«Я вишию сорочку кольорову й по білім світі гордо в ній піду»
До Дня вишиванки, який відзначають у третій четвер травня, в нашій бібліотеці відбувся святковий захід. Діти – учні 3-б класу Ліцею №149 співали, декламували вірші про найдорожче: родину, маму, наші обереги і звісно про Україну.
Бібліотекарі провели для учнів історичний екскурс до прадавньої української хати. Цікаві факти про родинний оберег – вишиванку та демонстрація старовинних експонатів хатнього начиння викликали у дітей жвавий інтерес, адже експонати можна було потримати в руках та уявити, як ними користувались наші прадавні українці. На вишиті сорочки, яким більше ста років, діти дивились з захопленням і подивом! Кожна дитина в цей день відчувала гордість за свій стрій!
А ще діти познайомились з бібліотекою, тепер вони знають, як записатися, як знайти потрібну книгу, і головне, що книжки можна читати безкоштовно!
11 травня в нашій бібліотеці відбулося відкриття художньої виставки «Єднання», присвяченої до Дня Європи.
13 художників з Києва, Ірпеня, Бучі, Словаччини, Італії представили 36 творчих робіт виконаних в різних техніках з використанням різних матеріалів. Художники продемонстрували обізнаність в історії, культурі країн-членів Європейського Союзу. Мистецька зала бібліотека демонструє неймовірну архітектуру, парки, площі, вулички, природу Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Словаччини, Польщі і звісно України.
Музичною окрасою презентації став виступ ансамблю дітей Підліткового клубу «Бджілка» Централізованої системи підліткових клубів «Щасливе дитинство» під керівництвом Тетяни Наруцької.
Учасники виставки:
Анікіна Наталія 1960 р.н. - художник графік, працює в техніці гуаш, акварель, пастель. Навчалась в РХСШ. У 1986 році закінчила факультет станкової графіки Київського державного художнього інституту (зараз Академія) під керівництвом А. Чебикіна та М. Компанця. Працює в книжковій графіці як художник-ілюстратор дитячої літератури. Співпрацюю з видавництвами Махаон, Адеф, Богдан та дитячими журналами. За 25 річний творчий шлях проілюстровано більш як 50 дитячих книжок. Лауреат премії ім.Наталії Забіли за оформлення дитячої літератури. Член Спілки художників України. Учасниця мистецьких виставок та творчих пленерів. Живе та працюю в м. Києві.
Галагуз Ольга – художниця, арт-терапевт, член міжнаціональної асоціації арт-терапії. Брала участь у чисельних художніх виставках в Україні і закордоном. Має п’ять персональних виставок, перемоги й нагороди в українських і міжнародних фестивалях. Деякі полотна зберігаються у приватних колекціях Англії, Німеччині, Україні, Франції, ОАЕ. Основний напрямок у творчості – живопис, працює в олійній техніці. Деякі картини опубліковані у книзі-каталозі «Invicta» 2022 року та каталозі «Митці. 70 років творчості». Народилася в Житомирі, працює і живе в Києві.
Грамм Світлана 1976 р.н. – художниця-ілюстраторка, педагог. У 2000 році закінчила навчання з відзнакою у Національному Технічному Університеті України (КПІ) на Поліграфічному факультеті за фахом «книжкова графіка» і одразу почала працювати як художник-ілюстратор з українськими та закордонними видавництвами. Видано більше 50 книжок у видавництвах «Фенікс», «Країна мрій», «Оріон», «Криниця» та закордонні приватні замовлення. Створює картини в різних техніках: масло, пастель, акварель, змішані техніки. Роботи Світлани, створені на пленерах, знаходяться у державних музеях України та приватних колекціях України, Грузії, Европи, США. У 2019 році нагороджена дипломом художника-професіонала WORLD ACADEMY OF SCIENCE, EDUCATION, CULTURE AND ARTS, Лондон. Народилася в Києві, живе в м. Фастів.
Дейнека Юлія 1970 р.н. - архітектор, художник, дизайнер. Закінчила архітектурний факультет у місті Дніпро. Остаточно захопилася аквареллю з 2017 року. Бере участь у багатьох виставках і планерах, її картини знаходиться у приватних колекціях у Німеччині, Польщі, Україні. Як біженка, яка перебувала з дітьми в Німеччині півтора роки, вдячна країні за допомогу! Живе і працює в м. Буча.
З 2002р. по 2005р. навчання в КДІДПМД ім. М.Бойчука.
З 2005р. по 2011р. навчання в НАОМА факультет Реставрація живопису.
З 2013 по сьогодні працюю викладачем рисунку, живопису та композиції в ДШМ №5 ім. Льва Венедиктова. Народився у м. Вінниця, живе в Києві.
Художники Денисюк Святослав та Яровий Ілля
Кірік Олена - закінчила художню школу при Львівській спілці художників. Її педагогом з живопису був Петро Маркович, якого пізніше називали Львівським Пікассо. За фахом – системний аналітик. Художню освіту продовжувала на різноманітних курсах, в міжнародній артшколі, брала участь у виставках та конкурсах. Учасниця проєктів «Мистецтво для захисту тварин», «Недитячий світ», «Щоденник війни». Основний напрям творчості – живопис в акриловій техніці. Живе і працює в Києві.
Кіріченко Ірина 1961 р.н.
Все життя мріяла малювати, і тільки з 2020 року почала здійснюватися її мрія. Опановувала основи живопису самостійно, проходила курси та майстер-класи. Продовжує досліджувати властивості кольорів, любить створювати власні композиції. Учасниця кількох онлайн-виставок в Італії, Монако, Швейцарії та Великобританії. Це її перша участь у «живій» виставці. «Творчість - мій спосіб бути вільною», говорить художниця. Народилася в Україні, зараз проживає в Італії.
Клименко Світлана – художниця.
Після художньої студії закінчила Політехнічний інститут, а потім здобула ще й економічну освіту. Працювала в КМЦ в художній студії, в Центрі по роботі з дітьми та молоддю викладачем малювання. Є членкинею ГО "Спілка майстрів "Одолень", зразкової студії " Київський орнамент" та "Київський розпис", ГО "Світ очима художників". Брала участь у 20 пленерах (в Україні, Польщі та Словаччині). Мала 10 персональних та велику кількість колективних всеукраїнських та міжнародних виставок. Працює в техніках графіки, живопису та декоративно-ужиткового мистецтва. Народилася і живе в Києві.
Максимова Світлана 1969 р.н. живе в Києві.
У дитинстві Світлана вирішила, що не вміє малювати — трійка за кішку в п’ятому класі залишила слід на багато років. Але коли після школи потрібно було складати вступний іспит з малювання в медичний заклад, звернулася за допомогою до шкільної вчительки. Світлана отримала від неї щиру підтримку і… чарівну книжку з малювання. Цього виявилося достатньо! Її натюрморт визнали зразковим і виставили у приймальній комісії. Після цього Світлана надовго відклала малювання. І лише коли діти подорослішали, і з’явився вільний час, творчість знову увійшла в її життя, відкрила для себе інтернет навчання. Малює олівцями, пастеллю, аквареллю, олійними фарбами. Малювання створило відчуття внутрішнього спокою. Сьогодні у неї понад 30 робіт, включаючи 4 картини, написані олією на полотні.
Малишева Тетяна 1971 р.н. - художниця-акварелістка, працює в техніках графіка, живопис. Використовує матеріали: акварель, пастель, вугілля, соус, сангіна, сепія, туш, олівці, маркери, лінери. Жанри: портрет, натюрморт, пейзаж (природний, архітектурний, морський), анімалістичний, побутовий. Стиль: реалізм, натуралізм, романтизм. Освіта: 2018 – 2019 художні курси малюнку та акварелі «Victory Art School» викладач Вікторія Григор'єва (Київ, Україна). Приймає активну участь в колективних художніх виставках в Україні і за кордоном. Займається благодійною діяльністю. Картини художниці знаходяться в приватних колекціях України, Америки, Ізраїлю, Норвегії, Іспанії. Народилася в Луганській області, живе і працює в Києві.
Пуханова Лариса 1959 р.н.
Закінчила художню школу м. Києва та Державний художній інститут. Член Спілки художників України з 1990 року. Має більше 40 персональних виставок в Україні та за кордоном. Працює в галузі графіки та живопису.
Народилася і живе в Києві.
Томеско Юлія — українська художниця, яка з 2021 року живе і працює у Словаччині. Членкиня Словацької спілки художників. В Україні навчалася в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара (1997–2002), а пізніше поглибила свої знання у сфері мистецтва в Академії реалістичного мистецтва в Києві (2018–2020).Юлія Томеско працює в реалістичному стилі — пише натюрморти, пейзажі та портрети в техніці олійного живопису, акрилу та акварелі. Організовує майстер-класи та курси живопису для дорослих і дітей. У співпраці з українським брендом створила авторську лінійку взуття з ручним розписом. Брала участь у багатьох творчих пленерах, колективних та персональних виставках.
Яровий Ілля 1983 р.н. – художник, графік.
Працює в живописі та графіці у напрямах концептуалізму, сюрреалізму, реалізму, імпресіонізму. У 2000 році закінчив Державну художню середню школу імені Т. Г. Шевченка, а в 2007-му — Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури імені Тараса Григоровича Шевченка в Києві. З 2010 року — член Національної спілки художників України.
Твори художника знаходяться в багатьох музеях та галереях, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Брав участь у десятках міжнародних та українських виставок. Народився в м. Суми, живе в м. Буча.
Письменниця Катерина Доля та художник Ілля Яровий
Відвідати виставку можна з 11 травня по 11 червня 2025р.
Адреса: вул. Єреванська, 12, тел. 073-444-29-10 Запрошуємо!
Чорнобильська катастрофа є однією з най масштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в нашій пам’яті.
26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.
Чорнобильська зона включає північ Вишгородського району Київської області, де розташовані: безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип'ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.
Місто Прип’ять – це стандартні малогабаритні п'ятиповерхівки, які активно будувалися в середині 70-х років. Після аварії воно стало містом-привидом, яке загрузло у полоні радіації, де зупинився час, і куди не дійшла декомунізація. Це місто, як німий докір людству, яке загралося з могучими силами природи та знехтувало всіма її правилами. Прожило місто не довго, 26 квітня 1986 йому виповнилося 14 років і 12 днів. На момент аварії населення Прип'яті складало 49,4 тис. осіб.
Джаз як явище доводить той факт, що музика — один з найкращих у світі засобів для досягнення взаєморозуміння між людьми!
Унікальний музичний стиль, заснований на імпровізації, який виник в США в часи рабовласництва, отримав назву «джаз». Глибоке коріння його полягає в музичних і культурних традиціях африканського континенту, але значний вплив на формування джазу здійснила й європейська музика. Оскільки джаз з’явився в середовищі безправних рабів, він і досі вважається музикою, що символізує свободу, рівні можливості та боротьбу проти несправедливості й пригнічення. Ініціатива проведення свята, присвяченого цьому музичному стилю, належить американському джазовому піаністу та композитору Хербі Хенкоку, а в 2011 році, згідно з офіційним рішенням ЮНЕСКО, 30 квітня було оголошено Міжнародним днем джазу.
Головна мета цього свята — привернути увагу до джазу як до музичного стилю, а також нагадати про те, що джаз, який починався з рабства, став символом боротьби з соціальною нерівністю, расовою упередженістю та дискримінацією.
Напередодні Великодня в нашій бібліотеці відбувся майстер-клас по виготовленню Великоднього зайчика. В Україні традиція використання цього символу у святковому декорі з'явилася нещодавно, але стала досить популярною серед дітей та дорослих. Створити власного зайчика-мотанку було цікаво, навіть дещо магічно, адже це особиста іграшка, якою можна пограти, а ще покласти в його кишеньку крашанку або солодощі. По закінченню творчого процесу, учні 2-б класу Ліцею №149 створили 15 зайців, які одразу отримали власні імена і цукерки в кишеньки. Екскурсія бібліотекою, перегляд мультфільму, майстер-клас та невимушене спілкування створило всім гарний, святковий настрій! Ми готові до Великодня!
Сьогодні майже немає людини, яка б не скористалася послугами Київського залізничного вокзалу. Чи то ми від’їжджаємо потягом у мандрівки, чи зустрічаємо рідних або друзів, його атмосфера з оголошеннями про посадки на потяги, метушня людей з валізами, навіть специфічний запах викликає у кожного особливі емоції. А чого вартує сама споруда Київського вокзалу, з його помпезними колонами, сходами, люстрами.
А чи знаємо ми історію Київського залізничного вокзалу?
15 квітня в бібліотеці ім. М. Реріха відбулася краєзнавча лекція «Історія Київського залізничного вокзалу», яку прочитав краєзнавець, провідний бібліотекар Олександр Михайлик для учнів Київського професійного коледжу мистецтва і технологій сервісу.
Цікаві факти та особливості будування знаменитої споруди викликало інтерес у аудиторії, адже багато присутніх кожного дня приїздять на навчання, роботу електричками, які приймає Київський вокзал.
Цікаві факти з історії будівництва вокзалу:
Для людей 19 ст., які використовували для перевезення товару коней та волів, чавунка з паротягами, яка увійшла в їх життя, було справжнім дивом, чимось незбагненним, що навіть лякало. Пропонуємо до вашої уваги уривок з легенди "Мисливці на мамутів у місцевості Протасів яр", який прочитає автор, письменник-краєзнавець Олександр Михайлик.
☝Для будівництва вокзалу вибрали долину річки Либідь.
☝Першу будівлю вокзалу побудували в 1867-1870 р.р. 2 березня 1870 р. на Київський вокзал прибув перший пасажирський потяг.
☝Архітектором Київського вокзалу був Іван-Фрідріх Вишневський
(фото не зберіглося).
☝В 1908 р. було побудовано "тимчасовий" барак, який виконував роль вокзалу…25 років, що було для Києва ганьбою.
☝Для побудови вокзалу було проведено архітектурний конкурс, на який було представлено більше 10 робіт.
☝Перемогла робота архітекторів Олександра Вербицького та Павла Альошина.
Архітектор Олександр Вербицький
Архітектор Павло Альошин
☝Будівництво вокзалу розпочалося з 1927 по 1932 роки. Зовнішній вигляд Центральний Київський вокзал з 1932 р. не змінився і досі, проте внутрішній інтер’єр зазнав значних змін.
Колишній інтер'єр вокзалу
Сучасний інтер'єр вокзалу
☝Київський вокзал складається з комплексу, до якого входять: Центральний вокзал (1932р.); Приміський вокзал (1955р.) з колонами та годинником, а з 1960 р. до нього прибудовано станцію метро «Вокзальна»; Південний вокзал (2001 р.), побудований за 175 днів (архітектор Сергій Юнаков).
Приміський вокзал (1955 р.)
Станція метро «Вокзальна» (1960 р.)
Південний вокзал (2001 р.)
Архітектор Сергій Юнаков
☝Церква Святого Георгія Побідоносця (2001 р.) біля Південного вокзалу (архітектор Роман Сивенький) увійшла до Книги Рекордів України, збудована за 72 дні!
.png)
.jpg)
