вівторок, 18 листопада 2014 р.

Чи потрібен День толерантності?

Два дні тому світ відзначав Міжнародний День толерантності. 
Це добре. Це зайвий, часто лише офіційний привід нагадати, що якщо ми вже народилися на цій Землі, якщо ми тут живемо, то будьмо людьми, будьмо гуманними, людяними, терпимими до тих, хто поруч з нами. 
На жаль, вся історія людської цивілізації просякнута зворотнім, - війни, лихоліття, ненависті. Та все ж, - світ полярний, - є добро, є зло, є чорне, є біле. І, що тут саме головне, це - в наших силах робити так, щоб добра, світла в нашому житті, в житті тих, хто поруч з нами було якнайбільше.
Сьогодні наш робочий день розпочався з приємного сюрпризу, - прийшовши на роботу, біля дверей нас уже чекали наші дорогі друзі, учні Центру реабілітації. На мої слова, що холодно чекати, чому не повідомили, ми б прийшли раніше, ці ще по суті діти, усміхнені хлопці Богдан і Діма, наша фейсбучно-реальна Саша Рональдіньо в один голос почали запевняти, що чекають не довго, їм зовсім не холодно, і взагалі, принесли нам книжки, хочуть взяти ще почитати, а Богдан то і три книжки приніс в подарунок бібліотеці!  Їхня наставниця Оленка Плисюк це підтвердила, каже як тільки сказала. що будемо йти до вас, - настрій покращився одразу.
Чесно скажу, - такі моменти багатого вартують. Нам приємно, що до нас хочуть іти, - і хай ці діти не є великими книголюбами, хай вони не є хто-зна-якими-шанувальниками-мистецтва, найголовніше - вони до нас ХОЧУТЬ ПРИХОДИТИ!!!
Добре, що є День толерантності, яке в 1995 році запровадили за рішенням ЮНЕСКО. 
Добре, що є Декларація принципів терпимості, в якій мовиться про рівність усіх людей. 
Та найкраще - коли ця рівність, ця терпимістьть проявляється у звичайному сьогоденні!




                                                                                                                                                                                                                       



пʼятниця, 14 листопада 2014 р.

Той, кому не байдужа доля України

 Урок історії "Українцем бути не соромно" для учнів Технічного ліцею НТУ КПІ провів в нашій бібліотеці актор, бард, той, кому не байдужа доля України Дмитро Лінартович.
 Хоча наша зустріч і носила назву "урок", - вона на традиційний шкільний урок схожою не була. Домашнім завданням для ліцеїстів було переглянути фільм "ТойХтоПройшовКрзьВогонь" з Дмитром у головній ролі.
 І, ось він, наш герой, перед нами - щирий, дружелюбний, відкритий до спілкування, і водночас мудрий, розважливий, схильний до глибоких роздумів. Дмитро майже 2 години вів нас складними дорогами національної історії. Власні, співані Дмитром оповідки, відображали той чи інший період життя нашого народу, людське життя в контексті суспільних подій, світ особистих переживань та почуттів.
Учні багато запитували, цікавились і творчим житям, і громадською роботою, і просто хотіли чути думки про події, які тепер відбуваються в нашій країні. І Дмитро розповідав, радив, рекомендував... А ще автографи, фото на згадку, селфі...
 Нам, бібліотекарям, особливо приємно костантувати, що важливість книжки, необхідність читанки, - це найперше, про що Дмитро говорить з учнями. Радить читати якомога більше хорошої літератури, - книжки ж бо дають глибокий погляд на життя, допомагають обирати своє покликання, пізнавати навколишній світ і себе в ньому, -  і вони, ця чудова сучасна учнівська молодь беруть ці слова до уваги!!!










середа, 12 листопада 2014 р.

Українцем бути не соромно!

Запрошуємо на зустріч з актором Дмитром Лінартовичем!
Будемо говорити про те, чого нас вчить історія, які виклики чекають на сучасну молодь, що нам потрібно для того, щоби чесно дивитись на своє минуле, називати речі своїми іменами, признавати помилки, та йти далі, йти вперед, самим будувати свою країну.
Дмитро Лінартович, - актор нової генерації, патріот своєї землі, шляхетна, пасіонарна людина абсолютно нового європейського мислення.


вівторок, 11 листопада 2014 р.

Пісня - поетична біографія народу

Чи може що краще передати все багатство, всю красу, соковитість, мелодійність рідної мови, аніж пісня? Впевнено стверджуємо - ні, нічого! Пісня - це найповніше, найглибше занурення в мову. Буває, що і слів нерозуміємо, і мова незнана, а слухаючи пісню сама душа розуміє про що йдеться, і все стає на свої місця...
День української писемності та мови ми відзначили концертом української пісні. Цього дня у нас співали лауреати пісенного конкурсу "Фольк Мюзик" ансамбль народної пісні "Вербиченька".
Ми мали нагоду чути велике розмаїття нашої мови, - програма концерту була складена так, що слухаючи пісні, ми ніби мандрували часом: період Нестора-літописця, Козаччина, українське Барокко, Просвітництво, Новітні часи. 
А ще через пісню вшановували і письменників: був жартівливий Котляревський, ліричний Чупринка, філософсько-патріотичний Шевченко. 














Додаємо читання - надихаємо на творчість!

 Всеукраїнська ініціатива "Додай читаання" - це вже бренд, який любителів читання завжди радує чимось неординарним та  цікавеньким.
 Зовсім недавно тут стартував "Книжковий марафон 42", що символічно названий за кількістю кілометрів у спортивній марафонській дистанції, і завданням якого є прочитати і розповісти друзям про цікаву книжку.
 Ми, звісно, не могли пройти мимо такого книжково-читального руху, і запросили своїх читачів взяти участь у марафоні. Довго чекати не довелося: наші юні друзі, третьокласники гімназії біотехнологій №177 захотіли поділитися враженнями про зустріч з письменницею Євгенією Пірог та прочитанням книжки "Хлопчик Вітерець та Золота Планета" її авторства. Діти так надихнулися і зустріччю, і читанням, що вирішили не просто рекомендувати цю книжку своїм друзям, а й написати її продовження... 
 Отож, наші, без перебільшення, талановиті гімназисти разом зі своєю вчителькою Ольгою Миколаївною Кучерявою, добряче попрацювали: кожен написав своє продовження казки, намалював малюнок, і  у нас, в бібліотеці зробили зустріч-презентацію "Я і Золота Планета". 
 Скажіть, чи може бути що кращим для розвитку творчого (та й не тільки творчого), мислення аніж коли прочитана книжка надихає, виховує, дає волю фантазії, орієнтує дитину на справжні вічні цінності. 
 Тому, коли бачимо ось такі результати, душа радіє, - дорога до книжки, до бібліотеки не заростатиме ніколи !



вівторок, 4 листопада 2014 р.

Ірина Ігнатенко про жіноче тіло. Пізнавально, правдиво, відверто.

 Аж сьогодні, через день після події, в момент, коли вже вляглися емоції, починаю ділитися своїми думками про нещодавно анонсовану тут подію, - презентацію книжки "Жіноче тіло в традиційній культурі українців" та зустріч з її автором Іриною Ігнатенко. 
 Насамперед скажу, що наші бібліотечні дні  бувають різні, -  тихі й галасливі; такі, які хочеться щоби подовше тривали, і навпаки "о, який сьогодні довгий день"; дні - занурення в документознавство і дні, коли, що називається, "душа, думки  наросхрист". Ми постійно шукаємо, інформуємо, організовуємо, радимо, допомагаємо, - ой, багато чого ми робимо. Та є в нашій роботі особливі дні, коли ми просто насолоджуємось! Ні, не подумайте нічого крамольного, - бібліотека працює як звичайно, весь наш колектив справно й професійно виконує свої обов'язки, люди йдуть, книжки видаються, але душа... Душа співає! Отак було і цього дня. 
  Приємності розпочались коли до нас приїхав художник Ярослав Терновський. По мірі того, як картини пана Ярослава знаходили кожна своє місце на стінах нашої мистецької вітальні, вона (вітальня)  набувала неймовірного красиво-затишного вигляду, а разом з вітальнею змінювався і настрій. - за вікном сіро й холодно, а у нас так барвисто-тепло, яскраво-затишно, чуттєво-кольорово... Це стало своєрідною естетичною прелюдією до подальшого дійства. 
  А далі приїхала героїня нашого вечора, науковець-етнограф, дослідниця-письменниця Ірина Ігнатенко. Тут я не знаю з чого розпочати. Мабуть, найвлучнішими будуть слова Руслана Бахтиєва, який, по завершенні вечора сказав що "наше активне професійне та громадське життя залишає нам зовсім мало простору для особистого, а точніше - для любовного й чуттєвого... але наша гармонія виходить саме з цієї сфери, про яку ми зовсім мало знаємо, і майже не говоримо вголос". А даремно!
За делікатну, навіть інтимну тему уявлень про жіночу тілесність та фізіологію, які панували останні більш ніж сто років, та які існують ще до сьогодні в українській традиційній культурі не побоялася взятися тендітна молода жінка, кандидат історичних наук, доцент етнології та краєзнавства історичного факультету КНУ ім. Шевченка Ірина Ігнатенко. Результат не заставив себе чекати, - науково-популярне видання "Жіноче тіло в традиційній культурі українців" її авторства має неабиякий успіх, 2013 року отримало статус етнографічного бестселера, і наприкінці жовтня пережило своє третє перевидання. І саме його пані Ірина презентувала нашим читачам.
   В монографії піднімаються раніше замовчувані, приховані, сором'язливо прилизані питання "навколосороміцького" змісту, яких в наукових колах до останнього часу намагались уникати, вдавати, що їх не існує. А прикладом, гідним наслідування іншими науковцями, є те, що чарівна пані Ірина "йде в люди" з просвітницькою діяльністю на задану тематику. Це, насправді, є великим кроком в популяризації основ духовної культури та стимулом до пізнання великого, цікавого, раніше табуйованого пласту української етнології.
 Повертаючись до вищесказаного, - заданий картинами пана Ярослава настрій, мав продовження у пізнавальній Ірининій лекції, місцями інтимновідвертому цитуванні першоджерел, та  щирому, змістовному діалозі з читачами. 
Завершувалась презентація на високій музичній ноті, - викладач КІМ ім. Глієра Олена Галузевська в парі з солістом студії "Гармонія" Віталієм Неверовим порадували нас виконанням народних пісень, які якнайповніше характеризують жінку-україночку. 
А опісля, - приємне, неформальне спілкування з митцями. 
Щиро вам дякуємо, дорогі наші друзі, дякуємо Вам, Ірино, Ярославе, за цікаве мистецьке дійство, та за прекрасний настрій, який ви всім нам подарували.
Тепер, мабуть,  розумієте, від чого душа співає... Адже, коли є таке поєднання духовного та душевного, коли так вдало висока естетика переплітається з народною культурою, то по іншому і бути не може!!! 


















понеділок, 3 листопада 2014 р.

Багаті тим, що різні

Ми багаті тим, що різні. 
Спокон віків наша країна гостинно відчиняла двері перед людьми різних ентосів, різних національностей. І цим ми завжди були сильні, - приймаючи інших, збагачувались самі. 
Сьогодні це також наша сильна сторона - взаємозбагачення культурами, звичаями, традиціями відбувається в Україні постійно, ми пізнаємо, нас пізнають, і це природньо, розширюючись, світ стає  цікавішим, зрозумілішим, толерантнішим.
Наша бібліотека має чималий досвід співпраці з національними меншинами, котрі мешкають в нашій державі. Та найтіснішою є взаємодія з Вірменською громадою України. В історії нашої діяльності були різні часи, різні напрацювання. 
Останніми роками наша співпраця вийшла на якісно новий рівень. На сьогоднішній день Київська Вірменська Громада  - це наш надійний товариш, дружний партнер. Ми, співпрацюючи в багатьох напрямках, докладаємо багато зусиль для популяризації як української культури у вірменському середовищі, так і вірменської - в українському культурному просторі.  
30 жовтня в Камінному залі Будинку письменників України відбулося засіданння Комісії з питань науки та видавничої справи Київської вірменської громади, яке було присвячене актуальним питанням вірменознавства. Відкриваючи зустріч голова КВГ Норик Геворкян та виконавчий директор Ошин Погосян висловили щире переконання у необхідності подальшого розширення та укріплення вірмено-українських та україно-вірменських зв'язків. Така позиція керівництва Громади є дуже цінною, оскільки відображає притаманні нашому суспільству кращі світові тенденції полікультурності.
Під час засідання говорили про успіхи і проблеми у вірменознавчій діяльності, обговорювали пропозиції та прийняли ряд рішень. Голова Комісії Самвел Азізян зробив детальний огляд та підвів короткий підсумок роботи в цей нелегкий для нашої країни час. 
Ми, в свою чергу, маючи можливість працювати в Комітеті з питань науки та видавничої справи насичуємось прекрасною вірменською культурою, розширюємо знання про цю горду, славну країну, набираємось історичного досвіду утвердження вірменами свого місця поміж інших етносів, і найголовніше, - крок за кроком, цеглина за цеглиною всі разом ми вибудовуємо, укріплюємо діалог культур, діалог людей, налагоджуємо спілкування поміж собою звичайних вірменів та українців, що додає лише миру та злагоди у нашому суспільстві...

Голова Київської Вірменської громади Норік Геворкян і заступник голови Спілки Письменників України Олександр Божко

Члени Комісії: Іванна Щербина, Анна Амбанцумова, Григорій Кримчук


Зліва направо: член НСПУ Григорій Кримчук, виконавчий директор КВГ Ошин Погосян, завідувачка бібліотеки ім. Реріха Іванна Щербина, зав.відділом бібліотеки ім. Шевченка Саломе Енгибарян, член НСЖУ Самвел Азізян, член правління КВГ Віолетта Хачатурова, голова КВГ Норік Геворкян, заступник голови НСПУ Олександр Божко, Заслужений будівельник України Роберт Мінасян, архітектор Петрос Галстян.



"На цій землі нас не здолати"

   Символічно, що 28 жовтня, в день визволення України від фашистських загарбників небайдужа мистецька спільнота зібралася, щоби допомогти тим, хто сьогодні визволяє нашу землю від загарбника, який донедавна був другом, - від російського окупанта. 
І нехай це війна неоголошена, і нехай багато чого поки що не називається своїми, досить жорсткими іменами, - пасіонарна частина суспільства робить все, що може, щоби полегшити долю тих, хто дарує нам мирне небо.
   Національний музей літератури організував благодійний захід "На цій землі нас не здолати". Тут поєдналося багато: аукціон, лотерея, майстер-класи, автограф-сесії, концертна програма, і над усім цим приємне спілкування з небайдужими людьми.
   Бібліотека імені М. Реріха, з подачі ініціатора заходу письменниці Марії Морозенко організаційно долучилася до цієї шляхетної справи, а також внесла і свою "каплю в океан" придбавши цікавезні книжки українських та зарубіжних письменників, - Юрія Щербака, Всеволода Нестайка, Сашка Дерманського, Антоніни Листопад та Роальда Дала. А за одну з книжок, а саме,  "Таємне товариство боягузів та брехунів" Лесі Ворониної з автографом авторки прийшлося поборотись на аукціоні.

книжок багато, вибираємо...

 уже вибрали

розпочався аукціон

перший книжковий лот - Леся Воронина

  тепер цю книжку читатимуть в нашій бібліотеці

 а гроші за неї - в скриньку

інтерв'ю для ЗМІ

 знову інтерв'ю

ініціатор. організатор заходу письменниця Марія Морозенко та активний учасник завідувачка бібліотекою ім. Реріха Іванна Щербина
підтримуємо своїх - "Голуби миру" від бібліотеки ім. Вершигори