Художнє знайомство до 100 років з дня народження
☝Анатолій Базилевич — один із найвидатніших українських художників-графіків ХХ століття. Народний художник України.
☝Народився 7 червня 1926 року в місті Жмеринка на Вінниччині. Учасник Другої світової війни. Після війни навчався в Харківському художньому інституті, де здобув фах художника-графіка.
☝У 1953 році, після закінчення інституту, Анатолій Базилевич переїхав до Києва і почав активно співпрацювати з видавництвами «Веселка», «Молодь», «Дніпро», «Радянська школа», «Радянський письменник», «Мистецтво», журналом «Перець», а також естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки». Працював у галузі книжкової ілюстрації, плаката, станкової графіки та карикатури.
☝Анатолій Базилевич мав унікальний, легко впізнаваний почерк, який поєднував традиції класичного українського бароко, реалізму та м'якого гротеску. Його малюнки завжди живі, динамічні та надзвичайно точні в деталях.
☝Головні риси художнього стилю базувалися на глибокому знанні українського фольклору та побуту. Кожен персонаж художника має виразний характер, емоцію та темперамент. Базилевич віртуозно володів малюнком людського тіла, передаючи складні рухи, ракурси та пластику. Одяг, зброя, посуд та архітектура на малюнках завжди історично достовірні.
Художник майстерно балансував між комедією та трагедією, уникаючи карикатурності.
☝Упродовж життя Базилевич експериментував з багатьма графічними техніками, але його улюбленими залишалися три:
- Перо і туш. Основна техніка художника. За допомогою чіткої чорної лінії та штрихування різної густоти він створював об'єм, текстуру та світлотінь.
- Акварель та кольорова туш. Митець використовував їх для створення м’яких колірних акцентів. Замість щільного зафарбовування він наносив прозорі шари кольору поверх чіткого тушевого малюнка.
- Сепія та вугілля. Ці матеріали художник часто обирав для ілюстрування драматичних творів Тараса Шевченка, що дозволяло досягти глибокого тонального живописного ефекту.
☝Натхнення й образи Базилевич шукав в українській культурі, яку дуже любив: сучасники згадують, що в київській майстерні митця висів портрет козака Мамая, з яким сам художник мав багато спільного в характері та вдачі, а вдома Базилевич зібрав велику колекцію українських старовинних речей — від посуду до одягу, що також лягли в основу образів "Енеї́ди". Настільною книгою під час роботи над "Енеїдою" була відома "Історія запорізьких козаків" Дмитра Яворницького.
☝Найбільшу популярність йому принесли саме ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського, які стали справжньою класикою українського мистецтва.
☝Над ілюстраціями до поеми Івана Котляревського «Енеїда» художник працював майже десять років, створивши понад 130 оригінальних малюнків. Саме завдяки Базилевичу образи Енея та козаків стали впізнаваними для багатьох поколінь українців.
☝"Енеїда" Базилевича вийшла у видавництві "Дніпро" 1968 року як подарункове видання до 200-річчя з дня народження Котляревського. Вона мала неймовірний успіх — перша книжка розійшлася за лічені дні. Книга перевидавалася багато разів і вважається одним із найкращих зразків української книжкової графіки.
☝Базилевич оформлював також твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Гоголя та інших письменників.
☝Над інтерпретацією прози Гоголя художник активно працював у 1983–1988 роках. Його роботи до гоголівських текстів вважаються одними з найкращих в українській графіці завдяки влучному відображенню українського колориту, демонології та гумору.
☝«Вечори на хуторі біля Диканьки» — цикл малюнків, сповнених яскравого народного гумору, фольклорної містики та точних етнографічних деталей українського одягу й побуту.
☝«Миргород» — ілюстрації до повістей циклу, де Базилевич майстерно зобразив галерею колоритних персонажів від козацьких типів у «Тарасі Бульбі» до гротескних образів у «Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
☝«Вій» — графічні роботи до цієї повісті вирізняються особливою атмосферою містичного жаху, де художник ідеально передав контраст між світлим народним життям та нічними жахіттями старої церкви.
☝Зі спогадів сучасників Базилевич справляв враження інтелігентної, енергійної та харизматичної людини. Його частіше описують як талановитого, дотепного, уважного до людей митця з живим характером і почуттям гумору
☝Про родину Анатолія Базилевича відомо небагато. Він народився в родині інженера. Батько мав чудове почуття гумору й значно вплинув на формування характеру майбутнього художника. Під час Другої світової війни сім'ю примусово вивезли до Німеччини, де батько загинув від поранень, отриманих під час бомбардування. Мати повернулася разом із сином в Україну після закінчення війни.
☝У Анатолія Базилевича був син — Олексій Базилевич (народився 1956 року в Києві), який також став художником-графіком і продовжив мистецькі традиції батька. Про особисте життя не любив говорити, тож відомостей про це майже немає.
Помер 30 червня 2005 року в Києві.
