"Базавлуцька угода"

Історичний екскурс

Україна і Крим тісно пов’язані між собою історичним минулим. Мирні і союзні відносини між українськими козаками і кримськими татарами почали виникати ще на початку XVI століття.

3 січня 1625 року був укладений перший в історії військово-політичний союз союз між Запорозькою Січчю та Кримським ханством – Базавлуцька угода! Зі сторони запорожців документ підписав видатний полководець, засновник гетьманської династії Михайло Дорошенко (1570-1628).

Згідно з договором, обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру – підлеглих своїй владі людей. По-друге, у разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами.

За часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Військо Запорозьке набуло ознак справжньої держави: мало найкращу в Європі армію, взяло під опіку православну віру, відродивши Київську митрополію, закріпилося на українських землях і почало підписувати міжнародні угоди. Михайло Дорошенко, як побратим Сагайдачного, був його послідовником у державних справах. Хоча договір виявився неефективним в силу історичних реалій, Запорозько-кримський договір знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців.

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, біля нинішнього села Грушівка, де до Дніпра впадали три річки — Базавлук, Підпільна і Скарбна. Територія острова знову відкрилася після затоплення у липні 2023 року. Найближче сучасне місто - Покров, 10 км. на північ.

За матеріалами:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D1%96%D1%87

https://biblio.lib.kherson.ua/bazavlutska-ugoda.htm

Павло Горобець - "майстер пейзажної мініатюри"

Художнє знайомство до 120 років з дня народження

Горобець Павло Матвійович - український живописець, пейзажист, педагог, член Національної спілки художників України (з 1945 року).

Народився 15 січня 1905 року у місті Полтава. Навчався у Полтавській художній студії в 1922-1926 роках, у Харківському художньому технікумі в 1928-1932 роках. Вчителями за фахом були М. Андрюшин, С. Федотов, Г. Цісс, М. Бурачек. Працював у галузі станкового живопису, графіки, художньої критики.

З 1964 до 1974-о обіймав посаду директора Полтавського художнього музею, де почав працювати ще з 1946 року. Брав участь в республіканських виставках з 1926 року. Персональні виставки: у Полтаві (1946-1947, 1956, 1958, 1963, 1965, 1967, 1973), у Харкові (1964).

Серед численних живописних робіт невеликі ліричні краєвиди Полтавщини, річки Ворскли. Пейзажам художника притаманний тонкий ліризм, задушевність, любов до природи рідної Полтавщини. Підсумком його творчості стала персональна виставка у Києві (1973) та посмертна у Полтаві (1975).

Твори зберігаються у музеях Полтави, Києва, Харкова, Львова, Миргорода, Миколаєва, Тбілісі.

Помер митець 25 жовтня 1974 року.

"Осінь приходить"

"Вечір в полі"

«Круті береги»

"Вечір на Ворсклі"

"Луга квітнуть"

"Бузок"

Глієр Рейнгольд Моріцович

Музичне знайомство до 150 років з дня народження

11 січня 1875 року у Києві народився видатний композитор ХХ століття Рейнгольд Моріцович Глієр.

Життєвий та творчий шлях:

☝Батьки композитора мали німецько-польське коріння та походили з невеличкого саксонського містечка Клінгенталь. Майбутній композитор народився на київській Бессарабці третьою дитиною в багатодітній родині.

☝Свого часу, дідусь композитора переїхав до Києва та купив будинок на вулиці Басейній, 6, відкривши там майстерню з виробництва духових музичних інструментів. Сімейну справу продовжив батько композитора, який хотів, щоб і юний Рейнгольд займався родинним ремеслом.

☝Хлопчика значно більше цікавила музика, яку відтворювали інструменти, ніж процес їх виробництва. Батьки не поділяли захоплення сина, тому під час навчання у Другій Київській гімназії, хлопчик потайки бере уроки гри на скрипці у одного старенького скрипаля-аматора, а згодом у студентів.

☝У 1891 році Рейгольд Глієр вступив до Київського музичного училища, де його викладачем був відомий скрипаль О.Шевчик.

Музичне училище, з 1913 Київська консерваторія

 В цей період в Києві відбувся виступ знаменитого композитора Петра Чайковського, який диригував свій видатний твір «Увертюра 1812 рік». Молодий Глієр був настільки вражений, що прийняв рішення неодмінно стати музикантом.

☝Після закінчення училища юнак продовжив свою музичну освіту в Московській консерваторії.

☝Після закінчення з золотою медаллю консерваторії, молодий композитор у 1913 році повернувся до Києва для викладання композиції у новоствореній Київській консерваторії, а за рік став її директором.

☝За роки роботи у Києві Глієру вдалося створити не лише власну композиторську школу, з якої вийшли два найяскравіших представники української музики першої половини ХХ століття - Борис Лятошинський та Левко Ревуцький, але і значно активізувати мистецьке життя нашого міста.

☝Велику увагу композитор приділяв українській тематиці: написав симфонічну поему за мотивами поезії Тараса Шевченка, музику за його творами «Гайдамаки» та «Іван Гус», розпочав роботу над симфонічною картиною-балетом «Запорожці». В останні роки життя звертався до творчості Миколи Гоголя, працюючи над балетом «Тарас Бульба».

☝У творчій спадщині композитора понад 500 творів, зокрема 7 балетів, 5 опер, понад 20 симфонічних композицій, близько 150 романсів та вокальної лірики.

☝Його ім’я носить Київське музичне училище (зараз Муніципальна академія музики імені Р.М.Глієра), а також вулиця у Святошинському районі міста.

☝Із концертами Глієр виступав до кінця життя, останній пройшов в міському Будинку вчителя 30 травня 1956 року за 24 дні до смерті. Композитор вважав за краще їздити в найглухіші куточки країни, сприймаючи це як важливу просвітницьку місію.

☝23 червня серце митця зупинилося назавжди, похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

☝Своїм життєвим кредо Рейнгольд Глієр вважав:

«Композитор зобов’язаний вчитися до кінця своїх днів, удосконалювати свою майстерність, розвивати та збагачувати своє світосприйняття, йти вперед та вперед…»