«Бісерна сповідь. Відродження традицій»

Відкриття виставки

В липні в нашій літературно-мистецькій вітальні відкрилась художня виставка майстрині декоративно-прикладного мистецтва Лілії Ігнатенко.

На виставці представлені вироби з бісера: гердани, кольє, краватки, підвіски, браслети, котильйони, брошки, сережки, ланцюжки, брелоки, обруч для волосся, чокери, намиста, косинки, силянки!

Різноманіття бісерних прикрас продемонструвало багатогранність цього стародавнього унікального мистецтва, а вишукана ручна робота - майстерність та бездоганний смак авторки виставки.

Пані Ліля має неймовірний талант вишивати, шити, в'язати. Рукоділлям почала займатися з шести років. Але найбільше її захоплення – бісероплетіння та створення герданів, силянок, кольє та інших прикрас. «Творчість – це моє життя! Бісер – це щось неймовірне! М’який, прохолодний, гладенький, сяючий. Він мене врятував в перші дні цієї страшної війни. Не дав зійти з глузду, чекаючи звістки від сина, який п’ятий рік захищає Україну від окупанта в лавах ЗСУ. Плела днями і ночами з вірою у світле майбутнє»

Під час презентації лунали красиві українські пісні у виконанні «Дует:Адріана та Мідея Наруцькі».

Старший науковий співробітник КУ «Боярського краєзнавчого музею», журналістка, письменниця Аліна Третяк розповіла цікаві факти про створення бісероплетіння та історію гердан. 

Цікаві факти, які вона повідомила:

☝Ґердани занесені, як український скарб до нематеріальних цінностей ЮНЕСКО поряд з нашими піснями та борщем.

☝Ґердани були відомі у нас ще з 13 століття часів Київської Русі. 

☝Спочатку вони були чоловічим оберегом під час битв. 

☝В ґерданах використовувалося дзеркальце, яке відштовхувало злі сили. 

☝Ґердан був прообразом вишивки на чоловічих сорочках. 

☝Найбільш популярними вони стали на західних землях України. 

☝Використовувався в ґерданах в основному геометричний візерунок, пізніше - рослинний, сучасні ґердани навіть сюжетні. 

☝ З бісеру плели окрім класичних кутових ґердан і кругові, ще силянки, чокери, краватки, котильони, кольє, пояси.

Вірш "Намистечко" декламує авторка Аліна Третяк.

Пані Аліна також продекламувала свій власний вірш "Герданів бісерна краса", який присвятила майстрині:

Герданів бісерна краса

Їх освятили Небеса

І зір вкраїнських сяйвину -

Зернисту плетену красу

Ці бризки бісеринок

Прикраси українок

А котельйони, а кольє

Куди французькому паньє.

Краватки і підвіски

Як щастя повна низка

Очима позбираю

Оцю красу розмаю

Дивуюся не надивлюся

У затишок краси вберуся

Це чари світу і крилатість

Для серця сонячна завзятість

Красу таку лиш творять квіти

А як людині оце вміти?

Руками Ліля тче Весну!

Виставка діє до 30 липня за адресою Єреванська, 12, тел. 073-444-29-10

ПАЛІТРА ЕПОХИ РЕМБРАНДТА

Художній екскурс

до 420-річчя від дня народження Рембрандта ван Рейна

Рембрандт Гарменс ван Рейн (1606–1669) — однин з найвидатніших художників в історії світового мистецтва. Його ім'я давно стало символом творчої свободи та неперевершеної гри світла й тіні.

☝Рембрандт народився 15 липня 1606 року в нідерландському місті Лейдені, у родині заможного мірошника. З ранніх років він виявляв неабиякий хист до малювання. Навчався в Лейденському університеті, але незабаром зрозумів, що його справжнє покликання — мистецтво. Уже в молодому віці художник відкрив власну майстерню, а згодом переїхав до Амстердама, де швидко здобув визнання.

☝Епоха, у якій творив Рембрандт, увійшла в історію як «Золоте століття Нідерландів». Це був час стрімкого розвитку науки, мореплавства, торгівлі та культури. Саме тоді мистецтво стало ближчим до людини: художники дедалі частіше зверталися до повсякденного життя, людських почуттів і внутрішнього світу особистості.

☝Рембрандт став справжнім майстром психологічного портрета. Його герої не просто позують — вони думають, переживають, сподіваються, сумують. Художник дивовижно передавав характер людини, її емоції та духовний стан. Особливе місце у його творчості займають біблійні сюжети, історичні композиції та численні автопортрети. За життя він створив близько 80 автопортретів, які сьогодні називають своєрідним щоденником митця.

☝Однією з найвідоміших робіт художника є «Нічна варта» (1642). Насправді картина не зображує нічну сцену — свою сучасну назву вона отримала через потемнілий від часу шар лаку. Після реставрації стало зрозуміло, що дія відбувається вдень. Це полотно стало справжньою революцією в мистецтві групового портрета: замість статичних фігур художник показав живий рух, динаміку та драматизм.

"Нічна варта" (1642)

☝Не менш відомими є полотна «Повернення блудного сина», «Урок анатомії доктора Тульпа», «Даная», «Єврейська наречена», які й сьогодні захоплюють глибиною образів та майстерністю виконання.

"Повернення блудного сина" (близько 1668–1669)

"Урок анатомії доктора Тульпа" (1632)

"Даная" (1636—1647)

"Єврейська наречена" (близько 1665–1669)

"Автопортрет" (1659)

☝Рембрандт був блискучим майстром світлотіні (техніки кьяроскуро). Світло у його картинах не просто освітлює предмети — воно розповідає історію, підкреслює головне, створює атмосферу та допомагає розкрити душевний стан персонажів. Саме ця особливість зробила його творчість впізнаваною у всьому світі.

☝Попри величезний успіх, життя художника не було безхмарним. Він пережив смерть дружини Саскії, кількох дітей, фінансове банкрутство та втрату суспільного становища. Проте навіть у найважчі роки не припинив творити. Його пізні роботи відзначаються особливою мудрістю, людяністю та філософською глибиною.

"Автопортрет із Саскією на своїх колінах"(1636)

☝Сьогодні твори Рембрандта зберігаються у провідних музеях світу — в Амстердамі, Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, Санкт-Петербурзі та інших містах. Вони продовжують надихати художників, дослідників і всіх поціновувачів прекрасного.

☝Минуло понад чотири століття від дня народження великого майстра, але його картини й досі говорять мовою, зрозумілою кожному. Вони нагадують, що справжнє мистецтво не має часу, адже воно звертається до найважливішого — людської душі.

☝Рембрандт ван Рейн помер 4 жовтня 1669 року в Амстердамі у віці 63 років. Останні роки життя художника були складними: після фінансових труднощів він жив досить скромно у будинку на вулиці Розенграхт.

☝Поховали Рембрандта 8 жовтня 1669 року в Амстердамі, у церкві Вестеркірхе (Westerkerk), яка знаходилася неподалік від його останнього помешкання. Його поховання було у звичайній орендованій церковній могилі, тому точне місце могили сьогодні невідоме. У церкві встановлена пам’ятна дошка на честь великого майстра.

☝Рембрандт пішов із життя восени, коли фарби природи починають тьмяніти, але світло його мистецтва не згасло. Воно й сьогодні нагадує нам, що справжня краса народжується не лише в яскравих фарбах, а й у глибині людської душі.

Пам'ятник Рембрандту в Амстердамі

Будинок-музей Рембрандта в Амстердамі

«Чи знаєте ви, що…»

☝художник створив понад 300 картин, близько 300 офортів і майже 2 000 рисунків;

☝за життя написав близько 80 автопортретів — більше, ніж будь-який інший художник свого часу;

☝був одним із найвидатніших майстрів офорту;

☝техніку роботи зі світлом, яку використовував Рембрандт, і сьогодні активно застосовують фотографи та кінематографісти;

☝Рембрандт майже ніколи не боявся показувати своїх героїв такими, якими вони були насправді — зі зморшками, слідами часу та справжніми емоціями;

☝художник зібрав одну з найбільших приватних колекцій гравюр, старовинної зброї, екзотичного одягу та предметів мистецтва. Ці речі часто ставали реквізитом для його картин;

☝на честь Рембрандта названо астероїд 4511 Rembrandt і кратер на Меркурії;

☝його ім'ям названо особливий прийом освітлення — «рембрандтівське світло», який широко використовують фотографи та режисери.

☝5 кольорів палітри Рембрандта - із золотим, охрою, умброю, червоним та глибоким чорним.

«Українські миротворці: місії, що рятували життя»

Історичний дайджест

15 липня в Україні відзначають День українських миротворців — день вшанування військовослужбовців, які брали участь у міжнародних миротворчих місіях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій.

Починаючи з 1992 року, українські миротворці виконували гуманітарні та безпекові завдання в різних куточках світу: на Балканах, у Лівані, Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці Конго, Ліберії, Косово, Іраку та інших країнах. Вони забезпечували припинення вогню, охороняли цивільне населення, супроводжували гуманітарні вантажі, розміновували території та допомагали відновлювати мирне життя.

Українські військові неодноразово демонстрували високий професіоналізм, мужність і самовідданість, здобувши повагу міжнародної спільноти. Їхня служба стала важливим внеском України у підтримання миру та міжнародної безпеки.

Сьогодні, коли наша держава сама бореться за свободу й незалежність, подвиг українських миротворців набуває особливого значення. Їхній досвід, відданість військовому обов'язку та людяність залишаються прикладом справжнього служіння миру.

Цікаві факти про українських миротворців

☝Перша миротворча місія України

15 липня 1992 року перша група українських військових вирушила до Боснії і Герцеговини у складі миротворчих сил ООН. Саме ця дата стала Днем українських миротворців.

☝Україна – серед активних учасників миротворчих операцій

За понад 30 років українські військовослужбовці взяли участь у більш ніж 27 міжнародних операціях із підтримання миру в Європі, Азії та Африці.

☝Десятки тисяч учасників

У миротворчих місіях служили понад 45 тисяч українських військовослужбовців, які представляли Україну на міжнародній арені.

☝Не лише військові операції

Українські миротворці розміновували території, супроводжували гуманітарні вантажі, евакуйовували поранених, відновлювали дороги та мости, перевозили мирне населення й допомагали проводити вибори.

☝ Визнання у світі

Професіоналізм українських «блакитних шоломів» неодноразово відзначали міжнародні організації та командування миротворчих місій.

Хронологія українських миротворчих місій

1992 — Україна розпочала участь у міжнародних операціях з підтримання миру. Перший український миротворчий контингент вирушив до Боснії і Герцеговини.

1992–1999 — Українські військові брали участь у миротворчих місіях на території колишньої Югославії.

2000-ті роки — Українські миротворці виконували завдання у Лівані, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Іраку, Демократичній Республіці Конго, Судані, Кот-д'Івуарі та інших країнах.

2013 — Верховна Рада України встановила державне свято — День українських миротворців, яке щороку відзначають 15 липня.

Сьогодні — Україна високо цінує внесок своїх миротворців у підтримання міжнародної безпеки, а їхній досвід став важливим для захисту власної держави.

«Обличчя миротворчих місій України»

 Сергій Кульчицький (1963–2014)

Генерал-майор Національної гвардії України, який мав значний досвід міжнародних миротворчих операцій. Брав участь у місії ООН у колишній Югославії, де виконував завдання із забезпечення миру та безпеки цивільного населення. У 2014 році загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Посмертно удостоєний звання Героя України.

 Ігор Гордійчук

Генерал-майор Збройних Сил України, учасник міжнародної миротворчої місії в Іраку. Набутий досвід використав під час захисту України у 2014 році. Відомий своєю мужністю під час оборони Савур-Могили. Герой України.

Українські військові льотчики миротворчих місій

Українські екіпажі вертольотів Мі-8 та Мі-24 багато років працювали у складі місій ООН у Ліберії, Демократичній Республіці Конго, Кот-д'Івуарі та інших країнах. Вони перевозили гуманітарні вантажі, евакуйовували поранених, доставляли миротворців у важкодоступні райони та рятували життя тисяч людей.

Українські сапери-миротворці

Фахівці інженерних підрозділів виконували надзвичайно небезпечну роботу з розмінування територій після збройних конфліктів. Завдяки їхній праці мирні жителі могли безпечно повертатися до своїх домівок, а діти — знову навчатися у школах.

 Українські військові медики

У міжнародних миротворчих місіях українські медики надавали допомогу не лише військовослужбовцям, а й місцевим мешканцям. Вони лікували поранених, проводили медичні огляди, допомагали під час епідемій та гуманітарних криз, нерідко рятуючи життя людей незалежно від їхньої національності чи походження.

Пам'ятаємо: українські миротворці — це люди, які своєю професійністю, мужністю та людяністю зробили вагомий внесок у підтримання миру в різних куточках світу. Їхній досвід і сьогодні є важливою складовою сили українського війська.

📚 Книжкова полиця «Українські миротворці»

☝ «Українські миротворці»

Київ: Міністерство оборони України, 2011.

Анотація:

Ілюстроване видання про участь українських військових у міжнародних миротворчих операціях. Книга розповідає про перші місії українських «блакитних беретів», службу під егідою ООН, мужність і професіоналізм військовослужбовців.

☝ «Символіка українських миротворців. 1992–2020»

М. Хорошунов та ін. — Дніпро, 2020.

Анотація:

Видання присвячене історії українських миротворчих підрозділів через призму їхньої символіки — емблем, нагород, знаків розрізнення. Книга показує, як формувався образ українського воїна-миротворця у світі.

☝«Миротворчість під час війни. Перспективи миротворчої діяльності України»

Ганна Шелест. — Київ, 2018.

https://prismua.org/wp-content/uploads/2018/02/14041.pdf

Анотація:

Аналітична праця про роль України у системі міжнародної безпеки, досвід участі українців у миротворчих операціях та значення дипломатичних і військових інструментів для збереження миру.

☝«Україна — НАТО: історія та перспективи співробітництва»

Анотація:

Книга розкриває розвиток співпраці України з міжнародними безпековими організаціями, участь українських військових у спільних операціях та внесок України у підтримання миру й стабільності.

☝«Блакитні берети України: миротворчі місії українських військовослужбовців»

Анотація:

Матеріали про українських військових, які виконували завдання у складі миротворчих контингентів ООН у різних країнах світу. Розповіді про службу, відповідальність і людяність українських миротворців.

"МІННА НЕБЕЗПЕКА"

     Лекція-засторога

8 липня в нашій бібліотеці відбулася надважлива лекці для дітей про правила поведінки під час війни. Літні канікули - час, коли діти мають більше вільного часу, частіше перебувають на вулиці, парках, скверах, дитячих майданчиках або їдуть у село, і саме там їх може чакати небезпека, у вигляді незрозумілих предметів, які викликають інтерес, тож така інформація стане їм у нагоді.

На зустріч з дітками молодшої школи «Жасмінка» завітали фахівці з мінної небезпеки Товариство Червоного Хреста України. 

Фасилітатори Анна Федоренко та Панов Вадим завдяки відео презентації розповіли дітям про дотримання правил безпеки під час війни..

А саме:

☝про види мін та принцип їх роботи;

☝про мінні пастки, які можуть бути сховані в іграшках, телефонах, ручках, сумках та інших предметах випадково знайдених;

☝про місця, в яких можуть бути мінні пастки;

☝про алгоритм дій людини під час обстрілів;

☝про безпечні місця в квартирах і будинках під час обстрілів;

☝про дотримання правил безпеки під час тривоги - слідування в укриття.

Наприкінці зустрічі тренери провели для дітей інтерактивну гру на засвоєння матеріалу, головним меседжем якої було:

НЕ ПОКЛАВ - НЕ БЕРИ, НЕ ТВОЄ - НЕ ЧІПАЙ!

Учні сприймали інформацію уважно, задавали багато питань, адже все про що говорили фахівці відбувається в їх країні і несе загрозу для їх життя. 

Наші діти, нажаль,  дорослішають швидко!

Дякуємо Анні і Вадиму за непросту бесіду, поради, застереги!

"МАГІЯ КОЛЬОРУ"

Майстер-клас

7 липня в нашій літературно-мистецькій вітальні завершилася виставка спонтанного живопису "Мистецтво_Водограй" видатної особистості - письменника, художника, духовного наставника Шрі Чинмоя. Майстер-клас "Магія кольору" зі спонтанного малювання став підсумком завершення цієї виставки.

За допомогою гармонійної музики учасники майстер-клусу, подорожуючи лабіринтами своєї уяви, прекрасним світом Всесвіту, Фантазій, Радості створили кожний свою картину Позитиву. В наш нелегкий час війни така Арт-терапія несла місію зцілення від духовних і душевних ран.

Всі учасники захоплено поринули в малювання, а спонтанно вибрані фарби розповіли про властивості, які їм притаманні.

Підсумок — чудові роботи та радісний настрій!

Щиро дякуємо мисткині Тетяні Башкіній за надзвичайний релакс для наших користувачів.

"Мова, культура, нація: внесок Петра Яцика

Історичний екскурс
 до 105 років від дня народження видатного мецената Петра Яцика

«Все залежить від совісті людини, 

а не від її становища в суспільстві»

Петро Яцик

Петро Дмитрович Яцик - канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

Його особистість унікальна — це неймовірний приклад того, як сильний характер, працьовитість і любов до свого народу можуть змінити світ, навіть якщо ти починаєш з кількома доларами в кишені. Освіта, наука, культура України – ось пріоритети Яцика-мецената. З ними він пов’язує сподівання на піднесення ролі нашої держави в світі й благополуччя в усьому українському домі. Життя цього видатного мецената – яскравий приклад того, як українець зміг не тільки успішно оволодіти бізнесом за кордоном, але і допомогти своїй країні. Хочеться вірити, що число таких прикладів в майбутньому збільшиться.

БІОГРАФІЯ

Петро Яцик (1921-2001) народився 7 липня у селі Верхнє Синьовидне (колишній Сколівський повіт, Станіславське воєводство). Зараз це село розташоване у Стрийському районі Львівської області.

☝Народився у заможній селянській родині, був старшим із семи дітей.

☝У 14 років втратив батька, тому рано став головою родини та допомагав виховувати шістьох братів і сестер.

☝Закінчив семилітню сільську школу, вчився на молочарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. Та його карьера на залізниці тривала лише два роки.

☝У 1944 році, рятуючись від радянської окупації, виїхав до Німеччини, де у 1947 році закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі.

☝У 1949 році емігрував до Канади (Монреаль, згодом Торонто) із 7 доларами в кишені, починав із роботи помічника кухаря.

☝Спільно з партнерами відкрив українську книгарню «Арка» та фабрику меблів.

☝У 1950-х роках заснував будівельну фірму Accra-Form Holdings, яка стала успішною завдяки замовленням на житлове будівництво.

☝Заробив основний капітал на інвестиціях у промислову нерухомість та земельні ділянки навколо Торонто.

Створивши великий капітал Петро Яцик вирішує значні статки вкладати в розвиток української культури, науки, освіти, пожертвував мільйони доларів на збереження українознавства, збереження української мови.

Його головні заслуги:

☝Фінансував Інститут українських студій Гарвардського університету та Канадський інститут українських студій.

☝Заснував Центр досліджень історії України при Альбертському університеті, Український лекторій у Гарварді, фінансував програми в Колумбійському та Торонтському університетах

☝Оплатив переклад та видання англійською мовою «Історії України-Руси» Михайла Грушевського.

☝Спонсорував випуск фундаментальної «Енциклопедії українознавства».

☝У 1995 році створив благодійну організацію для підтримки української культури та освіти.

☝У 2000 році заснував відомий Міжнародний конкурс знавців української мови (нині — імені Петра Яцика), який щорічно збирає мільйони учасників. Конкурс проходить у чотири етапи за олімпійською системою: шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський. Переможці конкурсу, крім цінних подарунків, отримують грошову винагороду. Змагання також охоплює українців за кордоном.

☝XXVI Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика стартував 27 жовтня 2025 року у День української писемності та мови і тривав упродовж 2025/2026 навчального року. Змагання, традиційно спрямовані на популяризацію української мови серед молоді, проходили в чотири основні етапи для різних вікових категорій. 

Основні етапи конкурсу відбувалися за таким розкладом:

☝I етап: рівень закладів освіти (жовтень-листопад 2025 року).

☝II етап: рівень територіальних громад та районів (пройшов у листопаді-грудні 2025 року).

☝III етап: обласний (проходив дистанційно у лютому 2026 року).

☝IV етап: фінальний Всеукраїнський етап (пройшов у березні 2026 року).

☝Офіційні результати, протоколи переможців та приклади завдань публікуються на вебсайтах обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, а також на головній сторінці Міністерства освіти і науки України. 

Петро Яцик з донькою Надією на Хрещатику. Фото з архіву Галини Сороки. Джерело: golos.com.ua

Петро Яцик в Національному музеї літератури України. Травень 2001 року. Фото з архіву Галини Сороки. Джерело: golos.com.ua

Помер Петро Яцик у 2001 році в Торонто, його справу продовжує донька Надія через Освітню фундацію імені Петра Яцика.

☝Надія стала головним спонсором та ідейним натхненником Міжнародного конкурсу знавців української мови, щороку особисто приїздила до Києва на нагородження переможців.

☝Під її керівництвом фундація продовжує виділяти мільйонні гранти для українських студій у Гарварді, Торонто, Колумбійському та Альбертському університетах.

☝З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Надія Яцик координує фінансову допомогу українським біженцям та освітнім закладам.

Увіковічнення пам'яті Петра Яцика в Україні

В Україні пам'ять про видатного мецената вшанована на державному та суспільному рівнях.

☝Вулиці імені Петра Яцика з'явилися у багатьох містах України, зокрема у Києві (у Голосіївському районі), Львові, Стрию, Бориславі, Коломиї та у його рідному селищі Верхнє Синьовидне.

☝На батьківщині мецената, у Верхньому Синьовидному, на фасаді школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку, а самій школі присвоєно його ім'я.

☝У 2001 році (посмертно) Президент України нагородив Петра Яцика орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначну благодійну діяльність.

☝Про життя мецената видано кілька книг (найвідоміша — «Українець, який відмовився бути бідним» Михайла Слабошпицького) та знято документальні фільми.

☝Головним живим пам'ятником меценату залишається щорічний мовний конкурс, який щороку об'єднує мільйони українців по всьому світу.

Про книгу:

«Українець, який відмовився бути бідним» — це біографічна повість відомого українського письменника та громадського діяча Михайла Слабошпицького, присвячена життю та успіху Петра Яцика.

☝Книга написана на основі реальних розмов автора з Петром Яциком, його спогадів, листів та документів.

☝Автор розкриває унікальну життєву позицію Яцика — його свідому відмову від бідності через тяжку працю, дисципліну та раціональний бізнес-підхід.

☝Книга показує мецената як людину, яка вважала, що Україну потрібно любити не лише серцем, але й «кишенею», інвестуючи гроші в її освіту, науку та майбутнє.

☝Це не просто суха біографія, а сильний мотивуючий твір про те, як людина без стартового капіталу та зв'язків здатна досягти світового визнання та змінити хід історії своєї культури.

Михайло Слабошпицький (1946–2021) — видатний український письменник, літературознавець, громадський діяч та лауреат Шевченківської премії. Він відіграв вирішальну роль у створенні та розвитку Мовного конкурсу імені Петра Яцика.

Головні факти про його внесок як співзасновника:

☝З 1995 року Михайло Слабошпицький працював виконавчим директором Ліги українських меценатів, яку заснував Петро Яцик. Саме через цю організацію втілювалися всі масштабні проєкти.

☝Коли у Петра Яцика з'явилася ідея масштабного мовного змагання, саме Слабошпицький разом із колегами по Лізі оформив її у чітку концепцію. Вони представили проєкт Міністерству освіти і науки України та домоглися його підтримки на державному рівні.

☝Поки Петро Яцик фінансував конкурс із Канади, Слабошпицький очолював Координаційну раду в Україні. Він особисто займався всією логістикою: від розробки правил та залучення вчителів до організації фінальних урочистостей.

☝Письменник роками був головним публічним речником конкурсу, популяризуючи його в медіа. Він прагнув довести суспільству, що знати українську мову — це модно, престижно та перспективно.

☝Після смерті Петра Яцика у 2001 році Слабошпицький продовжував опікуватися конкурсом ще два десятиліття (до кінця свого життя). Він допоміг доньці мецената, Надії, зберегти та масштабувати батькову спадщину в Україні.

Висловлювання Петра Яцика:

☝«І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній»

☝«Найкраще, коли про тебе свідчать не слова, а самі справи» 

☝ «Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший»

☝«Бізнес - справа чесних людей»

☝«Та найважливіне — це вміння керувати людьми, давати їм відповідну працю і координувати її. Це все так званий менеджмент. Воно виростає з природних здібностей, плюс практика і солідна праця, в першу чергу праця над собою»

☝«Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві»

☝«Біда тому, хто боїться чужої думки і нічого не робить»

 

"ПОЛІЕТИЛЕН: ЗРУЧНІСТЬ ЧИ ШКОДА"

Вікторина
Екологічне інформування

Всесвітній день без поліетиленових пакетів відзначають щороку 3 липня. Його мета — відмовитися від одноразового пластику. Це допомагає захистити природу від сміття. Багато українських супермаркетів пропонують екологічні альтернативи на касах.

Поліетилен — це матеріал із нафти. Він не розкладається в землі до 500 років. Природа перетворює його на мікропластик. Він шкодить тваринам та потрапляє до нашої їжі.

Щоб зменшити кількість пластику:

☝Обирайте багаторазові екоторби.

☝Використовуйте бавовняні мішечки (торбинки-сітки) для овочів та фруктів.

☝Беріть із собою контейнери для м'яса або сиру.

☝Носіть із собою паперові пакети або старі пакети повторно, поки вони не порвуться.

Сумні та вражаючі факти:

☝5 трильйонів пластикових пакетів виготовляється щороку в усьому світі. Це такий обсяг, що якби їх розкласти в один ряд, вони могли б обігнути Землю 7 разів!

☝Лише 1-3% пластикових пакетів переробляються. Це означає, що величезна кількість з них потрапляє в природу і не розкладається протягом сотень років.

☝Пластикові пакети забруднюють океани: понад 1 мільйон морських птахів і понад 100 000 морських ссавців гинуть щороку, сприймаючи пластикові пакети за їжу.

☝Пластикові пакети не просто забруднюють навколишнє середовище, але й можуть випромінювати токсини в ґрунт і воду, що негативно впливає на здоров'я флори та фауни.

☝Вчені підрахували, що в кожній порції морської солі можна знайти мікропластик — саме пластикові пакети є основними джерелами його потрапляння у води океану.

Ось найвідоміші речі з поліетилену, які є у кожному домі:

☝Пакети — звичайні тонкі пакети з магазинів.

☝Плівки — прозорі плівки, якими загортають їжу.

☝Пляшки — великі пляшки для води та побутової хімії.

☝Труби — міцні чорні або білі труби для води.

☝Контейнери — коробки для зберігання їжі, дитячі іграшки.

☝Кришки — різнокольорові кришки для пляшок та банок.

Завдяки своїм властивостям, поліетилен дуже зручний у побуті, але головний його мінус — він дуже довго розкладається у землі, тому потребує правильної переробки.

Зручність використання поліетиленивих пакетів, яким люди колись раділи, перетворились на серйозну  загрузу для природи, для нашого здоров'я та життя! Виправити ситуацію в наших силах, зберегти довкілля для наших потомків наш обовязок!

Пропонуємо вікторина, щоб перевірити свої знання в цьому важливому питанні. Можливо саме ця вікторина допоможе змінити ставлення до використання поліетиленових речей.

Історична довідка про науку екологію:

Становлення екології як науки відноситься до середини ХІХ ст. і пов’язується з ім’ям видатного німецького біолога-дарвініста Ернста Геккеля. У 1866 році Е. Геккель використав термін «екологія» в своїй роботі «Загальна морфологія». Термін «екологія» походить від грецького «oicos» – дім, помешкання, місце перебування та «logos» – наука. Тобто – це наука про дім, місце існування. Тож закликаємо всіх зберегти єдність з матінкою-природою, зберегти свій дім, своє місце існування, як для нинішніх мешканців Землі, так і для нащадків.