четвер, 21 березня 2024 р.

Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно"

Кіно-спогад до 110 років з дня народження


Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно, заслужена актриса УРСР. Її батько Ростислав Капніст був нащадком українського дворянського роду, мати – Анастасія Байдак – із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка, гетьмана Павла Полуботка, а її двоюрідний прадід – український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст.
«Батьки Марії»

«Марія з братами та старшою сестрою»

Вона народилась в 22 березня 1914 року в Ленінграді (Санкт-Петербург) в особняку на Англійській набережній. Коли в країні почалась революція їхня родина виїхала до Судака, Крим. Безхмарне життя Марії продовжилось до 1920 року, а потім репресії дійшли й до Криму. У 1921 році її батька розстріляли, як майже і всіх кримських дворян, а згодом зруйнували їх маєток. Далі були голодні і важкі часи: «Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром» .

«Будинок Капністів на Англійській набережній у Санкт-Петербурзі (2016)»

Та Червоний терор тероризував родину і далі: старша сестра Марії померла від розриву серця; один брат утопився, другий потрапив у табори. Врятувався тільки брат Андрій, який поміняв прізвище Капніст на Копніст . У 16 років Марія знову потрапила у Ленінград, там вступила до театрального інституту. Проте її невдовзі виключили за дворянське походження і заборонили жити в місті. Капніст почала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі. У 1937 році Марію Капніст вперше заарештували та згодом відпустили. 27 серпня 1941 р. за «антирадянську пропаганду і агітацію» як «неблагонадійний елемент» (дворянське походження) її заарештували знову та засудили на вісім років. В 1950 р. в таборах народила доньку Радиславу (Раду). Відбула вона термін у 15 років, який отримала за ляпас виховательці садка за знущання над своєю дворічною донькою. Вона пройшла безліч таборів – від Караганди до Іркутська, пережила голод і приниження. Та ніщо не зломило її волю. У 1956 року Марія Капніст вийшла на волю та приїхала до Києва, працювала двірничихою, масажисткою. Помітив талановиту акторку молодий режисер Юрій Лисенко, який узяв її на роль у картині «Таврія». Дебют у цій стрічці привернув увагу багатьох режисерів, вони були у захваті від виразної і незвичної зовнішності жінки. Пропозиції зіграти у нових картинах посипалися градом. Їй з легкістю вдавалося грати відьом, аристократок похилого віку, черниць. За більше ніж 30 років Марія Капніст зіграла в 120 картинах. У 1958 року Марію Ростиславівну Капніст реабілітували, справу закрили «за відсутністю складу злочину». Після таборів вона ніколи не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану. 

«У фільмі «Іванна» у ролі черниці»

З 1960 року М. Капніст – штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії ім. О. Довженка. Вона не нехтувала ніякою роботою, знімалась у масовках, епізодах, у лахмітті й у пишному одязі, на морозі та в спеку. Завжди сяяла усмішкою і добротою до людей. Спершу вона грала просто мудрих і суворих жінок: Мануйлиху в «Олесі», селянку в фільмі «Ми, двоє чоловіків». Найвидатніша роль Марії Капніст – Наїна в кіноказці О. Птушка «Руслан і Людмила».

«У кіноказці «Руслан і Людмила» у ролі Наїни» 

Марія Капніст знялася у 120 фільмах - графині, відьми, монашки. Знялася вона і в Голлівуді - грала черницю у фільмі "Темні води" (1994 р.). 
Була вона й актрисою Київського театру російської драми. У 1980 року Марію Капніст прийняли до Спілки кінематографістів України, а у 1988 р. вона отримала звання – «Заслужена артистка УРСР». З 1956 року і до останнього дня жила в Києві. Мешкала на вулиці Кавказькій в Солом’янському районі. На початку жовтня 1993 року потрапила в ДТП — у Києві, неподалік Кіностудії імені Олександра Довженка, намагалася перейти проспект Берестейський, але потрапила під колеса автомобіля. Лікарі нічого вдіяти вже не змогли — 25 жовтня 1993 року Марія Капніст померла в Олександрівській лікарні. Похована Марія Капніст у родовому селі Велика Обухівка, на Полтавщині, на родинному цвинтарі Капністів, поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом.

вівторок, 19 березня 2024 р.

«Олексій Шовкуненко - український живописець-аквареліст, майстер пейзажу і портрета»

Художнє знайомство
(до 140 років з дня народження)


Олексій Олексійович Шовкуненко народився 21 березня 1884 року в Херсоні.З дитинства разом зі своїм старшим братом Антоном допомагав батьку  маляру-покрівельнику херсонських будівель вчасно впоратися із замовленнями городян. Саме тоді майбутній художник милувався з висоти панорамою міста та Дніпра. Брат добре малював і компонував орнаменти для трафаретів, за допомогою яких розфарбовував пароплави, тож навчав Олексія азів художньої грамоти.

Проте істинним наставником Олексія став вихованець майстерні Києво-Печерської Лаври іконописець Семен Семенко, який працював у відомій на той час у Херсоні іконописній майстерні Івана Клименка.

Він порадив батькові Олексія продовжити навчання сина в Одеському художньому училищі. Досить підготовленого юного херсонця зарахували одразу на другий курс. Так Шовкуненко залишив рідні пенати. Але не на завжди. Мистецьку освіту він здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).

У студентські роки він виконує дуже виразні та яскраві за психологічним характером твори, зокрема низку портретів.

«Портрет дівчини» (1914)

«Портрет Фадєєвої» (1923)

Його улюбленим матеріалом стає акварель, і він домагається чудових результатів в цій техніці. Поетична піднесеність, соковитість, яскравість живопису, життєвість образів і зв’язок майстра з повсякденним бурхливим життям України характеризують твори Шовкуненка періоду 1920-30-х років. Протягом кількох років (1930—1933) Олексій Шовкуненко працює на Дніпробуді. Будівництву цієї величної споруди присвячена велика серія його акварелей: 
"Будівництво греблі Дніпрогесу"

“Будівництво гідроелектростанції”, “Гребля”, “Плоти на Дніпробуді”, “Кран”, “Середина греблі” та багато інших. Значне місце в творчості Шовкуненка посідають акварелі, виконані на Донбасі. Але найбільших успіхів домігся майстер у галузі портретного живопису.
У роки Другої Світової війни він пише портрети героїв, письменників, поетів, художників, артистів, вчених. Тоді були виконані чудові портрети П. Тичини, архітектора В. Заболотного, академіків О. Палладіна, О. Богомольця, Б. Чернишова, скульптора Б. Яковлева (1944), С. Ковпака (1945) та інші. Художник знаходить для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідний технічний прийом.
«Портрет Бориса Чернишова» 

«Портрет Сидіра Ковпака»

У післявоєнні роки художник продовжує працювати над портретами своїх сучасників. Він пише портрети скульптора М. Лисенка (1947), артистки М. Литвиненко-Вольгемут (1947) тощо. У них автор виступає оригінальним художником із своєрідним, глибоко індивідуальним почерком, з самобутнім оптимістичним сприйманням дійсності. Життєрадісність і бадьорість властиві також його темпераментним пейзажам і натюрмортам. 

«Портрет Марії Литвиненко-Вольгемут»

Любов О.Шовкуненка до життя, до різнобарв'я та розмаїття в природі виливається в роботі над квітковими натюрмортами і пейзажами Одеси, Києва, Уфи, Москви, створеними художником в різні роки. Пейзажі О.Шовкуненка полонять колоритом та соковитістю. Художник до кінця свого життя послідовно утверджував активне ставлення до природи. Вона для нього не лише невичерпне джерело естетичної насолоди, а й могутній чинник очищення людського характеру.





Він був завжди вірний своїй любові до пейзажу. Протягом всього мистецького шляху в картинах та творчих пошуках спостерігаються херсонські мотиви. Ім'ям художника назван Херсонський художній музей у колекції якого знаходиться 154 роботи. 

З 31 жовтня по 4 листопада 2022 року Херсонський художній музей був розграбований російськими окупантами. З майже 14 тисяч творів мистецтва, які налічувала музейна колекція до повномасштабного вторгнення, викрадено більше 11 тисяч найцінніших експонатів.

Твори художника зберігаються в музеях Києва, Харкова, Одеси, Полтави, Херсона, Москви. Митець удостоєний звання народного художника СРСР (1944) та інших високих державних нагород.
Щодо викладацького шляху художника, то: з 1917 по 1922 рік він викладав в Херсонській Пролетарській художній студії; з 1926 року – в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв; а з 1935 по 1965 рік викладав в Київському державному художньому інституті.

Помер художник 12 березнчя 1974року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.



неділю, 17 березня 2024 р.

"МОВНА СКАРБНИЧКА" (ЧИСЛІВНИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЧАСУ)

Як правильно питати про час і як відповідати на такі запитання? Чи завжди ми правильно вживаємо числівники на позначення часу і дат? Пропонуємо вікторину, яка допоможе вам це зрозуміти. Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою

.

четвер, 14 березня 2024 р.

"Що ви знаєте про сон?"

Вікторина

Сон неймовірно важливий фізіологічний процес для людини, він потрібен нам так само як повітря та їжа. Під час сну наше тіло відновлює свій хімічний баланс, а мозок створює нові нейронні зв'язки. Тож постійне недосипання може вплинути на стан здоров'я та якість життя. Всесвітній день сну відзначають щороку в останню п'ятницю перед весняним рівноденням. У 2024 році році цей день   припадає на15 березня.  З метою нагадати людству про важливість здорового сну Міжнародне товариство сну обрало гасло «Здоровий сон — здорове старіння», адже повноцінний відпочинок істотно впливає на здоров’я у будь-якому віці. Чи міцний і здоровий ваш сон? Що ви знаєте про сон? Пропонуємо вікторину, завдяки якій ви перевірите свої знання. Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою.

неділю, 10 березня 2024 р.

«Подих Весни»

Концерт


10 березня в нашій бібліотеці відбувся концерт за участі піаністки Людмили Руднєвої та поетеси Аліни Третяк. Вальси Шопена та твори українських композиторів супроводжувалися неймовірно чуттєвою поезією, яка славила нашу Україну, Жінку, Любов, Природу. Гармонійним доповненням до заходу стала виставка живопису «Хай буде Весна» київської художниці Ольги Галагуз! Виставка триває до 31 березня за адресою вул. Єреванська, 12.
піаністка Людмила Руднєва

письменниця Аліна Третяк




"МОВНА СКАРБНИЧКА" (ПРАВИЛЬНЕ/НЕПРАВИЛЬНЕ ЗАКІНЧЕННЯ СЛІВ)

 


Інколи люди плутають закінчення у словах у родовому відмінку однини іменників чоловічого роду другої відміни. Пропонуємо вікторину, яка допоможе вам зрозуміти чи правильно ви говорите. Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, і рухайтесь далі за стрілочкою.

неділю, 3 березня 2024 р.

"МОВНА СКАРБНИЧКА" (ПРАВИЛЬНЕ/НЕПРАВИЛЬНЕ ВЖИВАННЯ СЛІВ)

 

Всі ми прагнемо грамотно говорити українською мовою. А чи завжди правильно вживаємо слова, без суржику? Пропонуємо вікторину, яка допоможе вам це зрозуміти! Дайте відповідь на запитання, натиснувши на квадратик із правильною, на вашу думку, відповіддю і рухайтесь далі за стрілочкою. Правильна відповідь буде в зеленому квадратику!