"Синьо-жовтий вимір"

Історичний екскурс  до Дня Державного Прапора

День Державного Прапора встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2004 року, щоб вшанувати державну символіку нашої країни та багатовікову історію державотворення. У 2009 змінами до цього документа введено нову традицію: проведення щороку 23 серпня о 9-й годині офіційної церемонії підняття Державного Прапора по всій Україні.

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність. Ми навчилися поважати себе й любити свою державу, ідентифікувати себе як справжніх українців, патріотів!

Синьо-жовті кольори увійшли в наше повсякденне життя, вони оточують нас. 

У відеоролику використані особисті фотографії працівників бібліотеки та з Інтернету.

Що означають синьо-жовті кольори на українському прапорі?

☝Кольори, які зображені на українській символіці, розшифрувати дуже просто, але їхнє позначення має глибокий зміст. Синій колір – символізує чисте (!) небо, а жовтий – пшеничні поля, що говорить про плідність та багатство української землі. 

Державний Прапор України описано Конституцією України як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (ст. 20) 

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну в міжнародному стандартизаторі кольорів Pantone вирішили присвятити відтінки незламній Україні. Кольорами прапора України визнали блакить свободи і жовтий наснаги.

☝ Українців у давнину звали синьо-жовтими?

Є різні трактування кольорів нашого прапора: небо та пшеничні лани, вогонь та вода, духовне та земне, воля та щедрість. А покійний історик та культуролог Богдан Якимович  вважав, що навіть зневажливе слово «хохол» колись було цілком нейтральним, монгольського походження. І йдеться зовсім не про оселедець на головах козаків. У давнину українських воїнів звали буквально «синьо-жовті», що звучить як «хох» та «ул» («ол»).

☝ Відомий з 13-го сторіччя

Уперше синьо-жовтий колір на символіці міста згадується 1256 року. Князь Данило Галицький зробив подарунок… місту Львову у формі герба: блакитне тло із золотим левом на ньому. Надалі такі ж кольори були на символіці Галицько-Волинського князівства.

Саме як кольори прапора синій і жовтий вперше згадуються 1410 року під час битви проти Тевтонського ордена. Львівські хоругви були небесно-золотими. Надалі в козаків бойові знамена теж зазвичай були з блакитним тлом та золотою вишивкою

☝ Офіційно визнано у 1848 році

Головна Руська Рада у Львові оголосила прапором українців синьо-жовтий. Хоча Галичина та Буковина перебували в складі Австро-Угорської імперії, розпочалася так звана весна народів — більша свобода для національного самовизначення. Стяг навіть підняли над Львівською ратушею. Синьо-жовті прапори використовувались у наступні роки 19-го сторіччя на прийомах державних діячів, наприклад, імператора Франца Йосифа I.

☝ Символ незалежної держави

Уперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті стяги вивішували або брали на демонстрації в Києві, Одесі й Харкові. Улітку 1917 року керівник українського есмінця «Завидний» В. Прокопович підняв на кораблі синьо-жовтого прапора.

22 березня 1918 року Центральна Рада УНР законодавчо ухвалила синьо-жовтий прапор. У 1938–1939 роках такий самий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році — Української Держави.

☝ За прапор — до в’язниці

Прапор України за радянських часів приносив тим, хто його зберігав чи демонстрував, звинувачення в терактах та ув’язнення. Історія повторюється нині на тимчасово окупованих територіях, де навіть за давню фотокартку із цим державним символом ув’язнюють людей. 

☝21 січня 1990 року були вже інші часи. До Дня Соборності України на вулиці вийшли близько 3 млн людей з українськими прапорами, вперше за часів СРСР.

4 вересня 1991 року. Підняття національного прапора України над 

Верховною Радою

У день оголошення Незалежності України наш прапор уперше внесли до Верховної Ради депутати, але підняти його над куполом більшість присутніх не дозволила. І лише 4 вересня 1991 року це сталося після неодноразових мітингів українців, які вимагали надати стягу офіційного статусу. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради затвердила синьо-жовтий прапор України.

☝ Наш прапор майорить над Радою ЄС

Цьогоріч 23 серпня чимало країн, а також Рада Європейського Союзу також піднімуть наш прапор на знак солідарності.

☝Найбільший прапор за розмірами.

Головний прапор України, найбільший за розмірами, встановлено у 2020 році на печерських пагорбах Києва. Його полотнище — 16 на 24 метри, а висота стійки (флагштока) — 90 метрів. Попри вторгнення ворога у 2022 він незмінно майорів над столицею. Утім, щомісяця полотно змінюють, адже погодні умови можуть його пошкодити. Тож саме той прапор, що був на початку війни, вже зняли. Але на згадку про незламність не знищили, а передали до Національного музею історії України.

☝ Наш прапор надихає на рекорди та мурали

До Книги рекордів Гіннеса потрапило синьо-жовте полотно площею 2,4 тис. кв. м, яке виготовили в Бахмуті у 2012 році. У червні 2014 у Києві тисячі людей намалювали найбільший прапор: розфарбували бетонний уклін Оболонської набережної. У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на максимальній висоті 6872 метри в Андах. На Тернопільщині у 2021 році  створили найдовший прапор: 3 км довжиною та 1 м шириною.

☝ Синьо-жовті  кольори обрали ще шість країн

Синьо-жовтими (але, звісно, з іншими зображеннями та пропорціями) є прапори ще шести держав: Швеції 🇸🇪, Казахстану 🇰🇿, Барбадосу 🇧🇧, Косово 🇽🇰, Палау 🇵🇼, Боснії та Герцоговини 🇧🇦.

"Українська молодь - майбутнє України"

Це особливе свято, присвячене молодому поколінню, його енергії, потенціалу та внеску у розвиток суспільства.

День молоді відзначається 12 серпня, у відповідності з указом Президента України від 28 липня 2021 року №-333/2021 «Про День молоді»

Що означає свято для України?

☝Це можливість відзначити досягнення молодих людей, їхню активність, креативність та вплив на розвиток країни.

☝Це нагода для обговорення викликів, з якими стикаються молоді українці (працевлаштування, освіта, житло, психологічна підтримка тощо).

☝Цей день мотивує молоде покоління до активної участі у соціально-політичному житті, культурному розвитку та економічному зростанні країни.

В умовах повномасштабної війни, роль молоді в Україні є надзвичайно важливою. Молоді люди активно волонтерять, захищають країну на фронті, розвивають нові технології та підтримують суспільство. Цей день є також вшануванням їхньої стійкості та незламності.

В нашій бібліотеці велика увага приділяється вихованню молоді, а це історичні уроки, на які запрошуємо істориків, письменників; культурно-просвітницькі заходи - концерти, майстер-класи, художні виставки; народознавчі години, на яких знайомимо з українськими святами, старовинними предметами побуту; організовуємо патріотичні заходи, на які запрошуємо волонтерів. Останнім часом молодь активно користується послугами бібліотек, адже мова йде не тільки про книги, а про цілий комплес послуг з можливістю безкоштовного викоримстання Інтернет послуг. 

«Товариство об’єднаних слов’ян»

інформування до 200 років з часу утворення

Брати Петро та Андрій Борисові та Юліан Казимирович

«Не бажай мати раба, 

коли сам рабом бути не хочеш»

Товариство об'єднаних слов'ян або Слов'янський союз – це таємна революційна організація, яка була заснована на початку 1823 року у Новограді-Волинському, який тоді контролювався Російською імперією. Її зачинателі це офіцери-брати Петро та Андрій Борисові та польський революціонер Люблінський Юліан Казимирович.
Учасники:
Товариство гуртувало кількадесят членів (загальна чисельність товариства досягла близько 51 людини), переважно офіцерів молодших рангів частин, які були розташовані на території Волинської  та Київської губерній, а також місцевих нижчих урядовців.
Більшість членів товариства були українцями: Горбачевський Іван Іванович, Андрієвич Яків Максимович, Громницький Петро Федорович, Драгоманов Яків Акимович, Лісовський Микола Федорович, Сухінов Іван Іванович, Шимков Іван Федорович, Тютчев Олексій Іванович та інші.
Ідеологія:
Основним завданням Товариства об'єднаних слов'ян було визволення слов'ян з-під чужої влади, ліквідація монархічного устрою, примирення між слов’янськими народами і створення федеративного союзу слов’янських республік з демократичним ладом, кожна з яких мала самостійно організовувати свою законодавчу й виконавчу владу. До цього союзу мали входити росіяни, українці, білоруси, поляки, угорці (слов'яни на Угорщині ), богемці, хорвати, дальматинці, серби, моравці.

Ідеологічні засади і політична програма Товариства об'єднаних слов'ян були сформульовані у присязі і катехізисі (17 правил).
Соціальна програма Товариства об'єднаних слов'ян передбачала звільнення селян з кріпацтва, рівність усіх громадян, зменшення класових різниць тощо. Товариство об'єднаних слов'ян вважало за потрібне підготувати до революції весь народ, а не лише військо.
☝Ідеї Товариства об'єднаних слов'ян навіть мали вплив на Кирило-Мифодіївське Братство. 
Повстання 1826 року:
Під час повстання Чернігівського полку  в Трилісах на Київщині  (10.01-15.01.1826) члени Товариства об'єднаних слов'ян були найактивнішими його учасниками. Та через це більшість з них були заслані на каторгу до Сибіру.

«Передчасно зів’ялий цвіт»

До Дня пам'яті Героїв бою під Крутами 

29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв бою під Крутами!

Цього дня до бібліотеки ми запросили наукового співробітника відділу історії Української революції (1917-1921 рр.) Інституту історії України НАН України, кандидата історичних наук Віталія Скальського. Під час історичного уроку ми дізналися про реалії тих подій від людини, яка більше десяти років досліджує цю тему. Інформація, яку учні отримують з підручників історії занадто стисла, і не завжди дає уявлення про ті події. Для сучасної молоді історичний факт бою під Крутами має велике значення, адже це яскравий приклад, коли молоді українці поставили свободу і гідність вище власного життя в боротьбі за незалежність України.

Дякуємо Інституту історії України та його співробітникам за просвітницьку діяльність для користувачів нашої бібліотеки.

День Гідності та Свободи з Романом Ковалем та Тарасом Силенком

Ми сьогодні прагнемо, щоб Україна була сильною й модерною, щоб українці мали великі амбіції, щоб до нас у світі ставилися з повагою, щоб ми жили вільно й гідно на своїй землі… Хочемо, та це потрібно змалечку виховувати.

Напередодні другої річниці початку Революції Гідності - великого зламу світової історії та Великого Шансу для України до бібліотеки на Урок історії завітали високі гості - Президент Історичного Клубу "Холодний Яр", письменник Роман Коваль та кобзар Тарас СИЛЕНКО.

Символічною була наша зустріч - внесок пана Коваля в новітню історію України неоціненний: багато років він своїми руками, своїм розумом наближав початок здобуття нашої справжньої незалежності, гартував серця молодих українців, формував національну свідомість та просту людську гідність, передбачаючи, що російсько-українська війна не за горами, і треба вміти у ній вистояти... На його творах виросло ціле покоління молодих людей, які в критичну для своєї землі годину стали на її захист, пішли у військо, стали волонтерами. А пісні кобзаря Тараса пробудили, надихнули до боротьби не одну приспану козацьку душу.

Пан Роман, взявши за основу свою нову книжку "Подєбрадський полк Армії УНР", гармонійним співзвуччям з сюжетом якої лунали тематичні пісні кобзаря Тараса, говорив з дітьми, учнями Технічного ліцею НТУ КПІ про вміння українців воювати, боротися, прагнення до справедливості, волі, свободи.

Дякуємо Вам, шановні пане Романе, Тарасе, що вчите бути українцями, формуєте вільну генерацію, передаєте життєвий сценарій бійця-переможця сучасним українським дітям!

І особсто від себе - вкрай важливо, коли такі люди, справжні інтелектуали, люди високої культури приходять до дітей, до бібліотеки, спілкуютьс, навчають, розкривають славні, однак раніше замовчувані, заборонені сторінки нашої історії, показують, що є у нас багато справжніх Героїв, що нам нічого плакатись, а лише потрібно бути достойними нащадками наших славних предків-козаків!

Микола ПОРОВСЬКИЙ

Ми не вибираємо, коли народитись, як і не буває хороших чи поганих часів, - життя дано, і треба жити гідно, бо все у наших руках...

Вчора у бібліотеці відбулась зустріч, - цікава, небуденна, необхідна, і, не побоюсь цього слова, велика - за суттю, за змістом, за потрібністю.

Зустріч, що запам'ятається надовго, комусь може і на все життя...

Ми мали честь спілкування з мужнім Воїном, офіцером спецназу, справжнім велетом Духу, одним з творців Незалежності та новітньої історії України, і просто, з чудовою, позитивною, талановитю людиною, підполковником ГШ ЗСУ Миколою ПОРОВСЬКИМ.

Була розмова про надважливі речі - честь, гідність, патріотизм.

Пан Микола презентував книжку "І бурею битва гриміла", яка є вшануванням пам'яті вояків УПА, які ціною власного життя вимріювали, творили незалежність;

які передали естафету боротьби за Українську Державу теперішньому поколінню - воякам АТО ;

і, головне, - хлопцям, які гинули за волю України з вірою, що Україна їх не забуде...

Наш обов'язок пам'ятати їх, шанувати, брати приклад, виховувати дітей гідними своїх предків.

Ми щиро вдячні шановному пану Підполковнику, за мирне небо, за Вашу працю, за те, що невтомно, часто непомітно, щоденно з синівською любов'ю робите великі справи задля буття Української Держави!

І, насамкінець, бібліотека поповнилась чудовими виданями, які пан Микола подарував для наших читачів.

Володимир БІЛІНСЬКИЙ: позбуваємось міфів

Віками на рівні підсвідомості нам прищеплювався комплекс меншовартості усього українського й возвеличування російського - і історія тут була попереду, писалась так, як було потрібно...

А сьогодні, нарешті, у нас є Шанс позбавитись колоніального статусу, капля за каплею видавити з себе меншовартість, малоросійство, скинути весь гнітючий спадок накинутої нам російсько-радянської матриці, який ще так міцно тримає велику частину суспільства у своїх лабетах.

Добре, що і на цьому просторі маємо своїх подвижників: Володимир БІЛІНСЬКИЙ, - відомий дослідник історії середньовічної Московії та України, автор популярних досліджень: тритомника «Країна Моксель, або Московія», двотомника «Москва ординська» та історичної розвідки «Україна-Русь».

В бібліотеці відбулась зустріч пана Білінського з читачами, та презентація його книг, які були передані в дар бібліотеці.

Були озвучені цікаві факти й версії історичних подій, були дискусії й суперечки, - молодь була в захваті, а старше покоління яскраво продемонструвало, що ми зараз тільки на початку дороги...

Українцем бути не соромно!

Запрошуємо на зустріч з актором Дмитром Лінартовичем!

Будемо говорити про те, чого нас вчить історія, які виклики чекають на сучасну молодь, що нам потрібно для того, щоби чесно дивитись на своє минуле, називати речі своїми іменами, признавати помилки, та йти далі, йти вперед, самим будувати свою країну.

Дмитро Лінартович, - актор нової генерації, патріот своєї землі, шляхетна, пасіонарна людина абсолютно нового європейського мислення.