понеділок, 23 січня 2023 р.

"Доленосне повстання Запорозьких козаків"

Історичний екскурс до 375 років з часу повстання


375 років тому у 1648 р. почалося повстання козаків на Запоріжжі під проводом Богдана Хмельницького, яке мало велике значення не лише для української історії, а й для історії Центрально-Східної Європи.

Хмельницький від самого початку мислив категоріями створення й унезалежнення української держави. Під його булавою мали бути усі етнічні українські землі.

Богдан Хмельницький, 
портрет з гравюри Вільгельма Гондіуса (XVII століття)

Приводом до повстання стали особисті проблеми Богдана Хмельницького у якого забрали хутір, вкрали жінку, з якою він жив, до смерті забили сина. Та головними причинами цього повстання, яке згодом переросло у національно-визвольну війну були:

☝селянство незадоволене покріпаченням;
☝дрібна шляхта незадоволена своїм становищем;
☝свавілля аристократів у містах;
☝козацтво незадоволене своїм становищем і розуміє свої можливості;
☝релігійне питання: утиски православних;
☝поява уявлення про окремішність народу, що проживав на українських землях.
Козацька проблема була надзвичайно гостра. Козаки були поставлені перед дилемою: або повстання, яке може принести перемогу, або виникають такі умови, що козацтво не зможе існувати.

              Генеральна карта України французького військового інженера
та картографа Гійома Левассера де Боплана, 1648 року

21 січня 1648 року Богдан Хмельницький із загоном близько 400 козаків знищив польську залогу на острові Базавлук, звільнивши Запорізьку січ від польського контролю. Це стало початком повстання, під час якого Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом.

У травневі дні 1648 року повстання перейшло з підготовчої фази до активної. Козаки разом зі своїми кримськотатарськими союзниками здобули перемогу в битві під Жовтими водами, яка дозволила їм невдовзі захопити ініціативу. Ця битва стала першою великою перемогою українських козаків над Річчю Посполитою. Сотні польських воїнів загинуло, близько 3 тис. жовнірів і 50 шляхтичів потрапили в полон. Війська козаків, натхненні перемогою, наприкінці травня 1648 року розбили поляків у битві під Корсунем

Богдану Хмельницькому вдалося відновити українську державність у формі гетьманщини, добитися міжнародного визнання цієї держави і себе як правителя, та залишити по собі незалежну державу в рамках тогочасних уявлень про незалежність.

За 38 років після тріумфальних перемог Хмельницького Московія і Польща ділитимуть між собою Україну, бо не були зацікавлені у тому, щоб на карті світу була ця держава.
Україна була настільки стійка, що Росія на спроби її знищити витрачала не одне століття.
ХХІ століття - боротьба за нашу незалежність триває і досі! Козацька слава запорожців оживає в боротьбі за українські території, за національну ідентичність, українську культуру!

Використані матеріали сайтів:


субота, 21 січня 2023 р.

"Україна Соборна. Разом до Перемоги!"

 💙💛Щорічно 22 січня українці відзначають День Соборності України!

💙💛Свято покликане нагадати про єдність і незалежність українського народу, бо саме в єдності наша сила! Цього дня відзначають проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 1919 року та згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року.
💙💛Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР!
Наймасштабнійший захід, приурочений Дню Соборності України відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Івано-Франківська до Києва через Львів. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.
💙💛Сьогодні наша країна виборює незалежність у війні з російською федерацією. Українці згуртувались у цій боротьбі: воїни на передовій, волонтери, медики, кожний тримає тил в міру свох можливостей!
☝Пропонуємо вікторину, завдяки якій ви згадаєте історичні події повязані з таким важливим для нашої держави днем.

пʼятниця, 13 січня 2023 р.

Василь Кричевський: батько українського модерну

Художнє знайомство до 150 років з дня народження
(1873-1952)

«Якщо уявити собі мистецтво якогось народу,
як храм, що опирається на колони, то,
власне, однією з таких колон українського мистецтва був
Василь Григорович Кричевський»
мистецтвознавець Святослав Гординський

Українська культура багатогранна та неповторна, своєю унікальністю вона вражає світ, а наші митці прославляють рідну країну не тільки на теренах своєї держави, а й за її межами.

Одним із таких митців минулого століття є Кричевський Василь Григорович – основоположник нового стилю в архітектурі – українського модерну, основоположник і перший художник кіно, живописець, графік і сценограф, майстер вжиткового мистецтва і дизайнер, педагог, дослідник і знавець народної творчості.

Він був новатором українського мистецтва книги, яке було відроджене завдяки вивченню книжкових прикрас XVII – XVIII ст. В часи створення незалежної Української Народної Республіки В. Кричевським було спроектовано державний герб (на основі Володимирового Тризуба), державні печатки та грошові знаки.

☝Кричевський багато років збирав предмети народної творчості і, будучи тонким знавцем української етнографії, зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій в Україні. На жаль, збірка Василя Кричевського, що містилася в будинку Михайла Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу, який вчинили більшовики 1918 року.

Найвідоміші архітектурні споруди, спроектовані Кричевським початку ХХ ст.:

☝Будинок Полтавського губернського земства (1903 – 1908; нині – Полтавський краєзнавчий музей) – перший зразок українського архітектурного модерну

☝Будинок Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1916 – 1919; нині – музей мистецької родини Кричевських) – будинок у стилі українського модерну в Опішні за проектом архітектора В. Кричевського та технолога-кераміста Ю. Лебіщака (будинок Кричевського-Лебіщака)

☝Будинок І.І. Щітківського (1907 – 1908) – перша споруда в Києві в стилі українського архітектурного модерну.



☝Кричевський писав в стилі імпресіонізму. В різні роки його малярські твори виставлялися як на батьківщині, так і за кордоном (зокрема у Німеччині, Франції, Бельгії, Чехії, Польщі, Великій Британії, США, Канаді). Тематичні виставки його творів організовуються й сьогодні. Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша — в Українському музеї Нью-Йорка. В Україні його картини зберігаються в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві, Каневі, у приватних колекціях.

"На березі річки", 1943 р.

"Михайлівський Собор у Києві", 1952 р.

"Поділ"

"Українське село", 1930 р.

"Краєвид з хатою біля Дніпра"

"Море"

"На Півдні" (Татарська Сакля), 1929 р.


☝Василь Григорович Кричевський – патріарх великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Він батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі славу, особливо за роботи аквареллю. Дід відомої американської художниці Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного художника, митця і педагога, першого ректора Української академії мистецтва.

Життєвий та творчий шлях митця:

Народився Василь Григорович 19 (31) грудня 1872 р. (за іншими даними – 12 січня 1873 р. у с. Ворожбі (нині місто Сумської обл.) в родині сільського фельдшера. З дитячих років він почав малювати, а також захоплювався співом і музикою. Середню освіту здобув у Ворожбянській двокласній школі, згодом у школі села Нижня Сироватка (у цей час тут вчителював Борис Грінченко).

У 1885 р. В. Кричевський вступив до залізнично-технічного училища у Харкові. Після закінчення училища (1887 р.) працював молодшим техніком технічного відділу міської управи. Досить швидко став помічником іншого службовця міської управи М. Бабкіна, який доручав В. Кричевському робити нескладні проекти. Працював також у інженера І. Загоскіна. Одночасно відвідував лекції професорів Д. Багалія і Є. Рєдіна в Харківському університеті. Від Загоскіна перейшов на службу помічником міського архітектора Шпігеля, а через рік помічником Загоскіна (в будівному відділі залізниці) і одночасно працює у архітектора Бекетова».

Протягом 1893-1903 рр. молодому архітектору пощастило працювати в майстерні академіка архітектури О. Бекетова, де він пройшов хорошу практичну школу зодчого]. Так, В. Кричевський брав участь у спорудженні таких відомих харківських громадських будівель, як Земельний банк, будинок О. і А. Бекетових, особняк Д. Алчевського, Азовсько-Донський банк, Торговельний банк, особняк М. Соколова, будівля судових установ, міська публічна бібліотека, особняк А. Залеської та ін.

У 1897 р. в м. Харкові Василь Кричевський вперше виставив власні акварельні етюди на художній виставці. Ці етюди були створені під час проживання влітку того ж року на дачі О. Бекетова в Криму.

У 1902 р. Василь Григорович взяв участь у конкурсі на проект Полтавського земського будинку. Проект Кричевського, виконаний в українському стилі, був визнаний найкращим.

У 1904 р. Василь Григорович виконує проект Народного будинку в м. Лохвиці Полтавської області. Його спорудили в 1905 р. На жаль, в 1990-х рр. будівлю було розібрано.

Влітку 1907 р. В. Кричевський переїхав до Києва. З осені 1907 р. працював художником у театрі М. Садовського, виконував замовлення на проектування, оформлення фасаду та інтер’єрів будинку члена Київської міської управи Івана Щітківського на вул. Полтавській.

З 1907 р. В. Кричевський завідував відділом декоративного мистецтва журналу «Искусство и печатное дело», який видавав В. Кульженко.

У 1911 р. Василь Григорович разом із дружиною відвідав всесвітню архітектурну виставку в Римі, побував у Флоренції, Венеції, Вероні , а також Відні. У 1912 р. відвідав Німеччину.

Із осені 1912 р. В. Кричевський працював художником і мистецьким керівником килимарської майстерні Варвари Ханенко (уродженої Терещенко) у с. Оленівці на Київщині.

У 1914 р. працював в Опішні на Полтавщині, досліджуючи опішнянську кераміку, а також сам працював за гончарським кругом, займався випалом кераміки – багато експериментував із поливами, шукав у глині виразу свого бачення керамічних форм.

З початком Першої світової війни призваний до армії як резервіст. За час служби В. Кричевський виконав кілька архітектурних проектів, з яких три були призначені безпосередньо для потреб армії. Це проект церкви для військового табору біля Прилук, солдатських казарм у Ромнах та іконостасу для домової церкви Київського кадетського корпусу. У ці ж роки він створив проект будинку Офіцерського зібрання на Кріпосному завулку, який, зазнавши деяких змін, був споруджений вже на початку 1930-х років.

У 1917 р. В. Кричевського обрано одним із професорів Української академії мистецтв.

Протягом 1918-1919 рр. Василь Григорович мешкав у Миргороді на Полтавщині, де працював викладачем і директором Миргородського керамічного інституту. У жовтні 1919 р. Українська академія мистецтв відновила діяльність у будиночку на Георгіївському провулку, 11, у Києві. В. Кричевський розпочав тут працювати. На деякий час наприкінці 1919 р. він залишає Київ і викладає малювання учительському семінару в м. Вчорашньому поблизу Бердичева на Житомирщині.

У цьому ж році він звів будинок брата Ф. Кричевського у с. Шишаках на Полтавщині.

У березні 1921 р. В. Кричевський переїздить до Києва й відновлює роботу в Української академії мистецтв, ректором якої обрано Федорв Кричевського.

У 1924 р. Інститут пластичних мистецтв було об’єднано з Архітектурним інститутом, перетворено на Київський художній інститут, що розміщувався у приміщенні колишнього військового шпиталю на сучасній вул. Смирнова-Ласточкіна, 20 (де нині розташовується Національна академія образотворчих мистецтв та архітектури). В. Кричевський викладав у інституті на малярському факультеті протягом 1922-1941 рр.

У 1924 р. Василь Григорович працював над проектом архітектурної реконструкції та художнього оформлення будинку в Києві, де мешкав Т. Шевченко. Завдяки дослідницькій наполегливості і поєднанню в особі Кричевського дослідника і архітектора постав камерний і сповнений людської теплоти меморіальний музей Т. Шевченка, один із перших музеїв Тараса Шевченка у Києві.

Навесні 1925 р. на запрошення Всеукраїнського фото-кіно управління (ВУФКУ) В. Кричевський почав працювати художнім керівником і консультантом двосерійного фільму режисера П. Чардиніна «Тарас Шевченко». Згодом працював з цим же режисером над стрічкою «Тарас Трясило».

У 1928 р. вийшов фільм «Звенигора», над яким молодий режисер О. Довженко працював разом із своїм колишнім учителем по Українській академії мистецтв В. Кричевським.

Працював В. Кричевський і над проектом переобладнання будинку на вул. Короленка, 35 (нині Володимирська) під приміщення для Історичної секції Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

Навесні 1929 р. Василь Кричевський, на пропозицію Раднаркому, почав роботу над проектом музею на могилі Т. Шевченка у Каневі. Паралельно працював над ескізами та проектами першої черги так званого Роліту – будинку письменників для Києва.

Під час роботи над проектом будинку Роліту архітектор змушений був відмовитися від первинного проекту через обмеженість у фінансуванні та через пеаний політичний вплив.

Навесні 1933 р. відбувся конкурс проекту пам’ятника і проекту меморіального музею на території державного заповідника «Могила Т. Г. Шевченка». До реалізації було прийнято проект В. Кричевського та П. Костирка. Наприкінці 1933 р. було виконано підготовчі роботи, а в квітні 1934 р. розпочато спорудження приміщення музею. Завершено усі будівельні роботи в 1936 р., внутрішнє оформлення – в 1937 р. Відкриття Шевченківського меморіалу відбулося у червні 1939 р. Це була остання здійснена архітектурна споруда Кричевського.

У 1934 р. В. Кричевський у співавторстві з П. Костирком брали участь у конкурсі на проект забудови урядового центру. Вони пропонували перенести всі урядові будинки на Печерськ, в район Звіринця, де архітектор «висунув цікаву ідею з’єднання віадуком Володимирської гірки з Пролетарським садом.

Восени 1935 р. Василь Григорович починає працювати у реорганізованому Художньому інституті.

Наприкінці 1935 р. він почав працювати над фільмом «Назар Стодоля» (режисер Г. Тасін). Одночасно працював над оформленням історичного фільму за драмою І. Кочерги «Свіччине весілля». Взимку 1937 р. працював над фільмом «Устим Кармелюк» (режисер Г. Тасін), а влітку того ж року «почав розробляти оформлення і шукати місця для натурних зйомок фільму «Сорочинський ярмарок» за однойменною повістю Гоголя, який знімався Київською кіностудією.

Наприкінці 1938 р. В. Кричевський виконав ескіз гобелена на Всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві, а в 1939 р. відвідував м. Москву для керівництва оформленням Українського павільйону.

У 1939 р. В. Кричевському присвоєно вчений ступінь доктора мистецтвознавчих наук без захисту дисертації, а в 1940 р. уряд УРСР присвоїв йому звання заслуженого діяча мистецтв.

У червні 1940 р. у залах Державного музею українського мистецтва було влаштовано персональну виставку творів Василя Григоровича. У 1941 р. у Будинку письменників відбулася наступна виставка його творів.

Після захоплення в роки Другої світової війни німецько-фашистськими загарбниками Києва, В. Кричевський залишився в окупованому місті. На початку вересня 1943 р. він переїхав до Львова. Тут він брав участь у художніх виставках.

У зв’язку з тим, що радянська влада переслідувала людей, які перебували в окупації, у березні 1944 р. родина Кричевських змушена була переїхала до Лабова, згодом – до Братислави, потім до Бад-Кісінгена, Марбурга, Бжецлава тощо. У липні 1945 р. Кричевські перебралися до Парижу, де близько восьми місяців мешкали у М. Кричевського, старшого сина В. Кричевського від першого шлюбу.

У листопаді 1945 р. в м. Аугсбург на з’їзді українських науковців було засновано Українську вільну академію наук, а В. Кричевського обрано почесним дійсним членом новоствореної академії.

Протягом життя Василь Григорович також займався оформленням книжок для українських письменників, які стали класиками української літератури, а також науково-популярні видання відомих українських науковців.

Навесні 1948 р. родина Кричевських переїхала до м. Каракас (Венесуела). Помер В. Кричевський 15 листопада 1952 р. у Каракасі. У 1953 р. на міському цвинтарі Каракаса Cementerio del Sur встановлено масивний чорний надгробок, виконаний за проектом В. Павловського. 7 серпня 1975 р. тлін В. Кричевського перенесено на цвинтар Баунд-Брук (штат Джерсі, США).

Про значення творчості Василя Кричевського влучно сказав поет, перекладач, літературний критик, художник, мистецтвознавець Святослав Гординський: «Якщо уявити собі мистецтво якогось народу, як храм, що опирається на колони, то, власне, однією з таких колон українського мистецтва був Василь Григорович Кричевський». Митці роду Кричевських працювали у багатьох галузях художньої культури, а їх кращі твори стали національним надбанням.

Інформація про біографію Кричевського В.Г. за матеріалами сайту:

неділя, 20 листопада 2022 р.

"Україна: шлях до Свободи"

Інформування до Дня Гідності і Свободи
(9 річниця подій на Майдані)


☝День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.
Саме на Майдані народилася нова українська нація, високоідейна, готова відстоювати ідеали справедливості, правдивості та патріотизму. 
Сьогодні боротьба за Незалежність України, її суверенітет, кордони – продовжується. І від зовнішньої агресії нас захищають сучасні Герої – учасники військових дій, які щохвилини виборюють для нашої держави такий жаданий мир. 
Вони з честю захищають державний суверенітет та територіальну цілісність, відстоюючи національні інтереси та ціною власного життя продовжують боронити нашу землю на Сході країни.
Як це було?
21 листопада 2013 року в Україні розпочалися протестні акції у відповідь на рішення тодішньої влади про припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такі дії уряду часів президентства Віктора Януковича викликали обурення українців.
У ніч з 29 на 30 листопада силовики силоміць розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Влада пояснювала це бажанням розчистити місце для новорічної ялинки. Застосування грубої сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові й стали значно масштабнішими.
Тримісячне відстоювання українцями власної гідності й свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів. Небесна Сотня – саме так згодом назвали протестувальників, які не пошкодували своїх життів заради ліпшого майбутнього для України.
В ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент Янукович втік з України. А після повалення його режиму почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей.
Повномасштабна війна в Україні почалася близько 05:00 24 лютого за наказом президента РФ Володимира Путіна.
Вторгнення розпочалося з атаки на аеродроми, військові склади у Києві, Харкові та Дніпрі, а також на державний кордон на ділянці з Росією, Білоруссю та окупованим Кримом.
Станом на жовтень 2022 року Росія тримає під окупацією території Донецької, Харківської, Херсонської, Луганської, Миколаївської та Запорізької областей, а також Крим своїми збройними силами.
Збройні Сили України боронять кордони нашої держави, відвойовують кожен клаптик рідної землі, кожне окуповане місто, село. В результаті російської агресії багато людей залишилося без домівок, або вимушені були покинути їх примусово.
День Гідності та Свободи – це не лише про один день, це про зміну свідомості українців, про їхні принципи та прагнення кращого майбутнього. Це є підтвердженням того, що попри різні особисті погляди, українці вміють об’єднуватися задля обстоювання основних цінностей.
Обравши свободу, Україна заплатила надто високу ціну. З вини російського агресора уже втрачено тисячі українців, які загинули, обороняючи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність країни.


У День Гідності та Свободи українці вшановуватимуть пам’ять загиблих під час Революції Гідності, зокрема, приносячи квіти і лампадки до пам’ятних місць. З нагоди свята зазвичай проходять виставки та акції. Традиційно 21 листопада відбувається поминальний молебень і покладання квітів на алеї Героїв Небесної Сотні у Києві.









четвер, 20 жовтня 2022 р.

"Пилип Орлик - український гетьман"

Історичний портрет до 350-річчя від дня народження


Історію України слід знати кожному громадянину, знати видатних українців, які творили її, боролися за існування своєї держави та її незалежність.
Одним з таких борців за вільну від московського панування Україну був наступник Івана Мазепи і його сподвижник – військовий і політичний діяч, дипломат, упорядник першої в світі Конституції, гетьман у вигнанні Пилип Орлик (1672 -1742).
Пам’ятник Пилипу Орлику в м. Київ, 2011 р., автори:
 Анатолій Кущ та Олег Стуканов

Взявшись продовжувати справу І.Мазепи, йому довелося взяти на себе і весь тягар проблем, пов’язаних з гетьманством. Високоосвічений, з тонким політичним розумом, знавець багатьох мов, наділений літературним хистом, гуманіст, схильний до романтичного й ідеального, Пилип Орлик вирізнявся високою шляхетністю, мав уразливу душу й чутливе серце. Діяльність гетьмана Пилипа Орлика стала однією з важливих сторінок державної та військової історії України.

Ще три століття тому Пилип Орлик застережував українців та міжнародну спільноту про підступність московського режиму. Колаборація з окупантами завжди завершується втратою всіх прав і свобод, а потурання агресору неминуче веде до розпалювання його апетитів та роздмухування ще масштабніших конфліктів.

☝…які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України. Навпаки, козаки мають за собою право людське й природне, один із головних принципів котрого є: Народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час. Пилип Орлик. Вивід прав України. 1712 рік.

☝Не треба лякатися, що в разі відновлення цього князівства (України — Авт.) через ослаблення московщини нарушиться європейська рівновага. … Інтереси … зобов’язують європейські держави воліти звернути Україну і тим самим обмежити державу (московську — Авт.), яка незабаром може змагати до повалення європейської свободи. Пилип Орлик. Вивід прав України. 1712 рік.

☝Ті, що дбають про інтерес цілої Європи і кожної її держави зокрема, легко зрозуміють небезпеку для свободи Європи від такої агресивної (московської — Авт.) держави. Вони можуть судити про це краще за мене не тільки з прикладів історії, але також завдяки глибокому досвідові й досконалій мудрості, котру мають про все, що відноситься до добра їх держав та інтересів Європи. Треба сподіватися, що вони переконаються, що все сказане тут основане на доказах і досвіді минулого і що забезпечення та тривалість миру залежить у деякій мірі від реституції України. Пилип Орлик. Вивід прав України. 1712 рік.

☝Москва, бачачи звідусюди війну важку й небезпечну, потурає, лестить вам, золоті гори обіцяє, жалуванням грошовим утішає і на всілякі вольності згоджується, але що трапиться з вами по закінченні і до якого нещастя та згуби ви тоді дійдете? Пилип Орлик. Лист до Війська запорозького. 23 квітня 1734 року

☝Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу занапастить, і Вітчизну в безодню кине, вольностей позбавить. Пилип Орлик. Лист до Війська запорозького. 23 квітня 1734 року

Цікаві факти 

☝На купюрах номіналом 10 гривень зображений не Іван Мазепа, як заявлено, а його соратник Пилип Орлик. Брати художники Олександр та Сергій Харуки розповіли, що запропонували кілька варіантів портретів гетьмана Мазепи. Серед них випадково потрапив портрет Орлика. Оскільки достеменно невідомо, як виглядав Мазепа, затвердили Орлика.



☝Походить із чеського баронського роду Орликів, одна гілка якого ще за часів гуситських воєн XV ст. виїхала до Польського королівства та згодом осіла в Західній Білорусі.

☝Навчався в єзуїтському колегіумі у Вільні, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 р. на відмінно. Під час навчання проявив талант ораторства й поезії, цікавився філософією і літературою.

☝Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською.

☝5 квітня 1710 року запорозькими козаками, яких іноді називають «першою українською політичною еміграцією», було обрано Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана та шведського короля.

☝Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній». Писав його польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою. Видав поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693); «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі; на честь полковника Івана Обидовського «Гіппомен сарматський».

☝Після Полтавської битви емігрував до Османської імперії. Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вів у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України.

☝Автор першої у світі конституції сучасного вигляду. Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорізького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча вона й не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки.

☝Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Цей термін вживають у написаному староукраїнською мовою оригіналі тексту. Зокрема гетьманові заборонялося «на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу». Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі
звільнення від повинностей.

☝Дружина Анна (народилась 29 липня 1683 року) майже на 15 років пережила Орлика. Подружжя мало вісім дітей: Анастасія (1699–1728), Григір (1702, Батурин – 1759, Михайло (1704–), Варвара (1707–), Яків (1711, Бендери – 1721), Марта (1713–), Марина (1715–) та Катерина (1718, померла рано).

Книжки з фонду нашої бібліотеки про Пилипа Орлика

Коляда І.А., Коляда С.Ю., Кірієнко О.Ю. "Пилип Орлик",
 Харків: Фоліо, 2015, 121 с.

Таїрова-Яковлева Т. "Гетьмани України", 
Київ: ТОВ "Видавництво" "Кліо", 2019, 422 с.

"Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік"
Київ: "Веселка", 1994, 77 с.

четвер, 13 жовтня 2022 р.

«Україна: євроінтеграція»

Європейській тиждень місцевої демократії


Європейська інтеграція – це зближення України з Європейським Союзом як на рівні законів, так і на рівні правил та звичаїв, що існують у суспільстві. 
Її метою є вступ України до ЄС.

☝Сьогодні Україна є надійним партнером Європейського Союзу і рухається до набуття членства в ЄС. Це не швидкий процес, але ми йдемо за графіком, виконуємо Угоду про асоціацію з ЄС, приймаємо необхідні (євроінтеграційні) закони та проводимо реформи.

☝Згідно з євроінтеграційним курсом українська влада взяла на себе зобов’язання проводити реформи, що дозволять нам остаточно розпрощатися з залишками радянського минулого, з його бюрократією, зневагою до людини, економічною та технологічною відсталістю. І поступово перетворять Україну на розвинену країну з високим рівнем життя.

☝Євроінтеграція спрямована на дуже практичні речі, які ведуть до покращення життя українців, а саме:
- Безвізовий режим з Європейським Союзом;
- Сучасні Центри надання адміністративних послуг;
- Державні сервіси, які можна отримати без черг онлайн через додаток Дія;  -Дороги, які будуються у відповідності до стандартів ЄС – це перші результати євроінтеграції, здійснені за підтримки Євросоюзу. 
 
☝Євросоюз є головним торговельним партнером України.

☝Євроінтеграція – не тільки про торгівлю, але й про світогляд. Нетерпимість до корупції (не тільки не брати, але й не давати хабарів), рівність прав і можливостей жінок та чоловіків, повага один до одного, гідність, одні для всіх закони – це теж життя «за європейськими стандартами». Якісні дороги, безпечні продукти, відповідальна влада є похідними від цього.

6 базових цінностей Європейського Союзу: 
Повага до людської гідності,
Свобода,
Демократія,
Рівність,
Верховенство права,
Повага до прав людини  
☝Це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю. Саме вони об’єднують нас з європейцями більше, ніж закони чи міждержавні угоди. На основі цих принципів проводяться реформи – не для Євросоюзу, як інституції, а для нас самих. Адже всі ми хочемо жити в комфортній та безпечній країні, вільно подорожувати та навчатися, знати, що в державі діють єдині для всіх закони.

☝Вступ України до ЄС підтримує переважна більшість українців, євроінтеграційний процес є відображенням волі українського народу.

четвер, 6 жовтня 2022 р.

«Криницина Маргарита Василівна – народна артистка України»

 Кіно-спогад до 90 років з дня народження кіноакторки


Вже не одне покоління українців з великим задоволенням передивляються знаменитий комедійний фільм «За двома́ зайця́ми» режисера-постановника Віктора Іванова (за мотивами однойменної комедійної  п'єси   Михайла Старицького). Унікальний акторський склад та талант режисера зробили цю картину знаковою для України.
☝Сьогодні хочемо згадати акторку Маргариту Кислицину, яка зіграла головну роль у цьому фільмі, знамениту Проню Прокопівну Сірко.


Подивитися кіно-картину "За двомв зайцями" можна за посиланням:

Біографія:
☝Маргарита Василівна Криницина народилася на Уралі 7 жовтня 1932 року.Її батько служив в міліції, мати працювала на заводі. У якийсь момент в родині почався розлад, і батьки вирішили розійтися. Діти залишилися жити з батьком в Молдавії.

☝Після закінчення школи, коли постало питання вибору професії, акторські дані Маргарити взяли верх і вона подала документи відразу в два столичних театральних ВНЗ. Не маючи спеціальної вокальної та хореографічної підготовки, вона підкорила приймальних комісій своїм артистизмом і безпосередністю. ВДІК і Вахтанговського училище були готові з радістю бачити її в числі студентів, але вона вибрала Інститут кінематографії. Через роки артистка з сумом згадувала про невикористаної можливості зробити театральну кар'єру.

☝Криницина ще в інституті вийшла заміж. Чоловік – Євген Федорович Онопрієнко (1925-1997), радянський і український кіносценарист, кінодраматург, заслужений діяч мистецтв УРСР, працював з Леонідом Биковим над картиною «В бій ідуть одні «старики». Одружилися, коли Криницина вчилася на четвертому курсі. У шлюбі народилася дочка – Алла Євгенівна Суріна (Криницина) (нар. 23 квітня 1956 Кишиневі), російський кінорежисер і сценарист.

☝Після смерті чоловіка у 1997 році близько семи років жила разом з сестрою Людмилою Василівною. За рік до смерті акторки вони посварилися і роз’їхалися. Жила Маргарита Василівна одна, з домробітницею в невеликій квартирі панельного будинку, на останньому сімнадцятому поверсі. Пішла з життя 10 жовтня 2005 року.

☝Серед найбільш пам’ятних робіт Маргарити Кринициної – фільми «Весілля в Малинівці» (Руда), «Сади Семіраміди» (Клавдія), «Інспектор карного розшуку» (Катерина Федорівна), «Бумбараш» (Серафима), «Будні карного розшуку» (Курбатова), «Дні Турбіних» (Ванда, дружина Лисовича), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (тітка Єфросинія), «Миргород та його мешканці» (Горпина), «Зелений фургон» (конвоїр), «До розслідування приступити» (Бєлова), «Імітатор» (голова художньої ради), «Повернення “Броненосця”» (чоловікоподібна).ців не беруть.

Однією з кращих театральних робіт актриси стала вистава “Жінка з квіткою і вікнами на північ” в Театрі-студії кіноактора в Києві. Роль Аеліти мала величезний успіх у глядачів, про неї багато писали критики.

☝Народна артистка України (з 1996 року). Лауреат Державної премії України імені А.П. Довженка (1999; за роль Проні Прокопівни у х/ф «За двома зайцями»). Лауреат Спеціального Призу кінофестивалю «Стожари» за внесок в українське кіно (1999). Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, творчі здобутки й високий професіоналізм (2002).

☝28 березня 2017 року, на будинку по вул. Амвросія Бучми, 8, були відкриті меморіальні дошки народним артистам України Маргариті Кринициній і Бориславу Брондукову (Брондуков проживав в цьому будинку з 1970 по 1985 рік, а Криницина з 1970 по 2005 рік).

☝Не кожен актор може похвалитися спільним фото з пам’ятником своєму персонажу. 23 серпня 1999 року, біля Андріївської церкви був встановлений пам'ятник "За двома зайцями", під час відкриття якого була присутня Маргарита Василівна.