"Прабабусині віночки на щасливу долю"

14 жовтня Україна відзначає одне з найшанованіших нашим народом свят - Покрови Пресвятої Богородиці, або День Покрови. Окрім релігійної складової День Покрови має також інше, суто національне значення, - це День українського козацтва, День зародження УПА, а буквально декалька днів тому 14 жовтня стало Днем Захисника Вітчизни.

Сьогодні ми хочемо розказати саме про народознавчі традиції.

Цікаво, що шанується воно одночасно і християнами і рідновірами України, тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.

Незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто, тому що корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.

Свято Покрови символізує засинання Природи, та вкривання (покривання) Землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, кажуть «Прийшла Покрова – на дереві голо». В Україні ще здавна це свято відкривало і весільний сезон. Навіть сьогодні частенько можемо почути від дівчат "Покрово-Покрівонько, покрий мою голівоньку" або "Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.

І саме на цьому ми робимо акцент: завдяки нашим користувачам пані Тетяні та її внучці, маленькій Мирославі Горбенкам ми оформили етнографічну виставку "Прабабусині віночки на щасливу долю для дівчаток Роду", де показуємо як важливо знати свій Рід, дотримуватись традицій, живитись енергією предків та Матері Землі. Тут показовим є приклад родини Горбенків, коли в свій 90-літній ювілей прабабуся Ольга дарує маленькій 5-тирічній правнучці Миросі віночок як символ дівочого щастя та оберіг на щасливу жіночу долю. І цей віночок разом з іншими з Мирославиної "Колекції віночків та рушників прабабусі Каті з Чернігівщини", уже бабуся пані Тетяна люб'язно надала нам для виставки.

Хоч на скронях сивина, та душа все молода...

Людині зрілого віку для щастя не так багато треба, - відчувати свою потрібність, дарувати людям радість, мати поруч близьких людей...

1 жовтня одночасно святкується Міжнародний день людей похилого віку та День музики. А ми символічно об'єднали ці дати, і в результаті в нашій бібліотеці відбулося чудове мистецьке дійство, - концерт вокальної студії "Гармонія" БК "Росток" під керівництвом музикознавця, викладача Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра Галузевської Олени Миколаївни. Солісти - люди зрілого віку, люди різних професій, але любов до музики це те, що їх єднає. Чудові голоси, вдалий репертуар, майстерне, професійне виконання, - і глядачі, яких зараз дивувати чимось не легко, у захваті. Як справжнє визнання були не в образу нам, бібліотеці, сказані слова "ваше місце на великій сцені".Слухаючи цих зрілих, інтелігентних чоловіків, - як легко кожен з них співає, як вкладує в пісню свою душу, смакує мелодію, передає емоцію, - тоді забувалось про все, зникали труднощі й негаразди сьогоднішнього дня, залишалась лише високе, вічне, прекрасне... І ми розуміли, музика немає віку, і головне не те, які там цифри в паспорті, головне - те, що в душі!

Успішне письменство Івана Андрусяка та Андрія Кокотюхи

І вже під завісу нашого марафону, нашого Дня "дуже відкритих дверей" ми підготували майстер-клас для майбутніх журналістів, вихованців гуртка журналістики НВК допрофесійної підготовки Солом'янського району. Своїм досвідом та професійними секретами з ними ділилися справжні гуру, важковаговики журналістсько-письменницької справи Іван Андрусяк та Андрій Кокотюха.

Загальнокультурні стратегії, журналістські канони, сучасний літературний процес, довколалітературна інфраструктура, - ми із перших вуст вчимося азам успішного письменства.

І на десерт, - тепер наші читачі мають можливість читати нові твори улюблених Андрія Кокотюхи та Івана Андрусяка (видавництва "Фонтан казок"), які ми отримали в дарунок бібліотеці, за що безмежно дякуємо нашим шановним письменникам!!!

Іван Андрусяк і підліткове читання

Якщо малечу до читання ще можна привчити, якось спонукати, то підлітків, приміром, семикласників, можна тільки зацікавити. Чим? Звісно, хорошими, цікавими книжками, а ще - зустрічами з авторами, які вміють робити ці хороші, цікаві книжки.

Від Марії Морозенко, котра читала для молодших школярів естафету у марафоні до Всеукраїнського дня бібліотек перейняв один з найулюбленіших письменників сучасної української дітвори Іван Андрусяк.

Ми вже добре знаємо - семикласників не так то легко чимось здивувати, та пан Іван, беручи за основу сюжет книжки "Третій сніг" говорив про добро і зло, співчуття і жорстокість, радість і горе, сміх і сльози, - про все те, що є в житті кожного, і про що треба говорити з дітьми.

Тепла невимушена атмосфера, розмова на рівних, захоплюючі оповідки із життя, не менш захоплююче читання, - і по завершенні зустрічі семикласники, ура! - питають " а чи можна у вас записатися", " а яку книжку порадите мені взяти", і найголовніше "ми хочемо прийти на зустріч, коли буде ще?".

Дякуємо пане Іване за те, що допомагаєте розширювати простір читання!

Територія Єдності. Марафон до Всеукраїнського Дня бібліотек.

День відкритих дверей приурочений до Всеукраїнського Дня бібліотек ми присвятили Україні. І першою до нас на зустріч з тими, хто всім серцем любить своою землю, хто іншої країни для себе не знає, заради кого ми повинні робити все, щоби Україна була, - на зустріч з дітьми завітала дослідниця історії України, письменниця і поетеса Марія Морозенко. 

Відбулася цікава, жвава розмова, ми мандрували і дитячими книжками, і вели бесіду про дуже серйозні речі: давню історію і сучасні символи України,  повагу до рідної землі і про любов до найрідніших, найближчих кожному з нас людей, багатовікову історію нашої державності і  теперішній час, коли щодня на у нас з'являються нові Герої.

Діти говорили про Україну, в якій вони хочуть жити. І, повірте, щирі, хвилюючі дитячі слова були переконливими. Впевнені, майбутнє нашої держави - в надійних руках. Головне, не схибити нам, дорослим.

Жанна Куява: "головне - бути справжнім"

Бути собою, бути справжнім, не зраджувати собі, йти за покликом свого серця - це, мабуть, одна з найбільших цінностей людського життя, це справжнє щастя, і одночасно, це й велике випробування, адже потрібна неабияка сміливість, внутрішня сила, здатність самому брати відповідальність, робити не завжди легкі кроки, інколи йти всупереч - але все воно того варте...

Коли людина носить якусь вибрану собі маску, хоче бути тим, ким насправді не є, боїться власного Я, то вона тільки собі шкодить, себе втрачає, а інших від себе відштовхує.

І, навпаки, щирість, вміння бути собою, - це так важливо. Це люди, які випромінюють світло, надихають, до них тягнешся, біля них хочеться бути, хочеться черпати знання, збагачуватись досвідом, знаходити якийсь власний відголосок у їхніх душах.

Коли доля дарує зустріч з людиною, котра ось така, яка вона є, вона вся є перед тобою, отоді здається, що знайшов справжній скарб, бо ще класик казав, що "найбільша розкіш в житті - це розкіш людського спілкування", а від себе додам "щирого спілкування".

Отаке щире людське спілкування та чудову нагоду, кому відкрити для себе нове, письменницьке ім'я, а кому - особисто познайомитись з улюбленим автором подарували ми своїм відвідувачам. На зустріч з нашими читачами, прихильниками сучасної української літератури завітала журналістка, літературний критик, письменниця Жанна Куява - щира, відверта, справжня...

Про цю світлу, сонячну молоду дівчину хочеться говорити багато... про її тонке сприйнятття навколишнього світу; про здатність добиратися до самих глибин світогляду особистості, і виколуповувати там щось таке, що неозброєним оком не видно, але що дуже чітко саме ту особистість характеризує; про вміння через слово правдиво передавати весь спектр людських емоцій, та різні, як привабливі так і не дуже, грані жіночого єства. Це все молода письменниця проявляє в своїй тонкій, щемливій, глибоко жіночній, але зовсім не сентиментальній прозі. Всі три романи Жанни є емоційними, але ця емоційність не на рівні "охів-ахів", а на рівні якісного тексту, в якому є максимальна реалізація автором свого світовідчуття та особливого вміння говорити про людські почуття, що, в свою чергу, є основою вже потроху впізнаваного почерку в сучасній українській літературі письменниці Жанни Куяви.

Головне чим керується чарівна Жанна як в житті, так і в творчості це - бути чесною з собою, пам'ятати про своє коріння, не зраджувати собі, а просто (парадокс, але інколи це так складно) йти своїм шляхом.

І на десерт. Великою приємністю для нас була присутність письменників-друзів нашої бібліотеки: Сергія Пономаренко та вже маститого Андрія Кокотюхи, котрі долучилися до дискусії "Письменство як професія і як поклик душі.

Але це вже зовсім інша історія, яка далі буде...

\

І найголовніше, тільки пізнавши себе, можна пізнати світ.