День Європи

Україна: шлях до європейських цінностей

9 травня в Україні, Європейському Союзі та інших країнах святкують День Європи - на відзначення миру та єдності на європейському континенті.

☝8 травня 2023 року був пидписаний Указ Презедента Укаїни №266/2023, в якому День Європи в Україні відзначається щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу.

☝Вперше українці відзначили День Європи більше 20 років тому. Відповідний указ підписав тодішній президент Леонід Кучма. Відтоді Днем Європи щорічно вважалась третя субота травня. Указ Президента України від 19 квітня 2003 року № 339/2003 «Про День Європи», згідно з яким свято відначалось в третю суботу травня, втратив чинність.

☝В Європейській спільнота цю дату затвердили у 1985-му році на саміті Європейської ради в Мілані, оскільки 9-го травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити нову форму організації держав у Європі у вигляді "наднаціональної спільноти". Метою такої спільности було створення механізму попередження воєн, щоб їх не лише "не можна було уявити, а й вони були неможливими". У своїй декларації він наголошував, що економічна співпраця допоможе підвищити стандарти життя та стане першим кроком до об’єднаної Європи. День Європи відзначають як держави-члени ЄС, так і країни на шляху до євроінтеграції. Щорічно 9 травня прапором Європейського Союзу прикрашають вулиці всіх міст. У цей день влаштовують лекції про європейські цінності та історію створення союзу. В інституціях ЄС проводять екскурсії.

☝Прагнення України до вступу до ЄС

Українці все своє існування прагнули до європейських цінностей.

☝У 2014 році українці під час Євромайдану заявили про бажання вступити до ЄС. 11 червня 2017 року громадяни України отримали статус на вільне перетинання міждержавних кордонів країн Європейського Союзу без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу.

☝Після початку повномасштабної війни у лютому 2022 року уже ніхто не має сумнівів стосовно нашої європейської приналежності та того, чи місце Україні в ЄС. Наприкінці лютого 2022 року наша країна подала заяву на членство в ЄС. У червні 2022 року Європейська комісія представила свої висновки щодо заяви, і того ж місяця усі держави-члени ЄС надали Україні статус кандидата на вступ до ЄС. Незважаючи на агресивну війну Росії та труднощі, що постали перед Україною у даний час, вона розпочала шлях, що має значні переваги як для українців, так і для європейців.

☝Україна має історичні та культурні зв’язки з Європою та прагне тієї політичної й економічної стабільності, що існує в державах-членах ЄС.

Книжкова виставка з фонду бібліотеки

ВЕЛИКОДНЯ ВІКТОРИНА

Великдень – свято радості, віри й надії! Всі ми готуємось до нього з піднесеним настроєм: печемо паски, фарбуємо та розписуємо яйця - найголовніші атрибути цього свята. А що ви знаєте про обряди та традиції Великодня? Пропонуємо вікторину, яка допоможе вам перевірити свої знання! Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою.

"МОВНА СКАРБНИЧКА" (ВЖИВАННЯ КЛИЧНОГО ВІДМІНКА)

Сьомий, Кличний, відмінок донедавна, в радянські часи, був репресований, аби українська мова була подібною до лексично бідної московинської. Мабуть, тому ми досі не шануємо його...

В українській мові звертання обов'язково виражене Кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форм Називного відмінка (що властиве московинській мові) для української мови – не нормативно.

Слухаєш давню народну пісню і тішишся: як же ласкаво, ніжно вміли наші люди через пісню і спів звертатися до всього живого, до явищ природи, до предметів, які персоніфікуються. Засвідчують це вже самí назви народних перлин: "Ой дівчино, шумить гай", "Гей, чого, хлопці, славні молодці?", "Ой гиля-гиля, гусоньки, на став", "Ой, зійди, зійди, ясен місяцю", "Плавай, плавай, лебедонько", "Подай же, дівчино, подай же рученьку", "Ой вербо, вербо", "Ох і не стелися, хрещатий барвінку"...

І український фольклор, і літературна класика віддавна пильно дотримувалися Кличного відмінка, або, як його ще називають мовознавці, вокативу.

Взагалі вживання Кличного відмінка – це важлива ознака культури мовлення!

За матеріалами Любові Сердунич 

https://sarny-lyceum.e-schools.info/m/news/16874

"Київському зоопарку 110 років"

Історія і сьогодення

2023 рік

2009 рік

25 квітня 2024 року Київському зоопарку виповнюється 110 років! 

Це улюблене місце багатьох киян і гостей столиці!

Київський зоологічний парк загальнодержавного значення — це природоохоронна, науково-дослідна та культурно-освітня установа, що є штучно створеним об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

☝Загальна площа – 34 га;

☝Колекція тварин налічує 2170 екземплярів тварин близько 300 видів;

☝Щорічно Київський зоопарк відвідують понад 600 тис. киян і гостей столиці;

☝Співпраця з міжнародними організаціями: кандидат у члени в Європейську асоціацію зоопарків та акваріумів (ЄАЗА).

☝Колекція тварин Київського зоопарку формується з урахуванням природоохоронного статусу видів, науково-дослідницьких інтересів і просвітницької цінності. Тут можна побачити найбільших сухопутних хижаків і травоїдних нашої планети: слона, жирафів, бегемота, левів, тигрів, горилу та ін.

☝Офіційною датою відкриття зоопарку вважається 1914 рік, та його заснування почалося ще задовго до цього — у 1906 році.

Будівництво зоопарку

☝У 1907 році заснували Товариство любителів природи, у 1908 почали створювати зоопарк. В 1909 році, на прохання Товариства, Правління Київського університету св. Володимира дозволило розмістити тварин у Ботанічному саду (сьогодні це сад імені академіка О. В. Фоміна).

☝Та кількість тварин і птахів збільшувалась за рахунок дарувань і покупок нових тварин, тож колись невеличкий звіринець вже стали іменувати «Зоологічний сад Київського товариства любителів природи».

☝Завдяки пожертвуванням і покупкам колекція зоопарку різко збільшилася. Наприкінці 1908 року в ньому було представлено 17 видів тварин і птахів, а на початку 1909 року – 22, наприкінці 1909 року налічувалося 115 видів, через рік – 132 види, в 1911 році – 175 видів.

☝Кількість мешканців імровізованого зоопарку невпинно зростала, тож у травні 1912 року Київська міська дума відвела для потреб зоопарку в довічне володіння землі в ділянці по Брест-Литовському шосе.

☝З 1912 і до початку 1914 року йшла підготовка до відкриття стаціонарного зоопарку, перевозили і розміщували тварин, висаджували дерева і чагарники, споруджували вольєри, акваріуми і тераріуми, пташники, кролятники і навіть пасіку.

☝Все повинно було перетворити зоопарк на кращий в Європі, але на заваді стала Перша світова війна і події 1917 року. Роки Громадянської війни були дуже важкими для Зоопарку.

☝В лютому 1919 року місто захопили більшовики, навесні Зоопарк було націоналізовано.

☝Після закінчення Громадянської війни і націоналізації Зоопарку почався новий період його історії. Значно поповнюється колекція тварин, було відкрито новий відділ – акваріум

☝У період окупації Києва 1941-1943 років німці вивезли найцінніших тварин в Німеччину. Після визволення міста до кінця 1940-х років вдалося відбудувати приміщення та поновити колекції за допомогою зоопарків інших міст

☝У 1960-1970-х роках відбулася значна реконструкція та розбудова зоопарку. У 1968 році біля головного входу з'явилися знамениті скульптури левів і зубра, які стали символом зоопарку

☝Трохи пізніше було відкрито акватераріум, в 1976 році – побудовано комплекс для утримання приматів, а в травні 1982 року відкрито «Острів звірів»

☝У 2017 році розпочато глобальну реконструкцію Київського зоопарку. Вона відбуватиметься поетапно на окремих ділянках

☝Сьогодні Київський зоопарк проводить найактивнішу в Україні соціально-гуманітарну, просвітницьку та наукову роботу

Дорослі і діти з великим задоволенням відвідують Київський зоопарк.

  

Книга з фонду бібліотеки.

“Каліграфірмація»

Художня виставка

З 3 квітня по 16 травня в нашій бібліотеці демонструється унікальна виставка художника-каліграфа Alexander Vikulkin Олександра Вікулкіна “Каліграфірмація», на якій представлено кілька десятків полотен із зображенням готичного письма, Рутенії та козацького скоропису.

Назва виставки відповідала сенсу та задуму майстра. Адже в перекладі з грецької «калі» — означає красиво, «графо» – пишу, а слово «афірмація» відображає стан позитивного навіювання, який вона програмує на даний момент.

Ідея цієї виставки «Каліграфірмація» — в популяризації Української абетки, зверненні уваги на неоціненний скарб спадщини того письма, який дійшов до нас від предків. На сьогодні питання власної абетки дуже актуальне. Незалежна держава має потребу в графічному зображенні літер, які б відрізнялися від нав’язаного нам ще Петром І так званого “гражданского шрифта», яким ми користуємося досі. Письмо — невід’ємна частина української культури.

Виставкою зацікавлена велика кількість людей, адже тема нашої абетки сьогодні актуальна як ніколи.

Виставка діє до 16 травня 2024 року за адресою вул. Єреванська, 12, тел. 073-444-29-10.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РОМІВ

 

Цей день в історії

8 квітня – Міжнародний день ромів!

Це свято відзначається з 1971 року, коли в Лондоні відбувся перший в історії Всесвітній циганський конгрес, який відвідали представники тридцяти країн та затвердили національні символи і проголосили себе єдиною в світі вільою нацією. Національний прапор ромів – синьо-зелене полотнище з червоною чакрою (колесом) посередині. Кольори прапора символізують небо і землю, а червоне колесо – кочове життя, а ще підкреслює зв’язок циган зі стародавніми індоаріями. Гімн ромів написаний на основі народної пісні «Джелем, джелем».

Перші історичні згадки про циган, датуються 1501 роком. Сьогодні за орієнтовними даними, їх чисельність у наш час складає близько 10 мільйонів чоловік. Традиційними для циган областями діяльності є мистецтва, торгівля, конярство і ремесла. Вважається, що саме цигани широко розповсюдили в мусульманських країнах танець живота, а знаменитий циганський національний костюм був придуманий в 19 столітті. Найбільша кількість представників цієї національності в Албанії, Аргентині, Румунії, Молдові, Хорватії, Росії, Білорусії, Україні, Бразилії. На території України проживає близько 50 тисяч ромів, найбільше кількість їх зосереджена в Закарпатській області – більше ніж 14 тисяч чоловік.

Серед видатних циган є вчені, письменники, поети, композитори, музиканти, співаки, танцюристи, актори, режисери, боксери, футболісти, історики, політики, священики, місіонери, художники і скульптори.

У 19 столітті з підвищенням терпимості до циган в Європі пішов дуже швидкий процес інтеграції їх у суспільство.

Перш за все ми поважаємо цю націю за самобутність культури та традиції, які вони зберегли та несуть скрізь час.

Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно"

Кіно-спогад до 110 років з дня народження

Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно, заслужена актриса УРСР. Її батько Ростислав Капніст був нащадком українського дворянського роду, мати – Анастасія Байдак – із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка, гетьмана Павла Полуботка, а її двоюрідний прадід – український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст.

«Батьки Марії»

«Марія з братами та старшою сестрою»

Вона народилась в 22 березня 1914 року в Ленінграді (Санкт-Петербург) в особняку на Англійській набережній. Коли в країні почалась революція їхня родина виїхала до Судака, Крим. Безхмарне життя Марії продовжилось до 1920 року, а потім репресії дійшли й до Криму. У 1921 році її батька розстріляли, як майже і всіх кримських дворян, а згодом зруйнували їх маєток. Далі були голодні і важкі часи: «Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром» .

«Будинок Капністів на Англійській набережній у Санкт-Петербурзі (2016)»

Та Червоний терор тероризував родину і далі: старша сестра Марії померла від розриву серця; один брат утопився, другий потрапив у табори. Врятувався тільки брат Андрій, який поміняв прізвище Капніст на Копніст . У 16 років Марія знову потрапила у Ленінград, там вступила до театрального інституту. Проте її невдовзі виключили за дворянське походження і заборонили жити в місті. Капніст почала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі. У 1937 році Марію Капніст вперше заарештували та згодом відпустили. 27 серпня 1941 р. за «антирадянську пропаганду і агітацію» як «неблагонадійний елемент» (дворянське походження) її заарештували знову та засудили на вісім років. В 1950 р. в таборах народила доньку Радиславу (Раду). Відбула вона термін у 15 років, який отримала за ляпас виховательці садка за знущання над своєю дворічною донькою. Вона пройшла безліч таборів – від Караганди до Іркутська, пережила голод і приниження. Та ніщо не зломило її волю. У 1956 року Марія Капніст вийшла на волю та приїхала до Києва, працювала двірничихою, масажисткою. Помітив талановиту акторку молодий режисер Юрій Лисенко, який узяв її на роль у картині «Таврія». Дебют у цій стрічці привернув увагу багатьох режисерів, вони були у захваті від виразної і незвичної зовнішності жінки. Пропозиції зіграти у нових картинах посипалися градом. Їй з легкістю вдавалося грати відьом, аристократок похилого віку, черниць. За більше ніж 30 років Марія Капніст зіграла в 120 картинах. У 1958 року Марію Ростиславівну Капніст реабілітували, справу закрили «за відсутністю складу злочину». Після таборів вона ніколи не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану. 

«У фільмі «Іванна» у ролі черниці»

З 1960 року М. Капніст – штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії ім. О. Довженка. Вона не нехтувала ніякою роботою, знімалась у масовках, епізодах, у лахмітті й у пишному одязі, на морозі та в спеку. Завжди сяяла усмішкою і добротою до людей. Спершу вона грала просто мудрих і суворих жінок: Мануйлиху в «Олесі», селянку в фільмі «Ми, двоє чоловіків». Найвидатніша роль Марії Капніст – Наїна в кіноказці О. Птушка «Руслан і Людмила».

«У кіноказці «Руслан і Людмила» у ролі Наїни» 

Марія Капніст знялася у 120 фільмах - графині, відьми, монашки. Знялася вона і в Голлівуді - грала черницю у фільмі "Темні води" (1994 р.). 

Була вона й актрисою Київського театру російської драми. У 1980 року Марію Капніст прийняли до Спілки кінематографістів України, а у 1988 р. вона отримала звання – «Заслужена артистка УРСР». З 1956 року і до останнього дня жила в Києві. Мешкала на вулиці Кавказькій в Солом’янському районі. На початку жовтня 1993 року потрапила в ДТП — у Києві, неподалік Кіностудії імені Олександра Довженка, намагалася перейти проспект Берестейський, але потрапила під колеса автомобіля. Лікарі нічого вдіяти вже не змогли — 25 жовтня 1993 року Марія Капніст померла в Олександрівській лікарні. Похована Марія Капніст у родовому селі Велика Обухівка, на Полтавщині, на родинному цвинтарі Капністів, поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом.