Працівники нашої бібліотеки разом з користувачами та їх друзями долучилися до благодійної спільноти Шити_жити ЦБС Соломянського району м. Києва. На постійній основі ми шиєму адаптивну білизну та в’яжемо шкарпетки для поранених воїнів, які перебувають на лікуванні в шпиталях. Процес давно налагоджено, наша колега Павленко Наталія Володимирівна розкроює білизну, а Жукова Ольга Борисівна (більше ста виробів) та Комнатна Галина Олександрівна (більше трьохсот виробів) дома її шиють. Голуб Олена Генадіївна зв’язала біля сотні шкарпеткок.
Хто не має можливості та часу допомагати шиттям, в’язанням, приносять матеріали чи кошти на них. І все це робиться за покликом серця! Після важких ночей з тривогами та обстрілам, настає день, і приходить надія на перемогу, на щасливе і спокійне життя в Україні. Настає день, і наші жінки сідають за роботу і…кроять, шиють, в’яжуть! Бо є потреба. Там, на передовій наші чоловіки, брати, сини, дочки тримають кордони України, ціною власного здоров’я та життя!
Хто бажає долучитися, у будь який спосіб, телефонуйте: 073-444-29-10,
"Вій - це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами, що в нього повіки на очах спускаються аж до землі. Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув"
( М. Гоголь)
Повість «Вій» Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород» увійшла до золотого фонду світової літератури. Містична історія про нечисту силу не залишає байдужим жодного читача і досі. Свою роботу над повістю автор почав ще в 1833 році, ретельно підбирав імена персонажам, міняв структуру сюжету. Вперше твір було опубліковано у 1835 році, після чого не раз було перероблено.
Персонажі повісті:
Хома Брут- філософ із київської бурси, жертва Вія.
Панночка - вона ж відьма, над якою Хома Брут повинен був три ночі читати молитву.
Вій - монстр, який вбив Брута, з'являється в кінці повісті.
Халява - студент київської бурси, богослов, разом з Тиберієм і Хомою пішов на вакації та потрапив до відьми.
Тиберій Горобець - ритор, разом з Хомою і Халявою потрапив до відьми.
Сюжет: Хома Брут, учень київської бурси, вирушає на канікули разом зі своїми друзями Халявою та Тиберієм Горобцем. Але зустріч із відьмою перетворює відпочинок на боротьбу за власні життя і душу. Дивом здолавши нечисту силу, Хома повертається до Києва, і одразу дізнається, що померла молода панночка (відьма), яка заповідала, щоб саме Хома відспівував її. Чи зможе бурсак остаточно перемогти нечисту силу? З цього розпочинається моторошна історія. Три ночі Хома читав молитви. У першу ніч померла вилізла з домовини і стала шукати Хому. Догадливий бурсак окреслив навколо себе коло крейдою на підлозі - і нечиста сила не могла його перетнути. У другу ніч відьма закликала на допомогу силу-силенну всякої нечисті, яка шукала Хому, але не могла побачити його через магічне коло. Бурсак вийшов з церкви на ранок весь посивілий. На третю ніч в церкву набилася величезна кількість чудовиськ, які шукали бурсака. Для того, аби побачити його, привели Вія — найголовнішого серед гномів. Для того, щоб Вій міг глянути, нечисті довелося підіймати йому довжелезні повіки. Хома відчував, що не варто дивитися Вію в очі, однак не витримав і глянув. Негайно Вій вказав на нього пальцем і нечисть накинулася. Хома Брут загинув у ту ж мить. Тут пролунав другий спів півня, і нечисть, кинувшись геть з церкви, застрягла у вікнах і дверях. Інші два бурсаки, обговорюючи смерть Хоми, стверджують, що якби він не злякався і не подивився в очі Вію, то врятувався б.
Цікаві факти написання повісті:
☝За життя Гоголя повість «Вій» перевидавався двічі.
☝Готуючи в 1842 році повісті зі збірника «Миргород» до перевидання в другому томі своїх творів, М. Гоголь під впливом критики дещо переробив «Вія».
☝Автор не вважати надрукований твір завершеним, і часто змінював сюжет. Цього разу він змінив місце, де стара відьма перетворюється на молоду красуню, скоротив деталі епізоду в церкві, суттєво змінив описи передсмертних хвилин Хоми Брута та написав новий фінал.
☝Той факт, що такого персонажа, як Вій, немає в українському фольклорі, свідчить про наявність у повісті авторського вимислу. Дослідники вважають, що ім’я Вій утворене М. Гоголем за аналогією із зовнішністю: в нього повіки нависають над очима і закривають їх. У результаті, він не бачить світла й не боїться його, тому з легкістю перемагає Хому.
☝Свою повість письменник називав народним переказом (розповідь він чув і записав, не змінивши в ньому ні одного слова), в той час як жоден з літературознавців, істориків, фольклористів жодного разу ніде не змогли знайти жодних згадок (усних або письмових), хоча б віддалено нагадували сюжет «Вія».
☝У різні роки сюжет «Вія» цікавив багатьох режисерів, тому цей твір був неодноразово екранізований у різних країнах.
☝Пропонуємо до перегляду мультфільм "Вій" за однойменною повістю М. Гоголя. Україна Кіностудія / кінокомпанія: Укранімафільм ...
☝У 1967 році режисери Костянтин Єршов та Георгій Кропачов зняли фільм "Вій" за мотивами однойменнох повісті Миколи Гоголя. Для прокату в Україні було створено україномовний дубляж; станом на 2021 рік жодної копії україномовного дубляжу ще не знайдено. Саме цей фільм запамятався багатьом прихильникам творчості Гоголя.
☝Так виглядала обкладинка книги "Вій" 1901 року
Малюнок з книги М.Гоголя "Вій" , художник Р.Штейн, 1901 р.
Ранок 24 лютого 2022 року став для більшості українців початком найбільших потрясінь у їхньому житті. Близько четвертої години за київським часом 24 лютого президент Російської Федерації В.Путін оголосив про "спеціальну воєнну операцію" з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму.
Рятуючись від російського вторгнення, мільйони людей кидали свої будинки, розлучалися з близькими і рідними. А хто залишався в Києві не знали, чи увірветься дика російська навала до міста. Випробування, які випали на долю українців, змінили їх назавжди, змінили відношення до історії, відношення до життя!
Пропонуємо книжки з нашого фонду, які висвітлюють цю тему:
Юлія Бережко-Камінська, Алла Багірова
«Україна: пекельний 22-й»
Книга – щоденник перших місяців війни – живий, різноплановий, щирий. Тут є місце для численних фактів, особистих свідчень, емоційних розповідей, зауважень, реплік, повідомлень, рефлексій, есе. Кожен розділ збагачений спеціальними підготовленими інтерв’ю постраждалих від російсько-української війни, фотографіями з місць подій.
Іваницька Яна "Війна очима киянки"
Книга про життя воєнного Києва, про те, як змінювалося внутрішнє "я" киян під тиском обставин, які гартували дух. Про людей, події, думки, переживання, ідеї, культурне життя столиці під час війни і навіть гумор. Про ЖИТТЯ всупереч поставлених путіним задач його знищити!
Олехнович Анастасія "На межі можливостей. Як вартові неба наближали перемогу"
Герої книжки - сміливці, які на межі можливостей, ціною свого життя, рятують сотні й тисячі українців. Вони борються за вільне українське небо, за майбутнє своїх дітей. Про новітніх героїв розповідають їхні командири, друзі та рідні.
Мероник Андрій "24.02"
Це щоденник війни. Книжка розповідає невигадану історію про компанію молодих людей, які опинилися посеред війни без власного на те бажання. Як кожен із них намагався бути корисним країні, як розвивалися їхні страхи і сумніви. Книжка про наших із вами сучасників.
23 лютого в нашій вітальні відбувся захід, присвячений Всесвітньому дню рідної мови. Гостями на ньому була письменниця, журналістка науковий співробітник КУ "Боярський краєзнавчий музей"Аліна Третяк та боярчанка гітаристка-вокалістка, педагог Світлана Гужва. Про єдність поетичного та музичного, співаного слова йшлося на зібрані. Зокрема, про багатство і синоніміку української мови, про перспективу її розвитку і про тих, хто популяризував і захищав її в роки репресії і захищає у воєнне сьогодення. Аліна Третяк читала свою поезію, розповіла про долю мовника, десидента- шістдесятника, поета, боярчанина Івана Коваленка, а Світлана Гужва виконала низку пісень на його слова.
Під кінець заходу пролунала пісня " Ожиємо, брати, ожиєм!", як ствердження про перемогу!
"Ожиємо, брати, ожиєм" (слова Івана Коваленка, музика Олега Селіванова), виконує гітаристка-вокалістка Світлана Гужва
"Скіфська цариця" вірш декламує автор Аліна Третяк
Напередодні Міжнародного дня рідної (материнської) мови наша бібліотека організувала зустріч для учнів 3-х класів Ліцею №149 з українською поетесою Вірою Свистун.
Письменниця презентувала дітям свою поетичну збірку «Теревені» та віршовану казку «Жилибули». Фактично це був справжній урок української мови для маленьких дітей. Урок незвичайний, з іграми, читанням вголос, загадками, розмовами, подарунками.
Цікаво, що в своїх творах письменниця використала фразеологізми, які вдало підкреслили унікальність української літературної мови.
Фразеологізми з книжок письменниці Віри Свистун.
Позаочі дременути – втекти невідомо куди.
Намастити салом п’яти – приготуватися до втечі.
Хапати дрижаки – замерзнути, трястись від холоду.
Решетом носити воду – робити дурну роботу.
Писати по воді – робити щось сумнівне.
Мити кості – ширити чутки, пліткувати.
Змести наїдки – швидко з’їсти все, що на столі.
Зробити великі очі – виявити подив, здивуватися.
Збити оскому – втратити зацікавленість, охолонути до чогось.
21 лютого 1925 року народився Ігор Наумович Шамо - видатний український композитора заслужений діяч мистецтв, Народний артист України, Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
Почесний громадянина міста Києва (1925-1982) Ігор Шамо – автор трьох симфоній, фортепіанних творів, музики до 43 кінофільмів та понад 300 пісень.
Без перебільшення його можна назвати одним з найпопулярніших українських композиторів ХХ століття.
Життя та творча діяльність Ігоря Шамо пов’язані з містом Києвом, де він народився та здобув початкову загальну і музичну освіту у Київській спеціальній музичній школі-десятирічці імені М. В. Лисенка,
а у 1951 році закінчив консерваторію за класом композиції професора Б. М. Лятошинського (1946–1951).
Батько Ігоря був директором аптеки, мав гарний музичний слух, грав на трубі. Шамо-старший добре знав історію Києва, любив місто і передав це синові. Мати була домогосподаркою.
Ігоря Шамо був людиною багатогранною та обдарованою, адже працював композитор у найрізноманітніших музичних формах і жанрах. Його твори були в репертуарі солістів, камерних та симфонічних оркестрів, хорів, ансамблів тощо. Шамо сам був чудовим піаністом, тому створював яскраві й цікаві для виконання композиції.
Шамо із задоволенням писав музику до кінофільмів і театральних вистав. Він був музикантом, який міг написати музику терміново під замовлення. Цікаво, що славнозвісний гімн рідному місту "Києве мій" він разом з Дмитром Луценко написав за одну ніч у 1962 році. Вперше пісню виконав Юрій Гуляєв, яка практично майже одразу й упродовж 40 років була неофіційним, а з 2014 року стала офіційним гімном столиці.
Ігор Наумович прекрасно знав місто і був закоханий в нього. Але це була не просто любов до міста, в якому народився і жив, він цікавився його історією, знав кожну вуличку, кожну площу, парк, кожний цікавий куточок міста. З задоволенням проводив авторські оригінальні екскурсії для друзів і колег. Це було його місто і почувався в ньому він комфортно.
Без пісень Ігоря Шамо неможливо уявити пісенну палітру України. Але він мав ще талант до малювання, ліпив, займався різьбярством і навіть створив колекцію шийних хустин і беретів.
Прожив Ігор Наумович у Києві все життя, де й помер у 1982 році
У 2016 році бульвар Давидова на Русанівці було перейменовано на бульвар Шамо. На будинку №8 по вулиці Костьольній, де мешкав Шамо, встановлено меморіальну дошку на його честь.
А ще ім’я композитора носить дитяча музична школа №7, що розташована на Чоколівському бульварі, 25.
Більше про музиканта можна прочитати за посиланням:
20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Пропонуємо до вашої уваги віртуальну книжкову виставку до Дня героїв Небесної сотні - прозові, поетичні твори сучасних українських авторів та спогади очевидців подій на Майдані під час Революції гідності 2013-2014 рр.:
14 лютого Міжнародний день дарування книг! Тож наша бібліотека оголосила благодійну акцію, яка триває до кінця лютого. Долучитися до добрих справ було просто. Всі хто мав книги, які вже прочитали, і не планував до них повернутись, приносили їх в бібліотеку. Радіємо, коли наш фонд поповнюється якісною українською літературою!
Майстер-клас напередодні Дня Святого Валентина, який працівники бібліотеки ім. М.Реріха провели для учнів 3-а класу Спеціалізованої школи 149 був цікавим і навіть дещо магічним. Створити справжній оберіг - ляльку-мотанку було для хлопчиків і дівчат справою незвичайною, тож кожний доклав зусиль, а головне загадував бажання. Про що мріють наші діти сьогодні? Неважко здогадатись! Нехай "дівчина з горішком" допоможе здійснити їх. Цього дня діти прийшли в бібліотеку з подарунками - книжками до Дня дарування книг!
.png)
.pdf.jpg)
Дякуємо всім, хто долучився до нашої акції! 
.pdf.jpg){kind=link}
