понеділок, 22 грудня 2014 р.

Літературно-музичний "Позитив"

Вчора у нас був "Позитив". Так, один цілковитий позитив, - у Мистецькій вітальні бібліотеки відбувся творчий вечір Олени Галузевської, музикознавця, викладача Київського Інституту Музики ім. Глієра, невтомної оптимістки-життєлюбки. 
Вечір складався із музичної та літературної частини. Музична - концерт солістів чоловічої вокальної студії "Гармонія" БК "Росток", концертмейстром якої, протягом останніх 25-ти років, є пані Галузевська; а літературна - презентація авторської збірки "Позитив", яка вийшла в світ зовсім нещодавно, та вже здобула прихильність серед шанувальників мистецтва і просто серед людей, які прагнуть доторкнутися до прекрасного...
Сьогодні мені дуже легко писати про вчорашню подію, - я читаю "Позитив" пані Олени, і слова самі просто просяться до цитування, вони якнайповніше передають ту емоцію, яка супроводжувала все наше дійство.
Отже, почнемо: "Чим вимірюється рівень таланту в музиній сфері?...Мабуть, сумою природних даних, професійної підготовки, виконавчої майстерності, творчих інтенцій" - це про пані Олену та її чоловічий колектив, котрий з легкістю виконує і романс, і народну, і сучасну пісню. "Людина справді народжується для щастя, але на відміну від птаха, вона часто ігнорує не те, що політ, а й найменшу можливість для фізиичної активності." - і це також про них, які в свої "50 з хвостиком" дадуть фору багатьом-багатьом молодим. 
Або "Бувають у житті події, враження від яких неможливо переоцінити. Вони надихають на нові творчі злети в імя Краси." - влучно передає той душевний стан, в якому перебували слухачі під час та після концерту.
А ще приємне, пророче для нас, підсумкове "Всі, хто слухав цей концерт, впевнена, запам ятають його надовго, і будуть вдячні організаторам..."
І, насамкінець, наше спільне побажання, те, до чого прагне культурно-мистецька спільнота, формуючи систему координат культурної політики новітньої України - "Хочеться вірити, що в майбутньому талановиті митці будуть отримувати не тільки моральне, але й достойне матеріальне заохочення за свою натхненну висококваліфіковану працю, адже їх місце в українській і світовій культурі залежить від владних рішень тут і сьогодні."

















пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

Родіон Шовкошитний. На світлому боці сили.

Про ці події будуть писатися книжки й історичні дослідження...
Про це будуть вестися дискусії і ламатися списи у маститих науковців та експертів.
Будуть різні трактування й версії...
Будуть учасники та свідки подій, будуть ті, хто йшов ва-банк й ті, хто умили руки...
Багато чого буде. Пізніше. Тоді, коли вже на папері писатиметься історія, яка тепер пишеться кров'ю нашого народу на нашій рідній землі.
Через рік, два, п'ять і більше про теперішні події дітей вчитимуть по підручниках й посібниках. А поки? 
Поки є унікальна нагода пізнавати історію із перших вуст. І наша бібліотека, як соціальний інститут, робить сьогодні все для того, щоби сучасники, особливо діти й молодь, були долучені до процесу історичної культурної просвіти як основи національного патріотичного руху.
18 грудня в нас відбулася зустріч учнів Технічного ліцею НТУУ "КПІ" з військовим журналістом, волонтером Родіоном Шовкошитним. Темою зустрічі були розмови про дух нашого часу, про історію, яка на нашому боці, про патріотів за лінією фронту і випробування об'єднанням. Родіон говорив про відчуття гордості за нашу країну; про те, що ми завжди вміли воювати й відстоювати свою землю; що сьогодні в наших жилах, в нашій крові проявляється давній героїчний дух мужності й волелюбства; що кожному з нас важливо знати історію свого роду, і бути гідними громадянами своєї держави. 
Ліцеїсти задавали багато питань, висловлювали  цікаві погляди, яким вони бачать майбутнє країни, роздумували та дискутували, про те, як звільнити нашу землю і закінчити війну.
Можемо з полегкістю сказати, що такі діти - то наше достойне, гідне майбутнє.
І, насамкінець, про тих, Хто творить історію. 
Є неписаний закон війни, - вона оголює людську душу, показує саму її суть, і якою людина є всередині, те й проявляється в повній мірі назовні. На українців чужа пропаганда навісила ярлики жадібних, зазадрісних, недалеких людей, - та події останнього року доказали, що це абсолютно не так! Зрозуміло, зрадники і негідники, у нас, як і в будь-якому суспільстві є, але, - ота неоголошена війна виявила приспані досі благородство й лицарство українців! Скільки є історій про вірність й мужність, про відчуття ліктя, (особливо там, де бойові дії) й безмежну довіру один до одного, (коли на нагальні критичні потреби за короткі проміжки часу збираються просто фантастичні суми коштів). 
Так от, Родіон Шовкошитний - це уособлення  всього отого найкращого й найпотужнішого, що в нас, в українцях, за останній рік проявилося, - активіст Майдану, волонтер руху "Народний тил", солдат-доброволець в зоні АТО, в минулому спортивний, а тепер військовий журналіст, який завжди в найгарячіших місцях. 
Родіон  - це Людина, якій небайдужа доля рідної землі, це той, хто пише історію новітньої України, це Справжній Воїн Світла! 
Бережіть себе, Родіоне!













,

середа, 17 грудня 2014 р.

Навздогін "Книжковим контрактам": враження, відгуки, результати

11-13 грудня в Українському домі відбулася виставка "Книжкові контракти". Програма виставки була насиченою, - представлено багато різножанрової літератури на всі смаки, організовано зустрічі з письменниками та літераторами, проведено цікаві, пізнавальні дійства для дітей.
Одним з найяскравіших стендів виставки був стенд Всеукраїнської ініціативи "Додай читання". Всі три виставкові дні тут відбувалися різноманітні заходи. На деяких побували і ми: в рамках благодійної акції "Створи бібліотеку для дітей зі Сходу України" працівники бібліотеки придбали декілька, а наші активні юні читачі Вася Старостенко та Влад Щербина поділилися через "Книжкову шпаківню"власними книжками з дітьми, які вимушено залишили свої домівки; ми взяли участь у завершенні проекту "Книжковий марафон 42 "Діти-дітям про прочитані книжки": отримали диплом, адресований нашим вірним помічникам, учням гімназії №177 та відзнаки родинного марафону "Тату, почитай". І, звісно, налагодили книжкові контракти-контакти, результатом яких будуть, в найближчому майбутньому,  цікаві зустрічі з неординарними особами.









понеділок, 8 грудня 2014 р.

"Встань, Тарасе, подивися..."

 Завершується ювілейний рік вшанування 200-ліття Тараса Шевченка в Україні. Нелегким він видався для нашої держави. Багато пророчих Тарасових слів справдилося, багато написаного ним є дуже актуальне сьогодні, і багато всього ще в нас попереду...
Початок шанування Кобзаря в нашій бібліотеці був знаковим і символічним, - перший захід проходив в тривожні січневі дні, коли палав Майдан, а в нас відбувалась презентація видання «Шевченкіана Михайла Гаврилка» та зустріч з його автором істориком Романом Ковалем.
Відтоді, щомісяця проводились заходи присвячені Тарасу Шевченку, - культурологічні лекції, музичні вечори, літературні читання, відео перегляди, презентації книг, - багато чого відбулося…
 Під завісу Шевченківського року, в бібліотеці з концертною програмою "Тече вода..." виступала солістка оперної студії, артистка Світлана Клочкова – Коваленко. 
Співала пані Світлана так, що "мурашки по шкірі", -  "Три шляхи широкії докупи зійшлися", а сини із війни додому не вертаються, й "Тече вода в синє море", а ми і досі шукаємо свою долю; а безсмертне "Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою" стало апогеєм сьогоднішній боротьбі за нашу Незалежність...
Добірні музичні твори і сильний, потужний, академічний голос виконавиці, майстерне акомпанування концертмейстера Анастасії Буряк та імпровізовані вкраплення власної, у Шевченковому дусі стилізованої, поезії користувача бібліотеки Ігоря Брукви зробили свою справу, - глядачі й слухачі були вражені й зачаровані. По закінченні концерту лунали слова «вечір такий, що і до філармонії ходити не треба».
І хоч ми цього спеціально не планували, та оте символічне завершення Шевченківського року теж стало знаковим -  концерт відбувся 7 грудня, в день св. Катерини, яка в творах Шевченка, та й взагалі у українській традиційній культурі уособлювала жіночу долю. Сьогодні українська жінка - уособлення миру, нас сотні тисяч тисяч патріоток, наші сини, чоловіки, брати борються  за волю нашої держави, а ми кожна своїми справами, як от пані Світлана піснею, пишемо історію новітньої України.
 














неділя, 7 грудня 2014 р.

Вчимось любові, щирості, гуманності

3 грудня громадскість широко відзначала Міжнародний день інвалідів. Проводилось багато заходів з метою підтримки людей з обмеженими можливостями. Цьогорічні соціальні ініціативи по відзначенню Дня інвалідів були спрямовані на те, щоб донести до суспільства думку про справжнє рівноправ'я всіх людей, незважаючи на їхні фізичні чи інші обмеження.
Знаємо, що люди з особливими потребами дуже тонко, дуже чутливо сприймають світ і все, що в ньому діється. Так як вчителі, професори, книжки вчать нас різних знань, так  люди навчають нас любові, навчають бути щирими, добрими, гуманними.
7 грудня навздогін Міжнародному дню інвалідів в бібліотеці відбулась творча зустріч з поетесою Лілією Завойською, людиною складної життєвої долі, та високої культури, високого творчого лету.
Знаково, що з перших хвилин зустрічі, з перших поетичних рядків пані Лілія захопила всіх нас оптимізмом, життєрадісністю й життєлюбством, вірою в добро й в людей. Ні про які обмежені можливості чи особливі потреби й мови не було. Навпаки, лейтмотивом всієї поетичної творчості Лілії Завойської, яка панує в її уже 6-ти виданих книжках є добро, любов, гуманність, милосердя... 
А ще, як казав класик, "поетом можеш ти не бути, та громадянином - зобов'язаний". Пані Лілі болить те, що відбувається в нашій державі, вона велика патріотка, та вона людина культури, і її соціальна поезія відображає все те, що нами зараз відбувається. І ці твори   мають також великий читацький попит.
І, намсамкінець, - хочеться щоби щодня в серці кожного з нас було відчуття необхідності проявляти турботу й гуманне ставлення до людей, які найбільш незахищені в нашому суспільстві.
Адже, по великому рахунку, в цьому сенс нашого земного життя - служити людям, робити світ наш кращим!