середу, 23 лютого 2022 р.

"Тетяна Яблонська - співець людського життя"

Творче знайомство
до 105-річчя від дня народження видатної української художниці Яблонської Тетяни Нилівни



"У кожному її творі - свій багатий почуттями світ, 
яскраво виражений у новій для Яблонської і 
разом з тим притаманній лишень їй індивідуальній манері.
 І ми завжди пізнаємо руку й серце щирого митця, 
радіємо новій зустрічі з його насиченими думкою полотнами"

Іван Драч
Подивитися відеоролик з картинами художниці можна за посилання:

Творчість видатної української художниці Тетяни Яблонської визначає найвищі досягнення українського живопису та графіки і є яскравою сторінкою історії українського мистецтва першої половини ХХ ст. Її творчості властивий широкий жанровий діапазон: художниця писала портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини. Особливий нюанс в роботах – це кольори, які роблять її твори впізнаваними. Всі картини  Тетяни Яблонської насичені незвичайною теплотою. Так міг творити лише «майстер сонячної душі».

Тетяна Яблонська народилась 24 лютого 1917 року в російському місті Смоленську в родині вчителів.

У 1928 році родина переїхала в Україну, яку прийняла як  духовну батьківщину. У 1935-1941 роках Тетяна Яблонська навчалась в Київському художньому інституті у видатного живописця Федора Кричевського. Його теми материнства та праці вразила молоду Яблонську, вона стала продовжувачем його традицій. Художній інститут Яблонська закінчила за фахом «художник-живописець».

У 1938 році під час своєї першої подорожі до Москви художниця ознайомилась із роботами французьких імпресіоністів. Свіжість та невимушеність у зображенні природи та використання чистих світлих фарб на полотнах імпресіоністами, вплинули на її манеру в малюванні. Восени 1940 року в Київському художньому інституті відкрилася перша в історії інституту студентська виставка, на якій були представлені роботи Тетяни Яблонської.

Роки Другої світової війни Яблонська провела в тилу – на Поволжі. Працювала в колгоспі на різних польових роботах. Незвична до фізичної праці, вона повинна була доглядати за худобою і працювати на полі. «Я і косила, і скиртувала, і мішки тягала» – згадувала художниця. Малювала з фотографій портрети убитих чоловіків і синів односельчанок – на інші мальовничі вправи не залишалося ні часу, ні сил.

Після війни з 1947 і до 1973 року, Яблонська працювала викладачем художнього інституту. В незалежній Україні Тетяну Яблонську визнали прижиттєвим класиком. У 1998 році вона була відзначена найвищою нагородою України – премією ім. Тараса Шевченка за творчу діяльність. У 2001 році художниця одержала звання Героя України.

Найвідомішими її творами стали: «Ворог наближається», «Перед стартом», «Хліб», «У парку», «Над Дніпром», «Весна». Пейзажі «Бульвар Шевченка в Києві», «Зруйнований Хрещатик», «Руїни Пасажу», а також натюрморти «Зимове вікно» та «Кленове листя» були присвячені Києву, який став на той час уже рідним.

У фондах Національного музею історії України зберігається невелика кількість рисунків олівцем, деякі з них також присвячені Києву, зокрема, начерк «Сінний базар», «В парку Шевченка», які створила з натури в Києві у 1946 році, а до музею передала в 1961 році.

Офіційне визнання Яблонська отримала завдяки картині «Хліб», за яку вона була представлена в 1950 році до Державної премії СРСР, а в 1958 році отримала бронзову медаль на Всесвітній виставці в Брюсселі. За картину «Льон» отримала Державну премію СРСР у 1977 році. У 1997 році ЮНЕСКО назвало її художником року, а Міжнародний біографічний центр у Кембриджі оголосив Яблонську «Жінкою року 2000».

Свою останню живописну роботу художниця написала 16 червня 2005 року, а 17 червня 2005 року померла. Поховали Яблонську на Байковому кладовищі у Києві. У 2006 році її іменем було названо вулицю у Солом’янському районі м. Києва місцевості Караваєві дачі, Новокараваєві дачі. У лютому 2017 року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету номіналом в 2 гривні, присвячену Тетяні Яблонській.


Картини художниці стали окрасою Музею Дракона в Тайвані, Київської картинної галереї, Полтавського, Запорізького, Харківського художніх музеїв, Львівської картинної галереї.

"Хліб", 1949 р.

                                                                     "Весілля", 1963 р.

"Весна", 1964 р.

"Льон", 1977 р.

«Вечір. Стара Флоренція», 1973 р.

"Ранок", 1954 р.

"Сінний базар", 1946 р.

"В парку Шевченка", 1946 р.



четвер, 17 лютого 2022 р.

"Герб України - символ незалежності, символ єднання"

Інформування до 30-річчя затвердження Державного Гербу України



«…Се оздоба питоменна, не запозичена,
зв’язана з нашою тисячолітньою державною
політичною i культурною історією»

Михайло Грушевський

19 лютого 1992 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила
Державний Герб незалежної України. Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів. Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні, Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки.
Герб-тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”, синьо-жовтий прапор – три символи, які презентують нашу державу, як суверенну та незалежну. Емблему Герба зображують на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Оформлення Герба України спирається на наші національні традиції та відтворює специфіку геральдичних особливостей розвитку країни.

Центральною геральдичною фігурою Герба є Тризуб Володимира Великого, князя Київського. Князь Володимир, увівши християнство, й сам став прикладом смирення: востаннє одружився та зайнявся зведенням храмів. За такий приклад навернення Ватикан звів у головному храмі святого Петра український вівтар з двома фресками, на яких зображено княгиню Ольгу та князя Володимира з тризубом та Десятинною церквою.

У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення її незалежності IV Універсалом. Вибір саме Тризубу підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії. Сама назва «тризуб» з’явилася та прижилася вже після того, як його затверджено державним гербом УНР. «…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський у статті «Український Державний герб» наприкінці лютого 1918 року, невдовзі після узаконення Тризуба символом УНР.


У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали. Жоден номер радянського сатиричного журналу «Перець» не обходився без пропагандистсько-карикатурного зображення українських націоналістів та, відповідно, тризуба.


Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

Особливим часом для державної символіки стали події зими 2013-2014 року, на Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах.

Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності..

Найрозповсюдженіші версії походження Тризуба:

 ☝Тризут - давній знак з містичним символом тривимірності світу.



 ☝Релiгiйна версія стверджує, що це стилізоване зображення голуба — символу Святого Духу. Також існує популярна версія, що нiбито тризуб — це сокiл, який пiкiрує на здобич.

 ☝Автори іншої версії вважають, що в тризубі зашифроване слово «воля». Ця версія, до речі, з’явилася вже після затвердження тризуба як герба УНР. Тоді дехто також почав «розшифровувати» у тризубі початкові літери імен: Володимир, Ольга, Ярослав.



 ☝Наші предки використовували тризуб як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали в багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери.

 ☝ Тризуб - власницький знак князя Володимира Великого. Тризуб - родовий знак Рюриковичів. Найдревніше зображення тризуба датовано Х ст., його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, зброї, товарних пломбах.




 ☝На монетах часів Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого — тризуб.

 ☝За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті.

Тризуб об’єднує українських громадян, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність України - він є символом, в якому закодована сила української нації, її дух, традиції та століття боротьби за незалежність.

За матеріалами:




неділю, 13 лютого 2022 р.

«РОДИННА ПАЛІТРА»

Відкриття художньої виставки сестер Бондар Богдани та Олесі
(13.02-2.03)

        Відкриття цієї художньої виставки стало справжнім Славнем Книзі! 
Представлені ілюстрації до улюблених дитячих книжок художниці Богдани Бондар випромінювали світло та радість, подив та захоплення! А натюрморти Олесі Бондар вразили присутніх своєю колоритністю та природністю, вони сяяли світлом, яке присутні назвали ефектом Куїнджі!
     Під час презентації виставки ми стали свідками народження поезії. Письменниця, журналістка Аліна Третяк експромтом своїм поетичним словом описала кожну картину! Поєднання палітр Поезії та Живопису зробили Диво!
        Привітати сестер з їх першої родинною виставкою завітали друзі та колеги!
        Виставка діє з 13.02 по 2.03 за адресою вул. Єреванська, 12.
Запрошуємо!
Подивитися прямий ефір з відкриття виставки можна за посиланням:







Ілюстрації Богдани Бондар








Натюрморти Олесі Бондар









Бондар Богдана - худоджник-графік, ілюстраторка у видавництві «Видавництво Старого Лева», «Портал», «Свічадо», періодичних виданнях та інші. Проілюструвала книги серед яких трилогія «Мандрівки з чарівним Атласом. Венеція, Париж, Гринвіч» автор Надійка Гербіш ВСЛ, «Кухня пані Вишеньки» автор Сильвія Плат ВСЛ, «Сніговірші» ВСЛ, «Різдво і мої 12 бабусь» автор Катерина Єгорушкіна видавництво «Портал» та інші.

Бондар Олеся - художник кіно та театру. Художник-постановник близько 50 музичних кліпів серед яких кліпи для українських виконавців Наталії Могилевської, Ірини Білик, Віталія Козловського, Андрія Данилко та інші. Художник-поставник художніх фільмів серед яких «Штольня», «Ватага», спец проєкти каналу СТБ «Крути» та «Донецький аеропорт». Художник-постановник святкових привітань Президента України в 2015 - 2019 роках.