«Читаємо співаємо Шевченка»

Концерт 

11 березня наша бібліотека вшановувала пам'ять Великого Кобзаря концертом, під час якого звучало Шевченкове слово в поезії та в пісні. Учні Судії з підготовки акторських кадрів при Національній Заслуженій капелі бандуристів ім. Г. Майбороди під супровід дев’яти бандур, кобзи, старосвітської бандури та колісних лір співали та декламували поезію Тараса Шевченка. 

Акторська майстерність та довершена гра на музичних інструментах створили відповідний настрій та атмосферу для глядачів. Органічним завершенням концерту став виступ поетеси Аліни Третяк з її віршем «Я вишию вам, люди, Кобзаря». Шевченкове слово доторкнулося до серця кожного присутнього! 

Дякуємо директору Студії Тетяні Лободі, викладачам Ірині Радіоновій, Олексі Кабанову, Оресту Шинкарук за організацію концерту та високий рівень підготовки свої учнів. 

Дякуємо учасникам концерту: Тетяні Васильченко, Марині Бородько, Вікторії Шинкаренко, Ельчіну Садаєву, Марії Хиренко, Надії Курочка, Тетяні Васильченко, Інні Балбекіній, Юрку Слюсару, Аліні Скитибі, Анастасії Трохименко та Динису Калгіну. 

Це був справжній славень Українству та його Пророку – Великому Кобзареві – Тарасу Шевченку! 

«Реріх і Шевченко»

Презентація книги, зустріч

з художником-космістом Козаром Володимиром

Якби краса в усіх її образах хоча б

на половину людства мала свій

благотворний вплив, тоді б швидко

наближалися ми до досконалості...

Т. Г. Шевченко

Усвідомлення краси врятує світ.

М. К. Реріх

Місяць березень завжди насичений подіями, які висвітлюють постать Тараса Шевченка. Ми говоримо про Шевченка-поета, Шевченка-художника, згадуємо його дитинство, юнацькі роки, котрий раз перечитуємо його біографію, згадуємо Шевченка Пророка! А ми, як бібліотека, яка носить ім’я М. К. Реріха зацікавилися темою «Реріх і Шевченко». Чому ці постаті порівнюють? Що спільного між ними? Який вплив на світогляд Реріха мала творчість Шевченка? Щоб з’ясувати ці питання, ми запросили на зустріч з учнями 9-а класу Спеціалізованої школи №149 художника-косміста, мандрівника, автора проектів «Реріх і Україна», «Реріх і Шевченко» Голову ГО «Українське Реріхівське товариство» Козара Володимира Андрійовича. Юнацькій аудиторії була презентована книга «Реріх і Шевченко», до якої включені документи та матеріали про малодосліджені й невідомі широкому колу читачів творчі взаємозв’язки М. К. Реріха та Т. Г. Шевченка.

Для багатьох українців постать Реріха знайома, але про його зв’язки з Україною, а тим більше з Шевченком мало хто знає.

- Шевченко і Реріх ніколи не перетиналися в просторі і часі, але обидва в різні роки навчалися в Петербурзькій Академії мистецтв і отримали звання академіків. Саме там молодого Миколу Реріха з творчістю Шевченка познайомив художник М. Мікешин.

- На квартирі Костянтина Федоровича Реріха – батька Миколи, таємно збиралося Товариство шанувальників Т. Г. Шевченка, в діяльності якого Микола приймав активну участь.

- «Кобзар» Шевченка належав до улюблених книжок родини Реріхів, і часто з любов’ю перечитувався в сімейному колі.

- Саме Микола Реріх познайомив Індію з «Кобзарем».

- За проханням М. Мікешина у 1896 році Микола Реріх відвідав могилу Тараса Шевченка в Каневі.

- Все життя Микола Реріх захоплювався культурою України, її піснями та грою на бандурі.

- Особливість Шевченка у малюванні – погляд на пейзаж зверху, притаманний і Реріху.

- Реріх і Шевченко дуже чутливо ставилися до світлових знамень природи, до нашарувань історичної пам’яті, що їх зберігає сама земля.

- Тарас Шевченко і Микола Реріх виявляли у своїй творчості любов і повагу до народів і культури Сходу.

- Обидва захоплювалися старовинною архітектурою нашої батьківщини і замальовували архітектурні пам’ятники.

- Мозаїка над західним порталом церкви Покрови Пресвятої Богородиці

(с. Пархомівка Київської обл.) виконана за ескізами Миколи Реріха.

Енергетичний потенціал, переданий Великим Кобзарем молодому Реріху, відіграв значну роль у пробудженні його творчого потенціалу, став творчим імпульсом для молодого митця, що далі пішов своїм власним шляхом.

Реріх і Шевченко – постаті космічного масштабу, які пов’язані між собою лінією єдиної духовно-культурної спрямованості. Їх творчість насичує простір енергіею Відродження національного Духу!

"Якби зустрілися ми знову..."

Символічно, коли в новому році поповнення фонду бібліотеки починається з дарунку, а якщо точніше, то навіть не дарунку, а появи довгоочікуваного видання...

В грудні вийшла книжка авторитетного дослідника-краєзнавця, друга нашої бібліотеки, людини великої ерудиції, залюбленого в культуру і історію нашої держави, письменника Михайла ШКУРКИ "Якби зустрілися ми знову...". Книгу автор кропітливо писав впродовж тринадцяти років, присвячена вона малознаним сторінкам життя Тараса Шевченка, добі в якій він жив і творив, та теперішньому мистецькому відлунню того часу.

А сьогодні нашій бібліотеці книгу презентували один з її героїв, співак і композитор Ігор ЯКУБОВСЬКИЙ та помічниця автора, наша колега із ЦБС Голосіївського району, редактор Ірина ВЄРЬОВКІНА.

Дякуємо шановному Михайлу Сидоровичу за увагу до нас, та такий цінний дарунок!

"Встань, Тарасе, подивися..."

 Завершується ювілейний рік вшанування 200-ліття Тараса Шевченка в Україні. Нелегким він видався для нашої держави. Багато пророчих Тарасових слів справдилося, багато написаного ним є дуже актуальне сьогодні, і багато всього ще в нас попереду...

Початок шанування Кобзаря в нашій бібліотеці був знаковим і символічним, - перший захід проходив в тривожні січневі дні, коли палав Майдан, а в нас відбувалась презентація видання «Шевченкіана Михайла Гаврилка» та зустріч з його автором істориком Романом Ковалем.
Відтоді, щомісяця проводились заходи присвячені Тарасу Шевченку, - культурологічні лекції, музичні вечори, літературні читання, відео перегляди, презентації книг, - багато чого відбулося…

 Під завісу Шевченківського року, в бібліотеці з концертною програмою "Тече вода..." виступала солістка оперної студії, артистка Світлана Клочкова – Коваленко. 

Співала пані Світлана так, що "мурашки по шкірі", -  "Три шляхи широкії докупи зійшлися", а сини із війни додому не вертаються, й "Тече вода в синє море", а ми і досі шукаємо свою долю; а безсмертне "Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою" стало апогеєм сьогоднішній боротьбі за нашу Незалежність...

Добірні музичні твори і сильний, потужний, академічний голос виконавиці, майстерне акомпанування концертмейстера Анастасії Буряк та імпровізовані вкраплення власної, у Шевченковому дусі стилізованої, поезії користувача бібліотеки Ігоря Брукви зробили свою справу, - глядачі й слухачі були вражені й зачаровані. По закінченні концерту лунали слова «вечір такий, що і до філармонії ходити не треба».
І хоч ми цього спеціально не планували, та оте символічне завершення Шевченківського року теж стало знаковим -  концерт відбувся 7 грудня, в день св. Катерини, яка в творах Шевченка, та й взагалі у українській традиційній культурі уособлювала жіночу долю. Сьогодні українська жінка - уособлення миру, нас сотні тисяч тисяч патріоток, наші сини, чоловіки, брати борються  за волю нашої держави, а ми кожна своїми справами, як от пані Світлана піснею, пишемо історію новітньої України.