"Живопис у поетичному слові"

Презентація картин Миколи Пимоненка, Харитона Платонова, Костянтина Трутовського письменницею Аліною Третяк

Ви маєте унікальну можливість перенестися в часі і відчути атмосферу українського побуту, української культури, яка панувала у другій половині XIX ст. та яку так вдало зобразили на своїх полотнах видатні українські художники Микола Пимоненко, Харитон Платонов, Костянтин Трутовський. Кожна представлена картина несе інформацію символізму та сакральністі Українства.

науковий співробітник КУ "Боярський краєзнавчий музей", 

письменниця, журналістка Аліна ТРЕТЯК

В кінці березня в бібліотеці ім. М. Реріха відбулася презентація "Живопис у поетичному слові", яку провела науковий співробітник КУ "Боярський краєзнавчий музей" письменниця Аліна Третяк. Кожну представлену картину вона проілюструвала власними віршами та розповіла цікаві історичні факти написання картин.

 Презентація була доповнена виступом студентів Студії при Національній Заслуженій капелі бандуристів України ім. Г. І. Майбороди Аліни Коваленко, Марії Кривенко, Дмитра Гринюка. Звучання академічної та старосвітської бандури, народної пісні у їх виконанні створили неймовірну атмосферу української культури!

М. Пимоненко "Гуси додому"

Вже година вечорова,

Гілочка, лоза вербова

Із зеленим листям

Гонить до обійстя.

То дівчина босонога

Підганяє гусей строго:

Гей додому, гуси, гиля,

Та не ґагайте ж ви, сірі.

Нащипалися травиці,

Дощову пили водицю,

Наскубли зела немало,

Ще й дзьоби позадирали.

Гусакам одна розвага

Геть не квапиться ватага.

А дівча, трима спідничку,

Бо калюжа, немов річка.

Гуси – птаство ґонорове,

Птаство горде, не корови,

Як пастушка не гука,

Їм, немов з гуся вода…

М. Пимоненко "Дівчина з коромислом"

Дві нагідочки дівчини

Мали для журби причину:

Впав у серце козаченько

На конику чумаченько.

Ідуть двоє з коромислами

Коня напувати:

Кожная замислила

З козаком кохатись.

Одне дівча, як день біляве,

Друга — нічка мила

Одне пава величава,

Друге — сиротина.

Одна одній навмисне

Відра підбиває,

Сиплять краплі, мов намиста

Дівчат обливають.

А дівчата поспішають

Стежку поливають

Козака із коником

Ревно доганяють.

Та одна, певно, відстала,

Сил вже не осталось —

Залишилась на картині

Щоб ми милувались.

М. Пимоненко "На річці"

Ти мене заворожила,

Очі мені зав’язала,

Ти колюча, мов ожина,

Моє серце прив’язала.

Йдеш з наповненим відерцем,

Де в топила моє серце.

Річка враз мені зміліла,

Ноги в стременах зомліли.

Де ти взялася такая —

То ти рідна, то чужая,

Як же вирвать мені з серця

Лілію цього лілію з озерця?

Де б узяти мені сили,

Та й украсти квітку милу?

М. Пимоненко "Ревнощі"

КОМУ БУТЬ КОХАНИМ

Ой затужили сині оченьки дівочі,

Зійшлись шнурочки- брівки голубочі,

Джерельця щирі потекли струмками,

Любов жадана, що ж ти робиш з нами?!

А він любив, а нині і не не кається,

З подругою радіє й розважається.

Пішла б собі, так гідно розвернулась,

А стан і шия взяли… й повернулись.

Мій любий, мій коханий, не кидай,

Із почуттям гарячим не лишай,

Люблю тебе, я не тримаю зла,

Я так люблю , неначе цвіт бджола!

Я так люблю що… дихання стає,

Ти наче друге серденько моє,

Ти — сіль в сльозі, ти — стрічечка в косі,

Останнє сонечко в призахідній росі.

…Сміються вдвох, пішли собі на річку,

А ти стоїш і мнеш шовкову стрічку,

Косу накручуєш, що аж тріщить вона.

А він подрузі… косу розпліта.

М. Пимоненко "Гопак"

Гарна дівка, немов пава

В танці у вінку хупавім,

Що за ніжка в закаблуках,

В боки узялися руки,

І дрібушки, й голубці

Вибивають сап’янці,

Біля неї молодець

Враз пустився в повзунець.

Дівчина собі танцює,

Чи кепкує, чи жартує,

Зводить зрозуму таночок,

Бешкетує так носочок.

Залицяльник не второпа

Дурить, певно, дівка хлопа:

Як же зрозуміти такт:

“Ні-ні-ні. Чи так, так,так?!”

М. Пимоненко "Київська квітникарка"

На вулиці дівча стоїть струнка як ниточка,

В корзинці квітки продає й сама як квіточка.

Стоїть серед людей, сама всміхається,

Промінчики в очах веселих граються.

Хустинка, а не модний капелюшок,

Вона, напевно, із трудящих попелюшок.

Купіть-но лілії, котрі вона плекала,

Сама зростила, поливала і зрізала.

Букети продає дівча з примовками

Вихвалює товар, як шиє шовками.

Так цілий день стоїть, як ясне сонечко,

Мов липня квітонька і його донечка.

Підходять хлопці браві і кружляють,

Гудуть, мов бджоли і… букетики купляють,

Скупили лілій тих уже навалу…

Їй віддадуть, щоб завтра продавала...

М. Пимоненко "Українська ніч"

Шовковий кінь стоїть, а грива біленька,

Чекає парубка, чека дівчиноньку.

Ніяк закохані не намилуються,

А в небі зіроньки не націлуються.

Він — ясним місяцем, вона — зорицею:

То красень-парубок із цвіт-дівицею.

До серця серденько, сплелися рученьки,

Медова ніч сховає ці заручини.

Сріблясті і клени їх прикривають,

Цвіркун весільної в траві співає.

А світлячки рясні в отаві сонній

Їм світять щастям. Й чекає коник…

А коник ходить та й на припоні,

Ні звуку коник той з вуст не зронить,

Копитом тихо в траві ворожить,

Своїх він вершників та й не стривожить.

Як місяць зблідне і сонце встане,

Він дочекається своїх коханих.

І повезе обох з того побачення

Щасливих й сонних. І все пробачить їм.

М. Пимоненко "У затінку"

Я тебе намріяла у години тяжкі,

І зорили твої очі в серце, мов ромашки.

Вітерцем невидимим пестив мої коси,

Як росу визбирував, на повіках сльози.

Вів рукою теплою по моїй голівці,

У якої думоньок, як зерна в маківці.

І крізь мене всю проростав твій голос,

Він живив моє єство, наче хлібний колос.

Дихання, тепло твоє тіло зігрівали,

Спокоєм, надією душу колихали .

Може ти ночами сни мені приносив,

Де була щаслива я. Пам’ятаю досі.

Я пустила тебе в світ. Я тебе створила.

Я дала тобі життя. Ти мені дав — сили.

Я тебе намріяла, сонечко моє.

Може і нема тебе, та я знаю: Є!!!

М. Пимоненко "Побачення"

Я сказав:“ Сватів зашлю!”

Ти сказала: “Не люблю!”

Я сказав: “Прийду! І зась!

Щоби ти не приндилась.”

Ти сказала: “Ох, раз так —

Будеш мати гарбузяк!”

Я сказав: “Хай гарбузяк,

Не злякала аж ніяк.

З нього звариш масну кашу.

Під смачне кохання наше.

Задобри, змішай гарненько,

Ой, моя ти солоденька.”

Ти сказала: “Ох, замучу!”

Я сказав: “Люблю жагучих!”

Ти сказала: Всиплю перцю!

Я сказав: Моє ж ти серце!

Ти сказала: “Ось візьму

Твого чуба обірву.

Я сказав: Як захвачу,

То в обіймах залюблю.”

Ти сказала:“ Вже й злякав!

Зранку ще не цілував.

А чи мало каші їв?

Засилай своїх сватів!”

М. Пимоненко "Свати"

Колупала дівка піч та й колупала,

Кожна фраза сватання серце зачіпала,

Хвалять і стрільця, і куницю красну,

Кажуть, що попали в хату саме вчасно.

Вполювали здобич, гарную дівчину,

І для частування уже є причина,

Тож винось, дівчино, рушники, хустину,

Та красуня червоніє, наче та калина.

Повернулась дівчина на слова оті:

Молодий не той і свати не ті!

У очах гаряча блиснула сльоза,

А у брівоньках дівочих сунула гроза.

Ось гарбуз від мене, дорогі свати

Не піду за нелюба, навіть з самоти,

Я сватів чекаю від свого коханого

Мого найріднішого, долею обраного.

М. Пимоненко "Весілля"

ВЕСІЛЛЯ В КИЇВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

Чи ви з різних долей квіти,

Хто ж з’єднав вас,божі діти?

Вже пошлюбили навік:

Ви — дружина й чоловік.

Веселяться хмільні люди.

Господи,а щастя буде?

Несуть прапор — честь дівчини:

Гілка зірвана калини…

Йдуть задумані, сумні.

Про що думають вони?

Князь й княгиня йдуть, ступають,

Ще майбутнього не знають.

Гуля вітер, листя косить

Їм весільної голосить…

К. Трутовський "На сіні"

Ой на сіні зорі сині

Ой на сіні зорі сині, місяченько низько,

А козак чорнобривий біля личка близько.

Він цілує, як малює, дівча трепетно милує

Він шепоче і жартує і очиськами чарує.

Пахне травонька духмяна, а у ній чебрець

Чи посватає дівчину бравий молодець?

Ніч медовая гойдає, ніч туману напускає,

Вітер віє-повіває, на сосні сова ридає.

А берізонька тріпоче, дівці трепетно шепоче:

“Недарма сова пророчить, згубить він косу дівочу.

Із коханням він пограє і калиноньку зламає.”

…А дівчина обнімає, хлопця відданно кохає.

Ой, дівчата, не милуйте, а ви, хлопці, не жартуйте,

Бо кохання серце ранить, коли хтось когось обмане.

Ой на сіні зорі сині, місяць заховався,

Не зна горя у любові, хто не закохався.

К. Трутовський "На кладці"

Рядок в рядок —в городі грядочки,

На брівках милої — русява прядочка.

Покине любая город сапати —

Підем на вулицю порозважатись.

Дівчата й хлопці у гурт збираються,

Ватага в жартах наутішається,

Зелений луг стріча, аж ось і балочка,

Джерелить річечка, хитає кладочку.

Вхопив я милую, коли ступала,

В холодну воду, щоб не упала.

На руки взяв легеньку ношу:

“Ой!Не пручайся! Бо я хороший!”

Перенесу я через кладочку

Мою примхливу горду ясочку.

Та очеретом місток заріс —

І ми шубовснули …у верболіз.

Моя хорошая не відбивається,

Чи не забився я, все питається,

Цілує так, аж збилась прядочка —

Усьому винная хиткая кладочка.

М. Пимоненко "Не жартуй"

Карі вишні у росі — милі оченятонька,

Обнімають козака білі рученятонька,

Чорна шовкова коса, а у ній — любисточок,

І лоскоче його груди з коралів намистечко.

Ой червоні намистинки та іще з дукатами

Ви придумані для зваби хитрими дівчатами.

Наче ягідки солодкі, ви на персах теплих,

Хлопець всі перецілує, аж вуста затерпнуть.

Так закохані сміялись і дожартувалися,

Що намистечко на шиї раптом обірвалося.

Сипонули у траву сім разків з дукатами!

Ох, дістанеться за це дівчині від матері.

Та намисто вже яріє ягодами глоду

Усю ніч разки низали, заховали шкоду.

Бо намистечко оте гілка зачепила,

Коли дівчина стояла із коханим милим.

Х. Платонов "Оксана"

Хитро дивишся в люстерко,

А саме, немов веселка

А сама, немов картинка

Дівчина моя журбинка

Закохала, зчарувала

Біль у серденько ввігнала

Глянь на мене,подивися

Залицянь не сторонися

Я давно тебе примітив

Ти єдина мені в світі

Така строга і красива

Величава й серцю мила

Така в’їдлива й кохана,

Сонечко моє і …рана

Вийди з хмари, засвітися

І до мене посміхнися.

К. Трутовський "Побачення"

Киця-молодиця

Був колись я гарний сокіл

В небі я літав високо.

Я закохувавсь з розгону —

Бив сороку і ворону.

А тут киця вполювала

Наче горобця впіймала.

Грається зі мною киця

Моя киця- молодиця

У моєї киці очі

ніжні хитрі голубочі

У моєї чудо- киці

Як два - персики сідниці,

У моєї мурки груди

Алебастрові споруди.

На свою ласкаву кицю

Я не можу надивиться.

Моя киця м’яко йде,

Як лебідонька пливе,

А як киця обнімає,

Ніби я у хмарах раю,

А на вушко зашепоче –

Усім пір’ям затріпочу

Моя киця,ніжна киця

Має хватку, як в тигриці.

Мене киця заманила,

Мене киця полюбила

Кігтиками лоскотала,

Біля серденька мурчала

Кішечка моя ласкава

Душу переполоскала.

Від кохання я палаю,

З усіх сил уже волаю:

“Ти заміжня молодиця,

Я жонатий, моя киця.

Моя киця, відпусти,

Моє серце не шкреби!”

Киця мружить хитрі очі,

Відпускать мене… не хоче.

Х. Платонов "Молода циганка"

Спідниці циганки, мов полум’я рване,

Намиста циганки, мов бубни бажані,

Браслети циганки дзвінкі,немов пастки,

Волосся в циганки, як вітер вихрасте.

У танці завіяла, так спокусила

Мене зчарувала, настоєм згубила.

Циганською голкою міцно пришила.

І пристрасть-багаття в мені зворушила.

Ти серце вхопила, як циган коня,

Вуздечку накинула і повела

Смаглявеньке личко і чорна коса,

Мірела, Мірела, Мірела моя!

М. Пимоненко "Ідилія"

Крутить дівчина в руках польову ромашку,

Розтривожилося серце — полохлива пташка.

Їй щось парубок говорить… а вона не чує —

Пелюстки ромашки їй пальчики цілують.

Хлопець видний, гоноровий, в ялових чоботях,

Вона ж босими ногами так ішла з роботи…

В двір забігла. Чи від сонця засліпило очі?

Зашарілась, а про неї …гиндики клекочуть.

Судять птахи між собою,чи він їй до пари,

Чи засне вона сьогодні від очей тих карих?

У руках дівочих тонких квіточка прив’яла:

Що ж ромашка ворожила? Так і не дізналась…

"Книжкові герої пес Патрон, літачок Мрія та Півник-переможець крокують Світом"

Міжнародний День дитячої книги

Цього року Міжнародний день дитячої книги особливий тому, що відзначатимуть його під час війни. Книги завжди були друзями для дітей, адже вони допомагають пізнавати Світ! Як дитині пояснити, що відбувається сьогодні в країні, в місті якому вона живе? Що таке війна? Що таке ракети, вибухи, міни, повітряна тривога, бомбосховище? Чому не можна гуляти, як завжди де хочеться та спілкуватися з друзями коли хочеться? І тут на допомогу приходять книги - дитячі книги воєнного часу. Книжкові герої пес Патрон, літачок Мрія та Півник-переможець допомагають маленьким читачам зрозуміти непрості речі, які сьогодні відбуваються в нашій країні. А головне, що ці книги вселяють віру у краще майбутнє та перемогу добра над злом.

Видало такі чудові і необхідні книжки видавництво "Свічадо" (м.Львів), авторка Зоряна Живка, ілюстраторка київська художниця Богдана Бондар. Літературні герої полюбилися нашим дітям одразу, тож вони впевнено крокують по дитяим закладам. Голосні читання, майстер-класи, презентації оригіналів ілюстрацій, рухливі ігри, і просто живе спілкування допомогають дітям зрозуміти  історії цих книжок.

Дитячий садочок №360 

(презентація відбулася в приміщені садочка)

ілюстраторка Богдана Бондар

завідувачка бібліотеки ім. М. Реріха Світлана Чернова

Початкова школа Jasminka 

(презентація відбулася в приміщені бібліотеки)

Спеціалізована школа №149 

 (презентація відбулася в сховищі школи під час повітряної тривоги)

Презентація книжок для бібліотекарів Соломянського району м. Києва (презентація відбулася в приміщені  бібліотеки)

"Приборкання норовливої" Вільям Шекспір

Історія твору

☝Всесвітньо відома комедія найвідомішого англійського автора епохи Відродження Вільяма Шекспіра (1564—1616) «Приборкання норовливої» незважаючи на свій солідний вік – приблизно 430 р. з часу написання, залишається актуальною й донині, тому що підняті в ньому теми любові і ревнощів, дружби і зради, благородства і підлості, влади і смиренності актуальні завжди. Люди змінюються, але їх сутність залишається незмінною!

☝Класичний сюжет, багатство мови, гумор не без іронії та моралі — усе це тримає увагу читача.

Цікаві факти про твір.

☝Шекспір написав «Приборкання норовливої» в сезоні 1593/94 року.

☝П'єса не видавалася за життя драматурга, але увійшла в «перше фоліо», посмертну збірку 1623р.

☝У 1634 р комедія була передрукована під наступною назвою: «Дотепна і приємна комедія, що називається «Приборкання норовливої»

☝В Україні ранньою спробою використання мотивів цієї п'єси була переробка її Ю. Федьковичем у одноактний фарс із життя буковинських селян «Як козам роги виправляли» (1872). Такий підхід до драми викликав справедливі нарікання І. Франка.

☝Перший переклад на українську мову зроблений П. Кулішем у 1881 p.; під назвою «Приборкання гострухи» він ввійшов до І тому творів Шекспіра.

☝Окремим виданням переклад П. Куліша вийшов за редакцією та з передмовою І. Франка (1900, м.Львів). Наступний переклад українською мовою здійснив Юрій Лісняк.

☝В кінці XIX - на початку XX ст. комедія була в репертуарі найбільших в Україні антреприз М. Соловцова в Києві та М. Синельникова в Харкові. Одну з ранніх постановок комедії на українській радянській сцені здійснено в 1922 р. в Київському драматичному театрі.

☝Першу екранізацію "Приборкання норовливої" було знято режисером Девідом Гріффітом у 1908 році. Продюсером однієї з перших голлівудських екранізацій цієї п'єси була легендарна актриса ери німого кіно Мері Пікфорд.

☝1948 році композитор Коул Портер написав мюзикл "Цілуй мене, Кет!" за мотивами цієї шекспірівської п'єси.

☝В середині 50-х років минулого століття композитор Віссаріон Шебалін написав оперу "Приборкання норовливої".

☝Українські театри в свій репертуар залюбки вводять постановки цієї п'єси!

Купити книги Вільяма Шекспіра можна в будь-якому куточку планети. Їх видають багатомільйонними тиражами, на них посилаються, їх цитують.

Вічно актуальні цитати Вільяма Шекспіра. Вони описують феномени людського життя, які будуть притаманні мешканцям будь-якої епохи.

☝Зовсім не знак бездушшя – мовчазність. Гримить лише те, що порожньо зсередини.

☝Солодкий мед може бути гірким. Надлишок смаку вбиває смак.

☝Ми дратуємося через дрібниці, коли зачеплені чим-небудь серйозним.

☝Природа-мати - мудра, та син дурний.

☝Де мало слів, там вагу вони мають.

☝Любов біжить від тих, хто женеться за нею. А тим, хто геть біжить від неї, кидається на шию.

☝Дурість і мудрість з такою ж легкістю підхоплюються, як і заразні хвороби. Тому вибирай собі товаришів.

☝Пекло порожне. Всі чорти тут.

☝Чоловіки схожі на квітень, коли залицяються, і на грудень, коли вже одружені.

☝Надія на насолоду майже так ж приємна, як і сама насолода.

☝Не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше ви згорите в ній самі.

☝Успіх гострого слова залежить більше від вуха слухаючого, ніж від мови мовця.

☝Що означає ім’я? Троянда пахне трояндою, хоч трояндою назви її, хоч ні.

☝У кожного божевілля є своя логіка.

☝Закохатися можна в красу, але полюбити лише тільки душу.

☝Ворона брудом перемаже крила, та ніхто і не помітить все одно. А білокрилий лебідь, зхабруднившись не відмиється ніколи. 

☝Одним поглядом можна вбити любов, одним поглядом можна воскресити її.

☝Боягуз вмирає при кожній небезпеці, яка йому загрожує, хороброго ж смерть наздоганяє тільки раз.

☝ Мала розчавлена комаха страждає так само, як вмираючий гігант.

☝Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші.

☝Немає нічого ні поганого, ні хорошого в цьому світі. Є тільки наше ставлення до чого-небудь.

☝ Клятви, дані в бурю, забуваються в тиху погоду.

☝Гріхи інших судити ви так старанно рветеся – почніть зі своїх і до чужих не доберетеся.

Такі висловлювання драматурга ніколи не втратять своєї актуальності. Вони будуть цікаві кожному шанувальнику його творчості: як молодому, тільки починаючому знайомитися з літературною спадщиною Шекспіра, так і досвідченому читачеві, який давно є шанувальником його творчості!

Висловлювання англійською

Афоризми в оригіналі для багатьох здадуться більш привабливими, ніж ті, що були піддані перекладу. Такі висловлювання дозволяють глибше перейнятися духом шекспірівського творчості. Розглянемо кілька цитат Вільяма Шекспіра англійською.

The miserable have no other medicine, but only hope. – Єдині ліки нещасних людей – надія на краще.

A fool thinks himself to be wise, but a wise man knows himself to be a fool. – Дурний вважає себе мудрим, але мудрий знає, що він дурний.

We know what we are, but not what we may be – Ми знаємо, хто ми є, але не знаємо, ким могли б стати.

Listen to many, speak to a few. – Слухай багатьох, говори з кількома. 

"Доленосне повстання Запорозьких козаків"

Історичний екскурс до 375 років з часу повстання

375 років тому у 1648 р. почалося повстання козаків на Запоріжжі під проводом Богдана Хмельницького, яке мало велике значення не лише для української історії, а й для історії Центрально-Східної Європи.

Хмельницький від самого початку мислив категоріями створення й унезалежнення української держави. Під його булавою мали бути усі етнічні українські землі.

Богдан Хмельницький, 

портрет з гравюри Вільгельма Гондіуса (XVII століття)

Приводом до повстання стали особисті проблеми Богдана Хмельницького у якого забрали хутір, вкрали жінку, з якою він жив, до смерті забили сина. Та головними причинами цього повстання, яке згодом переросло у національно-визвольну війну були:

☝селянство незадоволене покріпаченням;

☝дрібна шляхта незадоволена своїм становищем;

☝свавілля аристократів у містах;

☝козацтво незадоволене своїм становищем і розуміє свої можливості;

☝релігійне питання: утиски православних;

☝поява уявлення про окремішність народу, що проживав на українських землях.

Козацька проблема була надзвичайно гостра. Козаки були поставлені перед дилемою: або повстання, яке може принести перемогу, або виникають такі умови, що козацтво не зможе існувати.

              Генеральна карта України французького військового інженера

та картографа Гійома Левассера де Боплана, 1648 року

21 січня 1648 року Богдан Хмельницький із загоном близько 400 козаків знищив польську залогу на острові Базавлук, звільнивши Запорізьку січ від польського контролю. Це стало початком повстання, під час якого Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом.

У травневі дні 1648 року повстання перейшло з підготовчої фази до активної. Козаки разом зі своїми кримськотатарськими союзниками здобули перемогу в битві під Жовтими водами, яка дозволила їм невдовзі захопити ініціативу. Ця битва стала першою великою перемогою українських козаків над Річчю Посполитою. Сотні польських воїнів загинуло, близько 3 тис. жовнірів і 50 шляхтичів потрапили в полон. Війська козаків, натхненні перемогою, наприкінці травня 1648 року розбили поляків у битві під Корсунем

Богдану Хмельницькому вдалося відновити українську державність у формі гетьманщини, добитися міжнародного визнання цієї держави і себе як правителя, та залишити по собі незалежну державу в рамках тогочасних уявлень про незалежність.

За 38 років після тріумфальних перемог Хмельницького Московія і Польща ділитимуть між собою Україну, бо не були зацікавлені у тому, щоб на карті світу була ця держава.

Україна була настільки стійка, що Росія на спроби її знищити витрачала не одне століття.

ХХІ століття - боротьба за нашу незалежність триває і досі! Козацька слава запорожців оживає в боротьбі за українські території, за національну ідентичність, українську культуру!

Використані матеріали сайтів:

https://znohistory.ed-era.com/m2/l8

https://www.radiosvoboda.org/a/29221974.html

"Україна Соборна. Разом до Перемоги!"

 💙💛Щорічно 22 січня українці відзначають День Соборності України!

💙💛Свято покликане нагадати про єдність і незалежність українського народу, бо саме в єдності наша сила! Цього дня відзначають проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 1919 року та згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року.

💙💛Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР!

Наймасштабнійший захід, приурочений Дню Соборності України відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Івано-Франківська до Києва через Львів. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

💙💛Сьогодні наша країна виборює незалежність у війні з російською федерацією. Українці згуртувались у цій боротьбі: воїни на передовій, волонтери, медики, кожний тримає тил в міру свох можливостей!

☝Пропонуємо вікторину, завдяки якій ви згадаєте історичні події повязані з таким важливим для нашої держави днем.

Василь Кричевський: батько українського модерну

Художнє знайомство до 150 років з дня народження

(1873-1952)

«Якщо уявити собі мистецтво якогось народу,

як храм, що опирається на колони, то,

власне, однією з таких колон українського мистецтва був

Василь Григорович Кричевський»

мистецтвознавець Святослав Гординський

Українська культура багатогранна та неповторна, своєю унікальністю вона вражає світ, а наші митці прославляють рідну країну не тільки на теренах своєї держави, а й за її межами.

Одним із таких митців минулого століття є Кричевський Василь Григорович – основоположник нового стилю в архітектурі – українського модерну, основоположник і перший художник кіно, живописець, графік і сценограф, майстер вжиткового мистецтва і дизайнер, педагог, дослідник і знавець народної творчості.

Він був новатором українського мистецтва книги, яке було відроджене завдяки вивченню книжкових прикрас XVII – XVIII ст. В часи створення незалежної Української Народної Республіки В. Кричевським було спроектовано державний герб (на основі Володимирового Тризуба), державні печатки та грошові знаки.

☝Кричевський багато років збирав предмети народної творчості і, будучи тонким знавцем української етнографії, зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій в Україні. На жаль, збірка Василя Кричевського, що містилася в будинку Михайла Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу, який вчинили більшовики 1918 року.

Найвідоміші архітектурні споруди, спроектовані Кричевським початку ХХ ст.:

☝Будинок Полтавського губернського земства (1903 – 1908; нині – Полтавський краєзнавчий музей) – перший зразок українського архітектурного модерну

☝Будинок Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1916 – 1919; нині – музей мистецької родини Кричевських) – будинок у стилі українського модерну в Опішні за проектом архітектора В. Кричевського та технолога-кераміста Ю. Лебіщака (будинок Кричевського-Лебіщака)

☝Будинок І.І. Щітківського (1907 – 1908) – перша споруда в Києві в стилі українського архітектурного модерну.

☝Кричевський писав в стилі імпресіонізму. В різні роки його малярські твори виставлялися як на батьківщині, так і за кордоном (зокрема у Німеччині, Франції, Бельгії, Чехії, Польщі, Великій Британії, США, Канаді). Тематичні виставки його творів організовуються й сьогодні. Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша — в Українському музеї Нью-Йорка. В Україні його картини зберігаються в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві, Каневі, у приватних колекціях.

"На березі річки", 1943 р.

"Михайлівський Собор у Києві", 1952 р.

"Поділ"

"Українське село", 1930 р.

"Краєвид з хатою біля Дніпра"

"Море"

"На Півдні" (Татарська Сакля), 1929 р.

☝Василь Григорович Кричевський – патріарх великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Він батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі славу, особливо за роботи аквареллю. Дід відомої американської художниці Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного художника, митця і педагога, першого ректора Української академії мистецтва.

Життєвий та творчий шлях митця:

Народився Василь Григорович 19 (31) грудня 1872 р. (за іншими даними – 12 січня 1873 р. у с. Ворожбі (нині місто Сумської обл.) в родині сільського фельдшера. З дитячих років він почав малювати, а також захоплювався співом і музикою. Середню освіту здобув у Ворожбянській двокласній школі, згодом у школі села Нижня Сироватка (у цей час тут вчителював Борис Грінченко).

У 1885 р. В. Кричевський вступив до залізнично-технічного училища у Харкові. Після закінчення училища (1887 р.) працював молодшим техніком технічного відділу міської управи. Досить швидко став помічником іншого службовця міської управи М. Бабкіна, який доручав В. Кричевському робити нескладні проекти. Працював також у інженера І. Загоскіна. Одночасно відвідував лекції професорів Д. Багалія і Є. Рєдіна в Харківському університеті. Від Загоскіна перейшов на службу помічником міського архітектора Шпігеля, а через рік помічником Загоскіна (в будівному відділі залізниці) і одночасно працює у архітектора Бекетова».

Протягом 1893-1903 рр. молодому архітектору пощастило працювати в майстерні академіка архітектури О. Бекетова, де він пройшов хорошу практичну школу зодчого]. Так, В. Кричевський брав участь у спорудженні таких відомих харківських громадських будівель, як Земельний банк, будинок О. і А. Бекетових, особняк Д. Алчевського, Азовсько-Донський банк, Торговельний банк, особняк М. Соколова, будівля судових установ, міська публічна бібліотека, особняк А. Залеської та ін.

У 1897 р. в м. Харкові Василь Кричевський вперше виставив власні акварельні етюди на художній виставці. Ці етюди були створені під час проживання влітку того ж року на дачі О. Бекетова в Криму.

У 1902 р. Василь Григорович взяв участь у конкурсі на проект Полтавського земського будинку. Проект Кричевського, виконаний в українському стилі, був визнаний найкращим.

У 1904 р. Василь Григорович виконує проект Народного будинку в м. Лохвиці Полтавської області. Його спорудили в 1905 р. На жаль, в 1990-х рр. будівлю було розібрано.

Влітку 1907 р. В. Кричевський переїхав до Києва. З осені 1907 р. працював художником у театрі М. Садовського, виконував замовлення на проектування, оформлення фасаду та інтер’єрів будинку члена Київської міської управи Івана Щітківського на вул. Полтавській.

З 1907 р. В. Кричевський завідував відділом декоративного мистецтва журналу «Искусство и печатное дело», який видавав В. Кульженко.

У 1911 р. Василь Григорович разом із дружиною відвідав всесвітню архітектурну виставку в Римі, побував у Флоренції, Венеції, Вероні , а також Відні. У 1912 р. відвідав Німеччину.

Із осені 1912 р. В. Кричевський працював художником і мистецьким керівником килимарської майстерні Варвари Ханенко (уродженої Терещенко) у с. Оленівці на Київщині.

У 1914 р. працював в Опішні на Полтавщині, досліджуючи опішнянську кераміку, а також сам працював за гончарським кругом, займався випалом кераміки – багато експериментував із поливами, шукав у глині виразу свого бачення керамічних форм.

З початком Першої світової війни призваний до армії як резервіст. За час служби В. Кричевський виконав кілька архітектурних проектів, з яких три були призначені безпосередньо для потреб армії. Це проект церкви для військового табору біля Прилук, солдатських казарм у Ромнах та іконостасу для домової церкви Київського кадетського корпусу. У ці ж роки він створив проект будинку Офіцерського зібрання на Кріпосному завулку, який, зазнавши деяких змін, був споруджений вже на початку 1930-х років.

У 1917 р. В. Кричевського обрано одним із професорів Української академії мистецтв.

Протягом 1918-1919 рр. Василь Григорович мешкав у Миргороді на Полтавщині, де працював викладачем і директором Миргородського керамічного інституту. У жовтні 1919 р. Українська академія мистецтв відновила діяльність у будиночку на Георгіївському провулку, 11, у Києві. В. Кричевський розпочав тут працювати. На деякий час наприкінці 1919 р. він залишає Київ і викладає малювання учительському семінару в м. Вчорашньому поблизу Бердичева на Житомирщині.

У цьому ж році він звів будинок брата Ф. Кричевського у с. Шишаках на Полтавщині.

У березні 1921 р. В. Кричевський переїздить до Києва й відновлює роботу в Української академії мистецтв, ректором якої обрано Федорв Кричевського.

У 1924 р. Інститут пластичних мистецтв було об’єднано з Архітектурним інститутом, перетворено на Київський художній інститут, що розміщувався у приміщенні колишнього військового шпиталю на сучасній вул. Смирнова-Ласточкіна, 20 (де нині розташовується Національна академія образотворчих мистецтв та архітектури). В. Кричевський викладав у інституті на малярському факультеті протягом 1922-1941 рр.

У 1924 р. Василь Григорович працював над проектом архітектурної реконструкції та художнього оформлення будинку в Києві, де мешкав Т. Шевченко. Завдяки дослідницькій наполегливості і поєднанню в особі Кричевського дослідника і архітектора постав камерний і сповнений людської теплоти меморіальний музей Т. Шевченка, один із перших музеїв Тараса Шевченка у Києві.

Навесні 1925 р. на запрошення Всеукраїнського фото-кіно управління (ВУФКУ) В. Кричевський почав працювати художнім керівником і консультантом двосерійного фільму режисера П. Чардиніна «Тарас Шевченко». Згодом працював з цим же режисером над стрічкою «Тарас Трясило».

У 1928 р. вийшов фільм «Звенигора», над яким молодий режисер О. Довженко працював разом із своїм колишнім учителем по Українській академії мистецтв В. Кричевським.

Працював В. Кричевський і над проектом переобладнання будинку на вул. Короленка, 35 (нині Володимирська) під приміщення для Історичної секції Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

Навесні 1929 р. Василь Кричевський, на пропозицію Раднаркому, почав роботу над проектом музею на могилі Т. Шевченка у Каневі. Паралельно працював над ескізами та проектами першої черги так званого Роліту – будинку письменників для Києва.

Під час роботи над проектом будинку Роліту архітектор змушений був відмовитися від первинного проекту через обмеженість у фінансуванні та через пеаний політичний вплив.

Навесні 1933 р. відбувся конкурс проекту пам’ятника і проекту меморіального музею на території державного заповідника «Могила Т. Г. Шевченка». До реалізації було прийнято проект В. Кричевського та П. Костирка. Наприкінці 1933 р. було виконано підготовчі роботи, а в квітні 1934 р. розпочато спорудження приміщення музею. Завершено усі будівельні роботи в 1936 р., внутрішнє оформлення – в 1937 р. Відкриття Шевченківського меморіалу відбулося у червні 1939 р. Це була остання здійснена архітектурна споруда Кричевського.

У 1934 р. В. Кричевський у співавторстві з П. Костирком брали участь у конкурсі на проект забудови урядового центру. Вони пропонували перенести всі урядові будинки на Печерськ, в район Звіринця, де архітектор «висунув цікаву ідею з’єднання віадуком Володимирської гірки з Пролетарським садом.

Восени 1935 р. Василь Григорович починає працювати у реорганізованому Художньому інституті.

Наприкінці 1935 р. він почав працювати над фільмом «Назар Стодоля» (режисер Г. Тасін). Одночасно працював над оформленням історичного фільму за драмою І. Кочерги «Свіччине весілля». Взимку 1937 р. працював над фільмом «Устим Кармелюк» (режисер Г. Тасін), а влітку того ж року «почав розробляти оформлення і шукати місця для натурних зйомок фільму «Сорочинський ярмарок» за однойменною повістю Гоголя, який знімався Київською кіностудією.

Наприкінці 1938 р. В. Кричевський виконав ескіз гобелена на Всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві, а в 1939 р. відвідував м. Москву для керівництва оформленням Українського павільйону.

У 1939 р. В. Кричевському присвоєно вчений ступінь доктора мистецтвознавчих наук без захисту дисертації, а в 1940 р. уряд УРСР присвоїв йому звання заслуженого діяча мистецтв.

У червні 1940 р. у залах Державного музею українського мистецтва було влаштовано персональну виставку творів Василя Григоровича. У 1941 р. у Будинку письменників відбулася наступна виставка його творів.

Після захоплення в роки Другої світової війни німецько-фашистськими загарбниками Києва, В. Кричевський залишився в окупованому місті. На початку вересня 1943 р. він переїхав до Львова. Тут він брав участь у художніх виставках.

У зв’язку з тим, що радянська влада переслідувала людей, які перебували в окупації, у березні 1944 р. родина Кричевських змушена була переїхала до Лабова, згодом – до Братислави, потім до Бад-Кісінгена, Марбурга, Бжецлава тощо. У липні 1945 р. Кричевські перебралися до Парижу, де близько восьми місяців мешкали у М. Кричевського, старшого сина В. Кричевського від першого шлюбу.

У листопаді 1945 р. в м. Аугсбург на з’їзді українських науковців було засновано Українську вільну академію наук, а В. Кричевського обрано почесним дійсним членом новоствореної академії.

Протягом життя Василь Григорович також займався оформленням книжок для українських письменників, які стали класиками української літератури, а також науково-популярні видання відомих українських науковців.

Навесні 1948 р. родина Кричевських переїхала до м. Каракас (Венесуела). Помер В. Кричевський 15 листопада 1952 р. у Каракасі. У 1953 р. на міському цвинтарі Каракаса Cementerio del Sur встановлено масивний чорний надгробок, виконаний за проектом В. Павловського. 7 серпня 1975 р. тлін В. Кричевського перенесено на цвинтар Баунд-Брук (штат Джерсі, США).

Про значення творчості Василя Кричевського влучно сказав поет, перекладач, літературний критик, художник, мистецтвознавець Святослав Гординський: «Якщо уявити собі мистецтво якогось народу, як храм, що опирається на колони, то, власне, однією з таких колон українського мистецтва був Василь Григорович Кричевський». Митці роду Кричевських працювали у багатьох галузях художньої культури, а їх кращі твори стали національним надбанням.

Інформація про біографію Кричевського В.Г. за матеріалами сайту:

http://gazetaslovo.com.ua/vasyl-krychevskyj-tvorets-vitchyznyanogo-modernu/

"Україна: шлях до Свободи"

Інформування до Дня Гідності і Свободи
(9 річниця подій на Майдані)

☝День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

☝Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

☝Саме на Майдані народилася нова українська нація, високоідейна, готова відстоювати ідеали справедливості, правдивості та патріотизму. 

☝Сьогодні боротьба за Незалежність України, її суверенітет, кордони – продовжується. І від зовнішньої агресії нас захищають сучасні Герої – учасники військових дій, які щохвилини виборюють для нашої держави такий жаданий мир. 

☝Вони з честю захищають державний суверенітет та територіальну цілісність, відстоюючи національні інтереси та ціною власного життя продовжують боронити нашу землю на Сході країни.

Як це було?

☝21 листопада 2013 року в Україні розпочалися протестні акції у відповідь на рішення тодішньої влади про припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такі дії уряду часів президентства Віктора Януковича викликали обурення українців.

У ніч з 29 на 30 листопада силовики силоміць розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Влада пояснювала це бажанням розчистити місце для новорічної ялинки. Застосування грубої сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові й стали значно масштабнішими.

☝Тримісячне відстоювання українцями власної гідності й свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів. Небесна Сотня – саме так згодом назвали протестувальників, які не пошкодували своїх життів заради ліпшого майбутнього для України.

В ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент Янукович втік з України. А після повалення його режиму почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей.

☝Повномасштабна війна в Україні почалася близько 05:00 24 лютого за наказом президента РФ Володимира Путіна.
Вторгнення розпочалося з атаки на аеродроми, військові склади у Києві, Харкові та Дніпрі, а також на державний кордон на ділянці з Росією, Білоруссю та окупованим Кримом.

☝Станом на жовтень 2022 року Росія тримає під окупацією території Донецької, Харківської, Херсонської, Луганської, Миколаївської та Запорізької областей, а також Крим своїми збройними силами.

☝Збройні Сили України боронять кордони нашої держави, відвойовують кожен клаптик рідної землі, кожне окуповане місто, село. В результаті російської агресії багато людей залишилося без домівок, або вимушені були покинути їх примусово.

☝День Гідності та Свободи – це не лише про один день, це про зміну свідомості українців, про їхні принципи та прагнення кращого майбутнього. Це є підтвердженням того, що попри різні особисті погляди, українці вміють об’єднуватися задля обстоювання основних цінностей.

☝Обравши свободу, Україна заплатила надто високу ціну. З вини російського агресора уже втрачено тисячі українців, які загинули, обороняючи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність країни.

☝У День Гідності та Свободи українці вшановуватимуть пам’ять загиблих під час Революції Гідності, зокрема, приносячи квіти і лампадки до пам’ятних місць. З нагоди свята зазвичай проходять виставки та акції. Традиційно 21 листопада відбувається поминальний молебень і покладання квітів на алеї Героїв Небесної Сотні у Києві.