Музичне знайомство до 100 років з дня народження
"У мене була мрія так заспівати українську пісню,
як ніхто інший, і я її здійснив.
Тому я щаслива людина", -
говорив Дмитро Гнатюк.
"Ми, українці, нарешті здобули незалежність. Дорожіть цим, плекайте це, тіштеся цією незалежністю, бо вона відкриває великі перспективи - мати свою державу й бути господарем на своїй землі" - говорив Дмитро Гнатюк.
28 березня виповнюється 100 років з дня народження великого українського співака, Героя України Дмитра Гнатюка.
Унікальний могутній баритон українського оперного співака, театрального режисера й педагог лунав як у рідній Україні, так і в усьому світі. "Пісня про рушник" та "Два кольори" стали шедеврами української культури саме у виконанні Дмитра Михайловича.
На київській оперній сцені він був відомий як драматичний співак, що втілював яскраві, колоритні образи, зокрема в операх "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда", "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", "Кармен" Ж. Бізе, "Ріголетто"), "Севільський цирульник" Дж. Россіні. З 1988 по 2011 рік Гнатюк був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського.
У репертуарі артиста було понад 200 творів національної та світової класики, народних пісень та романсів.
Цікаві факти з життєвого та творчого шляху співака:
☝Дмитро Гнатюк народився 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області, яка тоді була частиною Румунії. Співати почав у місцевій церкві.
☝На початку Другої світової війни проходив курси для вчителів. Пізніше добровольцем відправився на фронт, неподалік Польщі. Там він потрапив під бомбардування. «Відбулася мутація голосу: сильне потрясіння, страшні вибухи і ця контузія сприяли тому, що заспівав» - згадував Дмитро.
☝У 20 років Гнатюк став солістом Чернівецького музичного-драматичного театру імені Кобилянської.
☝У 1951 році здобув освіту у Київській державній консерваторії. На останніх курсах навчання його почав брати з собою на концерти відомий український композитор, диригент і педагог Григорій Верьовка.
☝У повоєнні часи Гнатюк активно гастролював містами СРСР і за кордоном. Його знали в Єгипті, Італії, Іспанії, Франції, Австралії, Канаді, Китаї, США, Японії, Португалії, Німеччині й низці інших країн.
☝"Пісня про рушник" на вірші Андрія Малишка – майже біографічна. Коли майбутньому співакові запропонували вступити на навчання у консерваторію, що в Києві, його мати розплакалася, але він заспокоїв її й запевнив, що скоро повернеться. Тоді ненька дала йому з собою вишиту сорочку.
☝Пісня "Два кольори" на вірші Дмитра Павличка могла попасти під заборону. У ЦК партії, казали, що це бандерівська пісня, і що її не можна співати, мовляв, "червоне і чорне – бандерівські кольори". Творці пісні довели, що вона – про романтику, «червоне» - то любов, а «чорне» - то журба.
☝Пісня "Як тебе не любити, Києве мій!" композитора Ігор Шамо, на слова поета Дмитра Луценка написана в 1962 році. В 1982-му Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-ліття Києва в супроводі дитячого хору. З 2014 року ця пісня стала офіційним гімном Києва.
☝Садівництво було другою пристрастю Гнатюка після вокалу. Завжди розмовляв з деревами, щоб вони плодоносили.
☝Дмитро Гнатюк мав унікальну приватну колекцію картин українських класиків-живописців кінця ХІХ – початку ХХ століть. (Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Труша, Миколи Сергєєва, Костянтина Крижицького, Олекси Новаківського та інших митців). За кордоном більшість із заробленого витрачав на картини. Хтось їх колись вивозив, а він повертав знову додому.
МИКОЛА ПИМОНЕНКО (1862 — 1912). «РАНОК», КІНЕЦЬ XIX — ПОЧАТОК XX СТСТ., ОЛІЯ, КАРТОН. ІЗ КОЛЕКЦІЇ Д.М.ГНАТЮКА, НИНІ ЕКСПОНУЄТЬСЯ В ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ (ТЕРНОПІЛЬ)
☝Дмитро Гнатюк увійшов в історію не тільки як талановитий співак і педагог, а також як людина, яка щиро вболівала за виконання української оперної і народної музики в Україні та світі. Так, саме завдяки Гнатюку український романс "Черемшина", написаний у 1965 році, почали виконувати в Японії, а про пісні "Два кольори" та "Черемшина" – дізнались у всьому світі, від Канади до Франції.
☝Пізніше, у поважному віці, 2004 року Дмитро Гнатюк брав участь у Помаранчевій революції, виступав з народними піснями на сцені Майдану Незалежності. У 2014 році підтримав Революцію Гідності.
☝Дружина співака Галина Гнатюк, була видатною мовознавицею, докторкою філологічних наук і зробила вагомий внесок у розвиток сучасної української мови. Досліджувала питання лексикології, лексикографії, термінології, граматики, історії української мови.
☝Син Андрій Гнатюк - філолог, викладає французьку мову в університеті.
☝У Дмитра Гнатюка - три брати і дві сестри. Один з братів загинув у катівнях НКВС.
☝На гастролях в Австралії та Новій Зеландії проспівав 57 сольних концертів за два місяці.
☝У співака – дві робочі октави, mezzа voce брав «до» і «ля» вниз.
☝Одна із власних улюблених пісень – «Вівці мої, вівці»: єдина пісня, де баритон зміг взяти ноту «до».
☝Улюблена партія – Остап у «Тарасі Бульбі» Лисенка, композитор – Верді.
☝Платівки з піснями Дмитра Гнатюка вийшли щонайменше 57-мільйонним тиражем.
☝У 2005 р. Дмитра Гнатюка нагороджено званням Героя України.
☝Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступеня
☝Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
☝Почесний громадянин Києва (1997р.).
☝Виступав на сцені майже до ростаннього подиху - 91 року.
☝Його життя обірвалося 29 квітня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Коли ж маестро пропонували лишатися працювати в Росії чи в інших країнах – той відмовлявся. "Без України я не зможу співати" – казав він.
Це було його життєвим кредо!
Документальний фільм про Дмитра Гнатюка - «Моя Україна»
Немає коментарів:
Дописати коментар