«Таємниці темних лінз»

Вікторина та цікаві факти
до Дня  винаходу сонцезахисних окулярів

«Сонце дарує світло, а ми маємо подбати про здоровий погляд!»

Сонцезахисні окуляри сьогодні фактично має кожна людина. Це не тільки модний аксесуар, а й предмет, який захищає наш зір від негатвного впливу ультрафіолетових променів! Вони можуть підкреслити характер людини, доповнити образ і навіть стати символом певної епохи.

☝27 червня — відзначають День сонцезахиснихокулярів. В цей день ми говоримо про здоров'я, медицину та захист очей від сонця.

☝1 липня — відзначають День винаходу сонцезахисних окулярів. В цей день мова йде про історію, моду та сам факт винайдення улюбленого літнього аксесуара. 

🕶️ Історія окулярів: від стародавніх часів до сучасності

☝Перші окуляри для корекції зору з'явилися наприкінці XIII століття в Італія. Вважається, що їх винайшли приблизно у 1285 році. Це були прості лінзи в оправі, які допомагали людям читати дрібний текст. Спочатку окуляри не мали дужок і трималися перед очима руками або затискалися на носі.

☝Історія захисту очей від сонця почалася значно раніше. Ще у XII столітті в Китаї судді використовували пластини з димчастого кварцу. Вони не покращували зір, але приховували емоції під час судових засідань.

☝Перші сонцезахисні окуляри, схожі на сучасні, з'явилися у XX столітті. У 1929 році американець Сем Фостер почав масово продавати їх на пляжах міста Атлантик-Сіті. Відтоді сонцезахисні окуляри стали не лише засобом захисту очей, а й модним аксесуаром.

Модні бренди сонцезахисних окулярів: від класики до світових трендів

🕶 Ray-Ban — легенда, яка стала символом стилю.

Один із найвідоміших брендів у світі. Його історія розпочалася у 1930-х роках із розробки окулярів для американських пілотів. Найвідоміші моделі — Aviator («авіатори») та Wayfarer, які стали культовими завдяки кіно, музиці та знаменитостям.

👑 Gucci — розкіш і впізнаваний дизайн. Італійський бренд, який поєднує моду, сміливі форми та фірмовий стиль. Окуляри Gucci часто мають великі оправи, яскраві деталі та є символом статусу.

✨ Prada — сучасність і сміливі рішення. Окуляри Prada відомі незвичайними формами, експериментами з дизайном та поєднанням класики з новими тенденціями.

🌟 Cartier — ювелірна елегантність. Французький бренд, відомий своїми розкішними виробами, переносить у дизайн окулярів увагу до деталей, витонченість і вишуканість.

🖤 Dior — французький шик. Окуляри Dior часто поєднують елегантність і сучасну моду. Їх обирають ті, хто любить стильні та виразні аксесуари.

🏎 Persol — італійська класика. Бренд із багатою історією, який асоціюється з майстерністю, якістю та класичним чоловічим стилем.

🏄 Oakley — технології та спорт. Бренд, популярний серед спортсменів і людей, які цінують функціональність, міцність та сучасні технології.

☝Цікаво знати: деякі моделі окулярів стали настільки відомими, що перетворилися на культурні символи — наприклад, авіатори Ray-Ban асоціюються з образом пілота, а Wayfarer стали частиною історії кіно та музики.

☝Слово «окуляри» походить від латинського слова oculus, що означає «око». «Сонцезахисні окуляри — це не лише стильний аксесуар, а й надійний захист для наших очей. Бережімо зір і дивімося на світ яскраво та безпечно!»

«Перевір себе: 

чи справжній ти експерт із сонцезахисних окулярів?» 😎

"Іван Крип'якевич: історик, що зберіг пам'ять про Україну"

Історичний екскурс до 140 років від дня народження

Іван Крип’якевич (1886–1967) — видатний український історик, академік, дослідник історії України та української культури. Його праці про козаччину, Богдана Хмельницького, Галичину та українське військо стали вагомим внеском у розвиток української історичної науки. Завдяки його дослідженням українці краще пізнали своє минуле та національну спадщину.

Чим він видатний для України?

🔹 Досліджував історію України

Крип’якевич написав сотні наукових праць про історію України від княжих часів до козацької доби. Особливу увагу приділяв історії Галичини та українського козацтва.

🔹 Вивчав постать Богдана Хмельницького

Однією з найвідоміших його праць стала книга про Богдан Хмельницький, у якій історик детально дослідив життя та діяльність гетьмана.

🔹 Створював підручники та популяризував історію

Його книги й підручники допомагали українцям пізнавати власну історію та культуру. Праця «Історія української культури» стала однією з найважливіших у цій галузі.

🔹 Розвивав українську історичну науку

Крип’якевич був організатором наукового життя у Львові, очолював наукові установи Академії наук та виховав багато учнів-істориків.

🔹 Досліджував історію українського війська

Його вважають одним із засновників української військово-історичної науки. Він вивчав історію княжого війська, козаччини та визвольних змагань українців.

📚 Найвідоміші книги Івана Крип’якевича

Історія України

Одна з найпопулярніших його праць.

Написана доступною мовою для широкого кола читачів.

Дає цілісний огляд української історії від найдавніших часів до ХХ століття.

Коротка історія України

Стисла, але змістовна розповідь про основні події української історії.

Часто рекомендується як перше знайомство з історією України.

Богдан Хмельницький

Найвідоміше дослідження про гетьмана Богдана Хмельницького.

Вважається класичною працею з історії козацької доби.

Галицько-Волинське князівство

Фундаментальна праця про одну з найважливіших українських держав середньовіччя. Результат багаторічних досліджень автора.

Історія української культури

Розповідає про розвиток освіти, мистецтва, літератури та духовного життя українців. Вважається одним із перших ґрунтовних досліджень української культури.

Історія українського війська

Одна з перших узагальнюючих праць про військову історію України.

Крип’якевича називають фактичним засновником української військово-історичної школи.

Іван Крип’якевич є автором понад 600 наукових праць.

Найвідоміші: 

Матеріали до історії української козаччини» (1914), 

«Студії над державою Б. Хмельницького» (1925–1931),

«Богдан Хмельницький» (1954) та ін.

Автор 4 навчальних книг:

- «Коротка історію України для початкових шкіл та першої класи гімназії»,

- «Шляхи слави українських князів»,

- «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл»,

- «Огляд історії України. Для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів».

Біографія

☝Іван Крип’якевич народився у Львові 25 червня 1886 року в сім’ї теолога. Після ліквідації унії родина переїхала у Львів.

☝Початкову освіту здобув вдома та у сільського диякона. В 1904 році закінчив польську гімназію.

☝Навчався у Львівського університету (1904-1909 рр.) на філософському факультеті. Під час навчання разом з іншими студентами виступав за українізацію закладу.

☝В цей період стає учнем М. Грушевського і під його керівництво починає досліджувати ранньомодерну історію України. З 1905 року молодий студент починає друкуватись під його керівництвом у «Записках Наукового Шевченка».

☝В 1908 році Крип’якевич організував «Просвітній кружок» та співпрацював з «Просвітою». Деякий час виконував обов’язки бібліотекаря в «Академічній громаді» та розробив інструкцію для люстраторів читалень, узагальнюючи досвід бібліотек Німеччини, Росії, США, Польщі, Норвегії.

☝Після закінчення університету Крип’якевич починає вчителювати в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого.

☝Після захищення докторської дисертації «Козаччина і Баторієві вольності» Іван Петрович працює молодшим бібліотекарем Наукового Товариства Шевченка.

☝Продовжував педагогічну діяльність в Академічній гімназії Львова, гімназіях Жовкви та Рогатина. Наступні роки відзначились його активною діяльністю:

- 1918-1919 роки – викладав в Кам’янець-Подільському державному українському університеті на посаді приват-доцента.

- 1921 – 1924 роки – викладав у Львівському українському таємному університеті на посаді професора.

- 1934 – 1939 роки – викладав у львівській Богословській академії історію України.

- 1921 – 1922 роки – працює в Комітеті охорони військових могил, шукаючи стрілецькі могили в Галичині.

- 1923 – 1925 роки – бере участь у товаристві «Плай.».

- 1920 – 1934 роки – є секретарем Історично-філософічної секції товариства ім. Шевченка.

☝В 1941 році Крип’якевич отримує ступінь доктора історичних наук без подання дисертації. 

☝Під час окупації нацистами працював редактором «Українського видавництва». Коли в 1944 році місто Львів було звільнено від гітлерівців, він працює в поновленому Львівському університеті як декан.

☝В цей період його звинуватили в тому, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. 

☝В 1946 році Іван Петрович обіймає посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР та на півставки завідувачем відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР.

☝В травні 1948 року Крип’якевич повертається до Львова, де два роки займав посаду старшого наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР.

☝В період 1953-1962 років працює директором новоствореного Інституту суспільних наук АН УРСР.

☝18 листопада 1958 року вченого обраний членом АН УРСР і він вже не повертається до викладання.

☝В 1959-1965 роках Іван Петрович входив до редколегії Радянської Енциклопедії, де опублікував статті про Україну, переважно середніх віків.

Цікаві факти з життя:

☝Після дослідження власного роду історик зазначив, що його родина походила із Польського міста Поздяч. Ймовірно, що первісна форма прізвища звучала як Крип’як.

☝Сьогодні в родині Крип’якевичів панує традиція: кожної неділі вони всі збираються за одним столом після церковної служби.

☝Іван Петрович любив порядок на своєму столі та не любив коли хтось там щось переставляв.

☝Був одружений з Марією Осипівною Сидорович в шлюбі з якою народилось двоє синів: Петро-Богдан та Роман.

☝У Крип’якевича був улюблений годинник, котрий історик щодня вранці накручував. Коли вчений помер, то його годинник теж зупинився і з тих пір його ніхто не накручує.

☝Помер видатний науковець 21 квітня 1967 року та похований на львівському Личаківському кладовищі.

Біографія за матеріалами:

 https://dovidka.biz.ua/ivan-kryp-yakevych-biohrafiya-i-tsikavi-fakty

"ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ"

Лекція

21 червня в рамках проєкту «Здорові бібліотеки» в нашій бібліотеці відбулася цікава та корисна лекція «Здорове харчування».

Гостя заходу - нутриціолог, експертка зі здорового способу життя Київського Центру здоров'я Тамара Гаярина розповіла про роботу органів і систем людського організму; про цілющі властивості рослин та як підтримати здоров'я в сучасних реаліях.

☝Здоров’я людини — це не лише генетика чи везіння, а результат щоденного вибору. За даними ВООЗ, наш стан залежить від чотирьох головних факторів.

☝Спосіб життя (50%) - харчування, сон, рух, дефіцити нутрієнтів та шкідливі звички. Це те, на що ми безпосередньо впливаємо щодня.

☝Довкілля (20%) - якість води, повітря, екологія та рівень стресу навколо нас.

☝Генетика (20%) - спадковість та схильності, які ми отримуємо від народження.

☝Медицина (10%) - рівень розвитку охорони здоров'я та вчасні чекапи.

Спосіб життя — це саме наш вибір, тому збалансований раціону та відсутність шкідливих звичок здатні змінити якість життя – головний меседж лекції.

Корисні поради:

- Зустрічайте день в гарному настрої;

- Зранку приймайте прохолодний душ;

- Займайтесь посильними фізичними вправами;

- Тарілка має бути збалансованою: углеводи, білки, клітковина, вітаміни;

- Гіркі трави на сніданок обов'язкові (для жовчевідтоку);

- Важливо мати лужне середовище в організмі;

- Пробіотики - корисна мікрофлора мають бути в раціоні неодмінно;

- Жири корисні для утворенн хорошого холестирину;

- Жовч - санітар, який забезпечує порядок у всьому організмі;

- Дотримання водного балансу - запорука злагодженої роботи всіх органів і систем;

- Білки - будівельний матеріал для нашого організму;

- Здоровий сон - здорове життя!

"JHARNA-KALA"

Відкриття виставки. Концерт

14 червня в літературно-мистецькій вітальні нашої бібліотеки відбулося відкриття виставки спонтанного живопису та графіки знаного в світі митця, художника, філософа, письменника, музиканта, спортсмена Шрі Чинмоя. Більше 50 картин, представлених на виставці написані акриловими фарбами під час медитації випромінюють відчуття гармонії, спокою та єдності.

Під час презентації виставки відбувся концерт живої музики гурту «JATRI music». Музиканти Сергій Перепелиця (м. Харків) - гітара, етно флейти, вокал, синтезатор та Костянтин Заїка (м. Дніпро) скрипка, вокал, металофон віртуозно грали духовні мелодії, написані Шрі Чинмоєм та мелодії у власній обробці. Багатогранна музика, яка виражала великий спектр емоцій, мала відгук в серцях гостей заходу.

 

Картини та музика Шрі Чинмоя допомогли відчути присутнім його духовність та бажання удосконалити наш світ.

Під час відкриття виставки життєвий і творчий шлях митця презентувала його учениця Тетяна Башкіна.

Про митця:

☝Шрі Чинмой (1931-2007) написав 23 тисячі пісень та музичних творів. 

☝Понад 800 концертів за його участі відбулися по всьому світу в таких залах, як Карнегі Хол, Будокан Хол, Сідней Опера Хауз, Роял Альберт Хол та інших залах світу. Під час концертів Шрі Чинмой виконував свої мелодії на десятках різних інструментів як класичних, так і народних.

☝За своє життя намалював понад 150 тис. картин, використовуючи різнв матеріали.

☝Шрі Чинмой назвав свої живописні роботи "Jharna-Kala", що в перекладі з бенгальської, його рідної мови, означає "Мистецтво-Водограй". Ця назва відображає спонтанний і легкий характер його художніх творів.

☝Він є плідним письменником – написав понад 1700 книг, перекладених 27 мовами світу. Його літературна спадщина складається з есе, оповідань, пєс та віршів.

☝У 1987 році започаткував найдовшу в історії людства інтернаціональну факельну естафету "Всесвітній Біг заради Гармонії". Щороку десятки тисяч людей стають її учасниками, передаючи з рук в руки Факел Миру.

Виставка діє з 8.06 по 8.07 за адресою Єреванська, 12, тел.073-444-29-10

 

"Миколайчук: кіно, яке не забувається"

Кіноперегляд з нагоди 85-річчя Івана Миколайчука

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к — український кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник, Лауреат Шевченківської премії 1988 року, який зробив величезний внесок у розвиток українського кіно. Він став його символом, душею й назавжди запам’ятався як один із найвидатніших акторів України, як зірка світового масштабу.

На творчому рахунку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, 9 написаних сценаріїв та 2 режисерські роботи.

Кінокартина «Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннеса, отримавши 39 міжнародних нагород та 28 призів на кінофестивалях у 21 країні. За перший рік прокату цей фільм переглянули понад 8,5 мільйона глядачів і він був включений до списку обов’язкових для перегляду студентами Гарвардського університету, які вивчали кінознавство.

Цікаві факти з життя

☝Першу свою роль Іван Миколайчук зіграв у 12 років. Тоді він був дідом у виставі «Безталанна» в сільському театрі. Свій перший кіносценарій – «Живий хрест у мертвій діброві» написав у 17 років.

☝Актор гарно співав, грав на сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі та арфі.

☝На роль головного героя – Івана у фільмі «Тіні забутих предків» спочатку був затверджений інший актор, але режисеру Параджанову настільки сподобалась гра буковинця на кінопробі, що він змінив своє рішення. «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були вражені. Забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора», – розповідав Параджанов. А ще про Миколайчука він казав так: «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко».

☝Коли Миколайчук знімався у Болгарії, до нього в гості прийшов Жан-Поль Бельмондо, і запросив до бару перед своїм відльотом. Актори відмовились від перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось ще, то акторська справа нічого не варта на цьому світі». Вечір два таланти провели вдвох, розуміючи один одного без жодного слова.

☝У 60-ті роки XX ст. Миколайчука запрошували до зйомок у Голлівуді, але Держкіно про ці запрошення актора не повідомило.

☝Перед зйомками фільму «Бур'ян» Іван Миколайчук морив себе голодом, щоб його герой мав дійсно виснажений вигляд.

☝Зі своєю майбутньою дружиною і музою Миколайчук познайомився, коли обом було по 17 років. Побралися, коли йому виповнився 21, і в злагоді щасливо прожили разом 25 літ. Дітей у них не було.

☝З важкою хворобою Миколайчук прожив майже 15 років. Помер 3 серпня 1987 року – через чотири дні після срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено білий кам’яний хрест, на якому вибито слова народної пісні.

☝Односельці Миколайчука казали, що того року, коли актор помер, до села прилітали лебеді, яких в народі назвали Івановими.

☝На честь видатного актора й режисера названо вулиці у багатьох містах України – Києві, Полтаві, Кропивницькому, Вінниці, Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Дніпрі, Чернівцях та Ковелі.

☝Іменем Івана Миколайчука названо малу планету (астероїд) 8244.

☝Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку встановлена на будівлі кінотеатру ім. Т. Шевченка у Вижниці.

Зустріч з Олегом Гнатюком

Поетична година

7 червня в нашій бібліотеці відбулася творча зустріч з поетом Олегом Гнатюком, впродовж якої автор декламував власну поезію зі збірок «Вічність над обрієм» (2020) та «Із зав’язі Слова» (2025).

Тема одвічних цінностей: любові до рідної Батьківщини, її героїчної історії, теми мови, як дієвої зброї в боротьбі за незалежність, тема родинних цінностей і звісно любовна лірика не залишили байдужою аудиторію. За освітою та фахом пан Олег - політолог, а поезія, захоплення якою бере початок у дитинстві, стала невід'ємною частиною його життя.

☝«Писати, читати поезію для мене – це, як ліки в наш час». «Натхнення до написання своїх віршів черпаю в природі рідного краю – Карпатах, а ще в родині – моїй дружині і донечці», - в кінці зустрічі наголосив Олег Гнатюк.

☝Збірки «Вічність над обрієм» та «Із зав’язі Слова» є в бібліотеці, запрошуємо насолодитись красивим поетичним словом автора. 

Про автора: 

☝Народився 1987 року в містечку Надвірна Івано-Франківської області. 

☝Навчався на філософському факультеті КНУ імені Тараса Шевченка (спеціяльність – «Політологія»).

☝2013 р. здобув науковий ступінь кандидата політичних наук.

☝Працював у державних і громадсько-політичних установах та в міжнародних правозахисних організаціях.

☝Олег почав писати вірші ще в дитинстві. Відвідував шкільні, університетські, професійні літературні студії та гуртки.

☝Друкувався в літературно-мистецьких часописах «Дзвін», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», літературних альманахах «Скіфія», «Джерельні дзвони», «Наш Край», в «Антології сучасної новелістики та лірики України-2020», «Антології сучасної новелістики та лірики України-2021», «Антології сучасної новелістики та лірики України-2025», у міжнародному літературно-художньому журналі «Склянка Часу*Zeitglas» та ін. Є дипломантом Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича.

"АНАТОЛІЙ БАЗИЛЕВИЧ: МАЙСТЕР УКРАЇНСЬКОЇ ГРАФІКИ"

Художнє знайомство до 100 років з дня народження 

☝Анатолій Базилевич — один із найвидатніших українських художників-графіків ХХ століття. Народний художник України.

☝Народився 7 червня 1926 року в місті Жмеринка на Вінниччині. Учасник Другої світової війни. Після війни навчався в Харківському художньому інституті, де здобув фах художника-графіка.

☝У 1953 році, після закінчення інституту, Анатолій Базилевич переїхав до Києва і почав активно співпрацювати з видавництвами «Веселка», «Молодь», «Дніпро», «Радянська школа», «Радянський письменник», «Мистецтво», журналом «Перець», а також естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки». Працював у галузі книжкової ілюстрації, плаката, станкової графіки та карикатури.

☝Анатолій Базилевич мав унікальний, легко впізнаваний почерк, який поєднував традиції класичного українського бароко, реалізму та м'якого гротеску. Його малюнки завжди живі, динамічні та надзвичайно точні в деталях.

☝Головні риси художнього стилю базувалися на глибокому знанні українського фольклору та побуту. Кожен персонаж художника має виразний характер, емоцію та темперамент. Базилевич віртуозно володів малюнком людського тіла, передаючи складні рухи, ракурси та пластику. Одяг, зброя, посуд та архітектура на малюнках завжди історично достовірні.

Художник майстерно балансував між комедією та трагедією, уникаючи карикатурності.

☝Упродовж життя Базилевич експериментував з багатьма графічними техніками, але його улюбленими залишалися три:

- Перо і туш. Основна техніка художника. За допомогою чіткої чорної лінії та штрихування різної густоти він створював об'єм, текстуру та світлотінь.

- Акварель та кольорова туш. Митець використовував їх для створення м’яких колірних акцентів. Замість щільного зафарбовування він наносив прозорі шари кольору поверх чіткого тушевого малюнка.

- Сепія та вугілля. Ці матеріали художник часто обирав для ілюстрування драматичних творів Тараса Шевченка, що дозволяло досягти глибокого тонального живописного ефекту.

☝Натхнення й образи Базилевич шукав в українській культурі, яку дуже любив: сучасники згадують, що в київській майстерні митця висів портрет козака Мамая, з яким сам художник мав багато спільного в характері та вдачі, а вдома Базилевич зібрав велику колекцію українських старовинних речей — від посуду до одягу, що також лягли в основу образів "Енеї́ди". Настільною книгою під час роботи над "Енеїдою" була відома "Історія запорізьких козаків" Дмитра Яворницького.

☝Найбільшу популярність йому принесли саме ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського, які стали справжньою класикою українського мистецтва. 

☝Над ілюстраціями до поеми Івана Котляревського «Енеїда» художник працював майже десять років, створивши понад 130 оригінальних малюнків. Саме завдяки Базилевичу образи Енея та козаків стали впізнаваними для багатьох поколінь українців.

☝"Енеїда" Базилевича вийшла у видавництві "Дніпро" 1968 року як подарункове видання до 200-річчя з дня народження Котляревського. Вона мала неймовірний успіх — перша книжка розійшлася за лічені дні. Книга перевидавалася багато разів і вважається одним із найкращих зразків української книжкової графіки.

☝Базилевич оформлював також твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Гоголя та інших письменників.

☝Над інтерпретацією прози Гоголя художник активно працював у 1983–1988 роках. Його роботи до гоголівських текстів вважаються одними з найкращих в українській графіці завдяки влучному відображенню українського колориту, демонології та гумору.

☝«Вечори на хуторі біля Диканьки» — цикл малюнків, сповнених яскравого народного гумору, фольклорної містики та точних етнографічних деталей українського одягу й побуту.

☝«Миргород» — ілюстрації до повістей циклу, де Базилевич майстерно зобразив галерею колоритних персонажів від козацьких типів у «Тарасі Бульбі» до гротескних образів у «Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

☝«Вій» — графічні роботи до цієї повісті вирізняються особливою атмосферою містичного жаху, де художник ідеально передав контраст між світлим народним життям та нічними жахіттями старої церкви.

☝Зі спогадів сучасників Базилевич справляв враження інтелігентної, енергійної та харизматичної людини. Його частіше описують як талановитого, дотепного, уважного до людей митця з живим характером і почуттям гумору

☝Про родину Анатолія Базилевича відомо небагато. Він народився в родині інженера. Батько мав чудове почуття гумору й значно вплинув на формування характеру майбутнього художника. Під час Другої світової війни сім'ю примусово вивезли до Німеччини, де батько загинув від поранень, отриманих під час бомбардування. Мати повернулася разом із сином в Україну після закінчення війни.

☝У Анатолія Базилевича був син — Олексій Базилевич (народився 1956 року в Києві), який також став художником-графіком і продовжив мистецькі традиції батька. Про особисте життя не любив говорити, тож відомостей про це майже немає.

Помер 30 червня 2005 року в Києві.