Екскурсія
Літні канікули улюблена пора дітвори! Це можливість відпочити від шкільних занять, і дуже важливо, щоб дозвілля було цікавим і корисним. Сучасні бібліотеки стають в нагоді, бо тут не тільки книжки, а можуть бути й різноманітні творчі, народознавчі виставки.
Сьогодні до нас на екскурсію завітали учні Початкової школи Jasminka, яким ми презентували виставку декоративно-прикладного мистецтва з петриківського, слобожанського, самчиківського розписів та витинанки.
Діти з подивом розглядали яскраві картини з чудернацькими квітами, деревами, пташками. І в кожній картині можна було побачити писанку – символ зародження життя!
Ми розповіли їм чим відрізняються розписи, про історію та території їх зародження, які матеріали використовують в такому мистецтві. Всі знали, що є витинанки, а про вириванки не чули.
Всіх здивував той факт, що для пензлів – котячок, якими малюють в петриківському розписі використовують шерсть не котів, а саме кішок. Що в давнину використовували для розписів натуральні фарби, які виготовляли власноруч. Наприклад: червоний колір з вишневого соку; зелений з пирію та листя пасльону; синій з квітів проліска та ожини; жовтий з пелюстків соняшника та лушпиння цибулі. Фарби розводили в яєчному жовтку і молоці, а закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром. І лише після 1945 року стали використовувати гуаш і акварель. Ось такі фішки.
А ще дітей вразили роботи 11-річної дівчинки Ніколь Вихрової, яка є учасником виставки поряд з дорослими професійними художниками.
Далі відбулося знайомство з старовинними предметами побуту, які демонструються у нас в бібліотеці. Що таке прядка, маслянка, ступа, рубель, праник, цурка та як ними користувалися наші пращури? Про все розповіли, продемонстрували, і навіть навчили користуватися. Сьогодні кардинально змінилися технології приготування їжі, методи виготовлення та догляду за речами: прядіння, прасування, прання. Кардинально змінилися польові роботи – збирання урожаю. Тому дітям було цікаво зануритися в побут наших прадавніх українців. Деякі діти обіцяли повернутися на виставку з батьками!
Цікаві факти про петриківський розпис.
☝За місцевими переказами, Петриківка заснована у XVII столітті козаком Петриком як козацький зимівник. Є й версія, що засновником був сам Петро Калнишевський — останній кошовий отаман Запорізької Січі.
☝У 1950-х на базі артілі «Вільна селянка» відкрили цех декоративного розпису, який згодом переріс у фабрику «Дружба». На фабриці виготовляли сувенірну продукцію, прикрашену петриківським розписом, яку потім експортували майже у 40 країн світу.
☝Традиційно петриківським розписом прикрашали оселі — стіни всередині хати та ззовні, особливо навколо дверей та вікон. Так само, як і вишивка на сорочці, розпис, вважалось, оберігає від усього поганого. Пізніше орнаменти мігрували на предмети побуду — скрині та інші меблі, музичні інструменти. Коли папір став доступним для селян, петриківські майстрині — а це були переважно жінки — стали малювати мальовки на білому тлі, які можна було наклеїти на білу стіну.
☝Є кілька основних елементів петриківки, які роблять цей декоративний розпис впізнаваним. Наприклад, усі квіти є фантастичними, тобто в природі немає точних їх аналогів. Своєрідною емблемою розпису стала цибулька. Цей елемент має таку назву тому, що нагадує відбиток цибулини, розрізаної навпіл. Іншим елементом-квіткою є кучерявка, яка має своєрідний закручений гребінець. Особливий елемент петриківки — петушиння. Це тонкі лінії, які, за словами самих художників, надають розпису певної прозорості на невагомості.
☝Інструмент, яким майстри особливо пишаються — це пензлик із котячої шерсті, або «котячка».
☝Не лише рослинні, а й тваринні та антропоморфні елементи присутні у петриківці, хоча насправді усе залежить від особистих уподобань майстрів.
☝Зображення птахів та тварин було улюбленим зображенням творців - корифеїв Петриківського розпису. В композиції використовуються тільки плавні з’єднання характерні для природних форм та природні кольори та відтінки. Великі та малі форми об’єднуються в єдину кольорову композицію та створюють настрій. Композиція завершується «пітушинням». Петриківський райський птах – символ щастя , добробуту та благополуччя. Він є одним з найулюбленіших зображень у розписі майстрів різних поколінь.
☝Петриківський розпис віддзеркалює духовну єдність людини з природою, підносить ідею циклічності життя, яка має вияв у традиції. Дерев’яні вироби здавна використовувалися нашими пращурами у побуті, ними ж вони прикрашали домівку. Незважаючи на різноманітність форм та матеріалів дерев’яні вироби є актуальними в наш час.
☝Сучасний розпис неможливо уявити без колоритних півнів та філіграних птахів, що прикрашають не лише побут українців, а й будівлі. Петриківський декоративний розпис дійсно є одним з унікальних проявів української художньої культури, яка йде корінням у глибини історії, створюваної протягом століть працею і талантом наших предків та сучасників.
☝Петриківський розпис, як і будь-який вид мистецтва, не стоїть на місці. Він розвивається і реагує на події та запити сьогодення. Мало хто тепер розмальовує стіни оселі барвистими квітами (хоча трапляються і такі замовлення!) — петриківка поступово переходить у новий вимір.
☝Петриківський розпис поєднує історію, традицію та сучасність. Художники погоджуються, що хоча петриківка є символом українського народного мистецтва, але водночас вона має великий потенціал для інноваційного використання. Сучасне переосмислення петриківки відбувається просто у нас на очах: популярними стають принти на футболках, світшотах, торбинах. Орнаменти петриківки прикрашають капоти авто та мобільні телефони й дедалі більше використовуються у дизайні, на посуді та предметах побуту.
Цікаві факти про самчиківський розпис
☝Самчиківський розпис відрізняється по між інших своєю самобутністю.
☝Самчиківський розпис (або самчиківка) як вид декоративно-ужиткового мистецтва зародився у селі Самчики орієнтовно наприкінці XIX - на початку ХХ століття та поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям. З часом таких розписів ставало дедалі менше і після Другої світової війни ця традиція занепала й була майже втрачена.
☝У 1960-х роках український етнограф Олександр Пажимський почав відроджувати самчиківський розпис. Він був не самотнім у своєму шляхетному прагненні: до оживлення народної мистецької традиції у Самчиках долучилися й художники із заснованої ним народної студії «Факел» (пізніше — «Просвіт»).
☝Раніше самчиківський розпис можна було побачити лише у вигляді барвистих стінописів із функцією оберегу. Зараз традиційний розпис наносять на полотно та папір: малюють картини, плакати, листівки, створюють календарі. Такий орнамент можна побачити на керамічних виробах, одязі тощо.
☝Самчиківський розпис у мистецькому плані не поступається петриківському, та другий — більш знаний в Україні та світі.
☝В основі самчиківського розпису лежать композиції «вазон», «райське дерево», «дерево життя», «чудесне та казкове дерево», «хресне та світове дерево» й «дерево розпуття».
☝Базові кольори - жовтий, зелений, синій та червоний. Доповнюють їх фіолетовий, коричневий та чорний.
☝Спершу олівцем малюють ескіз. Після того наноситься акварельна фарба: так позначаються кольори, які будуть на картині. Основними фарбами (це гуаш або акрил) наносять колір - від світлого до темного. Так художник страхується від помилок. Темним кольором можна перекрити світлий, але не навпаки.
☝Також завдяки темним кольорам можна орієнтуватися на загальну колірну гамму роботи. У ній завжди є один об’єднувальний колір: зазвичай темний відтінок, який вирізнятиметься з-поміж інших. Часто використовується саме чорний колір - він розділяє два кольори, що містяться на картині поруч, та створює глибину.
☝Найчастіше для фону своїх робіт майстри використовують білий колір – символ чистоти, непорочності, краси, молодості та радості. Навіть якщо орнамент малюють на сірому, чорному або підсиненому тлі, білий обов’язково додають у основний орнамент – квіти, листя, тощо.
☝Традиційними матеріалами, які беруть майстри для своїх виробів, є чиста фарба – вохра і глина.
☝Кожен відтінок, кожна форма цього розпису несе в собі інформацію, яку, роздивляючись, можна розкривати для себе щоразу по-новому.
☝Сам візерунок переважно виконують червоним кольором, що символізує повноту життя, енергію свободу. Чорний додається для підкреслення орнаменту та підсилення інших кольорів.
☝Самчиківський розпис переважно сюжетний, який виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий.
☝Застосовують художники також і елементи, які більш притаманні писанкарству. Це стилізовані лапки, ріжки, кучері, хрест, смужки, зірочки, кривульки, крапки.
☝Відрізняють Самчиківський розпис від інших кольори, техніка виконання та композиція.
☝У самчиківському переважає зображення квітів.
☝Також часто зображують птахів - поширений у народній художній традиції символ вірності, любові і злагоди. У самчиківських розмальовках живуть традиційні для України пернаті: ластівка, голуб, сорока, ворона, журавель, лебідь, сова та інші. На полотнах іноді з’являються і люди. Їх зазвичай зображують у дещо гротескному, наївному стилі. Адже це — декоративний розпис, який не має на меті відтворити правдиву картинку.
Цікаві факти про витинанку та вириванку
☝Назва витинанка походить від слова «витинати», тобто «вирізати». Це орнаментальні прикраси житла, які вирізають ножем або ножицями силуетно або ж ажурно з білого та кольорового паперу. При виготовленні паперових витинанок використовували геометричний чи рослинний орнамент, інколи траплялися й зображення тварин, людей, предметів побуту та будівель. Папір складали в декілька разів: від двох до восьми. Це був дешевий та простий спосіб прикрасити житло до свят.
☝Раніше витинанки використовували для прикрашання вікон, стін, грубок, полиць і печей. Традиційно у витинанки закладали сюжет, який розповідав, що відбувається в селі: які були свята, весілля, хто народився.
☝Вважається, що перші у світі витинанки з’явилися у VІІ–ХІІ столітті в Китаї. Прототипом українських витинанок дослідники вважають невеликі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями — кустодії, що служили підкладкою та оздобою для канцелярських печаток у середині ХVІ ст. Ажурно витинали лише краї, центр залишався для відтиску печатки.
☝Широкої популярності витинанка в її класичному значенні в Україні набула в ХІХ–ХХ столітті. Хоча витинанки зустрічаються практично по всій території України, але найбільш поширені вони були на Прикарпатті, Поділлі та Подніпров’ї. Різними у регіонах були не лише зображення, але й те, як їх розташовували в побуті. На Поділлі, наприклад, витинанки виконували роль своєрідних шпалер або ж килимів, також використовувалися як фіранки. На Прикарпатті ними оздоблювали стіни навколо вікон і сволок (балка, яка підтримує стелю в будівлях — авт.).
☝На свята виготовлялися витинанки у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, барвінка чи постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом — її чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска. Витинанками у вигляді ажурно вирізаних серветок прикрашали полиці тумб і буфетів. У простінках між вікнами часто висіли витинанки із зображенням так званого дерева життя.
☝У 60–70-ті роки ХХ ст. промислові барвисті тканини, килими та інші декоративні прикраси витіснили витинанки з побуту. Відтак їх почали використовувати зрідка у формі новорічних прикрас-сніжинок на вікна та ялинку.
Творчий процес витинанки:
☝За технологічними особливостями витинанки поділяються на: ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах; силуетні — зображення є силуетом; одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу; складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу.
☝Робити витинанки можна за допомогою ножиць, спеціального ножа та навіть руками. Зображення майстри або наносять відразу на полотно або ж вирізають його, складаючи папір у декілька разів, таким чином утворюються візерунки.
☝Витинанки бувають ажурні та силуетні.
☝В ажурних зображення утворюється дірками в папері. Його складають вдвоє, вчетверо чи ввосьмеро. Такі роботі зазвичай симетричні: що більше разів складається папір, то більше разів візерунок повторюється, утворюючи орнаментальну текстуру. Також є техніка склеювання однакових витинанок у гирлянду.
☝Силуетні — зображення утворюється папером, що залишився після вирізання, здебільшого такі роботи сюжетні і несиметричні.
☝Ще бувають вириванки, в яких папір не вирізають, а рвуть. Такий спосіб особливо підходить дітям, які ще не опанували ножиці.
☝Дата появи вириванки невідома, ця техніка набула популярності в останні десятиліття, особливо серед дітей та молоді.
Немає коментарів:
Дописати коментар