25 січня 2017 в бібліотеці відбулась презентація книги Анни Гуцулки «Щоденник Дончанки /Гуцулки». Анна - поетеса, художниця, громадська діячка.
Ось маленький уривок з книжки:
«Я відчувала небезпеку від сторонніх в Донецьку, але й подумати не могла, що залишені подрузі ключі приведуть ворогів просто додому!
Вже знайдено закатованого під Горлівкою Рибака.
Вже кожен день ми телефонуємо одне одному, побоюючись викрадень.
Вже говоримо з однодумцями в Києві та з інших міст, що нам потрібні аптечки, і що їм приїжджати небезпечно – колоради чергують на вокзалі, зустрічаючи поїзди.
Але ми все ще сподіваємося, що фарс з «референдумом» – це всього лише фарс. І ми зможемо провести нормальні вибори.
Ми ще не розуміємо, що «русскій мір» з цього дня остаточно запанує над нашою Донеччиною.
Але скоро дізнаємося, що слова «катівні гестапо» і «тортури» – це не з книжок. Це може зустріти тебе вдома, тому що тебе здав сусід. Або недруг. Або хтось, хто дуже хоче твою машину.
Що страх змушує людей ставати безголосими. А бажання наживи – безпринципними.
Що люди, ризикуючи життям, на окупованій території ночами малюють і вивішують українські прапори. Що можна залишитись в місті, щоб передавати нашим інформацію.
Що твій співвітчизник за привітання «Слава Україні!» в центрі Донецька чи Луганська може тебе вбити. Що вимагати викуп за людину тепер стало нормальним явищем. Кажуть, норма – це те, що підтримує більшість. А що коли більшість мовчить?
Моє місто мене зрадило, і це трапилось 2014 року. Це суб'єктивно і не є оцінкою ситуації. Занадто багато нюансів. Дивлячись назад, розумію: ми робили, що могли. І далі робимо».
Зараз Анна живе в Києві, продовжує боротьбу за Україну і за український Донбас як волонтер. Пише вірші, малює картини і заново вчиться жити і довіряти людям. Цінує кожен день життя! Так цінують життя тільки ті, хто пройшов через тяжкі випробування…
