14 лютого в бібліотеці імені М. Реріха відбулася зустріч учнів 2-б класу Спеціалізованої школи №149 з українською поетесою Вірою Свистун. Письменниця презентувала дітям свою поетичну збірку «Теревені» та віршовану казку «Жилибули». Фактично це був справжній урок української мови для маленьких дітей. Урок незвичайний, з іграми, читанням вголос, загадками, розмовами, подарунками. Герої її поетичної збірки та віршованої казки жартівливо і дотепно знайомлять читачів з навколишнім світом, спонукають до творчості. Та найцікавіше, що в своїх творах письменниця використала фразеологізми, які вдало підкреслили унікальність української літературної мови. Чи завжди ми дорослі вживаємо в своєму мовленні фразеологізми? А чи вживають їх наші діти? Не забуваймо, що саме батьки та рідні є першими вчителями своїх дітей.
Фразеологізми – є окрасою нашого мовлення!
Фразеологізми – стійкі словосполучення, які сприймаються, як одне ціле.
Фразеологізми з книжок письменниці Віри Свистун.
☝Позаочі дременути – втекти невідомо куди.
☝Намастити салом п’яти – приготуватися до втечі.
☝Хапати дрижаки – замерзнути, трястись від холоду.
☝Решетом носити воду – робити дурну роботу.
☝Писати по воді – робити щось сумнівне.
☝Мити кості – ширити чутки, пліткувати.
☝Змести наїдки – швидко з’їсти все, що на столі.
☝Зробити великі очі – виявити подив, здивуватися.
☝Збити оскому – втратити зацікавленість, охолонути до чогось.
☝Купатися в любові – бути щасливим і коханим.
.jpg)
