субота, 31 січня 2015 р.

"ГАЙДАМАКИ" - коли музика сильніше ніж зброя

Чи знаєте ви, що таке справжній козацький дух? 
Чи відчували неймовірну, потужну енергетику української пісні? Пісні, яка проймає наскрізь, і здається, ти сам стаєш нею, вона звучить в тобі, наповнює, і тоді в душі робиться щось незрозуміле, відчувається поклик чогось незнаного, неописуваного, але такого до болю рідного, і від того шалено б'ється серце, і всі маски скинуто, і ти усвідомлюєш, що отакий ти - ти справжній...
Так буває. Не часто, та буває. Серед нас є люди, котрі мають особливий дар - дар музикою, піснею, словом проникати в серця тисяч і мільонів інших людей, стимулювати їх до самоідентифікації, дарувати відчуття гордості за свою історію, народ і країну.
Такими є "Гайдамаки", і таким є лідер гурту Олександр Ярмола.
29 січня, в день, коли країна вшановувала пам'ять Героїв Крут, в бібліотеці ім. Реріха відбулася зустріч "Гайдамак" з учнівською молоддю. Країна змінюється, наша молодь потребує нових міфів, красивих легенд, потребує схожості на героїв і самих героїв. Роль людей культури, публічних, медійних осіб тут є величезною. Адже саме вони формують той пласт, ту культурну платформу, спираючись на яку, суспільство може побудувати дуже сильну державу.
"Гайдамаки", хоч якою була в державі культурна політика, а точніше, її повна відсутність, завжди відрізнялися стійкою громадянською позицією, маючи величезний авторитет у музичних спільнотах, говорили світу про Україну та її культуру .
Зараз, у важкі часи, "Гайдамаки" зі своїм народом, вони там, де гаряче, - з перших днів на Майдані, одні з перших на Сході, тур по Україні, -  і всюди їх музика, їх пісня, всюди те, що дає сили й натхнення до боротьби, додає мужності й сміливості, вселяє надію й віру в перемогу... 
На зустрічі лідер гурту Олександр Ярмола, гітарист Андрій Слєпцов та автор нової "гайдамацької" пісні "Укроп" Олександр Ткачук проводячи паралелі часу подій під Крутами і сьогоднішнього дня говорили, що наша історія дає підстави пишатися тим, що ми є нащадками героїв, та переконує, що ми не лише можемо щось змінювати, а ми ті, хто насправді змінює! і що дуже важливо нам зараз перепрограмовувати українське суспільство з комплексу меншовартості на впевненість, що ми сильні й самодостатні, і наша доля - у наших руках!
А на завершення були пісні, -
такі, від яких "мурашки по шкірі", 
такі, у яких закодовано справжній козацький дух, 
такі, що не дадуть нам змарнувати шанс, який дає нам сьогодні Історія!!!



























четвер, 29 січня 2015 р.

Левко Лук'яненко: знакова особа боротьби за українську державність

Левко Лук'яненко - промовите це ім'я, і перед очима калейдоскопом проходять історичні події, дати, факти, - з'являється ціла епоха боротьби українського народу за свою державність...
На перетині важливих дат нашої історії, поміж Днем Соборності, що є символом об'єднання східних і західних земель України та Днем Пам'яті Героїв Крут - уособленням героїзму і мужності української молоді, наша бібліотека провела унікальну зустріч, пам'ять про яку в її учасників залишиться на все життя.
До нас на зустріч з молоддю, учнями Технічного ліцею НТУУ "КПІ" та Юридичного ліцею імені Я. Кондратьєва НАВСУ  завітав легендарний Левко Лук'яненко!
Шістдесятники, Українська Гельсинська Група, дисидентство, концтабори, розпад Союзу, Народний Рух, декларація Незалежності, зародження українського парламентаризму, - історичні події держвницької ваги, в епіцентрі яких завжди був Левко Григорович. Він не претендував на медалі і нагороди, він не шукав легких шляхів, він просто знав, що вільна нація, незалежна Україна - це те, за що варто жити й варто боротися, адже двічі не вмирати...
І тепер, коли наш народ вигризає свою справжню Незалежність з пазур імперського сусіда, слово людини, яка все своє життя поклала на вівтар боротьби за національну гідність, є дуже-дуже важливою.
Дякуємо за те, що Ви у нас є і схиляємо перед Вами голови, дорогий наш Левку Григоровичу!!!










понеділок, 26 січня 2015 р.

Тетянин День

Бібліотека імені Реріха в сьогоднішній, не самий легкий для людей час, зробила приємний дарунок своїм відвідувачам - ми натхненно і творчо провели "Тетянин День" :)
Тетяна Яровіцина, Тетяна Доміловська, Тетяна Гончарук, Тетяна Белімова, Оксана Стоміна, Олег Максименко, Ігор Рубцов, Інна Ковальчук, Євгенія Зенюк -  в залі зібралася така концентрація талантів, що градус творчої енергетики зашкалював))
Натхненниця вечора Тетяна Яровіцина розпочала зустріч з вшанування пам*яті загиблих в Маріуполі, та читанням проникливої громадянської лірики. Несподіваною, почесною і дуже вчасною гостею зустрічі була маріупольська поетеса Оксана Стоміна, котра, волею долі в ці дні опинилася в столиці, і знайшла можливість завітати до нас. Оксана читала власну поезію, послухавши яку, хто не знав, дізнався, а хто знав, переконався, що Маріуполь - місто славне, героїчне, українське, яке просто так не зламати, і що життя триває, і для всіх нас зараз головне - не впадати у відчай, а навпаки, набиратись сил, рішучості, терпіння, і йти вперед, боротися за свою землю, своїх дітей, своє достойне, гідне майбутнє...
Опісля, перегорнувши цю мінорну сторінку, ми почали говорити про життєствердне, - про любов і людські стосунки, красу природи і красу людини, позитивне ставлення до життя і про кожного своє щастя...
Було багато щемливої лірики: поетеса Тетяна Яровіцина разом з донечкою Таєю читали поезію, бардеса Тетяна Доміловська виконувала пісні, Тетяна Гончарук представляла виставку картин на грамплатівках, - а зал сидів, принишк, аплодував, і раділи ми, і сумували, і різні почуття оті прекрасні Тетяни у нас викликали. 
Та найголовніше, - хоч на пару годин глядачі випали із привичних тривожних буднів, зробили певну емоційну перезагрузку, і по закінченні зустрічі виходили із залу усміхнені, окрилені, натхненні. 
А це і є наша головна місія - дарувати людям радість, робити життя кращим...