Віртуальна виставка
(до Міжнародного дня боротьби за права інвалідів)
https://www.youtube.com/watch?v=ZC0wYyISNLI
Говорити про життя людей з обмеженими фізичними можливостями в нашому суспільстві не завжди зручно, адже такі проблеми, як недолік спецпристосувань для пересування, складність отримання освіти, брак робочих місць і невелика грошова допомога, позбавляють інвалідів можливості вести повноцінний спосіб життя й ізолюють їх від суспільства. А говорити необхідно, адже інвалідність — це насамперед соціальне явище, а не тільки медичне, і це не вирок. Та й не вимагають інваліди чогось особливого, лише елементарне — можливість жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми. Як доводить практика, люди з особливими потребами можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, які надихають своїм прикладом багатьох, зокрема й абсолютно здорових людей. Обмежені фізично, вони безмежні у своїх здібностях, талантах і прагненні до самовираження. Завдяки величезній силі духу й волі, ці люди досягають успіхів у найрізноманітніших сферах життя.
Яскравим прикладом тому є Михайло Горбаток, якому в 3.5 роки поставили діагноз Дитячий Церебральний Параліч. Сьогодні це дорослий юнак, якому 32 роки, і якого знають і шанують багато людей в Україні. Складний шлях пройшла родина в боротьбі за здоров’я свого сина.
Мама Ганна та тато Микола віддали хлопчика у звичайну школу, бо вважали, що їх Михайло такий, як і всі. Вони вчили його жити в соціумі, та головне довели, що кожна людина має займатися справою, яка б приносила задоволення. Одного чудового дня хлопець купив книжку «Вироби з сірників», і з того часу його життя змінилося. Він захопився створенням виробів з сірників, і створював свої маленькі перші шедеври. Через хворобу важко було працювати руками, заважала погана координація рухів, подовгу засиджувався за роботою, тоді починали боліти очі, але Михайло перемагав труднощі, відточуючи свою майстерність. Його мама все життя займається вишиванням, тож посидючість від неї, а от любов до техніки, до автомобілів від тата, адже той працював водієм. Хлопець з 10 років знав кожну запчастину автомобіля, знав як він влаштований, але дитячій мрії стати водієм через хворобу не судилося. Всі свої знання та природні здібності він направив на створення автомобілів… з сірників! Друзі порадили запропонувати свою роботу — модель автомобіля до «Національного реєстру рекордів України». І сталося диво! Михайло поставив рекорд, його вантажівка була створена з найбільшої кількості сірників, а це 5985. Премію за першу рухому конструкцію із сірників отримала людина з діагнозом ДЦП.
Мама Ганна та тато Микола віддали хлопчика у звичайну школу, бо вважали, що їх Михайло такий, як і всі. Вони вчили його жити в соціумі, та головне довели, що кожна людина має займатися справою, яка б приносила задоволення. Одного чудового дня хлопець купив книжку «Вироби з сірників», і з того часу його життя змінилося. Він захопився створенням виробів з сірників, і створював свої маленькі перші шедеври. Через хворобу важко було працювати руками, заважала погана координація рухів, подовгу засиджувався за роботою, тоді починали боліти очі, але Михайло перемагав труднощі, відточуючи свою майстерність. Його мама все життя займається вишиванням, тож посидючість від неї, а от любов до техніки, до автомобілів від тата, адже той працював водієм. Хлопець з 10 років знав кожну запчастину автомобіля, знав як він влаштований, але дитячій мрії стати водієм через хворобу не судилося. Всі свої знання та природні здібності він направив на створення автомобілів… з сірників! Друзі порадили запропонувати свою роботу — модель автомобіля до «Національного реєстру рекордів України». І сталося диво! Михайло поставив рекорд, його вантажівка була створена з найбільшої кількості сірників, а це 5985. Премію за першу рухому конструкцію із сірників отримала людина з діагнозом ДЦП.
Сьогодні Михайло бере участь у різних виставках та створює свої індивідуальні шедеври на радість людям: шкатулки, скрині, декоративні тарілки, картини, листівки та інше. А улюбленою справою займається більше десяти років!
Можливо він колись попаде і до «Книги рекордів Гіннеса»?
Історія дня:
свій початок історія «міжнародного дня боротьби за права інвалідів» бере 5 травня 1992 року. У цей день люди з обмеженими можливостями з сімнадцяти країн, одночасно провели перший загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації інвалідів. З того часу подібні заходи проводяться кожне п’яте травня.
Жодна категорія громадян не повинна залишитися без уваги влади, незалежно від національності, релігії, майнового стану, стану здоров’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар