середа, 25 лютого 2015 р.

Сергій Ухачевський: патріоти за лінією фронту

Війна всіма своїми щупальцями пролазить в наше життя.
Для цього не обов'язково споряджати своїх близьких на фронт, чи, не доведи Боже, отримувати груз 200, не обов'язково самому воювати зі зброєю в руках, - війна для кожного з нас це лава, потік різноманітної інформації, яка йде, яка хлине звідусіль. Як пережити це? Як психологічно не впасти в чорну яму відчаю і безнадії? Як вибирати інформацію ту, яка справді відповідає дійсності?
Насамперед, - це розуміння того, що ми живемо в іншій реальності, ніж картинка в телевізорі. І отримання інформації з перших вуст. 
22 лютого в бібліотеці відбулась презентація книги "Карпатський капкан": зустріч з автором, письменником Сергієм Ухачевським та видавцем, директором видавництва "Кальварія" Ксенією Мацкевич. Презентація була приурочена сумній річниці відзначення Пам 'яті  Героїв Небесної Сотні.
 Історично-пригодницька тематика книги викликала зацікавлення в читачів, тим більше, що її сюжет розгортається в дуже схожих на сьогоднішні реалії умовах, хоча це період 1946-1948 рр. 
Та не менший інтерес викликала сама постать автора, адже сьогодні письменник  Сергій Ухачевський - воїн АТО, людина, котра про події в Україні говорить спираючись на пережитий власний досвід перебуванння у самих гарячих місцях Сходу - Маріуполі, Пісках, Щасті.
Беручи за основу сюжет книги, ми говорили про історію нашого народу, про важливість її знання, її розуміння. Також гостро відчули, що війна входить у наші будні, на рівні свідомості більшість з нас уже в зоні бойових дій, і трохи парадоксально, але зараз просинається краще, що є в людині, - кожен вносить свою посильну допомогу тим, кому важче ніж собі, - переселенцям, пораненим, війську... 
А це означає одне - нам бути! Втрати великі, та Правда Переможе!
 
Автор і Книга 
трохи про книгу
уважно слухаємо
слухаємо...
Ксенія Мацкевич читає уривок роману
погляд в себе: нелегкі спомини
фото на пам ять: ліцеїсти Юридичного ліцею ім. Кондратьєва НАВС
"нікому не віддам"
черга за автографом
автографи...
книга уже читається
подяка за зустріч
і знову фото на пам ять: коли вже всі розійшлись

понеділок, 23 лютого 2015 р.

Книжкова Київська весна 2015 - ДОБРО Діємо!

Чотири дні в Українському домі тривала  "Київська весна 2015" - книжкова виставка, головним посилом якої була влучна назва нової ініціативи ДОБРО діємо
Так часто буває, що завершення одного процесу дає старт іншому, - книжкова виставка дала старт писанню Книги бувальщин Добро-Дії та цілому руху Добрих Справ від Всеукраїнської ініціативи"Додай читання" та творчого об єднання "Всі мрії".
Наша бібліотека не змогла оминути таку святу справу, -  ми також приклали свої руки до Добро-діянь, - починаючи від дня напередодні відкриття виставки, коли потрібно було допомогти облаштувати майданчик Добрих справ, і до дня завершення виставки, доставляючи від видавництва-благодійника "Час майстрів" учасникам створення Міжнародного артбуку Книги бувальщин "Добро Дій" книжки-подарунки. А поміж тим - як могли, добро діяли, добро популяризували, до добра закликали, про добро говорили, писали, малювали...
19 лютого, на стенді "Додай читання" та на майданчику Добрих Справ наша бібліотека із програмою "Моя маленька місія у великому світі" була співорганізатором усіх Добрих Дійств. Тут письменниця  Марія Морозенко провела просвітницькі, неймовірно Смачні читання з справжнім козацьким кулішем, та калиново-медовим смаколиком;
вихованці пані Марії, учні  студії "Духовність української родини", що при Національному музеї літератури, юні поети гімназії №39 імені Богдана Хмельницького Микола Завгородній, Анна Десятко, Віра Кошолап, Настя Алєксеєєва, Ілля Харламов радували поетичними читаннями "Я - крапля Добра";
творча родина,  мама Ірина та дочка Марія Шеремети - майстрували такі витинанки, що просто не вірилось, що така тонка мереживна краса підвладна людським рукам;
вихованці Фастівської школи народної майстерності Приліпко Анна, Ільчук Наталя, Ільніцька Валентина, Лисенко Олександра разом з викладачем Петриківського розпису Вікторії Місюри демонстрували свої прекрасні барвисті роботи, декоративним розписом втілювали Добро в малюнках;
а Українсько-Японський Центр презентацією "Добро через мистецтво" налагоджував міжнародні містки Добра.
І всі ми вписували в Книгу свої сторінки Добра.
Було цікаво й весело. І заохочувально-відповідально.
Окрім освітньо-дозвіллєвої, була іще й соціальна місія нашої участі у виставці, - ми допомагали збирати книжки для оновлення фонду наших партнерів, бібліотеки-філії с.Поляниця Івано-Франківської області.
Тепер, по завершенні виставки, нас чекає наступний крок Добрих дійст, - будемо наповнювати Книгу Добра. Отже, соціально-мистецький проект Книга бувальщин "Добро Дій" та бібліотека імені М. Реріха запрошує долучатися. До 15 березня надсилайте свої листи, малюнки з добрими справами на адресу rerixlib@gmail.com, ми їх впорядковуватимемо, і наприкінці березня офіційно презентуватимемо з передачею на зберігання в Музеї книги та друкарства.
Робім ДОБРО, нехай світ повниться ДОБРИМИ СПРАВАМИ!!!
"технічна хвилинка"
винуватиця події - Книга ДОБРО ДІЙ
розпочинаємо Смачне читання з Марійкою Морозенко
і частування словом від юних поетів студії "Духовність української родини"
сторінка Добра від військового капелана
естафета Добрих Дій - в руках чарівної, неймовірно талановитої  Марічки Шеремет
картини Добра від наших юних друзів з Фастівської школи народної майстерності
Добрі справи робить японське мистецтво 
щось там дуже цікаве...
художниця-Добродійка Наталя Смірнова
неповторні поетичні миттєвості 
історії Добра від Петрика
диво-витинанка родини Шеремет
робити Добро легко, а як його описати?..
приємний стимул до подальших Добрих Дій


Валентинів день - Любов віку немає

Спасибо Вам за то, что нас собрали!
Что полтора час не отпускали...
За грусть и страсть в одном лице,
И юмор был, особенно в конце, -
Вы показали, вам творить не лень.
Спасибо Вам за Валентинов день!
15.02.15
Таку поетичну подяку отримали ми від користувача біблотеки В.Дубровського за концерт, присвячений Дню закоханих.
Цього дня для нас співали вокалісти студії "Гармонія" та викладачі КІМ ім. Глієра у супроводі фортепіанного та скрипкового акомпанементу.
Слухачі  із задоволенням слухали ліричні, романтичні пісні присвячені найпрекраснішому людському почуттю - Любові.

вівторок, 17 лютого 2015 р.

Ігор Рубцов. "Траектрія війни" або Ліміт на ілюзії вичерпано...

15  лютого, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та в річницю виведення військ з Афганістану у нашій бібліотеці відбулась зустріч з безпосереднім учасником тих далеких, неоднозначних подій, літератором Ігорем Рубцовим.
Ігор Рубцов, - це ім'я в сучасній літературі ще не знане, але його варто запам'ятати!
Такі вже парадокси долі, що  перша Ігорева, поки що в електронному варіанті, книжка-трилогія "Афганські спогади" з'явилася тоді, коли на його землю, на його малу батьківщину, а Ігор родом з Донецька, і прийшла ота ненавистна війна, від шлейфу якої він і намагався в книжці позбутися.
Віднедавна літератор мешкає в м. Києві, і нам приємно, що за ініціативи поетеси Тетяни Яровіциної, перший публічний столичний вихід Ігоря Рубцова відбувся саме в нашій бібліотеці. І дебют був успішним! Хоча наші читачі є доволі прискіпливими і вимогливими, та справді талановиту людину вони відчувають та з радістю приймають.
На зустрічі Ігор ділився своїми афганськими спогадами, котрі лягли в основу книжки, - а почитати її можна тут  http://probapera.org/book/54/e3a1cf10574/  -  розповів про своє теперішнє бачення тих подій, проводив паралелі із ситуацією, яка є сьогодні на окупованих сусідом-загарбником територіях України, і навіть продемонстрував уламок снаряду, яким убивають мирних жителів нашої держави.
Було цікаво слухати людину-воїна, який має чималий життєвий досвід, який пройшов складну трансформацію від 18-річного солдата, що щиро вірить в ідеали інтернаціоналізму до свідомого українського патріота, який живе на землі донецькій. Було відчутно, що є речі про які говорити боляче, адже розуміємо, що бути патріотом в Києві і в Донецьку - це дві великі різниці...
Тому і запитань було багато, і дискусії жваві, і роздуми, і спільний пошук відповідей на складні питання. І в результаті - ми ще на крок стали ближчими. Ми переконались, що любов до рідної землі не залежить від історії чи географії, а лише - від свідомості людини, від її бажання знати і пізнавати, а найбільше - просто від людської гідності!




вівторок, 10 лютого 2015 р.

Поезія Севастополя: Ірина Бохно

З ініціативи посестри по перу Тетяни Яровіциної в нашій бібліотеці відбувся вечір пам'яті поетеси зі Севостополя Ірини Бохно.
По тому, як на пропозицію вшанувати пам'ять практично незнаної не лише широкому загалу, й власній сім'ї, власним дітям поетеси, відгукнулася спільнота творчих людей, - у вечорі взяли участь В'ячеслав Купрієнко, Анна Лев, Ігор Рубцов, Оксана Стоміна, - можемо говорити про глибокий літературний талант Ірини Бохно, якої, на жаль, уже рік як немає з нами...
А вірші її звучать. І звучать все голосніше й голосніше!
Разом з поетичним голосом Ірини ми почули і поезію її Батька, дай Бог йому ще на довгі роки здоров'я, Іллі Бохно, прочитану Тетяною Яровіциною та В'ячеславом Купрієнком, та проспівану Надією Боднарук і Віктором Штефаном.
А ще хочеться сказати, що незважаючи на уже кордон на мапі, кордон в наших серцях, ні. не прокладено. Севастопольські  поети - це наші поети, ми про них пам'ятаємо, ми хочемо, щоби якомога більше людей, незважаючи на всю ту ганебну народороз'єднюючу пропаганду, пізнавали й відчували спорідненість людських душ. 
І сила поезії тут - велика сила!







пʼятниця, 6 лютого 2015 р.

Національна Заслужена капела бандуристів ім. Г. Майбороди: "Україна - єдина і неподільна"

Нащадок запорозьких козаків Василь Ємець, талановита, високоосвічена людина, 1918 року створив у Києві «Кобзарський хор» із семи виконавців. Саме від цього колективу веде свій родовід Національна заслужена капела бандуристів України, - особливо цінне надбання культурної спадщини українського народу, унікальний колектив, який немає аналогів у світовій музичній культурі. 
І саме сім виконавців, вокальну групу легендарної капели, яка має свою жанрову особливість, - усі артисти співають і одночасно грають на бандурах, мала честь приймати в себе 5 лютого бібліотека ім. Реріха. 
Захід відбувся в рамках всеукраїнської культурно-мистецької акції "Єдина і неподільна Україна" (розпорядження Кабінету Міністрів від 14 січня 2015 р. № 16-р "Про затвердження плану заходів з відзначення у 2015 році Дня Соборності України) .
Це був просто феєричний концерт, - незабутнє враження справили живе, театралізовано супроводжуване, звучання українських народних і старовинних пісень в хоровому і сольному виконанні артистів, та ніжні бандурні інструментальні мелодії.
Говорити більше - тут слів немає, потрібно слухати...
Скажу тільки, що бандура - це не просто інструмент, це - символ, душа українського народу!


вівторок, 3 лютого 2015 р.

Ігор Якубовський: "Вороги назвали їх Кіборги. Для нас вони - просто Герої!"

Шістдесятники...
скільки говорено про них, скільки вже сказано їхніми словами, а звучать вони все по-новому й по-новому. Тепер вони вивчаються в школах, і хочеться щоби діти сприймали їх не забронзовілими класиками, а живими людьми,  яким боліла Україна...
Життя має свою тяглість, свої закони, - серед сучасників є люди, котрі сильніше, глибше від інших відчувають поезію шістдесятників. Один з таких - Ігор Якубовський - музикант, композитор, творець авторської пісні та співаної поезії.
1 лютого ми з п. Ігорем провели в бібліотеці літературно-музичну зустріч присвячену нашим геніальним поетам-ювілярам: в січні, 6-го і 8-го  вшановували пам'ять Василя Стуса і Василя Симоненка, а в березі будемо віншувати з днем народження Ліну Костенко.
Приємно, що аудиторія зустрічі була переважно молодіжною - хлопці й дівчата заворожено слухали, пропускали через серце все почуте, через музику й пісню відкривали для себе тих, кого недавно вчили на уроках. Підтвердженням важливості й необхідності концерту було те, що по його завершенні ніхто не хотів йти, зал сидів, очікуючи ще пісень, розмов, спілкування... І вони були. Ігор Петрович має чітку громадянську позицію, нещодавно відвідав зону АТО, тому тема шістдесятництва плавно перейшла у тему сьогоднішніх подій. Ми говорили як скористатися свободою, в який бік рухатися, як протистояти пропоганді та що потрібно робити, щоб самоідентифікація українця в реальності, яка швидко змінюється була основою сучасної культурної просвіти.
Молодь захоплено слухала. Логічним підсумком зустрічі був гімн мужності й нескореності українського духу, -  нова пісня шановного музиканта про тих, кого вороги назвали Кіборгами, а для нас вони - просто Герої!  
Дякуємо, пане Ігорю, за теплу, приємну атмосферу, створену Вами. Своєю творчістю Ви даруєте людям радість і приємні емоції,  і на Вас також хочеться сказати словами Ірини Жиленко " о, лицарю печальної подоби..."