неділя, 26 вересня 2021 р.

Що ми знаємо про вегетаріанство?

Вікторина до Всесвітнього дня вегетаріанства


Всесвітній день вегетаріанства щорічно відзначається 1 жовтня. Його було засновано Північноамериканським вегетаріанським суспільством у 1977 році за підтримки Міжнародного вегетаріанського союзу. Метою заходів, що проводяться в цей день, є інформування людей про переваги такого способу життя з точки зору екології, здоров'я, етики та просування ідеї вегетаріанства у всьому світі.

Що ми знаємо про вегетаріанство? Взагалі суперечка між прихильниками і противниками цього способу життя ведеться дуже давно. У морально-етичному сенсі вегетаріанці виступають проти вбивства невинних тварин заради насичення. Наукові дослідження вегетаріанства дають підстави вважати, що рослинна їжа приносить користь для гарного самопочуття, мозкової діяльності, душевної гармонії. Брак же тваринних білків рекомендується заміщати рослинними.

М'ясоїди ж, навпаки, доводять, що людина за своєю природою – один із найсерйозніших хижаків на планеті, і її раціон для нормальної роботи організму і гарного самопочуття обов'язково повинен включати м'ясо. До цього ж списку додається ще один аргумент – історичні, культурні та релігійні традиції того чи іншого народу.

У сучасному світі вегетаріанство отримало неймовірну популярність, розвивається та видозмінюється. Найбільш затяті його прихильники – вегани – розробили дієту, в якій відмовилися не тільки від м'яса, але і взагалі від усіх продуктів тваринного походження – молока, яєць тощо.
Причини, за якими люди вибирають вегетаріанство, можуть бути різними. Одні женуться за модою, інші прагнуть таким чином ефективно схуднути, треті не їдять м'яса заради здоров'я, а хтось – із етичних і релігійно-духовних міркувань.
 
Бути чи не бути вегетаріанцем кожний вирішує для себе особисто! Але, вибираючи вегетаріанство  як дієту, треба пам'ятати, що це ще й інший світогляд і спосіб життя.
Будьте здоровими!
                                                     

В І К Т О Р И Н А



вівторок, 21 вересня 2021 р.

"Родинні промені"

Художня виставка - Гімн Родинним цінностям



Виставкова зала нашої біблотеки наповнилася неймовірним свілом і теплом від «Родинних променів» родини Соколан! Цю виставку-присвяту батьку Миколі Соколану, який пійшов у засвіти, зініціювала його донька Олена. Саме від батька художника передався хист до малювання дочці, яка з дитинства пам’ятає себе з пензлем та олівцями в руках. Пані Олена закінчила Художню школу, пять років брала приватні уроки з малювання, сім років поспіль їздить на пленери в Карпати. За освітою економіст, займається духовними практиками, йогою, солістка Народної студії індійського танцю «Накшатра».

На виставці представлені роботи Миколи Соколана, на яких зображені природа та архітектура рідного Полтавського краю, міста Лубни. Картини Олени Соколан передають красу та неповторність різних куточків нашої планети від Лубен, Карпат до Вірменії,Іспанії та Африки.

На відкриття виставки привітати Олену Соколан завітали артисти Народної студії індійського танцю "Накшатра": Буренкова Вікторія, Новікова Аліна, Мазурок Яна, Бітюков Всеволод, Савенко Олександра, Дяченко Катерина, Дзюба Ірина, Сурешвар Давід. Артисти продемострували класичні індійські танці, познайомили аудиторію з особливостями культури Індії та національним вбранням.

Це свято творчості стало справжнім Гімном родинним цінностям!
Виставка діє з 19 вересня по 6 жовтня!
Запрошуємо!







































понеділок, 30 серпня 2021 р.

"Хотинська битва 1621 року"

Історичний екскурс


“Ой Хотину город славній
На всій землі дуже славний”
(українська пісня з стародавніх рукописів)


Тактика ведення бою козацького війська в Хотинській битві:
https://www.youtube.com/watch?v=nG-YaUf_0p8

Найвідомішою і найбільш важливою історичною подією, яка відбулася під Хотином в XVII столітті, була Хотинська війна 1620-1621 року між турками і поляками, які володіли тоді величезною територією України і у якій вирішальну роль зіграли українські запорозькі козаки на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним.

Гетьмам Петро Конашевич-Сагайдачний

Після поразки польських військ під Цецорою у 1620 році і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї. Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за свою участь у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

Хотинська битва 1621 рок. Картина художника Юліуша Коссака, 1892 р.

Битва під Хотином у 1621 році була однією з найбільших битв у Європі XVII століття. В битві з одного і з другого боку було задіяно більш як 300 тисяч воїнів та велика кількість обслуги. Безперервно грізно гриміли постріли з 300 гармат. Брязкіт списів і шабель, бойові кличі і зойки людей – вся ця страшна пісня війни потрясала очевидців:
 
«Небо палало, повітря затьмарювалось димом, 
земля тремтіла, стогнали ліси, скелі розпадалися на куски».
 
Було завзяття і мужність, був і прихований відчай, але переважували сила духу і усвідомлення необхідності подвигу заради захисту рідної землі. Це робило козаків непереможними.

Сила козаків булла і в тому, що більшість з них добре знали повадки ворога і брали участь в переможних боях. А найголовнішим було те, що козаки захищали свою землю, їх роль у битві під стінами Хотинської фортеці була основна. Поляки вважали, що саме на їх споконвічні землі турки не підуть, тому були у них у війську слабкодухі, були й дезертири. А козаки так і залишались монолітом, були дуже згуртовані, не піддавались на пропозиції турків (кожному зрадникові турки давали 50 злотих).

У безкінечних атаках на козаків турки розбивались об їх згуртованість і майстерність бою під керівництвом талановитого полководця Петра Сагайдачного. Турецькі гармати стріляли безперестанку, але не влучно. За земляними валами козакам було безпечно. Петро Сагайдачний застосовував таку тактику: активна оборона вдень і нищівні атаки вночі. Дарма потім недруги сичали, що козаки ради наживи йшли в нічні атаки у табір турків. Так, після таких атак козаки повертались з багатою здобиччю, знищивши багато ворогів. Але захоплена їжа, одяг, гармати давали козакам сили для продовження боротьби, адже битва тривала 37 днів.

Художник Ю. Брандт "Повернення козаків з походу"

Козаки йшли на цю битву з благословення православного патріарха Феофана, який кликав їх покласти голови, захищаючи християн від бусурманів. В середовищі козаків, які огрубіли в походах і кривавих битвах, панувала глибока повага до Бога, як до вищої справедливості і добра. На битву козаки йшли, як на святкову службу Божу, ніколи не пиячили під час битви, а тільки вже після перемоги справляли тризну по померлих мучениках за народ і віру. Козаки під час бою зрадників, порушників дисципліни, пияків страчували. Святково вдягаючись на козацьку Раду, на бенкет, козаки в основній масі під час бойових дій підкреслювали свою бідність, показуючи, що на смертну криваву боротьбу з ворогами українського народу вони йдуть доведені до відчаю.

Внаслідок битви османські втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і османсько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.
Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Гусарія Речі Посполитої не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві відіграли піхота та артилерія.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення.
Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, прославила запорожців і їхнього гетьмана Петра Сагайдачного, авторитет якого як полководця значно зріс. Хотинська битва справила сильне враження на всі народи і знайшла живий відголос у літературі. Пісні про героїв цієї битви співав український народ, польські поети складали поеми. Навіть на далеких берегах Адріатики про подвиг українських і польських воїнів писав хорватський поет Іван Гундулич, скрізь переписувалися щоденники учасників війни. Польський поет Вацлав Потоцький написав поему про Хотинську війну, а український письменник Осип Маковей – повість “Ярошенко”. Про ті події згадує Зінаїда Тулуб у своєму історичному романі “Людолови”. Іван Франко про значення Хотинської перемоги писав, що Туреччина, потерпівши поразку під Хотином в 1621 році, почала хилитися із зеніту своєї величі і слави.
В серії "Історія України в романах" видана книга Юрія Сороки "Хотин"

Зміст роману: Рік 1621 від Різдва Христового. Османська імперія вже пережила пік своєї могутності, однак усе ще агресивно позирає на захід, намагаючись поширити свій вплив на Річ Посполиту. Цього разу на шляху армії султана Османа ІІ опинилась Україна. У центрі подій роману Юрія Сороки «Хотин» троє запорізьких козаків: Микита Непийпиво, Максим Горбоніс і Андрій Кульбаба, які в складі об’єднаного козацькопольського війська протистоять експансії войовничого Сходу, а також чарівна пані Юстися. На сторінках роману читача очікує дим бойовищ, непохитна воля, міцна дружба і романтичне кохання.

Пам'ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному біля Хотинської фортеці

Минуле Хотину – це сторінки героїчної історії нашого народу, сторінки його боротьби проти поневолювачів за соціальне і національне визволення. Тож не дивно, що така «натура» вабить кінематографістів. Особливо полюбив Хотинську фортецю режисер Сергій Тарасов. Попри суттєві архітектурні відмінності, режисер відтворював тут «стару добру Англію» у стрічках «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Стріли Робін Гуда» та «Чорну стрілу». Тут знімалися картини «Гадюка», «На війні як на війні», «Захар Беркут», «Русалонька», «Д’Артаньян і три мушкетери», «Хотин», «Ясса», «Богдан-Зіновій Хмельницький» тощо. Картин, що зображають битви під Хотином, існує безліч. Одна з них належить художникові О. Климку - «Бій запорозьких козаків з турками під Хотином у 1621 році».

За матеріалами джерел:

четвер, 26 серпня 2021 р.

"Нескорені війною"

Цей день в історії!
29 серпня - День вшанування памяті захисників України


У відеоролику представлені книги військової тематики з фонду бібліотеки та використана пісня «Іловайська самота» (слова Олени Іськової-Миклащук, музика та виконання Вячеслава Купрієнка).: 
https://www.youtube.com/watch?v=usW4QwHNclU

День пам'яті захисників України відзначають щороко 29 серпня. Він приурочений пам'яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року No 621.

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Тож символікою цього дня є квітка соняшника. 29 серпня українці доповнюють свій одяг його квіткою, який є символом пам’яті захисників України. За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.

Від 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Кримського півострова, учасники Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Українські воїни та добровольці зруйнували міф про непереможність російської армії. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв — чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на Сході.

За матеріалами:
https://iraq.mfa.gov.ua/news/vidznachennya-dnya-pamyati-zahisnikiv-ukrayini

четвер, 29 липня 2021 р.

"Людина - не товар"

Інформування
Всесвітній день боротьби з торгівлею людей



Щороку 30 липня, за рішенням ООН, відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. День був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН в резолюції від 18 грудня 2013 року.

Як зазначають в ООН, торгівля людьми є серйозним злочином і грубим порушенням прав людини. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торговців людьми як у себе вдома, так і за кордоном. Всі країни світу, будь то країна походження, транзиту або призначення, страждають від торгівлі людьми.
За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, жертвами торгівлі людьми продовжують залишатися головним чином жінки і дівчата. Частка жінок, серед осіб, яких змушують займатися примусовою працею, становить близько 35%. У зонах бойових дій і конфліктів ця проблема стоїть найбільш гостро. Згідно з існуючими даними, торгівля людьми відбувається повсюдно, кількість переміщених осіб за останні роки зросла майже вдвічі. 

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну.
Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу! У кризових ситуаціях, таких як нинішня пандемія COVID-19, вразливість мігрантів до торгівлі людьми й експлуатації зростає. Люди потрапляють у групу ризику через те, що втрачають роботу внаслідок пандемії.

Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації (за оцінками уряду США). Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють.

Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:

☝трудова експлуатація,
☝сексуальна експлуатація, примусова вагітність, використання в порнобізнесі,
☝примусове жебрацтво,
☝торгівля людьми з метою вилучення органів,
☝примусове залучення у кримінальну діяльність чи збройний конфлікт.

Людина, яка постраждала від цього злочину, звернувшись до місцевої державної адміністрації, має право на отримання відповідного статусу, і це дає їй можливість отримати одноразову матеріальну допомогу, а також отримати повний спектр допомоги: медичної, правової, соціальної, а також одноразової матеріальної допомоги.

Пам’ятайте: стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!

Правила безпечної поведінки в Інтернеті

☝Я не надаватиму ніякої особистої інформації (ім’я, вік, адресу, номер телефону, номер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.
☝Якщо я отримаю інформацію, яка примусить мене почуватися некомфортно, я одразу розповім батькам або комусь із дорослих про це.
☝Я ніколи не погоджусь зустрітися з тим, з ким я познайомився/познайомилась в Інтернеті, без попередньої згоди батьків. Якщо я буду зустрічатися, то це буде людне місце і я запрошую кого-небудь з батьків чи добре знайомих людей.
☝Я ніколи не вишлю свої фото людині, з якою я познайомився-познайомилась через Інтернет, не порадившись з батьками.
☝Я не буду відповідати на листи чи прохання, які викликають почуття дискомфорту або сорому.
☝Ми встановимо з батьками правила роботи в Інтернеті: час моєї роботи в Інтернеті, області відвідування Інтернету (сайти, блоги).

Практичні поради, щоб не потрапити в ситуацію торгівлі дітьми

☝Я завжди спілкуюся зі своїми вихователями, друзями. Коли мені необхідно відлучитися, я скажу, куди йду і коли збираюсь повернутися
☝У випадку запізнення я телефоную
☝Якщо мені необхідно кудись піти, я піду не один (одна), а з товаришем/кою. У такому випадку ми зможемо допомогти один одному не потрапити у біду
☝Я нікуди не йду з незнайомими людьми та нічого у них не беру
☝Я ніколи не сідаю в автомобіль до незнайомих людей
☝Я нікому не дозволю доторкатися до мене. Якщо ж хтось спробує доторкнутися до мене, я голосно і твердо скажу “Ні!”, покличу на допомогу
☝Якщо зі мною щось трапиться недобре, я негайно розкажу тим людям яким я довіряю, хто піклується про мене і хоче, щоб я був/була щасливим/щасливою
☝Я завжди буду слідувати цим правилам. Я хочу бути щасливим/щасливою і здоровим/здоровою. Я на це заслуговою

Поїздка за кордон

☝Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас.
☝Зробіть копії українського та закордонного паспортів (одні – візьміть з собою, інші – залиште близьким чи знайомим)
☝Залиште вдома детальну інформацію про майбутнє місце перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, ваше фото та адреси Ваших іноземних друзів.
☝Дізнайтесь номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном та візьміть їх із собою. 
☝Якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам. 
☝Якщо в країні Вашого перебування немає посольства України, телефонуйте в посольство України в сусідній державі.
☝В зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, що надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Звертайтесь до них при необхідності.
☝Термін перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон. Дотримуйтесь правил візового режиму!
☝Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.

Якщо Ви збираєтесь навчатись за кордоном…

☝Дозволом на навчання за кордоном є студентська віза.
☝Для отримання студентської візи необхідно підготувати низку документів, відповідно до вимог країни, якій Ви хочете навчатись (ці дані можна отримати в посольстві обраної країни).
☝Обов’язковою умовою є знання мови країни перебування (в більшості випадків має бути відповідний сертифікат про складання іспитів з мови).
☝Якщо Ви користуєтесь послугами фірми-посередника:
перевірте легітимність роботи даної фірми,
поспілкуйтесь, по можливості з тими, хто користувався послугами даної фірми
будь-які переговори проводьте в присутності дорослих
не підписуйте без дорослих ніяких документів
будь-які проплати здійснюйте через банк або з отриманням відповідних підтверджуючих проплату документів
Більш докладну інформацію про можливість навчатись за кордоном можна отримати в посольстві обраної країни, а також у культурному центрі/товаристві посольства.


Відео для перегляду: https://www.youtube.com/watch?v=3yGUs-F_4cE

За матеріалами сайтів:

середа, 28 липня 2021 р.

"Релакс читання у відпустку"

 Книжкова виставка серпня



Ю Несбьо «Макбет»
Події роману, який є новітнім переосмисленням відомої п’єси Шекспіра, розгортаються в повоєнний час у занедбаному індустріальному місті, де місцева поліція безуспішно бореться з наркоторгівлею. Новий начальник поліції Дункан — ідеаліст з далекосяжними планами. Він стає чи не єдиною надією городян, втомлених несправедливістю та беззаконням, і кошмаром для кримінальників. Торгівля наркотиками зосереджена в руках двох наркобаронів; один із яких, майстер маніпуляцій Геката, має зв’язки у вищих ешелонах влади й успішно цим користується. Задум Гекати полягає в тому, щоб безперервно й підступно впливати на свідомість інспектора Макбета, командира поліцейського спецназу, чоловіка, схильного до агресії та параноїчного страху. Перед читачами розгортається історія кохання й ненависті, політичних амбіцій та пожадливості, яка дає їм можливість зазирнути в найпотаємніші закутки людської душі. Захоплюючий новий трилер від відомого норвезького письменника Ю Несбьо, автора низки детективних романів, що стали бестселерами. Його книги перекладено більш як на 50 мов. Станом на 2017 рік їх було надруковано загальним накладом понад 33 мільйони екземплярів. Вітчизняні поціновувачі детективного жанру також добре знають Ю Несбьо, оскільки в Україні уже вийшли з півтора десятка його книг.
Видавництво КМ БУКС, 2018


Юлія Базя «Мій Іуда»
Життя головної героїні – Людмили Балановської – завжди було сповнене несподіванок та сюрпризів. При народженні дівчинки померла її матір, тому вихованням повністю займався батько Іван, з яким у доньки були різні погляди на життя.
Подорослішавши, Людмила зустріла на своєму життєвому шляху своє перше кохання, яке принесло їй найбільше щастя та одночасно розчарування. Зневірившись, героїня продовжує жити, вважаючи своїм сенсом життя лише свого єдиного сина, до якого доля виявиться з часом безжальною і жорстокою.
Кожен із чоловіків певним чином впливає на життя Людмили, будує її долю, залишає певний відбиток на серці. Троє чоловіків -три листи, адресовані безпосередньо їм, написані в найтяжчі хвилини життя героїнею, яка понад усе шукає правди, яка шукає відповіді на запитання, яка до останнього не вірить, що хтось із її найдорожчих серцю чоловіків може бути Іудою.
“Любий тату…”, “Коханий мій…”, “Дорогий сину…” – три листи як три останні надії дізнатися правду, але відповіді на всі запитання зможе дати тільки сама героїня.
Видавництво ТОВ «Редакція «Торгово-промислова Україна»


Салі Руні «Нормальні люди»
У школі Маріанна з Коннеллом вдають, наче не знають одне одного. Він — популярний та улюблений усіма, вона — самотня дивачка, з якої відкрито насміхаються. Однак між ними виникає дивовижний зв’язок, який вони вирішують тримати в таємниці і який відтоді назавжди змінює їхні життя. Пізніше, у дублінському коледжі, Маріанна впевнено вписується у тамтешнє товариство, а Коннелл незграбно шукає своє місце серед столичної богеми.
За роки навчання вони постійно кружляють одне довкола одного, то віддаляються, то зближуються, але все одно між ними лишається щось, що неймовірним чином притягує їх одне до одного. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми і врешті — несподівано врятувати одне одного.
Видавництво Старого Лева, 2020


Світлана Веренич «І це все, що я хотіла сказати про кохання»
Про що цей роман - про кохання чи про життя? Чи можна взагалі відокремити одне від іншого? Хто візьме на себе таку сміливість? Ця історія – це міцно переплутані між собою чотири людські долі, чотири життєві драми. Чи може щось допомогти піднятися з безодні відчаю жінкам, які пережили найстрашніше - насильство, що понівечило не тільки їхнє тіло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дівчину від жахливого кроку - від аборту?.. Чи може хтось упросити її не вбивати ще ненароджене дитя, зберігти його життя?.. Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі. Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…
Видавництво «ФОЛІО», 2019


Таня П’янкова «Кролівна»
Іноді ми не бачимо того, що бачать інші. Іноді ми не знаємо ні себе, ні природу речей, котрі нас оточують. Іноді ми не усвідомлюємо, в якій реальності живе наш розум. Ексцентричному НЕДОподружжю, здається, дуже пощастило - їм допомагає навчитися бачити, чути і відчувати одна дуже розумна істота. Ось тільки, звідки вона приходить і куди зникає? А може, вона - зовсім і не вона...Іронічна історія про силу справжнього охання і страх бути щасливим. Історія, яка могла б статися з кожним із нас…Видавництво «Український пріоритет», 2016

вівторок, 27 липня 2021 р.

"Україна: шлях до незалежності"

Вікторина до Дня незалежності України




День незалежності України – головне державне свято України, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України.

У 2021 році українці святкуватимуть 30-річний ювілей незалежності своєї країни, упродовж яких вони відстоювали своє право бути вільними та незалежними. Боротьба за свободу, ідентичність та територіальну цілісність держави триває і досі. Українські захисники на Сході відстоюють незалежність ціною власного життя.

Ще з часів Київської Русі українці прагнули жити вільно, сповідувати свої традиції та звичаї, але історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди, тож боротьба за свободу і незалежність тривала протягом століть.

Пропонуємо вікторину, завдяки якій згадаємо, як це було? Дайте відповідь на запитання, натиснувши, на вашу думку, правильний варіант! Бажаємо успіху!