Увесь світ захоплюється творчістю Т.Г. Шевченка - людини талановитої, неординарної. За все своє життя він написав 300 поетичних творів, 20 повістей, 1200 малюнків, офортів та картин. Він був натурою поетичною, жив емоціями, жінки і почуття кохання відігравали значну роль в його житті і творчості. З одного боку він був дуже щасливою людиною - він кохав і був коханим, а з іншого - глибоко нещасним в особистому житті, бо мрія усього його життя про дружину, дітей, про родинне щастя залишалися нездійсненними. Молодий Шевченко мав неабиякий успіх у жінок. А які жінки подобались Шевченку? Жваві, такі, "щоб земля горіла на три сажні". Жінка, на його думку, мала би бути пристрасна, енергійна. Чи читали Шевченка жінки? Так. І навіть більше: завдяки йому панночки почали читати українською. Адже у той час дівчаток зі шляхетних родин від годувальниці одразу віддавали під опіку іноземок-гувернанток. За розмовну українську карали. Тож у дорослому віці українська мова, а тим паче, література, були уже не надто цікаві. Коли ж у Петербурзі вийшов друком перший "Кобзар", а сам Шевченко став модним автором, то панночки навперейми кинулися читати українською. Переповнена жартами "Енеїда" Котляревського жіноцтву не рекомендувалася, а от проза Квітки-Основ’яненка якраз пасувала до того, щоб нею захоплюватися.
Пропонуємо згадати жінок Шевченка, яких він палко кохав, які окриляли його та надихали на творчість. Велика кількість малюнків, портретів, поезій було присвячено саме їм!
Оксана Коваленко. Першим сильним почуттям майбутнього поета було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою музою, а її особиста трагічна доля - трагедією його серця. Перший поцілунок його вийшов трохи гірким через сльози. Оксана Коваленко була на декілька років старшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу.
Нажаль портрету Оксани того часу не було, тож її образ можна представити лише по опису Шевченка.
Амалія Клоберг. Саме в Петербурзі Шевченко зустрів німкеню Амалію — натурницю, племінницю господарки квартири, яку знімав Іван Сошенко, навчаючись у Петербурській академії мистецтв, в якого на квартирі жив майбутній митець. Він закохався в Амалію і описав їх відносини в повісті «Художник».
Ганна Закревська. Вони познайомилася з Шевченком у 1843 р. на балу у Мойсіївці у Татяни Густавівни Волховської. Ганна мала величезний успіх у колі численних гостей та прихильників. Щиро захоплювався нею і Тарас Григорович, який тоді ж любовно писав її портрет. З ім’ям Ганни пов’язано також поезію «Якби зострілися ми знову…», написану в другій половині 1848 р.:
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі…
Але зустрітися зі своєю пасією йому більше не довелося, вона померла у 35-тирічному віці саме того року, коли поет отримав звільнення від 10-тирічної солдатчини.
Варвара Рєпніна. Їх відносини можно назвати - нерозділене кохання. Закохане серце Варвари Рєпніної, доньки російського державного діяча Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, відчуло великий поетичний талант Т. Шевченка. Княжна першою назвала його генієм, нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Чи соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку поета стали на шляху до поєднання його долі з долею В. Рєпніної? Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях.
Агата Ускова. Перебуваючи на засланні, узимку 1854-1855 рр. в його житті знов блиснула зірка кохання й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, майора Іраклія Олександровича Ускова, матір трьох дітей Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. Агата довго здавалася йому вершиною досконалості. Прогулянки з Шевченком по околицях фортеці їй подобалися, до вподоби їй були і різноманітні теми розмов. Художник, зачарований Усковою, малює кілька її портретів.
Катерина Піунова. Після заслання деякий Шевченко змушений був жити в Нижньому Новгороді, де зустрів шістнадцятирічну актрису нижньоновгородського театру. З нею поет познайомився 20 вересня 1857 р., коли йому було 43 роки. Це був прекрасний роман Поета і Актриси. Освідчився їй в коханні. Запросив до містечка з Москви відомого тоді актора М.С. Щепкіна. Разом з Михайлом Семеновичем Щепкіним Катерина Борисівна зіграла роль Тетяни в «Маскалі - чарівнику». Т.Г. Шевченко давав їй уроки української мови. Але актриса уклала роман із театром і відмовила поету.
Марія Максимович. В останні роки життя його музою була Марія Василівна Максимович - дружина видатного вченого, письменника, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича. Вона гарно співала і Шевченко з великою насолодою її слухав. Він говорив про неї так: «Якби така в мене була жінка - повінчався б та й умер». В 1859 р. Тарас Григорович приїхав до Максимовичів на хутір Михайлову Гору на Переяславщині та завершив роботу над поемою «Марія».
Марко Вовчок. Ще одна Марія це - Марія Олександрівна Вілінська - Марко Вовчок. На початку 1859 р. відбулося особисте знайомство з письменицею. Присвячує їй вірша :
…Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу…
… І думу вольную.. О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Шевченко подарував їй «Кобзаря» з написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович - і рідний і хрещений батько Тарас Шевченко».
Поет був досить самокритичною людиною, визнавав себе «лисим і сивим», схожим на гайдамацького батька. Однак його поетична душа вимагала жінки молоденької, з живою вдачею, аби була така палка щоби «під нею земля горіла на три сажені», з карими очима, чорними бровами, з білим личком, з гнучким станом і, взагалі, щоби була вродлива і чарівна та ще й проста з селянського роду.
Ликерія Полусмакова. Останнє кохання Шевченка це - кріпачка поміщика М. Макарова з під Ніжина, з Липового Рогу. Вперше Шевченко побачив її в травні 1859 р., згодом запропонував одружитися, бо вірив, що саме поруч з простою дівчиною вдасться пережити всі негоди і знайти щастя у «хатині тихій і веселій». Адже неодмінною умовою «благодаті» він вважав сімейну ідилію у власній хатині. Вона не дуже розуміла мрії Тараса про життя на хуторі. Мріяла вийти заміж за пана і аж ніяк не хотіла ні сільського життя, ані самостійно, без служниць, порядкувати у домі. Шевченко дорікає їй за неохайність, вони повсякчас сваряться через те, що дівчина не хоче поводитися відповідно до поетових уявлень про ідеальну жінку. 45-денний роман Шевченка і Ликери закінчується драматично: поет виявляє, що у його нареченої роман з іншим чоловіком. Його серце переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної, всепоглинаючої самотності.
Пропонуємо до вашої уваги книжкову виставку про особисте та творче життя Тараса Шевченка з нашого фонду. В відеоролику використана пісня на слова
Т. Шевченка "Бандуристе, орле сизий"
(музика: Олександра Тищенко, виконує Ірина Білик).
Немає коментарів:
Дописати коментар