ТАЄМНИЦЯ ЧИСТИХ РУК

Цікаві факти та вікторина

до Всесвітнього дня чистих рук 

☝Всесвітній день чистих рук (або Всесвітній день миття рук) в Україні та світі відзначається щороку 15 жовтня. Головна мета дня - привернення уваги до важливості миття рук з милом як одного з найефективніших і найдешевших способів запобігання поширенню інфекцій. Профілактика захворювань, таких як кишкові інфекції, гепатит, дизентерія та респіраторні віруси.

☝Пропонуємо разом розібратися, чому так важливо мити руки? Коли це потрібно робити обов'язково? Чи достатньо просто сполоснути долоні водою? А ще давайте разом здійснимо подорож у середньовіччя і подивитись як мили руки наші прадавні люди.

☝Чотири тематичні розділи нашої вікторини: історія гігієни, мікроби навколо нас, традиції різних народів і сучасні правила чистих рук можливо вам відкриють цікаві факти, яких ви досі не знали.

☝Як мили руки наші предки?
У середньовічній Європі миття рук було частиною столового етикету. Перед трапезою гостям могли подавати воду для обмивання рук. Проте звички та доступ до чистої води суттєво відрізнялися залежно від місця, часу й достатку родини. Люди ще не знали сучасної теорії мікроорганізмів.

☝У 1840-х роках угорський лікар Ігнац Земмельвейс звернув увагу на те, що в пологовому відділенні, де працювали лікарі та студенти, жінки частіше помирали від післяпологової гарячки. Він запровадив обробку рук хлорним розчином, і смертність різко знизилася. Його відкриття спочатку зустріли з недовірою, адже причини інфекцій тоді ще не були достатньо зрозумілими.

Роботи Земмельвейса та розвиток мікробної теорії хвороб, з якою пов'язаний, зокрема, Луї Пастер, сприяли змінам у медицині. У другій половині XIX століття Джозеф Лістер розвивав антисептичні методи в хірургії.

☝Мило було відоме задовго до XIX століття, але можливості регулярно мити руки залежали від доступу до води, побутових умов і соціального становища. Наприкінці XIX — у XX столітті розвиток мікробіології, каналізації та громадської санітарії поступово зробив гігієну рук важливою частиною профілактики інфекцій.

☝Де ховаються мікроби? Наша сучасність.

Сучасні засоби гігієни дієві, але не все так просто. Смартфони, клавіатури й дверні ручки часто торкаються різні люди, тому на їхніх поверхнях можуть залишатися мікроорганізми. Дослідження підтверджують, що мобільні телефони можуть бути своєрідними резервуарами бактерій, а огляд досліджень дверних ручок виявив мікробне забруднення в громадських і медичних закладах. Тому регулярне миття рук ніхто не відміняв. А ще важливо дизінфектувати ці предмети.

☝За столом у різних країнах світу

У багатьох культурах їсти руками — звична й шанована традиція. Наприклад, в Індії деякі страви традиційно їдять правою рукою, в Ефіопії використовують корж інджера, щоб брати шматочки їжі, а в деяких арабських країнах їдять руками хліб та спільні страви. Звичаї різняться залежно від регіону, релігії та родини.У багатьох родинах перед їжею подають воду для миття рук або використовують спеціальні умивальники. У деяких мусульманських традиціях важливе ритуальне обмивання, але його не слід плутати з миттям рук із милом для видалення бруду та мікроорганізмів.У частині Південної Азії та Близького Сходу права рука традиційно вважається доречною для споживання їжі. Це пов'язано з місцевими звичаями чистоти й етикету. Водночас практики не однакові для всіх людей і країн. Незалежно від того, чи їмо ми виделкою, паличками або руками, важливо мити руки перед приготуванням їжі та перед їжею, а також після туалету й інших ситуацій, коли руки можуть забруднитися.

☝Пропонуємо маленький експеримент для вас)))

Пригадайте, до чого ви торкалися сьогодні: смартфона, клавіатури, дверної ручки, поручня в транспорті, грошей, кнопок ліфта. А потім поставмо запитання:

«Який предмет ви сьогодні тримали в руках найдовше, але найрідше згадували про його очищення?»

Відповіді можуть стати чудовим приводом для обговорення повсякденних звичок. Водночас не варто боятись бактерій: більшість мікроорганізмів навколо нас не становлять небезпеки, а ризик залежить від конкретного збудника, поверхні та способу передачі.

Чисті руки — звичка, що рятує здоров'я!

«Коли бібліотека стає галереєю: історія нашої вітальні»

 Виставка до Дня художника України

(1.10 - 1.11.2026)

Щомісяця літературно-мистецька вітальня нашої бібліотеки відкриває нову сторінку у світі образотворчого мистецтва. Тут презентують свої роботи як художники-аматори, так і знані митці, заслужені художники України. Кожна виставка — це нові імена, нові барви, цікаві зустрічі та щире спілкування. Особлива атмосфера вітальні об'єднує художників і шанувальників мистецтва. А подаровані бібліотеці картини стали дорогоцінними свідченнями цих зустрічей, які продовжують жити навіть після завершення виставок. Кожна подарована робота — це не лише витвір мистецтва, а й частинка історії вашої літературно-мистецької вітальні, знак довіри та доброго ставлення митців до бібліотеки. Це свідчення того, що наша бібліотека стала місцем, де мистецтво знаходить свого глядача, а творчі зустрічі переростають у тривалу дружбу.

14 жовтня – День художника України! Від імені нашого колективу та 3000 користувачів бібліотеки вітаємо всіх Художників, які пишуть Україну, прославляють Україну, творять для України!

На виставці представлені твори-подарунки наших друзів художників:

Світлани Грамм, Олени Соколан, Надії Василенко-Коровянської, Ольги Момот-Гарбарчук, Світлани Максимової, Лариси Невінської, Людмили Давиденко, Світлани Біркіної, Ніни Ткачук, студентів Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Насправді у нас друзів набагато більше, тож виставки будуть тривати і надалі.

«Соняхи пам’яті: вшановуємо Героїв України»

Інформування

29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Цю пам’ятну дату встановлено у 2019 році. Її обрали невипадково — саме 29 серпня 2014 року відбувся трагічний вихід українських військових з оточення під Іловайськом.

Іловайська трагедія стала однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни. Українські військові та добровольці опинилися в оточенні. Було досягнуто домовленості про вихід через так званий «зелений коридор», однак під час виходу українські колони були обстріляні. Загинули сотні українських воїнів, багато захисників були поранені, потрапили в полон або зникли безвісти.

Особливим символом цієї трагедії став сонях. Шлях українських воїнів пролягав через поля стиглих соняшників. Саме тому ця квітка стала символом Дня пам’яті захисників України — символом пам’яті про тих, хто не повернувся додому, і водночас символом життя та незламності.

Сьогодні ми згадуємо всіх захисників і захисниць, які віддали найдорожче — своє життя — заради України. Пам’ятаємо їхні імена. Шануємо їхній подвиг. Пам’ятаємо ціну нашої свободи.

Нехай соняхи пам’яті говорять про тих, кого ми не маємо права забути. 🌻

"Богдан Ступка: актор, який став легендою"

Перегляд кінострічки 

до 85 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки (1941-2012), народного артиста СРСР, українського актора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993), Героя України (2011) 

27 серпня 2026 року виповнюється 85 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки — видатного українського актора театру і кіно, народного артиста України, митця, чиє ім’я стало символом української культури.

За своє творче життя Богдан Ступка виконав понад 200 ролей у театрі та кіно. Його акторська палітра була надзвичайно широкою: він однаково переконливо втілював історичних постатей, літературних героїв та звичайних людей із непростими долями.

Особливе місце у творчій біографії актора посідає фільм «Білий птах з чорною ознакою» режисера Юрія Іллєнка. Стрічка була створена на Київській кіностудії імені О. Довженка у 1970 році, а її прем’єра відбулася 1971-го. Саме ця картина стала кінодебютом Богдана Ступки.

У фільмі актор зіграв Ореста Дзвонаря — одного з братів великої української родини, долі якої розгортаються на тлі драматичних подій 1937–1947 років. Орест стає учасником українського підпілля. Це була складна психологічна роль, у якій молодий актор зумів показати внутрішні суперечності, страх, любов і прагнення людини залишитися вірною своїй землі.

Сам Богдан Ступка називав Ореста втіленням страху — людини, яка боїться смерті, втрати коханої та рідної землі. Саме ця внутрішня складність образу зробила роль особливо виразною.

Найвідоміші фільми Богдана Ступки

За свою кінокар'єру актор зіграв понад 100 ролей. Серед найвідоміших фільмів:

«Білий птах з чорною ознакою» — Орест Дзвонар;

«Дударики» — Микола Леонтович;

«Червоні дзвони» — Олександр Керенський;

«Із житія Остапа Вишні» — Остап Вишня;

«Вогнем і мечем» — Богдан Хмельницький;

«Чорна рада» — Іван Брюховецький;

«Молитва за гетьмана Мазепу» — Іван Мазепа;

«Таємниця Чингісхана» — Чингісхан;

«Тарас Бульба» — Тарас Бульба;

«Дом» — Микола Шаманов.

Богдан Ступка пішов із життя у 2012 році, але його голос, погляд, манера говорити й створені ним образи назавжди залишилися в українському театрі та кінематографі.

Його творчість — це велика сторінка історії української культури, яку варто перечитувати й відкривати знову.

«Україна незалежна: 35 років нашої історії»

Історичний екскурс та вікторина до Дня Незалежності України

День незалежності України – головне державне свято України, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України.

Ще з часів Київської Русі українці прагнули жити мирно та вільно, сповідуват

и свої традиції, звичаї, але історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди, тож боротьба за свободу і незалежність тривала протягом століть. Боротьба за свободу, ідентичність та територіальну цілісність України триває і досі. Сьогодні українські захисники у війні з РФ відстоюють незалежність ціною власного життя.

☝Пропонуємо вікторину, завдяки якій згадаємо факти проголошення незалежності нашої держави! Дайте відповідь на запитання, натиснувши, на вашу думку, правильний варіант! Бажаємо успіху!

Факти про День Незалежності:

☝Уперше День незалежності України відзначили 16 липня 1991 року – через рік після того як Верховна рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України та постанову «Про День проголошення незалежності України».

☝Через місяць, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада на позачерговому засіданні ухвалила Акт проголошення незалежності України, який підтвердили на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Новою постановою від 20 лютого 1992 Верховна Рада України перенесла святкування Дня незалежності на 24 серпня.

☝На референдумі було одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України». У всіх 27 областях України виборці підтримали документ. Найменше за незалежність проголосували в Севастополі (57,07%) і Кримській автономії (54,19%), решта областей, включно зі східними, віддали понад 80% голосів на підтримку історичного Акту.

☝Акт проголошення незалежності було ухвалено через три дні після придушення путчу консервативних сил Радянського Союзу, які намагалися повернути СРСР без демократичних перетворень і «перебудови».

☝Знакова сесія українського парламенту почалася о 10 год із хвилини мовчання в пам’ять про трьох росіян, які загинулили в ніч на 21 серпня під час мітингу жителів Москви проти путчу.

☝В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до зали синьо-жовтий прапор, а також підняти його над куполом парламенту.

☝За незалежність України проголосували навіть комуністи. А представник компартії Олександр Мороз у своїй доповіді запропонував реформувати армію та ввести власну валюту.

☝Позачергове засідання Ради 24 серпня 1991 року завершив гімн Українських Січових стрільців, який опозиціонери виконали прямо біля трибуни. Підспівували навіть мітингувальники.

☝24 серпня 1994 року на Хрещатику в Києві пройшов перший військовий парад на честь Дня проголошення незалежності України.

☝Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

"ПРАПОР ВІЛЬНОЇ НАЦІЇ"

 

Історичний екскурс  до Дня Державного Прапора

День Державного Прапора встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2004 року, щоб вшанувати державну символіку нашої країни та багатовікову історію державотворення. У 2009 змінами до цього документа введено нову традицію: проведення щороку 23 серпня о 9-й годині офіційної церемонії підняття Державного Прапора по всій Україні.

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність. Ми навчилися поважати себе й любити свою державу, ідентифікувати себе як справжніх українців, патріотів!

Синьо-жовті кольори увійшли в наше повсякденне життя, вони оточують нас. 

У відеоролику використані особисті фотографії працівників бібліотеки та з Інтернету.

.

Що означають синьо-жовті кольори на українському прапорі?

☝Кольори, які зображені на українській символіці, розшифрувати дуже просто, але їхнє позначення має глибокий зміст. Синій колір – символізує чисте (!) небо, а жовтий – пшеничні поля, що говорить про плідність та багатство української землі. 

Державний Прапор України описано Конституцією України як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (ст. 20) 

☝ Українців у давнину звали синьо-жовтими?

Є різні трактування кольорів нашого прапора: небо та пшеничні лани, вогонь та вода, духовне та земне, воля та щедрість. А покійний історик та культуролог Богдан Якимович  вважав, що навіть зневажливе слово «хохол» колись було цілком нейтральним, монгольського походження. І йдеться зовсім не про оселедець на головах козаків. У давнину українських воїнів звали буквально «синьо-жовті», що звучить як «хох» та «ул» («ол»).

☝ Відомий з 13-го сторіччя

Уперше синьо-жовтий колір на символіці міста згадується 1256 року. Князь Данило Галицький зробив подарунок… місту Львову у формі герба: блакитне тло із золотим левом на ньому. Надалі такі ж кольори були на символіці Галицько-Волинського князівства.

Саме як кольори прапора синій і жовтий вперше згадуються 1410 року під час битви проти Тевтонського ордена. Львівські хоругви були небесно-золотими. Надалі в козаків бойові знамена теж зазвичай були з блакитним тлом та золотою вишивкою

☝ Офіційно визнано у 1848 році

Головна Руська Рада у Львові оголосила прапором українців синьо-жовтий. Хоча Галичина та Буковина перебували в складі Австро-Угорської імперії, розпочалася так звана весна народів — більша свобода для національного самовизначення. Стяг навіть підняли над Львівською ратушею. Синьо-жовті прапори використовувались у наступні роки 19-го сторіччя на прийомах державних діячів, наприклад, імператора Франца Йосифа I.

☝ Символ незалежної держави

Уперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті стяги вивішували або брали на демонстрації в Києві, Одесі й Харкові. Улітку 1917 року керівник українського есмінця «Завидний» В. Прокопович підняв на кораблі синьо-жовтого прапора.

22 березня 1918 року Центральна Рада УНР законодавчо ухвалила синьо-жовтий прапор. У 1938–1939 роках такий самий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році — Української Держави.

☝ За прапор — до в’язниці

Прапор України за радянських часів приносив тим, хто його зберігав чи демонстрував, звинувачення в терактах та ув’язнення. Історія повторюється нині на тимчасово окупованих територіях, де навіть за давню фотокартку із цим державним символом ув’язнюють людей. 

☝21 січня 1990 року були вже інші часи. До Дня Соборності України на вулиці вийшли близько 3 млн людей з українськими прапорами, вперше за часів СРСР.

4 вересня 1991 року. Підняття національного прапора України над 

Верховною Радою

У день оголошення Незалежності України наш прапор уперше внесли до Верховної Ради депутати, але підняти його над куполом більшість присутніх не дозволила. І лише 4 вересня 1991 року це сталося після неодноразових мітингів українців, які вимагали надати стягу офіційного статусу. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради затвердила синьо-жовтий прапор України.

☝ Наш прапор майорить над Радою ЄС

Цьогоріч 23 серпня чимало країн, а також Рада Європейського Союзу також піднімуть наш прапор на знак солідарності.

☝Найбільший прапор за розмірами.

Головний прапор України, найбільший за розмірами, встановлено у 2020 році на печерських пагорбах Києва. Його полотнище — 16 на 24 метри, а висота стійки (флагштока) — 90 метрів. Попри вторгнення ворога у 2022 він незмінно майорів над столицею. Утім, щомісяця полотно змінюють, адже погодні умови можуть його пошкодити. Тож саме той прапор, що був на початку війни, вже зняли. Але на згадку про незламність не знищили, а передали до Національного музею історії України.

☝ Наш прапор надихає на рекорди та мурали

До Книги рекордів Гіннеса потрапило синьо-жовте полотно площею 2,4 тис. кв. м, яке виготовили в Бахмуті у 2012 році. У червні 2014 у Києві тисячі людей намалювали найбільший прапор: розфарбували бетонний уклін Оболонської набережної. У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на максимальній висоті 6872 метри в Андах. На Тернопільщині у 2021 році  створили найдовший прапор: 3 км довжиною та 1 м шириною.

☝ Синьо-жовті  кольори обрали ще шість країн

Синьо-жовтими (але, звісно, з іншими зображеннями та пропорціями) є прапори ще шести держав: Швеції 🇸🇪, Казахстану 🇰🇿, Барбадосу 🇧🇧, Косово 🇽🇰, Палау 🇵🇼, Боснії та Герцоговини 🇧🇦.

"У чарівному колі книжок Галини Малик"

Книжкова виставка 

Галина Малик — відома українська письменниця, авторка захопливих книг для дітей та підлітків. Її твори наповнені фантазією, гумором, пригодами й важливими життєвими уроками. Запрошуємо читачів завітати на книжкову виставку та познайомитися з її героями.

📚 «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» — дівчинка Аля потрапляє у дивний світ Недоладії, де все зроблено абияк. Їй доводиться виправляти безлад і вчитися відповідальності.

📚 «Злочинці з паралельного світу» — фантастична історія про незвичайні пригоди, загадки та протистояння добра і зла.

📚 «Вуйко Йой і Лишиня» — кумедна й повчальна історія про незвичайних героїв, дружбу та взаємодопомогу.

📚 «Подорож Алі до країни Сяк-Така» — нові пригоди Алі у фантастичному світі, де герої стикаються з наслідками байдужості та безвідповідальності.

📚 «Злочинці з паралельного світу — 2» — продовження фантастичних пригод із новими випробуваннями, загадками та несподіваними подіями.

📚 «Аж ось воно!» — весела фантастична історія про пошуки, пригоди та незвичайні ситуації.

📚 «Пантлик і Фузя» — добра й фантазійна історія про двох незвичайних персонажів, дружбу та вміння бачити світ по-новому.

📚 «Незвичайні пригоди Алі». 

Герої популярної трилогії «Незвичайні пригоди Алідопоможуть тобі зрозуміти, що все-все на світі залежить від кожного з нас. А найбільше від нас залежить наше майбутнє! І тому дуже важливо доводити усі справи до кінця і, подібно до дівчинки Алі, відважно боротися з брехливими обіцянками-цяцянками та іншими сяк-таками. Адже через невиконані обіцянки наше майбутнє може перетворитися на мильну бульбашку... Повість увійшла до шкільної програми.

📚 «Вуйко Йой і Страшна Велика Кука». 

Кожна дитина любить і має потребу вигадувати – чи якусь історію, чи уявного друга, котрого ніхто з дорослих не може побачити. Фантазія – це те, чого начебто не існує… однак воно все ж є. Вигадка – дуже вимоглива панянка, адже вона хоче не тільки початися, а ще й бути завершеною, цілісною.Персонажі нової книги Галини Малик про вже знайомого всім вуйка Йойя вигадали Куку, проте не повністю, не до кінця. Виникло ТЕ, чого ніхто не знає: яке ВОНО? де живе? що полюбляє? Навіть невідомо, чи ВОНО добре, чи зле. А крім «вигадників», зарадити ніхто не може. Яким буде уявний друг вашої дитини, залежить тільки від неї самої. Однак він напевне буде ідеальним, адже матиме все найкраще. Як Страшна Велика Кука, яка насправді виявилася зовсім не страшною і не такою вже й великою. До того ж, її дуже потребує гамірлива компанійка вуйка Йойя. А Кука й сама розуміє, як добре знайти себе і бути собою.

Книжки Галини Малик — це чарівний світ, у якому цікаві пригоди допомагають маленьким читачам замислитися над важливими речами: дружбою, відповідальністю, добротою та взаємодопомогою.

ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ:

Галина Малик — українська письменниця, перекладачка, редакторка, громадська діячка, укладачка антологій закарпатської літератури ХХ століття, у тому числі поезії та прози для дітей, авторка першого українського новітнього коміксу для дітей, українського «фентезі для найменших» та підліткового соціального фентезі.

Галина Миколаївна Малик народилась 12 серпня 1951 року в м. Бердянську на Запоріжжі.

☝Лауреат премії ім. О. Копиленка журналу "Барвінок" (1988) за повість-казку "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії".

☝Поетеса визнана також переможцем конкурсу 1987 року за твори для дітей, опубліковані на сторінці "Перченя" упродовж року.

☝Член Національної спілки письменників України з 1991 року.

☝Фантастична повість письменниці "Злочинці з паралельного світу" визнана кращим твором 1997 року після опублікування її журнальної версії у часописі "Барвінок" і нагороджена міжнародною премією Степана Феденка (США).

☝За підсумками обласного творчого конкурсу "Закарпатська книга від Кирила та Мефодія до наших днів" добре відома маленьким читачам Галина Малик відзначена як автор творів для дітей (2000 рік).

☝У 2003 році письменниця Галина Малик стала лауреатом літературної премії імені Лесі Українки. Вручення нагороди відбулося у Новограді-Волинському, на батьківщині поетеси.