Невеликий простір - великі можливості

От і відкриваємо нову, ще зовсім незнану для нас сторінку в життї бібліотеки, - розпочинаємо вести блог. Для нас це відповідально, важливо, навіть трішки лячно. Довго вагалися та міркували на тему "а з чого почати", хотілось чогось такого незвичного, особливого... І, як це часто буває, що нічого не буває випадково, - стартував проект «День з життя бібліотеки». Отож, навіщо нам щось мудрувати, адже відомо, що все геніальне - просто, тому нам приємно взяти участь у проекті libdayUA своїм першим блогерським дописом.


Один день із життя бібліотеки libdayUA
Як в нинішній час надшвидкісних інформаційних технологій бібліотеці бути успішною?.. Думали довго і для себе зрозуміли, що основа основ - це любов до своєї роботи. А уже з цього і виходить все інше...
Кожен день нашого бібліотечного життя має свою неповторність. Злукавлю, якщо скажу, що вони геть всі є різними, звісно, що ні, - звісно, що статистика, довідки, картотеки, каталоги, виставки, методички і ще багато інших термінів є для нас азами і буками в повсякденні. Але неповторністю кожного дня є люди, котрі до нас приходять, недаремно ще класик казав, що "найбільша в світі розкіш - це розкіш людського спілкування". І це дійсно так, і ми робимо все можливе для того, щоб прийшовши вперше, до нас хотілось приходити знову і знову...
А ще буває так, що один окремий наш бібліотечний день стає особливим, пам’ятним днем в житті багатьох наших відвідувачів. Як, приміром, це було зовсім недавно, в четвер 13 лютого...
Не зговорюючись заздалегідь, на роботу всім колективом ми прийшли завчасно, хотілося на місці вкотре все перевірити, остаточно підготувати, емоційно налаштуватись до важливої події. З самого ранку телефонні дзвінки "а чи буде", "а чи у вас", " а чи нічого не змінилося" " а чи точно на 15.00",- і наші терпеливі відповіді, хоч у душі також хвилювання, адже сьогодні в нас таки дійсно особливо важливий день - до нас приїде сама Ніна Матвієнко!!!
Місця в читальній залі люди почали передбачливо займати ще за 1,5 години до початку зустрічі, і коли рівно о 15.00 Народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко вийшла до людей, то вже "яблуку ніде було впасти". Вітали Ніну Митрофанівну гучно і довго, а коли вона почала говорити, всі завмерли, в залі була неймовірна тиша, люди ловили кожне слово, всмоктували такий до болю рідний, знайомий, та водночас майже для кожного раніше такий недосяжний, далекий голос-символ нашої держави, - а тепер ось він, поруч, в цих стінах.




Зала яка має максимум 100 глядацьких місць цього дня вмістила більше 200 шанувальників нашої Берегині української пісні, і нам приємно було бачити багато молоді, котрі фіксували все дійство на свої планшети, айпади, айподи, смартфони стоячи всі півтори години зустрічі... і ми розчулено спостерігали за наймолодшою слухачкою-першокласницею, котра принишкла у мами на колінах, хоча зазвичай це "круть-і-верть", та за тим, як найстарша наша 94-літня читачка нотувала все почуте в свій блокнотик...

А ще були поважні ділові чоловіки, котрі стояли, уважно слухаючи роздуми пані Ніни про наші національні пріоритети; суворі викладачі Юридичного ліцею НАВСУ; а чого варті група художниць, котрі приїхавши з іншого міста у справах, зранку зайшли до бібліотеки подивитись на виставку Петриківського декоративного розпису, і дізнавшись про зустріч, швиденько впорались зі своїми справами знову завітали; і були навіть віртуальні друзі з Фейсбук, з якими ми при нагоді і "розвіртуалізувалися"; і ще багато людей, наших дорогих, шановних користувачів, які по завершенні зустрічі просто підходили до нас, до Ніни Митрофанівни і щиро, з теплотою і хвилюванням в голосі дякували, дякували, дякували.... І говорили, що цей день запам’ятається їм надовго. І цей день - це один день з життя нашої бібліотеки.