"Богдан Ступка: актор, який став легендою"

Перегляд кінострічки 

до 85 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки (1941-2012), народного артиста СРСР, українського актора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993), Героя України (2011) 

27 серпня 2026 року виповнюється 85 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки — видатного українського актора театру і кіно, народного артиста України, митця, чиє ім’я стало символом української культури.

За своє творче життя Богдан Ступка виконав понад 200 ролей у театрі та кіно. Його акторська палітра була надзвичайно широкою: він однаково переконливо втілював історичних постатей, літературних героїв та звичайних людей із непростими долями.

Особливе місце у творчій біографії актора посідає фільм «Білий птах з чорною ознакою» режисера Юрія Іллєнка. Стрічка була створена на Київській кіностудії імені О. Довженка у 1970 році, а її прем’єра відбулася 1971-го. Саме ця картина стала кінодебютом Богдана Ступки.

У фільмі актор зіграв Ореста Дзвонаря — одного з братів великої української родини, долі якої розгортаються на тлі драматичних подій 1937–1947 років. Орест стає учасником українського підпілля. Це була складна психологічна роль, у якій молодий актор зумів показати внутрішні суперечності, страх, любов і прагнення людини залишитися вірною своїй землі.

Сам Богдан Ступка називав Ореста втіленням страху — людини, яка боїться смерті, втрати коханої та рідної землі. Саме ця внутрішня складність образу зробила роль особливо виразною.

Найвідоміші фільми Богдана Ступки

За свою кінокар'єру актор зіграв понад 100 ролей. Серед найвідоміших фільмів:

«Білий птах з чорною ознакою» — Орест Дзвонар;

«Дударики» — Микола Леонтович;

«Червоні дзвони» — Олександр Керенський;

«Із житія Остапа Вишні» — Остап Вишня;

«Вогнем і мечем» — Богдан Хмельницький;

«Чорна рада» — Іван Брюховецький;

«Молитва за гетьмана Мазепу» — Іван Мазепа;

«Таємниця Чингісхана» — Чингісхан;

«Тарас Бульба» — Тарас Бульба;

«Дом» — Микола Шаманов.

Богдан Ступка пішов із життя у 2012 році, але його голос, погляд, манера говорити й створені ним образи назавжди залишилися в українському театрі та кінематографі.

Його творчість — це велика сторінка історії української культури, яку варто перечитувати й відкривати знову.

"Миколайчук: кіно, яке не забувається"

Кіноперегляд з нагоди 85-річчя Івана Миколайчука

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к — український кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник, Лауреат Шевченківської премії 1988 року, який зробив величезний внесок у розвиток українського кіно. Він став його символом, душею й назавжди запам’ятався як один із найвидатніших акторів України, як зірка світового масштабу.

На творчому рахунку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, 9 написаних сценаріїв та 2 режисерські роботи.

Кінокартина «Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннеса, отримавши 39 міжнародних нагород та 28 призів на кінофестивалях у 21 країні. За перший рік прокату цей фільм переглянули понад 8,5 мільйона глядачів і він був включений до списку обов’язкових для перегляду студентами Гарвардського університету, які вивчали кінознавство.

Цікаві факти з життя

☝Першу свою роль Іван Миколайчук зіграв у 12 років. Тоді він був дідом у виставі «Безталанна» в сільському театрі. Свій перший кіносценарій – «Живий хрест у мертвій діброві» написав у 17 років.

☝Актор гарно співав, грав на сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі та арфі.

☝На роль головного героя – Івана у фільмі «Тіні забутих предків» спочатку був затверджений інший актор, але режисеру Параджанову настільки сподобалась гра буковинця на кінопробі, що він змінив своє рішення. «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були вражені. Забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора», – розповідав Параджанов. А ще про Миколайчука він казав так: «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко».

☝Коли Миколайчук знімався у Болгарії, до нього в гості прийшов Жан-Поль Бельмондо, і запросив до бару перед своїм відльотом. Актори відмовились від перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось ще, то акторська справа нічого не варта на цьому світі». Вечір два таланти провели вдвох, розуміючи один одного без жодного слова.

☝У 60-ті роки XX ст. Миколайчука запрошували до зйомок у Голлівуді, але Держкіно про ці запрошення актора не повідомило.

☝Перед зйомками фільму «Бур'ян» Іван Миколайчук морив себе голодом, щоб його герой мав дійсно виснажений вигляд.

☝Зі своєю майбутньою дружиною і музою Миколайчук познайомився, коли обом було по 17 років. Побралися, коли йому виповнився 21, і в злагоді щасливо прожили разом 25 літ. Дітей у них не було.

☝З важкою хворобою Миколайчук прожив майже 15 років. Помер 3 серпня 1987 року – через чотири дні після срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено білий кам’яний хрест, на якому вибито слова народної пісні.

☝Односельці Миколайчука казали, що того року, коли актор помер, до села прилітали лебеді, яких в народі назвали Івановими.

☝На честь видатного актора й режисера названо вулиці у багатьох містах України – Києві, Полтаві, Кропивницькому, Вінниці, Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Дніпрі, Чернівцях та Ковелі.

☝Іменем Івана Миколайчука названо малу планету (астероїд) 8244.

☝Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку встановлена на будівлі кінотеатру ім. Т. Шевченка у Вижниці.