Художнє знайомство
(до 140 років з дня народження)
.png)
Олексій Олексійович Шовкуненко народився 21 березня 1884 року в Херсоні.З дитинства разом зі своїм старшим братом Антоном допомагав батьку маляру-покрівельнику херсонських будівель вчасно впоратися із замовленнями городян. Саме тоді майбутній художник милувався з висоти панорамою міста та Дніпра. Брат добре малював і компонував орнаменти для трафаретів, за допомогою яких розфарбовував пароплави, тож навчав Олексія азів художньої грамоти.
Проте істинним наставником Олексія став вихованець майстерні Києво-Печерської Лаври іконописець Семен Семенко, який працював у відомій на той час у Херсоні іконописній майстерні Івана Клименка.
Він порадив батькові Олексія продовжити навчання сина в Одеському художньому училищі. Досить підготовленого юного херсонця зарахували одразу на другий курс. Так Шовкуненко залишив рідні пенати. Але не на завжди. Мистецьку освіту він здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).
У студентські роки він виконує дуже виразні та яскраві за психологічним характером твори, зокрема низку портретів.
«Портрет дівчини» (1914)
«Портрет Фадєєвої» (1923)
Його улюбленим матеріалом стає акварель, і він домагається чудових результатів в цій техніці. Поетична піднесеність, соковитість, яскравість живопису, життєвість образів і зв’язок майстра з повсякденним бурхливим життям України характеризують твори Шовкуненка періоду 1920-30-х років. Протягом кількох років (1930—1933) Олексій Шовкуненко працює на Дніпробуді. Будівництву цієї величної споруди присвячена велика серія його акварелей:
"Будівництво греблі Дніпрогесу"
“Будівництво гідроелектростанції”, “Гребля”, “Плоти на Дніпробуді”, “Кран”, “Середина греблі” та багато інших. Значне місце в творчості Шовкуненка посідають акварелі, виконані на Донбасі. Але найбільших успіхів домігся майстер у галузі портретного живопису.
У роки Другої Світової війни він пише портрети героїв, письменників, поетів, художників, артистів, вчених. Тоді були виконані чудові портрети П. Тичини, архітектора В. Заболотного, академіків О. Палладіна, О. Богомольця, Б. Чернишова, скульптора Б. Яковлева (1944), С. Ковпака (1945) та інші. Художник знаходить для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідний технічний прийом.
У післявоєнні роки художник продовжує працювати над портретами своїх сучасників. Він пише портрети скульптора М. Лисенка (1947), артистки М. Литвиненко-Вольгемут (1947) тощо. У них автор виступає оригінальним художником із своєрідним, глибоко індивідуальним почерком, з самобутнім оптимістичним сприйманням дійсності. Життєрадісність і бадьорість властиві також його темпераментним пейзажам і натюрмортам.
Любов О.Шовкуненка до життя, до різнобарв'я та розмаїття в природі виливається в роботі над квітковими натюрмортами і пейзажами Одеси, Києва, Уфи, Москви, створеними художником в різні роки. Пейзажі О.Шовкуненка полонять колоритом та соковитістю. Художник до кінця свого життя послідовно утверджував активне ставлення до природи. Вона для нього не лише невичерпне джерело естетичної насолоди, а й могутній чинник очищення людського характеру.
Він був завжди вірний своїй любові до пейзажу. Протягом всього мистецького шляху в картинах та творчих пошуках спостерігаються херсонські мотиви. Ім'ям художника назван Херсонський художній музей у колекції якого знаходиться 154 роботи.
З 31 жовтня по 4 листопада 2022 року Херсонський художній музей був розграбований російськими окупантами. З майже 14 тисяч творів мистецтва, які налічувала музейна колекція до повномасштабного вторгнення, викрадено більше 11 тисяч найцінніших експонатів.
Твори художника зберігаються в музеях Києва, Харкова, Одеси, Полтави, Херсона, Москви. Митець удостоєний звання народного художника СРСР (1944) та інших високих державних нагород.
Щодо викладацького шляху художника, то: з 1917 по 1922 рік він викладав в Херсонській Пролетарській художній студії; з 1926 року – в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв; а з 1935 по 1965 рік викладав в Київському державному художньому інституті.
Серед його учнів — Ісак Тартаковський, Ростислав Сильвестров, Петро Сулименко, Ганна Юхно-Гуревич, Володимир Югай, Михайло Бароянц та інші.
Помер художник 12 березнчя 1974року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар