четвер, 31 грудня 2015 р.

Новий рік - час здійснення Мрій

Під Новий рік, навіть найсміливіша мрія Мрія бібліотекарів - Дід Мороз/ Санта/Чародій із торбою найцікавіших, найпопулярніших книжок 2015 року з д і й с н ю є т ь с я!!!
Уже скоро наші читачі будуть смакувати і "Прозорі жінки" Л. Таран, і "Воровка книг" М. Зузака, і "Все те незриме світло" Е. Дорр, і "Казки мого бомбосховища" О. Чупи, і "Книга змін" А. Цаплієнка, і "Чорне сонце" В. Шкляра, і "Кабульський книгар" О. Саєрстад, і "Покров" Люко Дашвар, і всі-всі "відтінки сірого" і ще багато чудових творів... 
І за все це добро, а також за чудовий, святковий настрій
безмежно дякуємо нашому Другу Олександру МЕЛЬНИКУ! Ви - неймовірна людина!


середа, 30 грудня 2015 р.

Казкові передноворічні читання

У нас є стара, добра традиція - під закінчення року, коли Новий уже однією ногою на порозі, в бібліотеці відбуваються Казкові Читання, своєрідна посвята малечі у читачі...
Хтось готується до тусівок-вечірок - а наші друзі - студентки НАКККіМ Катя Федотова та Крістіна Годлевська придумують ігри, шукають загадки-розгадки, готують цікаві святкові розваги))) бо нами вже перевірено - перші, яскраві, святково-передноворічні відвідини бібліотеки є вдалим дитячим читацьким стартом тепер, і приємним спогадом, коли ці діти стануть дорослими :)





пʼятниця, 25 грудня 2015 р.

Новорічний Концерт-Карнавал

Напередодні Різдва, яке більша частина світу відзначає за григоріанським календарем святковий Різдвяно-новорічний концерт подарували читачам бібліотеки вокалісти студії "Гармонія" 
Це був справжній Концерт-Карнавал - артисти, люди елегантного віку, ветерани професійної сцени вміють дивувати - зимові, ліричні пісні, різдвяні мелодії, тонкий гумор, казкові персонажі, маскарадні костюми, тематичні театральні сценки - і навіть, якщо на серці й було сумно, то якось ставало легше, і не залишалось цього вечора жодної людини в залі, на обличчі якої не б посмішки)))


четвер, 24 грудня 2015 р.

БібліоФілармонія

І коли сумно, і коли радісно, і коли хочеться плакати від щастя, і коли сльози течуть із зовсім інших причин, - нас завжди супроводжує Музика... Це щось таке, що ми не завжди помічаємо, але без чого життя людське уявити важко...
Уже другий рік поспіль у нашій бібліотеці реалізується власний проект "БібліоФілармонія" - щомісяця на безкоштовні! концерти класичної та народної музики збираються шанувальники високого мистецтва, поціновувачі як музичних традицій так і сучасного музичного мистецтва. 
У нас виступають як зірки української, навіть світової культури - Народні артисти України, Герой України Ніна Матвієнко, Людмила Семененко, актриса Галина Яблонська, Заслужені артисти Олена Косінова, Ірена Захарко, Ігор Якубовський  
Підводячи короткі річні підсумки, з гордістю можемо сказати - Бо куди ще можна безкоштовно прийти послухати всесвітньовідомі твори, доторкнутися серцем до прекрасного, зустріти віртуозів та маестро на відстані витягнутої руки?...

пʼятниця, 18 грудня 2015 р.

"Дивовижні пригоди" в бібліотеці

Сьогоднішнього вечора до чемних дітей прийде Святий Миколай))
А вчора Він, руками дитячого письменника Сашка ДЕРМАНСЬКОГО та чарівних дівчат-волонтерок, студенток НАКККіМ творив свято та передавав дарунки для чемних, чудових діток, маленьких читачів нашої бібліотеки...
Розпочали свято дві Каті та Каріна "Дивовижними пригодами в лісовій школі" Всеволода Нестайка: пісні, загадки, завдання, вікторина, призи, і як заохочення до подальшого читання - весела мультимедійна презентація вічних "Тореадорів..."
А тоді почалися дива... в бібліотеці - бо ура!!! до нас прийшов улюблений письменник Сашко ДЕРМАНСЬКИЙ із кращим дарунком від Миколая - книжками. Тепер ми мандрували книжками Сашка, але як то було - описати складно - і діти, і дорослі аж пищали від задоволення спілкування з веселими і капостними персонажами Сашкових творів, були в захваті від казкових див і чудес, всі разом творили радісний передсвятковий настрій!
Дякуємо, Вам, друзі, за можливість повернутися в дитинство:)


неділя, 13 грудня 2015 р.

Допомогаємо допомогати

Події, що відбуваються в Україні протягом останніх двох років продемонстрували, що громадянське суспільство у нас є! Про потужний волонтерський рух скоро будуть писатися наукові роботи)) А поки... поки кожен з нас робить для своєї країни те, що найкраще вміє.
В Міжнародний день захисту прав людини в бібліотеці стартував семінар-тренінг "Перша психологічна допомога в кризовій ситуації", який протягом трьох днів проводили психологи-волонтери Єлена Батинська та Родіон Григорян. Хоча тренінг спрямований для волонтерів, які безпосередньо працюють в зоні бойових дій з людьми, яким необхідне надання психологічної допомоги, та домінуючою була думка, що першу психологічну допомогу може надавати не лише спеціаліст-психолог, а будь-яка людина, яка знайома з правилами надання такої допомоги. 
Три дні відбувалось спілкування, навчання, пошук оптимальних рішень, обговорення пережитого досвіду та практичних навичок.
Три дні говорили про основні принципи надання першої психологічної допомоги – дивитися, слухати та направляти; про розуміння, що якщо волонтер вступив з людиною у взаємодію, він не має права просто так її залишити, а повинен подбати про те, кому далі передати людину, якому спеціалісту. Піднята була тема самозахисту волонтерів від психологічного виснаження, надано конкретні приклади допомоги дітям – залежно від віку, опановувались найпростіші підходи до складних ситуацій. 
Важливою була можливість присутнім діагностувати власний психологічний стан та відпрацювання на практиці техніки надання самодопомоги. 
Інтерес до семінару підтвердив, що задана тема зараз - одна з найактуальніших, бо від того, наскільки якісно надана  перша психологічна допомога, залежить наскільки швидко людина відновиться від пережитого потрясіння. А потрясінь у нас зараз, на жаль, не мало...



четвер, 10 грудня 2015 р.

Концерт інструментальної музики "Музична мандрівка в чотири руки"

І коли сумно, і коли радісно, і коли хочеться плакати від щастя, і коли сльози течуть із зовсім інших причин, - нас завжди супроводжує Музика... Це щось таке, що ми не завжди помічаємо, але без чого життя людське уявити важко...
Уже 2 роки у нашій бібліотеці реалізується власний проект "БібліоФілармонія" - щомісяця на концерти класичної та народної музики збираються шанувальники високого мистецтва, поціновувачі музичних традицій. Бо куди ще можна безкоштовно прийти послухати всесвітньовідомі твори, доторкнутися серцем до прекрасного, зустріти віртуазів та маестро на відстані витягнутої руки?...
В першу зимову неділю у нас відбувся концерт інстументальної музики, який грали викладачі КДШМ №1 Ірина ОЗЕРОВА та Ганна КОРНЄВА. 
Розпочала вечір молода літераторка Анна ПЛЕШИВЦЕВА,  прочитавши невеличке ессе, налаштувала глядачів на ліричний лад. А тоді розпочалась музична "мандрівка" країнами і часом, - Ірина коротенько розповідала про твір та автора, і вже вдвох із Ганною за роялем творили священнодійство...
Твори відомих українських та зарубіжних композиторів просто вилітали із-під рук музиканток-віртуозок, мелодії вилися чарівними звуками, зал натхненно слухав, а музика робила свою величну потайну справу - коли відзвучали останні акорди концерту ніхто не хотів виходити, людям було добре й затишно у оазисі світла й спокою, який створили дівчата, всі були розслаблені й замріяні, аплодували й дякували талановитим піаністкам.





вівторок, 8 грудня 2015 р.

"Революція Гідності" Лілії ЗАВОЙСЬКОЇ

6 грудня в бібліотеці відбулась презентація нової, уже п'ятої книжки талановитої, лірично  тонкої, глибокої у своєму світовідчутті поетеси Лілії Завойської. Книжка має назву "Революція Гідності" - і цим сказано все. Звідси й тематика, і настрій, і емоції, й особлива енергія збірки. 
Про поезію завжди говорити складно, про "Революцію Гідності"  - дуже складно. Бо кожен вірш - то передбачення, то надрив, то згусток, то щось таке, що останнні два роки кожна нормальна людина у нашій країні проживає й відчуває, але не кожна може це словами передати... Ось послухайте... Ми слухали, ми плакали, ми очищували себе від того, що десь далеко в кут загнали, не хотіли чи не змогли усвідомити, чи просто ще не зрозуміли, бо інколи розум відмовляється сприймати абсурдність і непоправність того, що на нашій землі зараз відбувається.
Пані Ліля людина творча, обдарована, людина гарного смаку і високого духовного лету. До презентування книжки підійшла вона також нестандарто - систематизувавши поетичні твори у певну логічну послідовність і по роках написання, і по настроєвих моментах запросила до їх прочитання своїх друзів: пані Клавдію, пані Тетяну і п. Юрія. І читали вони так проникливо, сердечно, з такою майстерністю, що здавалось, що то гіркими словами-сльозами сама Україна промовляє до своїх дітей...
Презентація відбулася. Книжка пішла у люди, хто зміг - придбав, хто не зміг - уже взяв чи ще візьме у нас (пані Ліля подарувала для бібліотеки декілька примірників), книжка почала жити своїм життя, її вже читають і читатимуть. Болюча книжка, бо багато там болю за Україну, багато суму за тими, хто загинув, захищаючи рідну землю; багато переживань за майбутнє. Але книжка та вкрай потрібна, бо тільки отак ми стаємо сильніші, ми перемагаємо себе, свої страхи і слабкості, і рухаємось вперед, і робимо щось корисне й потрібне, те, що ще на крок наближає нас до Добра й Перемоги.
Щиро дякуємо дорогій наші поетесі, шановній пані Лілії за чудову презентацію, за справжні емоції, за невичерпний талант, гуманність і людяність, які вона так щедро дарує людям. і від яких світ стає ще на трішечки кращий!








субота, 28 листопада 2015 р.

Україна пам'ятає...

Вони вже тут.
Вони довго йшли.
Мільйони. Мільйони наших дідів, батьків, братів і сестер.
Рушили з неба їхні вози. Певно, хвилюються мами, щоб не забути ані найменшого – того рідного, найдорожчого, який знайшов свій спокій і тихо заснув на руках у Господа.
75 років іде за цим небом їхній Чумацький шлях – три, п’ять, сім, вісім чи то десять мільйонів невинних людей, сотні тисяч родів, вимерлих сіл, невідспіваних душ, закатованих, замордованих, непохованих доль.
Вони хочуть додому. Вони бачать ці вогники.
Вони вірять нам.
Бо ми – це їхнє непрожите життя.
Дорогий Український народе!
Браття і сестри!
Ми – разом. Сьогодні Україна і світове українство розпочинають вшанування 75-тих роковин найстрашнішої катастрофи – Голодомору 1932-1933 років.
Поминаємо кожну душу, кожну жертву, кожного мученика.
Досі не знаємо всього масштабу цієї трагедії.
Поволі – з пам’яті людей, з тих таємних архівів, з тих диявольських «окремих папок» – з’являється її смертельний лик.
...
Переламати хотіли всіх.
Проти нас ішло зло. Його ймення – геноцид. Свідома, спланована і втілена спроба упокорення нації.
Його організатор і виконавець – тоталітарний комуністичний режим. Це – головний убивця. Звиродніла зграя не мала жалю до жодного народу, кожну поневолену націю залили криваві ріки.
На нашій землі Сталін – за добре продуманим планом – обрав жертвою українське селянство як ядро, як основу, як опору народу.
«Без крестьянской армии не бывает и не может быть мощного национального движения. Национальный вопрос есть по сути дела вопрос крестьянский». У цій фразі Сталіна – відповідь на те, чому померли мільйони українців.
Терор був розгорнутий планомірно і послідовно. У 1932-33 роках у Кремлі відбулося 69 засідань Політбюро ЦК, на яких тільки по прямій постановці розглянуто 270 питань про Україну.
Вони працювали, не покладаючи рук. У пік Голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей.
Ми маємо знати кожен факт, кожен наказ, кожне ім’я – від жертви до вбивць. Пошук правди не спинити, він не зупиниться.
Спочатку конфіскували продовольство. Потім військами оточили територію України і Кубані. Третину наших сіл занесли на «чорні дошки», їх перетворили на гетто голоду – задовго до Гітлера. Увесь урожай масово йшов за кордон, зерно, яке могло врятувати мільйони, переробляли на горілку.
Шансу не було. Люди почали їсти трупи.
Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку найменшу надію на життя.
Це – пік трагедії, втім він не єдиний.
Я прошу, щоб сьогодні ми згадали всіх.
Словом і молитвою прошу згадати наш державний провід, який 90 років тому проголосив і утвердив незалежність. Вони стали першою жертвою. З 800 членів Центральної Ради ліквідовані майже всі.
Я згадую розтерзаних, покалічених, принижених Твоїх поетів, мій народе. Тут, на цих майданах вони чули золотий гомін волі. Їм вирвали серце.
Я згадую Твою національну творчу, наукову, медичну і технічну інтелігенцію, яка опинилася в центрі масових арештів і систематичного терору. Їм щедро відвели квоту для смерті.
Я згадую наші знищені церкви і духовенство. Їх руйнували безжально, щоб добратися до самої душі і її віри.
Я згадую колосальні і немислимі жертви воєн. Цей смерч був здатен покласти нам край.
Тоталітаризм і більшовизм перервав в Україні історичний зв’язок – історичний зв’язок поколінь, духу, пам’яті, нашої ментальності, культури і нашої мови.
Посеред пошматованого і, по суті, підміненого народу був посіяний страх, чиє жниво збираємо і досі.
Звідси, від цього безконечного страху походять наші нинішні політичні і суспільні хвороби, боязнь повернутися до національного кореня, бо причетність до нього була причиною смерті мільйонів людей. Звідси походить наш важкий і складний шлях один до одного, до порозуміння і власне кажучи до єднання.
Злочини більшовизму і сталінізму тотожні злочинам нацизму і гітлеризму. Їхня природа – одна: людиноненависництво.
Настав час озвучити вимогу для світового засудження комуністичного терору, який вбивав нас і всі невинні народи на цьому просторі – росіян, кримських татар, білорусів, євреїв, поляків, болгар і сотні інших націй.
Усім нинішнім апологетам сталінізму я кажу прямо і твердо – ваші спроби приречені, виправдання не має і не буде, покайтеся за свій гріх. Це ваша моральна відповідальність перед країною і нацією.
Наш біль і гнів не одинокий.
Звідси, з Михайлівської площі у Києві, Україна звертається до всього світу, щоб об’єднати кожне зусилля проти тоталітаризму і нетерпимості до життя.
Наша трагедія – це застереження для всіх націй світу.
Не вивищуємо і не принижуємо свого горя. Слово співпереживання і скорботи кажемо кожній нації і, насамперед, тим, з якими спільно пройшли через усе комуністичне пекло. Наше серце – щире, любляче, небайдуже до вас. Станьте сьогодні поруч з нами.
Ми закликаємо світ визнати Голодомор 1932-33 років актом геноциду проти Українського народу і віримо, що таке визнання неминуче здійсниться.
Я дякую всім парламентаріям та урядам, які вже підтримали нас. Це – вияв солідарності, який Україна ніколи не забуде.
Історична справедливість, безумовно, настане.
Моє сьогоднішнє слово – не реквієм.
Моє слово – це гімн Українському народові, чия сила незнищенна. Він переміг смерть.
Супроти загрози тотального знищення – ми вистояли. Український народ переміг, бо перемогла його державність, постала його держава.
Ми вистояли завдяки мільйонам чесних людей, які не лише воювали за Україну, але й будували її своєю великою і щоденною працею.
Ми вистояли, бо воля, правда і життя творилися всіма – Донецьком і Львовом, Луганськом і Ужгородом, Севастополем і Одесою, Харковом і Тернополем, Полтавою і Луцьком, Дніпропетровськом та Івано-Франківськом, Сімферополем і Черніговом, Києвом і всією Україною.
Ми перемогли у вирішальній битві зі злом.
Сьогодні ми повинні перемогти у вирішальній справі – повернути Україні саму себе.
Наша найвища місія – відродження нації як єдиного, здорового і життєствердного організму, який охоплює весь Український народ без різниці поглядів, регіонального походження чи віри.
Наступний рік проголошений Роком пам’яті жертв Голодомору.
Це – не поминальна хода.
Це – воскресіння нашої пам’яті, очищення від лжі і скверни. Це – чиста і чесна праця, тільки вона допоможе навести справедливий національний і життєвий лад в Україні.
Ми повинні одягнути Україну у чисту сорочку і прибрати з її тіла символи тоталітарного режиму – можливо, нехай не за рік.
Ми мусимо ретельно віднайти і зберегти знання про кожну жертву Великого Голоду і встановити національні меморіали.
Ми маємо утвердити великий суспільний діалог пам’яті і, водночас, діалог перспективи – бо треба йти вперед, жити повноцінним життям великої сучасної європейської держави, діяти і прагнути до справжнього порозуміння.
Так ми утвердимо своє майбутнє, свій новий демократичний Основний Закон, свою свободу, своє право, свою любов один до одного, до рідної мови, рідної землі і нашої соборної долі.
Я прошу в Господа дати нам силу, щоб повернутися до самих себе.
Вони вже тут.
Вони дуже довго йшли.
Мільйони, мільйони, мільйони нас.
Це – не сльози.
Це посміхається маленький хлопчик на руках у Всевишнього.
Вічна пам’ять і слава Україні!
Майже десять років тому цей текст промови для Президента Ющенка в День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій написав провідний спеціаліст Міністерства освіти, покійний нині Валерій Федоренко.
Він писав цю промову в себе в Міністерстві й давав читати колегам – і вони не могли читати, бо сльози починали душити вже з перших слів.
Це один з найсильніших риторичних текстів, які колись траплялися читати. Його треба пам’ятати, відтворювати й вивчати ще і ще.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Вам, Валерію Леонідовичу! Вічна пам’ять і вічний спокій загиблим від Голодомору поколінням нашого народу, який Ви так щиро любили!

Бібліотека імені М. Реріха до Дня памяті жерт голодоморів підготувала книжкову виставку, яка розкриває причини і наслідки Голодомору 1932-1933 років в Україні  в контексті тогочасних тоталітарних політичних стратегій.

Анастасія Дмитрук "Це моя і твоя війна..."

Історію завжди подають у цифрах і фактах. 
Історію, що пишеться на нашій землі сьогодні важливіше розповідати по-іншому - через мистецтво, через книжки, через все, що викликає емоції, які можна зрозуміти, співвідносячи із ними себе. Особливо це стосується молоді, вони відчувають все на рівні емпатії. Головне - іти до них, спілкуватись, говорити... 
А ще - у кожного свій фронт. Наш - культурно-просвітницький.
Серед тижня, коли Україна відзначає початок Революції Гідності  в бібліотеці з молоддю, учнями Юридичного ліцею НАВСУ спілкувалася поетеса Анастасія ДМИТРУК, автор знакового вірша "Никогда мы не будем братьями", що краще всіх політичних, офіційних та інших визначень характеризує наші теперішні відносини з півничним сусідом. Анастасія пише про те, що болить мільонів укранців, пише про найважливіші в цьому житті речі - честь, гідність, гуманність, мужність, і звісно, про любов. Ця тендітна, та сильна духом дівчина своє поезією, своє творчістю пробуджує і запалює світлом серця уже мільйонів українців по цілому світу. 

На зустрічі  молоді люди, затамувавши подих, слухали поетесу. Анастасія говорила про те, що болить сьогодні мільонів українців - можливість вільно жити на своїй землі, відчуття потрібності своїй країні, необхідність підставляти плече людям, в час коли країна проживає скрутні часи; читала власні вірші про найважливіші в цьому житті речі - честь, гідність, гуманність, мужність, і звісно, про любов. 
Дякуємо, Настя, за Ваш талант, за те, що сучасна українська героїстика твориться і Вашими словами!

четвер, 26 листопада 2015 р.

Вечір спогаду-знайомства із Сергієм Терсімоновим

22 листопада в бібліотеці відбувся вечір знайомства з творчістю і, водночас, пам'яті поета-сатирика Сергія ТЕРСІМОНОВА - потужного літератора, сильної особистості, мужнього, благородного чоловіка, який, на жаль, вже 3 роки тому як відійшов у інші світи. Відійшов, та залишив себе у прекрасних дітях, чудових віршах, сміливих, принципових вчинках, патріотичній громадськіцй позиції, і в серцях вірних, найдорожчих людей...
На вечорі ми відкривали для себе буквально все - біографію поета, життєві принципи, творчі пошуки й здобутки. Проживши недовге, але гідне життя, бувши справжнім патріотом України на Донбасі зразка 2000-них років, коли мати проукраїнську позицію було великою сміливістю і, навіть, небезпекою, поет не думав про себе - він шукав для людей правди, боровся, відстоював її, був гідним прикладом небайдужості й справедливості, - тому й першу і поки єдину книжку було видано уже по смерті автора, на жаль...
Із щемом в душі ми слухали спогади вірної дружини Наталі, людини, яка любить, і любов та її тримає, допомагає, береже, - здається, не було в залі ні душі, хто б не відчув гармонії й щастя, якими було наповнено їхнє подружнє життя.
Cлухали поезію, пронизану ніжністю до тих, кого поет любив, громадянську лірику, що стала для Донбасу і для України пророчою, слухали спогади дочки, сина, друзів... Було відчуття, що ми всі добре знаємо Сергія, що він десь там, з висоти дивиться на нас, посміхається, радіє...
Приємним дарунком були музичні вкрапленя від Олександра Мельника та Народної артистки України Людмили Семененко. А все це зводили воєдино ведучі вечора, поетеса Тетяна Яровіцина та побратим Сергія, письменник і поет Ігор Рубцов.
Дякуємо, друзі, за чудовий, душевний вечір! 

Дякуємо родині Сергія за світло, мужність, силу духу, якими ви наповнені! 
А ми будемо робити все можливе, щоби для читачів ім*я поета Сергія ТЕРСІМОНОВА було добре знаним.