наживо, я можу говорити про них нескінченно довго...

Тому повернімося до художньої експозиції «Черепашкові фантазії», бо ще більше мені подобається їх малювати – бо кожен панцир – це не розписане полотно, а кожна черепашка – це неймовірне створіння варте нашої уваги і любові.

На жаль, багато видів черепах знаходяться на межі зникнення, своїми роботами я намагаюся привернути увагу до цих чудових створінь, показати, як їх бачу я...

Бережімо наших черепах і природу!

Про автора:

Надія Василенко-Коровянська – поет, письменник, художник.

Народилася 27 листопада 1973 року в м. Києві.

Закінчила видавничо-поліграфічний факультет НТУУ «КПІ» (Видавнича справа та редагування).

Спеціальності: редактор, дизайнер поліграфії.

Покликання: мистецтво і поезія.

Лауреат Міжнародного багаторівневого конкурсного проекту імені ДЕ РІШЕЛЬЄ (2013 р.) за цикл робіт «Ангели Чорнобиля»: у номінації «Живопис і графіка» – «ПЛАТИНОВИЙ ДЮК» та у номінації «Поезія» – «СРІБНИЙ ДЮК».

Має низку публікацій в поетичних збірках та періодиці.

Переглянути інші доробки автора можна на персональному сайті:

http://sunny.gallery/

Контактна інформація:

E-mail: nkpetrovna@gmail.com