Показ дописів із міткою історична пам'ять. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою історична пам'ять. Показати всі дописи

вівторок, 23 червня 2026 р.

"Іван Крип'якевич: історик, що зберіг пам'ять про Україну"

Історичний екскурс до 140 років від дня народження

Іван Крип’якевич (1886–1967) — видатний український історик, академік, дослідник історії України та української культури. Його праці про козаччину, Богдана Хмельницького, Галичину та українське військо стали вагомим внеском у розвиток української історичної науки. Завдяки його дослідженням українці краще пізнали своє минуле та національну спадщину.
Чим він видатний для України?
🔹 Досліджував історію України
Крип’якевич написав сотні наукових праць про історію України від княжих часів до козацької доби. Особливу увагу приділяв історії Галичини та українського козацтва.
🔹 Вивчав постать Богдана Хмельницького
Однією з найвідоміших його праць стала книга про Богдан Хмельницький, у якій історик детально дослідив життя та діяльність гетьмана.
🔹 Створював підручники та популяризував історію
Його книги й підручники допомагали українцям пізнавати власну історію та культуру. Праця «Історія української культури» стала однією з найважливіших у цій галузі.
🔹 Розвивав українську історичну науку
Крип’якевич був організатором наукового життя у Львові, очолював наукові установи Академії наук та виховав багато учнів-істориків.
🔹 Досліджував історію українського війська
Його вважають одним із засновників української військово-історичної науки. Він вивчав історію княжого війська, козаччини та визвольних змагань українців.

📚 Найвідоміші книги Івана Крип’якевича
Історія України
Одна з найпопулярніших його праць.
Написана доступною мовою для широкого кола читачів.
Дає цілісний огляд української історії від найдавніших часів до ХХ століття.
Коротка історія України
Стисла, але змістовна розповідь про основні події української історії.
Часто рекомендується як перше знайомство з історією України.
Богдан Хмельницький
Найвідоміше дослідження про гетьмана Богдана Хмельницького.
Вважається класичною працею з історії козацької доби.
Галицько-Волинське князівство
Фундаментальна праця про одну з найважливіших українських держав середньовіччя. Результат багаторічних досліджень автора.
Історія української культури
Розповідає про розвиток освіти, мистецтва, літератури та духовного життя українців. Вважається одним із перших ґрунтовних досліджень української культури.
Історія українського війська
Одна з перших узагальнюючих праць про військову історію України.
Крип’якевича називають фактичним засновником української військово-історичної школи.
Іван Крип’якевич є автором понад 600 наукових праць.
Найвідоміші: 
Матеріали до історії української козаччини» (1914), 
«Студії над державою Б. Хмельницького» (1925–1931),
«Богдан Хмельницький» (1954) та ін.
Автор 4 навчальних книг:
- «Коротка історію України для початкових шкіл та першої класи гімназії»,
- «Шляхи слави українських князів»,
- «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл»,
- «Огляд історії України. Для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів».
Біографія
☝Іван Крип’якевич народився у Львові 25 червня 1886 року в сім’ї теолога. Після ліквідації унії родина переїхала у Львів.
☝Початкову освіту здобув вдома та у сільського диякона. В 1904 році закінчив польську гімназію.
☝Навчався у Львівського університету (1904-1909 рр.) на філософському факультеті. Під час навчання разом з іншими студентами виступав за українізацію закладу.
☝В цей період стає учнем М. Грушевського і під його керівництво починає досліджувати ранньомодерну історію України. З 1905 року молодий студент починає друкуватись під його керівництвом у «Записках Наукового Шевченка».
☝В 1908 році Крип’якевич організував «Просвітній кружок» та співпрацював з «Просвітою». Деякий час виконував обов’язки бібліотекаря в «Академічній громаді» та розробив інструкцію для люстраторів читалень, узагальнюючи досвід бібліотек Німеччини, Росії, США, Польщі, Норвегії.
☝Після закінчення університету Крип’якевич починає вчителювати в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого.
☝Після захищення докторської дисертації «Козаччина і Баторієві вольності» Іван Петрович працює молодшим бібліотекарем Наукового Товариства Шевченка.
☝Продовжував педагогічну діяльність в Академічній гімназії Львова, гімназіях Жовкви та Рогатина. Наступні роки відзначились його активною діяльністю:
- 1918-1919 роки – викладав в Кам’янець-Подільському державному українському університеті на посаді приват-доцента.
- 1921 – 1924 роки – викладав у Львівському українському таємному університеті на посаді професора.
- 1934 – 1939 роки – викладав у львівській Богословській академії історію України.
- 1921 – 1922 роки – працює в Комітеті охорони військових могил, шукаючи стрілецькі могили в Галичині.
- 1923 – 1925 роки – бере участь у товаристві «Плай.».
- 1920 – 1934 роки – є секретарем Історично-філософічної секції товариства ім. Шевченка.
☝В 1941 році Крип’якевич отримує ступінь доктора історичних наук без подання дисертації. 
Під час окупації нацистами працював редактором «Українського видавництва». Коли в 1944 році місто Львів було звільнено від гітлерівців, він працює в поновленому Львівському університеті як декан.
☝В цей період його звинуватили в тому, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. 
☝В 1946 році Іван Петрович обіймає посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР та на півставки завідувачем відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР.
☝В травні 1948 року Крип’якевич повертається до Львова, де два роки займав посаду старшого наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР.
☝В період 1953-1962 років працює директором новоствореного Інституту суспільних наук АН УРСР.
☝18 листопада 1958 року вченого обраний членом АН УРСР і він вже не повертається до викладання.
☝В 1959-1965 роках Іван Петрович входив до редколегії Радянської Енциклопедії, де опублікував статті про Україну, переважно середніх віків.

Цікаві факти з життя:
☝Після дослідження власного роду історик зазначив, що його родина походила із Польського міста Поздяч. Ймовірно, що первісна форма прізвища звучала як Крип’як.
☝Сьогодні в родині Крип’якевичів панує традиція: кожної неділі вони всі збираються за одним столом після церковної служби.
☝Іван Петрович любив порядок на своєму столі та не любив коли хтось там щось переставляв.
☝Був одружений з Марією Осипівною Сидорович в шлюбі з якою народилось двоє синів: Петро-Богдан та Роман.
☝У Крип’якевича був улюблений годинник, котрий історик щодня вранці накручував. Коли вчений помер, то його годинник теж зупинився і з тих пір його ніхто не накручує.
☝Помер видатний науковець 21 квітня 1967 року та похований на львівському Личаківському кладовищі.

Біографія за матеріалами:

пʼятниця, 27 лютого 2026 р.

«Биківнянський мартиролог: відомі й невідомі постаті»


Зустріч з науковцем


25 лютого до нашої бібліотеки з лекцією завітала заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи Тетяна Шептицька.
Тема лекції була корисною для учнів 10 класів Технічного ліцею КПІ, адже вони по історії вивчають періоду тоталітарної держави 1937-1941 років, де в маховик репресій потрапили десятки тисяч людей. Інформація зі шкільного підручника була доречно доповнена лекцією науковця.

Це була не проста, але вкрай важлива розмова про збереження пам’яті закатованих та розстріляних тисячі людей, для яких Биківнянські ліси стали могилою.
Пані Тетяна розповіла про існуючі бази данних репресовних, які були розстріляні, про пошукові системи. Про існування українського мартиролога ХХ століття, списки якого сьогодні складаються за абеткою. Українські науковці ведуть потужну пошукову роботу, щоб довести злочин проти людяності, злочин проти людства.
Завдяки електронній презентації пані Тетяна згадала представників покоління розстріляного відродження - Семенко, Бойчука, Курбаса, Черняхівскої та інших. Знищивши цих людей система знищила цілий пласт культури України.

За великими цифрами жертв стояли конкретні живі люди, які творили, мріяли, прагнули, але були не угодними системі. «Биківнянські могили» — це найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 років.
Тоталітарна система, яка загубила мільйони людей не має права на існування – головний меседж цієї лекції.
Піля лекції молодь підходила до лектора з особистими запитання, це покоління живе в буремні часи для нашої держави, тож історичні реалії їх турбують.




вівторок, 20 травня 2025 р.

«УКРАЇНСЬКА ХАТА»

Екскурсія

Екскурсія бібліотекою, це не тільки про книжки. Бо ми БІБЛІОТЕКА. І не тільки! У нас можна познайомитися з сторічними вишитими сорочками, сукнями, а ще побачити і потримати в руках предмети побуту, якими користувалися наші прадавні українці більше ста років тому. Це завжди викликає інтерес у наших дітей, адже сьогодні сучасний побут кардинально інший. Тому такі предмети як маслянка, цурка, рубель, праник, прядка, ступа деякі діти бачать вперше. Учні 4-б класу Ліцею №149 завзято молотили, збивали, прасували, прали, пряли уявляючи себе прадавніми українцями!


Процес викликав подив і захоплення, а ще виникало часто питання, як господині вправно користувалися такими важкими предметами. В рубелі всі побачили першу праску, в пранику першу пральну машину, в маслобійці та ступі – блендер, міксер. Найбільший інтерес викликав такий предмет, як цурка (для допомоги в скручуванні снопа жита, пшениці).


Запрошуємо на екскурсії до нашої Української хати.

Єреванська, 12, попередній запис по тел.073-444-29-10

середа, 14 травня 2025 р.

СВЯТО ВИШИВАНКИ

«Я вишию сорочку кольорову й по білім світі гордо в ній піду»


До Дня вишиванки, який відзначають у третій четвер травня, в нашій бібліотеці відбувся святковий захід.  Діти – учні 3-б класу Ліцею №149 співали, декламували вірші про найдорожче: родину, маму, наші обереги і звісно про Україну.

 



Бібліотекарі провели для учнів історичний екскурс до прадавньої української хати. Цікаві факти про родинний оберег – вишиванку та демонстрація старовинних експонатів хатнього начиння викликали у дітей жвавий інтерес, адже експонати можна було потримати в руках та уявити, як ними користувались наші прадавні українці. На вишиті сорочки, яким більше ста років, діти дивились з захопленням і подивом! Кожна дитина в цей день відчувала гордість за свій стрій!





А ще діти познайомились з бібліотекою, тепер вони знають, як записатися, як знайти потрібну книгу, і головне, що книжки можна читати безкоштовно!


 

понеділок, 24 лютого 2025 р.

24.02.2022р.

Історичні реалії


Ранок 24 лютого 2022 року став для більшості українців початком найбільших потрясінь у їхньому житті. Близько четвертої години за київським часом 24 лютого президент Російської Федерації В.Путін оголосив про "спеціальну воєнну операцію" з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму.
Рятуючись від російського вторгнення, мільйони людей кидали свої будинки, розлучалися з близькими і рідними. А хто залишався в Києві не знали, чи увірветься дика російська навала до міста. Випробування, які випали на долю українців, змінили їх назавжди, змінили відношення до історії, відношення до життя!

Пропонуємо книжки з нашого фонду, які висвітлюють цю тему:

Юлія Бережко-Камінська, Алла Багірова
«Україна: пекельний 22-й»
Книга – щоденник перших місяців війни – живий, різноплановий, щирий. Тут є місце для численних фактів, особистих свідчень, емоційних розповідей, зауважень, реплік, повідомлень, рефлексій, есе. Кожен розділ збагачений спеціальними підготовленими інтерв’ю постраждалих від російсько-української війни, фотографіями з місць подій.

Іваницька Яна "Війна очима киянки" 
Книга про життя воєнного Києва, про те, як змінювалося внутрішнє "я" киян під тиском обставин, які гартували дух. Про людей, події, думки, переживання, ідеї, культурне життя столиці під час війни і навіть гумор. Про ЖИТТЯ всупереч поставлених путіним задач його знищити!

Олехнович Анастасія "На межі можливостей. Як вартові неба наближали перемогу"
Герої книжки - сміливці, які на межі можливостей, ціною свого життя, рятують сотні й тисячі українців. Вони борються за вільне українське небо, за майбутнє своїх дітей. Про новітніх героїв розповідають їхні командири, друзі та рідні.

Мероник Андрій "24.02"
Це щоденник війни. Книжка розповідає невигадану історію про компанію молодих людей, які опинилися посеред війни без власного на те бажання. Як кожен із них намагався бути корисним країні, як розвивалися їхні страхи і сумніви. Книжка про наших із вами сучасників.

середа, 19 лютого 2025 р.

"Де впаде сотня, стануть мільйони"

Відеопрезентація книжкової виставки


20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Пропонуємо до вашої уваги віртуальну книжкову виставку до Дня героїв Небесної сотні - прозові, поетичні твори сучасних українських авторів та спогади очевидців подій на Майдані під час Революції гідності 2013-2014 рр.:


четвер, 30 січня 2025 р.

"Базавлуцька угода"

Історичний екскурс


Україна і Крим тісно пов’язані між собою історичним минулим. Мирні і союзні відносини між українськими козаками і кримськими татарами почали виникати ще на початку XVI століття.
3 січня 1625 року був укладений перший в історії військово-політичний союз союз між Запорозькою Січчю та Кримським ханством – Базавлуцька угода! Зі сторони запорожців документ підписав видатний полководець, засновник гетьманської династії Михайло Дорошенко (1570-1628).

Згідно з договором, обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру – підлеглих своїй владі людей. По-друге, у разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами.


За часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Військо Запорозьке набуло ознак справжньої держави: мало найкращу в Європі армію, взяло під опіку православну віру, відродивши Київську митрополію, закріпилося на українських землях і почало підписувати міжнародні угоди. Михайло Дорошенко, як побратим Сагайдачного, був його послідовником у державних справах. Хоча договір виявився неефективним в силу історичних реалій, Запорозько-кримський договір знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців.

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, біля нинішнього села Грушівка, де до Дніпра впадали три річки — Базавлук, Підпільна і Скарбна. Територія острова знову відкрилася після затоплення у липні 2023 року. Найближче сучасне місто - Покров, 10 км. на північ.

За матеріалами:


четвер, 16 травня 2024 р.

Зустріч з Володимиром В'ятровичем

 


14 травня на зустріч з молоддю завітав український історик, публіцист, громадський діяч, Народний депутат України Володимир В’ятрович. Захід був організований в рамках співпраці з Технічним ліцеєм КПІ. Учні 10-х класів мали чудову нагоду поспілкуватися з одним із найпопулярніших авторів, який пише на історичні теми в Україні. Головний меседж спілкування: «Без знання історії немає розуміння сьогодення та майбутнього». Бажання краще пізнати свою історію викликало у молоді велику кількість запитань, на які пан Володимир відповідав майже годину.

Бібліотека від автора в подарунок отримала книжки, які займуть своє місце на полиці історичної літератури.










вівторок, 26 вересня 2023 р.

«Товариство об’єднаних слов’ян»

інформування до 200 років з часу утворення

Брати Петро та Андрій Борисові та Юліан Казимирович

«Не бажай мати раба, 
коли сам рабом бути не хочеш»

Товариство об'єднаних слов'ян або Слов'янський союз – це таємна революційна організація, яка була заснована на початку 1823 року у Новограді-Волинському, який тоді контролювався Російською імперією. Її зачинателі це офіцери-брати Петро та Андрій Борисові та польський революціонер Люблінський Юліан Казимирович.
Учасники:
Товариство гуртувало кількадесят членів (загальна чисельність товариства досягла близько 51 людини), переважно офіцерів молодших рангів частин, які були розташовані на території Волинської  та Київської губерній, а також місцевих нижчих урядовців.
Більшість членів товариства були українцями: Горбачевський Іван Іванович, Андрієвич Яків Максимович, Громницький Петро Федорович, Драгоманов Яків Акимович, Лісовський Микола Федорович, Сухінов Іван Іванович, Шимков Іван Федорович, Тютчев Олексій Іванович та інші.
Ідеологія:
Основним завданням Товариства об'єднаних слов'ян було визволення слов'ян з-під чужої влади, ліквідація монархічного устрою, примирення між слов’янськими народами і створення федеративного союзу слов’янських республік з демократичним ладом, кожна з яких мала самостійно організовувати свою законодавчу й виконавчу владу. До цього союзу мали входити росіяни, українці, білоруси, поляки, угорці (слов'яни на Угорщині ), богемці, хорвати, дальматинці, серби, моравці.
Ідеологічні засади і політична програма Товариства об'єднаних слов'ян були сформульовані у присязі і катехізисі (17 правил).
Соціальна програма Товариства об'єднаних слов'ян передбачала звільнення селян з кріпацтва, рівність усіх громадян, зменшення класових різниць тощо. Товариство об'єднаних слов'ян вважало за потрібне підготувати до революції весь народ, а не лише військо.
☝Ідеї Товариства об'єднаних слов'ян навіть мали вплив на Кирило-Мифодіївське Братство. 
Повстання 1826 року:
Під час повстання Чернігівського полку  в Трилісах на Київщині  (10.01-15.01.1826) члени Товариства об'єднаних слов'ян були найактивнішими його учасниками. Та через це більшість з них були заслані на каторгу до Сибіру.



вівторок, 28 квітня 2020 р.

Хроніки Томосу. «Своя церква»: шлях українців до автокефалії.


Виставка однієї книги: 
Катерина Щоткіна 
Хроніки Томосу. «Своя церква»: шлях українців до автокефалії. 

Що таке автокефалія і як вона стала «мрією українського народу»? 

     У книжці Катерини Щоткіної наведено відомості про виникнення, формування і становлення української церкви, висвітлено гострі питання, що назрівали протягом століть: еволюції та незалежності української кафедри, втрачених і збережених традицій, зв’язку політичних і церковних векторів розвитку нації; пояснено причини і приховані особливості процесу здобуття Україною автокефалії; розглянуто перспективи майбутнього української нації й держави. Протягом століть тривають змагання не тільки за Українську державу, а й за українську церкву. Томос про автокефалію УПЦ був чи не топовою новиною осені 2018 року. Так, ця подія має неабияку історичну цінність та необхідність в поточних політичних умовах. Але які події передували отриманню Томосу? І чому цього не трапилось раніше? Та що насправді означає «своя церква» для українців? Протягом століть тривають змагання не тільки за Українську державу, а й за українську церкву. Київ — самобутнє місто, з особливою християнською місією, і має всі підстави для самостійності. Виникали і формувалися церкви, втрачалися і зберігалися традиції, змінювалися напрями і прагнення… Та ідея української автокефалії, прокидалася щоразу, коли її лиця торкався бодай найлегший подих свободи. 
     Ми зможемо стати свідками докорінних змін у системі стосунків, що склалися у світовому православ'ї, — побачити, як створюються і розпадаються тисячолітні союзи, як змінюються віковічні правила гри… Томос і автокефалію українська церква й уся Україна сприйняли як перемогу. Невдовзі нам усім доведеться переконатися у тому, що це лише квиток у майбутнє.
Розпочинається нова ера Вселенського православ’я. Але це вже зовсім інша історія. 
     Про автора: Катерина Щоткіна народилась у Києві. За освітою вчитель музики, магістр культурології. Майже 15 років працювала в редакції «Дзеркала тижня», водночас дописуючи для різних українських і зарубіжних видань. Спеціалізується на релігійній тематиці. Перший лауреат Премії імені блаженного Кароля Войтили для релігійних журналістів (2011). Автор декількох дитячих книжок. 
Видавництво: Vivat
Рік видання: 2019 





Історія Української Православної церкви


Виставка однієї книги: Історія Української Православної церкви

Великий науковий проект
 
     В контексті кардинальних суспільних змін та в умовах багатогранних процесів глобалізації зростає вага всебічної діяльності Православних Церков в Україні у формуванні богословських відповідей на виклики сучасного світу. Особливо це виявляється в час війни, суспільно-політичних трансформацій, економічних перетворень та пошуку духовних ідей розвитку країни, коли безумовно, зростає роль релігійно-морального й духовного чинника в гуманітарній сфері.
   Історія християнства та національної незалежної церкви в Україні нараховує близько десяти століть. У виданні подається історія Української Православної Церкви з часів напівлегендарної проповіді апостола Андрія Первозваного на берегах Чорного моря й Дніпра та хрещення Київської Руси князем Володимиром Великим до сьогодення, коли вирішилося важливе для духовності нашого народу питання про незалежну Українську Церкву.
     Автори книги, українські історики й богослови, використовуючи історичні та церковні документи різних часів, доводять правомірність надання Томосу Українській Православній Церкві Вселенською (Константинопольською) Патріархією, яка є Церков’ю-Матір’ю Української Церкви.
    Особлива увага приділяється ролі Церкви у боротьбі за державну незалежність України, а також розповідається про видатних діячів Української Церкви, які зробили неоціненний внесок у розвиток самосвідомості українців. 
Книга допоможе широким колам читачів краще орієнтуватися у доволі складних для сучасної людини питаннях церковного життя. 

Автори: Дмитро Гордієнко, Віталій Клос, Юрій Мицик, Ірина Преловська

Дмитро Гордієнко – старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної академії наук України.

Протоієрей Віталій Клосс - проректор з наукової роботи, професор кафедри церковно- історичних і практичних дисциплін Київської православної богословської академії, доктор наук з богослів'я, клірик академічного храму святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.

Протоієрей Юрій Мицик – доктор церковно-історичних наук, доктор історичних наук, професор кафедри церковно- історичних і практичних дисциплін Київської православної богословської академії.

Преловська Ірина Миколаївна — доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктор церковно-історичних наук, професор кафедри церковно-історичних і практичних дисциплін Київської православної богословської академії, викладач курсу «Історія Української Православної Церкви»


Рік видання: 2019
Видавництво: Фоліо Харків

 Момент підписання Томосу Православній церкві України в Стамбулі 5 січня 2019 року:





пʼятниця, 24 квітня 2020 р.

Тотальні війни. Творення модерної України в 1914—1954 роках

Виставка однієї книги


Юрій Лібер: Тотальні війни. Творення модерної України в 1914—1954 роках 

Пропонуємо до вашої уваги книгу, яка є синтезою найдраматичнішого періоду української історії – першої половини ХХ століття. Ю. Лібер показує як епоха «тотальних воєн» вплинула на реалізацію українського модерного проекту. Він переконаний, що ключ до розуміння української історії та сучасних викликів перед якими стоїть Україна, приховується саме в цьому періоді. Не випадково верхньою хронологічною межею його праці є 1954 рік – адміністративне перепідпорядкування Криму УРСР, яке знаменувало закінчення оформлення України в її сучасних кордонах.
Завдання кожної нації — примиритися зі своєю пам'яттю, навчитися дивитись у майбутнє, враховуючи уроки минулого. Довга тінь війни, яка тяжіє над Україною, повсякчас повертає її до модернізації проектів і водночас до проживання травматичного досвіду. Автор переконливо доводить, що дві світові війни, революції, голод, геноциди й чистки, які протягом першої половини ХХ століття спустошували Європу, руйнували і заразом творили українську націю й відіграли важливу роль у формуванні сучасної України. Ця книжка — важливе дослідження масштабів і парадоксальних наслідків масового насильства, яке допомагає зрозуміти складну історію ХХ століття. 

«Джордж Лайбер витворює концепцію 1914–1945 років як новітньої «Тридцятилітньої війни» – ця концепція стала віссю актуального нині й цікавого сприйняття української історії першої половини ХХ століття».(Франк Сисин, Канадський інститут українських студій, Університет Альберти) 

Про автора: Джордж Лібер (George O. Liber, США) – науковець, історик, професор Департаменту історії університетів Алабами та Бірмінгема, у минулому – спостерігач ОБСЄ під час президентських (2010) та парламентських (2012) виборів в Україні. Автор книжки «Total Wars and the Making of Modern Ukraine, 1914—1954» («Світові війни і творення модерної України, 1914—1954») (Торонто, 2016). Професор Джордж Лібер народився в Австралії в родині українських повоєнних емігрантів. У 1958 році, коли Джордж був ще дитиною, родина переїхала до Сполучених Штатів. Він навчався в університеті Індіани. Ступінь магістра отримав в Гарварді. Становлення Лібера як науковця закінчилося у 1986 році із здобуттям PhD в Колумбійському університеті. 
Перекладач Артемій Дейнека 
Видавництво Віват Рік видання 2019 

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: 

Тотальна війна — війна, в якій країни-учасниці використовують всі доступні їм ресурси і методи, щоб перемогти противника. Такого роду війни відбувалися на Землі з незапам'ятних часів, однак до кінця XIX століття і пізніше, з появою женевських конвенцій, що стосуються ведення війни, вони стали виділятися в окрему категорію. 
Концепція тотальної війни, розроблена німецькими військовими теоретиками на початку XX століття, з частковою опорою на досвід Франко-прусської війни зводилася до наступного: сучасна війна — це війна не армій, а націй. Отже, з метою перемоги необхідно з одного боку мобілізація всіх ресурсів «своєї» нації (наприклад, призов на військову службу чоловіків «від 16 до 60» років), з іншого — всебічний вплив на ворожу націю (включаючи такі методи як пропаганда, терор і т.д.) з метою зламати її дух і досягти, щоб вона зажадала від свого уряду припинення опору. 

неділя, 9 лютого 2020 р.

Література в Історії, Історія в Літературі




Авторський цикл лекцій "Хроніки цивілізації підроблених Завітів"


9 лютого в нашій бібліотеці було розпочато авторський цикл лекцій «Хроніки цивілізації підроблених Завітів»: Література в Історії, Історія в Літературі історикині, ст. наук. співробітника Інституту історії України НАНУ Тетяни Євсєєвої.

Перша лекція «Конструювання «надлюдини» по-радянськи: Епізод 1: Чекіст» відбулася за участі письменника Сергія Батурина, автора роману «Потомственный чекист», 2014 р., а в українській версії: «Полювання на маніяка», 2019 р. В цій книзі автор описав реальні події 80-х років ХХ ст., які відбувалися в Москві та Києві. Історію написання твору слухачам повідав сам автор. Цей твір став яскравою ілюстрацією до історичних подій, які висвітлила в своїй лекції пані Тетяна. 
Для аудиторії був проведений детальний аналіз російської та української літератури, а також часів комуністичного будівництва в СРСР/України. В той період ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ створювалися як прямий орган РКП(б), який працював за партійними директивами під партійним контролем. 
Невдовзі «щит і меч» перетворився на універсальний «робочий інструмент» компартії та її вождів. За його допомогою партія перебудувала у колись православній країні не лише економіку та політику. Вона витворила комуністичну культуру та повсякдення, переформатувала ментально суспільство і людину. Створила «надлюдину» радянського зразка, відкинувши Старий і Новий Завіти, Закон та Милосердя. 
Наслідки цього «переформатування» Україна і досі не може подолати!








середа, 29 січня 2020 р.

«Передчасно зів’ялий цвіт»

До Дня пам'яті Героїв бою під Крутами 

29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв бою під Крутами!
Цього дня до бібліотеки ми запросили наукового співробітника відділу історії Української революції (1917-1921 рр.) Інституту історії України НАН України, кандидата історичних наук Віталія Скальського. Під час історичного уроку ми дізналися про реалії тих подій від людини, яка більше десяти років досліджує цю тему. Інформація, яку учні отримують з підручників історії занадто стисла, і не завжди дає уявлення про ті події. Для сучасної молоді історичний факт бою під Крутами має велике значення, адже це яскравий приклад, коли молоді українці поставили свободу і гідність вище власного життя в боротьбі за незалежність України.
Дякуємо Інституту історії України та його співробітникам за просвітницьку діяльність для користувачів нашої бібліотеки.








середа, 22 січня 2020 р.

«Єдність дарує непереможність»!



Зустріч з істориком 

22 січня наша Держава відзначає День Соборності України. Саме в цей день в Києві на Софійській площі 101 рік тому відбулося проголошення Акту воз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Для українського народу ця подія має велике значення, адже створення своє Єдиної Незалежної та міцної держави – найголовніше прагнення багатьох століть. 

Цього дня наша бібліотека організувала зустріч для учнів 10-б класу Спеціалізованої школи №149 з старшим науковим співробітником відділу історії Української революції (1917-1921 рр.) Інституту історії України НАН України, кандидатом історичних наук Тимченко Романом Вікторовичем. Під час цього історичного уроку говорили про історичні події сторічної давнини, коли в складних історичних та політичних умовах наш народ йшов складним тернистим шляхом до Соборності до своєї Незалежності. Під час спілкування з гостем, молодь продемонстрували не аби які знання з історії України, а велика кількість запитань про не байдуже ставлення до подій не тільки того періоду, але і сьогодення!