Коли відкривається небо...

Переконана, немає милішої людському серцю мелодії, аніж та, котра з перших акордів свого звучання зачіпає саму глибину, саме єство людської душі. Зачіпає, і несе, розбурхує якісь підсвідомі відчуття і наповнює світлими, чистими емоціями. І тоді здається, що відкривається небо, що немає нічого неможливого, що людина єднається з Всесвітом. І не важливо, це мінорні чи мажорні звуки, не важливі місце, час, і всякі інші умовності. Важливо лише, що музика йде від серця до серця...

А коли на музику лягають слова, коли поезія й мелодія єдинотворять, гармонійно взаємопідсилюють одна одну, то відбувається щось незвичне, якась алхімія, щось таке, що хочеться, затамувавши подих, затримати в собі, зберегти, не відпускати, тому що воно і є оте справжнє, те цінне, невловиме, чого ми постійно шукаємо в житті.

І яке щастя, коли такі моменти відвертості в житті трапляються...

Бібліотека імені М. Реріха пережила свій маленький катарсис, - інколи так буває, що певна подія стає ключовим моментом. Для нас таким моментом стала творча зустріч з поетом, піаністом-імпровізатором, теле-, радіожурналістом, дияконом Романом Колядою. Чи то так зірки зійшлися, чи такими були прагнення й очікування наших відвідувачів, чи іще щось інше, та в цей вечір відбувалось щось дивовижне - уже найперші акорди, що полинули з-під рук піаніста захопили й понесли кудись далеко. А коли злились воєдино голос поета, мелодія віртуоза та його щира, щемка, прекрасна поезія, - тоді й настав отой катарсис, те очищення душ, сердець, помислів, - ми всі з буденного світу поринули в божестенний, в світ краси, любові, благодаті.

Майже 2 години проминули "на одному диханні", люди вбирали, всотували в себе кожен звук, ловили кожне слово Романа, були цікаві запитання, і глибокі, такі що спонукають до роздумів, відповіді. Нам не хотілося відпускати маестро, хотілося слухати ще і ще, хотілося продовжити ці миті естетичної насолоди, - та час невблаганний...

Щиро дякуємо, Романе, за цей особливий, чудовий вечір, за душевну, приємну атмосферу яку Ви створили, - ми ще довго будемо в тому натхненному стані до якого Ви нас підняли.

   

\

Сергій Батурин "Потомственный чекист"

Ще в сиву давнину відомий філософ сказав що "без коріння рослина всихає, без минулого людина не живе" Це стосується як окремої людини, так і цілої нації, - свою історію треба вчити і знати. А сьогодні, то взагалі, ці слова як ніколи є актуальними.

Письменник, прозаїк Сергій Батурин в історії "купається", набирає від неї сили та енергії, тому в літературі він має свій почерк, його твори (а на сьогодні є уже 12 романів) є соковитими та цікавими.

"Потомственный чекист" - ще свіженька, місяць тому видана Ксенією Мацкевич книга Сергія Батурина. Сюжет відображає реальні історичні події ще зовсім недалекого радянського минулого, прототип головного героя і деякі ключові дійові особи роману ще досі живі, а канва роману розгортається в контексті тієї потужної всеперемелючої державної машини, потрапивши в яку людина, незважаючи на своє суспільне чи будь-яке інше становище, ставала простим гвинтиком... І в цьому основний зміст, і вся трагедія того історичного періоду, про який йде мова в романі.

Презентуючи "Потомственного чекиста" в бібліотеці імені М. Реріха Сергій Батурин говорив про вміння усвідомлювати й аналізувати історичні факти, про запобігання повторенню історичних помилок, про цінність життя кожної окремої людини на нашій землі.

Простір, привітний до дитини.

І в природі, і на календарі літо чимчикує до нас швидкими кроками. Коли до канікул залишились лічені дні, коли вільного часу стає все більше, і частенько діти проводять його за комп'ютером, - до нас на дитячий майданчик завітала поважна гостя, чудова письменниця, автор книжки "Як не заблукати в Павутині" Тетяна Щербаченко. Чому поважна?.. Та тому, з дітьми велася дуже важлива розмова про дуже-дуже серйозні речі , - про Всесвітню Павутину.

Таким благом цивілізації, як інтернет сучасні діти користуються ледве не з пелюшок. А чи знають вони як себе там безпечно поводити, як не втрапити в халепу у цьому всесвітньому лабіринті, як не стати жертвою злочинців, - велике питання...

І от на такі великі, важливі для безпеки дітей питання і давала відповідь чарівна пані Тетяна. Говорили про віртуальних друзів, про життя в грі, моделювали різні ігрові сюжети, а головне - мріяли про справи, які можуть змінити людство на краще.

і на завершення, - всіх, хто захоче закріпити все почуте та дізнатися щось нове, - в нашій бібліотеці вже чекає на читання книжка "Як не заблукати в Павутині".

Миттєвості весни. Освідчуємось в любові Києву

Очікування щорічного відзначення Дня нашого рідного міста, Дня Києва зважаючи на всі події державотворчої ваги останніх днів, із зрозумілих причин відійшли на задній план. Але ж свята ніхто не відміняв - і ми також до нього готуємось...

25 травня в нашій бібліотеці знана солом`янчанка, журналістка Наталка Капустянська презентувала виставку фоторобіт "Миттєвості весни або Парк на Вінницькій". Як відомо, талановита людина - талановита у всьому. І хоч пані Наталку мешканці нашого району знають, як щиру патріотку Солом'янки, у фотомистецтві пані Наталка відкрилась перед нами по-новому, - ми бачимо як вона любить своє місто, його природу, і з яким трепетом ставиться до найпотаємніших його куточків. А ще - як можна бути справжнім фотописцем однієї місцини (від нашої бібліотеки це зовсім недалеко),- парк на Вінницькій, де перед нашим зором розкривається тремтливе, зворушливе пробудження весни, весняної природи...

Фотокартини зроблені за дуже короткий проміжок часу. І тим вони вартісні, що вихоплені тут миті є не тривкими, побачити й впіймати їх не просто, не кажучи вже про те, що більшість з нас за щоденними турботами навіть не помічає цієї природньої краси та неповторюваності. А от чіпке око журналіста виокремлює повноцінні сюжети, майстерно вибираючи те, що викликає примні, позитивні емоції і радість від споглядання навколишнього світу, від нашого красивого міста.

Тому дякуємо пані Наталі за такий чудовий подарунок до Дня Києва, за насолоду від естетичного сприйняття краси нашого рідного міста.

                      

День слов`янської писемності і культури

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця.

В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

В бібліотеці імені М. Реріха в цей день відбувся літературно-музичний вечір "Писемно-пісенна мозаїка". Ми вели бесіду про роль братів Кирила та Мефодія у розвитку грамотності слов'янських народівте, про те, яким благом є можливість змалечку вчитись читати й писати, коли можна не припиняти самопізнання до глибокої старості, а сам процес читання є найвищою насолодою в інтелектуальному розвитку особистості.

А так як напередодні відзначали День працівника культури та аматорів народного мистецтва, то музична частина вечора звучала в народному стилі.