Навіяно весною...

Несподівано рання весна застала нас зненацька. Звісно ми раді першим теплим сонячним дням, можливості трішки "роздягнутися", більш тривалим прогулянкам на свіжому повітрі.... А ще більше ми раді, що сонечко відтягує нас від екранів телевізорів та моніторів, до яких наша країна останні три місяці просто прикипіла. І хоча на душі ще тривожно, ще не зовсім спокійно, та все ж ми оживаємо, відходимо від того стресу, страху, болю. Ми намагаємось робити звичні для кожного речі: працюємо, вчимося, спілкуємось, але робимо ми це по-іншому, - тепер, трішки оговтавшись від пережитого, почутого, побаченого, і наглядно побачивши, що життя, ось воно, є, серце б’ється, а наступна мить, раз і все, немає, - тепер ми вже інші, ми цінуємо, смакуємо кожну оту наступну мить, бережемо рідних, близьких людей, насолоджуємось спілкуванням з друзями, отримуємо задоволення від робочих буднів та побутових клопотів, і головне, - ми радіємо кожному новому мирному дню...
І не просто радіємо. Кожен з нас тягнеться до світла, кожен, в міру своїх можливостей, хоче зробити ще більше добра... В цей наша бібліотека, яка вже давно вийшла за рамки суто читацького формату, притягує до себе людей, котрим хочеться поспілкуватись, поділитись наболілим, винести свої переживання та почути інші, такі ж співзвучні. І хоч ми самі також хвилюємось, вболіваємо за "мир у всьму мирі", та як кажуть всезнаючі психологи, коли підтримуєш ішну людину, тоді й самому стає легше.Тому у нас двері відкриті всім-всім. Прийшовши до нас, можна побачити як, приміром:

в читальному залі група дівчаток-скаутів, котрі майструють щось, вже готуючись до Великодніх

свят; 

в мистецькій вітальні вокалісти, які скоригували свій репертуар,  все ж співають;

під вечір збираються садівники-любителі, для котрих ще трішечки і буде як вони кажуть "вольному воля"- дача, сад, город;

 після уроків приходять школярки, батьки яких почуваються спокійно, знаючи що діти у нас;

а йдучи додому після роботи наша читачка заходить, щоб "просто пограти", виливши через музику все, що в душі, і це теж своєрідна терапія...

 ...отаких моментів чимало.  Ми розуміємо що життя триває, життя оновлюється, і треба далі жити, підпримуючи один одного, роблячи цей світ світлішим, добрішим, мудрішим...

Тому і весна прийшла зненацька. Щоб порадувати нас...