25 січня 2017 в бібліотеці відбулась презентація книги Анни Гуцулки «Щоденник Дончанки /Гуцулки». Анна - поетеса, художниця, громадська діячка.
Ось маленький уривок з книжки:
«Я
відчувала небезпеку від сторонніх в Донецьку, але й подумати не могла, що
залишені подрузі ключі приведуть ворогів просто додому!
Вже знайдено закатованого під Горлівкою Рибака.
Вже кожен день ми телефонуємо одне одному, побоюючись
викрадень.
Вже говоримо з однодумцями в Києві та з інших міст, що
нам потрібні аптечки, і що їм приїжджати небезпечно – колоради чергують на
вокзалі, зустрічаючи поїзди.
Але ми все ще сподіваємося, що фарс з «референдумом» –
це всього лише фарс. І ми зможемо провести нормальні вибори.
Ми ще не розуміємо, що «русскій мір» з цього дня
остаточно запанує над нашою Донеччиною.
Але скоро дізнаємося, що слова «катівні гестапо» і
«тортури» – це не з книжок. Це може зустріти тебе вдома, тому що тебе здав
сусід. Або недруг. Або хтось, хто дуже хоче твою машину.
Що страх змушує людей ставати безголосими. А бажання
наживи – безпринципними.
Що люди, ризикуючи життям, на окупованій території
ночами малюють і вивішують українські прапори. Що можна залишитись в місті, щоб
передавати нашим інформацію.
Що твій співвітчизник за привітання «Слава Україні!» в
центрі Донецька чи Луганська може тебе вбити. Що вимагати викуп за людину тепер
стало нормальним явищем. Кажуть, норма – це те, що підтримує більшість. А що
коли більшість мовчить?
Моє місто мене зрадило, і це трапилось 2014 року. Це
суб'єктивно і не є оцінкою ситуації. Занадто багато нюансів. Дивлячись назад,
розумію: ми робили, що могли. І далі робимо».
Зараз Анна живе в Києві, продовжує боротьбу за Україну і за український Донбас як волонтер. Пише вірші, малює картини і заново вчиться жити і довіряти людям. Цінує кожен день життя! Так цінують життя тільки ті, хто пройшов через тяжкі випробування…
