Валер’ян Підмогильний "Місто (Неканонічний канон)"
У книзі описано життя Степана Радченка, який приїхав з села до Києва, щоб знайти своє місце у житті. Через свій талант і наполегливість, він пробивається до вершин суспільного життя та заслужено здобуває успіх. При цьому, автор не забуває про культурний та історичний контекст тогочасної України, що робить книгу особливою. Роман написаний у 1927 році і показує важливий етап в історії України, коли вона повертається до урбаністичного простору на фоні радянської урядової політики коренізації. Це робить книгу цікавою не тільки як літературний твір, але й як історичний документ. Усі персонажі видання дуже живі, вони мають свої мрії та амбіції. Читач швидко стає співчутливим до героїв, а також має можливість глибше зрозуміти культурний аспект України в 20-ті роки минулого століття. У той же час, не варто випускати з виду й загальний контекст ситуації: наша держава була окупована більшовиками ще після 1920 року, її радянська «державність» була фіктивною, а на зміну політиці українізації дуже швидко прийшли сталінські репресії.
Ганна Барвінок "Вибране"
Досі ім’я Ганни Барвінок з’являлося на сторінках українських видань лише в компанії її надзвичайно відомого чоловіка — Пантелеймона Куліша. Життя і творчість цієї жінки й справді нерозривно пов’язані з ним, але саме Олександру Кулішеву, Білозерську по матері, ми несправедливо забули. Оповідання Ганни Барвінок, вийняті з народних уст, нічим не поступалися творам Марка Вовчка чи Наталі Кобринської, а проте її псевдонім загубився в історії, затерся голоснішими іменами, а сама Олександра Кулішева розчинилася у сяйві чоловіка і його славетного кола друзів. Матеріал для цієї книжки зібраний із клаптиків, рукописів, деякі — розшифровані й видані вперше. Деякі спогади лежали рукописами в архівах понад сто років. Навіть фотографій її майже не лишилося — така велика тінь від славетного Куліша впала на Ганну Барвінок.
Іван Франко «Лель і Полель»
Брати Владко і Начко завжди разом — і по картоплю, і у в’язниці, і шукати розбійницький скарб, аби допомагати нужденним. Навіть у дорослому віці кожен з них обирає шлях, що дасть змогу бути підтримкою громаді й кісткою в горлі «сметанки» суспільства, яка так не хоче прощатися із давно скасованим кріпацтвом. Але випробування на цьому шляху брати Калиновичі — адвокат і редактор — мусять подолати самотужки. Це історія про крихкість переконань і силу самосвідомості, огорнута пригодами й атмосферою світського Львова на порозі змін.
Надія Суровцева «Спогади»
Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Життя Надії Суровцової вражає і захоплює, а її майстерно написані «Спогади» — один із найважливіших монументальних документів доби, що унаочнюють успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму.
У першому томі «Спогадів» вміщена перша частина мемуарів, у яких Надія Суровцова розповідає про своє дитинство в Києві та Умані, навчання в Петербурзі, участь в Українській революції, життя на еміграції та в радянській Україні — до першого арешту в 1927 році.
У другому томі «Спогадів» вміщена друга частина мемуарів, де описується гулагівська епопея Надії Суровцової.
Немає коментарів:
Дописати коментар