"Я Є"

Презентація збірки поезій Тетяни Яровициної

19 травня в нашій бібліотеці лунала поезія, в якій і сила, і слабкість, і війна, і любов - емоційно не проста, але така потрібна на часі.

Книжка на 330 сторінок вмістила цілий Всесвіт думок, переживань, переосмислень подій, які відбувалися в країні на тлі пандемії, війни, болючих втрат і раптових прозрінь. Ця збірка  в час великих випробувань надважлива, адже авторка наголошує «Я Є! – хай не всесильна, але й не даремна у цьому світі людина». Сьогодні кожний українець має знати, що він може стати джерелом підтримки для свої країни.

Захід відбувся за участі автора виконавця, письменника, волонтера В’ячеслава Купрієнко, який виконав пісні на вірші Тетяни Яровициної «Україна» та «Вірність» - пісня присвята маріупольській поетесі Оксані Стоміній, яка чекала свого чоловіка Дмитра Паскалова з полону чотири роки. Сього Оксана є активісткою руху визволення українських військових з російського полону.

Під час заходу декламував свої вірші поет, перекладач, волонтер Ігор Рубцов, його фоторепортажі впродовж багатьох років висвітлюють значущі події столиці.

На зустріч з поетесою завітали учні Київського професійного коледжу мистецтв та технологій сервісу, читачі бібліотеки.

Під кінець заходу В'ячеслав Купрієко виконал ліричну пісню "До тебе йду" на вірші Лілії Батюк-Нечипоренко.

Про авторку:

Тетяна Яровицина - сучасна українська поетеса, перекладачка, редакторка, бібліотекарка, організаторка та співорганізаторка культурно-просвітницьких заходів і проєктів. Авторка книжок "Тендітна сила" (2017), "Я буду тінню твоєю, Світе" (2019), "Я Є" (2025).

«Биківнянський мартиролог: відомі й невідомі постаті»

Зустріч з науковцем

25 лютого до нашої бібліотеки з лекцією завітала заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи Тетяна Шептицька.

Тема лекції була корисною для учнів 10 класів Технічного ліцею КПІ, адже вони по історії вивчають періоду тоталітарної держави 1937-1941 років, де в маховик репресій потрапили десятки тисяч людей. Інформація зі шкільного підручника була доречно доповнена лекцією науковця.

Це була не проста, але вкрай важлива розмова про збереження пам’яті закатованих та розстріляних тисячі людей, для яких Биківнянські ліси стали могилою.

Пані Тетяна розповіла про існуючі бази данних репресовних, які були розстріляні, про пошукові системи. Про існування українського мартиролога ХХ століття, списки якого сьогодні складаються за абеткою. Українські науковці ведуть потужну пошукову роботу, щоб довести злочин проти людяності, злочин проти людства.

Завдяки електронній презентації пані Тетяна згадала представників покоління розстріляного відродження - Семенко, Бойчука, Курбаса, Черняхівскої та інших. Знищивши цих людей система знищила цілий пласт культури України.

За великими цифрами жертв стояли конкретні живі люди, які творили, мріяли, прагнули, але були не угодними системі. «Биківнянські могили» — це найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 років.

Тоталітарна система, яка загубила мільйони людей не має права на існування – головний меседж цієї лекції.

Піля лекції молодь підходила до лектора з особистими запитання, це покоління живе в буремні часи для нашої держави, тож історичні реалії їх турбують.

Зустріч з Володимиром В'ятровичем

 

14 травня на зустріч з молоддю завітав український історик, публіцист, громадський діяч, Народний депутат України Володимир В’ятрович. Захід був організований в рамках співпраці з Технічним ліцеєм КПІ. Учні 10-х класів мали чудову нагоду поспілкуватися з одним із найпопулярніших авторів, який пише на історичні теми в Україні. Головний меседж спілкування: «Без знання історії немає розуміння сьогодення та майбутнього». Бажання краще пізнати свою історію викликало у молоді велику кількість запитань, на які пан Володимир відповідав майже годину.

Бібліотека від автора в подарунок отримала книжки, які займуть своє місце на полиці історичної літератури.

«Київщина: від палеоліту до сучасності»

Історія однієї мандрівки

Машина часу таки існує! 19 лютого учні 4-х класів Спеціалізованої школи №149 побували в доісторичній минувшині і дійшли до сучасності. Стало це можливим завдяки провіднику – мандрівнику та краєзнавцю Олександру Михайлику, якого на зустріч з дітьми запросила наша біібліотека.

Завдяки його відеопрезентації, в якій були використані старовинні фотографії та малюки, діти побачили:

☝як виглядала місцевість доісторичного Києва в часи палеоліту 20 тис. років тому;
☝як виглядав колишній рельєф Києва, коли з’явилися перші люди і існували мамонти;
☝як виглядала місцевість кирилівської стоянки;
☝як виглядала місцевість та поселення трипільців;
☝як виглядало поселення зарубинецької культури;
☝як виглядала місцевість Китаїв та околиці Києва;
☝як виглядала річка Либідь більше ста років тому;

☝як виглядали пагорби на яких був заснований Київ (сьогодні зі Старокиївської гори можна побачити той же ландшафт, який бачив ще легендарний князь Кий – засновник Києва);
☝як виглядала місцевість Кадетський гай більше ста років тому (багато присутніх учнів живуть сьогодні на цій місцевості);
☝як сьогодні виглядає найстаріше дерево в Солом’янському районі – Перунів дуб, якому 450 років;

Приємною несподіванкою для учнів було побачити на фотографії дуб Фролкіна (вулиця Антонова), якому 350 років, адже біля самого дерева стоїть житловий будинок, в якому живе їх однокласниця.

А ще було цікаво дізнатися, що назва їх рідного Солом’янського району походить від «солом’яних хат», які були збудовані на цій місцевості першими поселенцями.

Знати історію свого рідного краю – це знати якого ти роду, зрозуміти своє коріння і відчути зв'язок з минулим свого регіону.

«Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо»

Історичний урок до 90-роковин Голодомору 1932-1933 років.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів до нас завітала молодь Технічний ліцей НТУУ "КПІ" (8 і 10 класи) та молодь Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу / Квпушпм (здобувачі професії кухар-кондитер).

Ми говорили про важливі речі: Чому українців вбивали голодом? Як? До чого це призвело?

Аудиторії була презентована художня історична виставка Василя Березового «Крізь віки», на якій звучала тема голодомору в Україні. Сучасна українська молодь не байдужа до історичного минулого та сьогодення, бо саме їм жити, творити, плекати та відбудовувати нашу Україну!

У 2023 році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16-00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання та запаліть свічку пам’яті.

«Гумористично-сатиричний калейдоскоп»

Творча зустріч з київським письменником,сценаристом та гумористом Андрієм Костюченком 

13 лютого напередодні Дня Святого Валентина ми запросили до бібліотеки київського письменника, сценариста та гумориста Андрія Костюченка. Під час зустрічі з молоддю Київського вищого професійного училища №46, переважною більшістю якої були дівчата, пан Андрій презентував свою книжку «Странные люди городского типа», в яку увійшли твори. написані у різні роки. Тонкий гумор та іронія, які прикрасили книгу, не залишили байдужою аудиторію. Скетчі, афоризми, вірші про кохання та перші почуття були такими зрозумілими. Далі коротка оповідь письменника «Київ та інші цікавинки України у краєзнавчих розвідках Андрія Костюченко» за матеріалами публікацій в журналі «Історія. Новий погляд» спонукала до нової зустрічі з ним, тільки вже в іншому форматі. Історико-краєзнавчі рубрики «Скарбниця нації» (за власними мандрівками автора містами України) та «Міські етюди" (нариси про стародавній Київ ХІХ – початку ХХ ст.). 

Поетично-музичний перфоманс-презентація книги Анни Гуцулки «Щоденник Дончанки / гуцулки»

25 січня 2017 в бібліотеці відбулась презентація книги Анни Гуцулки «Щоденник Дончанки /Гуцулки». Анна - поетеса, художниця, громадська діячка.

Ось маленький уривок з книжки:

«Я відчувала небезпеку від сторонніх в Донецьку, але й подумати не могла, що залишені подрузі ключі приведуть ворогів просто додому!

Вже знайдено закатованого під Горлівкою Рибака.

Вже кожен день ми телефонуємо одне одному, побоюючись викрадень.

Вже говоримо з однодумцями в Києві та з інших міст, що нам потрібні аптечки, і що їм приїжджати небезпечно – колоради чергують на вокзалі, зустрічаючи поїзди.

Але ми все ще сподіваємося, що фарс з «референдумом» – це всього лише фарс. І ми зможемо провести нормальні вибори.

Ми ще не розуміємо, що «русскій мір» з цього дня остаточно запанує над нашою Донеччиною.

Але скоро дізнаємося, що слова «катівні гестапо» і «тортури» – це не з книжок. Це може зустріти тебе вдома, тому що тебе здав сусід. Або недруг. Або хтось, хто дуже хоче твою машину.

Що страх змушує людей ставати безголосими. А бажання наживи – безпринципними.

Що люди, ризикуючи життям, на окупованій території ночами малюють і вивішують українські прапори. Що можна залишитись в місті, щоб передавати нашим інформацію.

Що твій співвітчизник за привітання «Слава Україні!» в центрі Донецька чи Луганська може тебе вбити. Що вимагати викуп за людину тепер стало нормальним явищем. Кажуть, норма – це те, що підтримує більшість. А що коли більшість мовчить?

Моє місто мене зрадило, і це трапилось 2014 року. Це суб'єктивно і не є оцінкою ситуації. Занадто багато нюансів. Дивлячись назад, розумію: ми робили, що могли. І далі робимо».

Зараз Анна живе в Києві, продовжує боротьбу за Україну і за український Донбас як волонтер. Пише вірші, малює картини і заново вчиться жити і довіряти людям. Цінує кожен день життя! Так цінують життя тільки ті, хто пройшов через тяжкі випробування…

«Україно, соборна державо, сонценосна колиско моя…»

    «Україно, соборна державо, сонценосна колиско моя…» - до Дня соборності України 19 січня в бібліотеці ім. М. Реріха відбулась зустріч з відомим поетом Віталієм Іващенко.

З перших слів Віталій Вадимович зачарував аудиторію світом поезії. Слухаючі вірші, ми разом з автором вболівали за долю України, отримували насолоду від милозвучної нашої мови, намагалися знайти смисли життя, зрозуміти хто ми?

Ми українці! І пишаємось цим.

***

Щасливі ми: нема у нас амбіцій,

Не зазіхаємо ніколи на чуже,

Пишаємося: ми є українці.

В цім слові гідність, честь і совість є!

(В. Іващенко)

      

Володимир Білінський. У пошуках старої історії

8 листопада, напередодні відзначення Дня української писемності і мови у бібліотеці відбулась зустріч з письменником, дослідником української історії Володимиром Білінським (автор трилогій «Країна Моксель», «Україна-Русь» та інших творів).

Присутні з величезною цікавістю слухали розповідь письменника про його дослідження історичних подій на теренах давньоруських, особливо дослідження літописів,і про те, як їх фальшували правителі Московії.

Молодь дізнавалася багато маловідомих, або взагалі не відомих фактів з історії нашої держави, а дорослі, вже прочитавши твори автора, які є в фонді бібліотеки, говорили про те, як важливо і як насправді складно на рівні свідомості звільнятися від гніту домінування імперії, від комплексу меншовартості, та цікавились над чим пан Володимир зараз працює.

Зустріч тривала довго, та ніхто не хотів розходитись – і автору і читачам було цікаво спілкуватись один з одним. Величезна подяка Володимиру Броніславовичу, що він хоче донести до кожного українця такі відомості про історичні події, які дають розуміння того, що відбувається між Україною і Росією сьогодні.

Злочин без кари та кара без злочину

Сьогодні в бібліотеці імені М.Реріха в рамках відзначення 40-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод» (Указ Президента України від 4 квітня 2016 року №126) відбулась зустріч-дискусія «Злочин без кари та кара без злочину!»

Чому бувають злочини за які ніхто не несе покарання, і чому буває покарано невинуватих? – це дуже складне і дуже актуальне для сьогоднішньої України питання і воно дуже цікавить сучасну молодь.

У диспуті прийняли участь випускники технічного ліцею НТУУ КПІ і Ірина Деревицька – людина з юридичною освітою, досвідом служби в органах внутрішніх справ України, активістка Майдану.

Такі розмови з молоддю сьогодні дуже потрібні, бо змінять життя в Державі Україна завтра.

А бібліотека завжди на передовій ідеологічного фронту, бо де як не в бібліотеках – інформаційно-просвітницьких центрах спілкування можна обговорити всі актуальні питання сьогодення, щоб застерегти від помилок у житті.

Війна за незалежність триває

Війна за нашу незалежність триває століттями.

І триватиме, поки перемогу не буде здобуто.

Де береться той дух воїнів, що в критичну годину перетворює звичайних українців на справжніх богів війни?..

Що закладено у нашій крові, у нашій генетичній пам'яті, що вже століттями не дає нам зникнути з лиця землі?..

Чи здатні небайдужі правнуки прадідів великих ,не покладаючись ні на кого, самі вирішувати долю своєї землі?..

Про це в період, коли світ і Україна вшановує пам'ять жерт Другої світової війни на зустрічі з молоддю говорив журналіст, учасник зведеної мобільної групи, яка воює з контрабандою в зоні АТО Родіон Шовкошитний.