Сторінка Реріхів

Україна сьогодні стоїть на шляху самовизначення національного духу. Всі труднощі цього шляху як найкраще допоможе здолати нове енергетичне мислення і реріхівська концепція Культури.

Клуб "Кіно v Reriha"документальний фільм «Молодший син» (Святослав Реріх)

В меморіальній кімнаті-музею Миколи Реріха нашої бібліотеки відкрита виставка «Гімалайський Ашрам Реріха», на якій представлено художні роботи художника декоративного мистецтва, художника-косміста, мандрівника, дослідника спадщини Реріхів і Шевченка Козара Володимира Андрійовича. Акварелі та акриліки художника відображають простір та енергетику того унікального місця де розміщався справжній Ашрам - духовний центр, де останні двадцять років жив і творив видатний гуманіст світу, філософ, мислитель, письменник, художник, один з творців вчення Жива Етика Микола Костянтинович Реріх. Представлені роботи були створені автором у мальовничій частині західних Гімалаїв. Ця виставка користується великою популярністю серед шанувальників творчості Володимира Андрійовича. Про це свідчать постійні екскурсії виставкою, які він часто проводить особисто.

16 лютого, в рамках клубу Кіно v Reriha, відвідувачам екскурсії було продемонстровано документальний фільм «Молодший син» (Святослав Реріх). Це картина про життя молодшого сина Святослава, який плідно працював на благо Індії та був активним послідовником вчення Жива Етика.

Під час заходу бібліотеці було передано в дар від МГО «Українського Реріхівського товариства» ще два томи серії «Агні Йога» (2020 р.) проекту «Жива Етика українською вперше». Наявність такої серії українською мовою для нас має велике значення, адже кожен народ мусить мати вчення рідною мовою, бо саме вона поєднує енергію минулого з енергією сучасного.

Автор та керівник проектів «Жива етика українською мовою», «Реріх та Україна», «Реріх та Шевченко», «Від Карпат до Гімалаїв» голова МГО 

«Українського Реріхівського товариства» Козар Володимир Андрійович.

 

Презентація книги "Реріх і Шевченко"

зустріч з художником-космістом Володимиром Козаром

Якби краса в усіх її образах хоча б

на половину людства мала свій

благотворний вплив, тоді б швидко

наближалися ми до досконалості...

Т. Г. Шевченко

Усвідомлення краси врятує світ.

М. К. Реріх

Місяць березень завжди насичений подіями, які висвітлюють постать Тараса Шевченка. Ми говоримо про Шевченка-поета, Шевченка-художника, згадуємо його дитинство, юнацькі роки, котрий раз перечитуємо його біографію, згадуємо Шевченка Пророка! А ми, як бібліотека, яка носить ім’я М. К. Реріха зацікавилися темою «Реріх і Шевченко». Чому ці постаті порівнюють? Що спільного між ними? Який вплив на світогляд Реріха мала творчість Шевченка? Щоб з’ясувати ці питання, ми запросили на зустріч з учнями 9-а класу Спеціалізованої школи №149 художника-косміста, мандрівника, автора проектів «Реріх і Україна», «Реріх і Шевченко» Голову ГО «Українське Реріхівське товариство» Козара Володимира Андрійовича. Юнацькій аудиторії була презентована книга «Реріх і Шевченко», до якої включені документи та матеріали про малодосліджені й невідомі широкому колу читачів творчі взаємозв’язки М. К. Реріха та Т. Г. Шевченка.

Для багатьох українців постать Реріха знайома, але про його зв’язки з Україною, а тим більше з Шевченком мало хто знає.

- Шевченко і Реріх ніколи не перетиналися в просторі і часі, але обидва в різні роки навчалися в Петербурзькій Академії мистецтв і отримали звання академіків. Саме там молодого Миколу Реріха з творчістю Шевченка познайомив художник М. Мікешин.

- На квартирі Костянтина Федоровича Реріха – батька Миколи, таємно збиралося Товариство шанувальників Т. Г. Шевченка, в діяльності якого Микола приймав активну участь.

- «Кобзар» Шевченка належав до улюблених книжок родини Реріхів, і часто з любов’ю перечитувався в сімейному колі.

- Саме Микола Реріх познайомив Індію з «Кобзарем».

- За проханням М. Мікешина у 1896 році Микола Реріх відвідав могилу Тараса Шевченка в Каневі.

- Все життя Микола Реріх захоплювався культурою України, її піснями та грою на бандурі.

- Особливість Шевченка у малюванні – погляд на пейзаж зверху, притаманний і Реріху.

- Реріх і Шевченко дуже чутливо ставилися до світлових знамень природи, до нашарувань історичної пам’яті, що їх зберігає сама земля.

- Тарас Шевченко і Микола Реріх виявляли у своїй творчості любов і повагу до народів і культури Сходу.

- Обидва захоплювалися старовинною архітектурою нашої батьківщини і замальовували архітектурні пам’ятники.

- Мозаїка над західним порталом церкви Покрови Пресвятої Богородиці

(с. Пархомівка Київської обл.) виконана за ескізами Миколи Реріха.

Енергетичний потенціал, переданий Великим Кобзарем молодому Реріху, відіграв значну роль у пробудженні його творчого потенціалу, став творчим імпульсом для молодого митця, що далі пішов своїм власним шляхом.

Реріх і Шевченко – постаті космічного масштабу, які пов’язані між собою лінією єдиної духовно-культурної спрямованості. Їх творчість насичує простір енергіею Відродження національного Духу!

Пакт Реріха - Червоний Хрест Культури

Що таке культура? Навіть серед людей добре освічених знайдуться лише одиниці, які зможуть дати відповідь на це питання. Великий художник, видатний вчений, відомий мандрівник , громадський діяч Микола Костянтинович Реріх так визначав Культуру:

«Культура є шанування Світла. Культура є любов до людини. Культура є пахкотіння, поєднання життя і краси. Культура є синтез піднесених і витончених досягнень. Культура є зброя Світла. Культура є порятунок. Культура є двигун. Культура є серце. Якщо зберемо всі визначення Культури, ми знайдемо синтез дієвого Блага, вогнище освіти і творчої Краси»

Такі важливі речі, глибокі питання час від часу ставило собі Людство, а чи так злагоджено, з повною самовіддачею, на захисті кожного культурного явища було…

15 квітня особливий день для історії та шанування. В цей день1935 року у Вашингтоні представники 21 країни на чолі з президентом США Франкліном Делано Рузвельтом підписали Міжнародний До­говір про охорону художніх і наукових уста­нов та історичних пам’яток, відомий відтоді як Пакт Реріха — за ім’ям всесвіт­ньовідомого художника, вченого, мандрівника та громадського діяча М.К. Реріха. Минуло 85років від дня прийняття одного з ключових документів в історії правового захисту культурних цінностей.

Будь-яке земне явище, його суть, його вплив на буття людства визначається взаємодією в його просторі духу і матерії. Людство існує в двох формах буття — культура і цивілізація. Обидва ці явища охоплюють всі прояви її життя, і за їх межами вже нічого немає. Двокрила структура існування людства вимагає глибокого розуміння цього феномена і суворого дотримання необхідної гармонії між крилами еволюційного польоту самого людства. У 1929 році Микола Костянтинович розробив проєкт спеціального Пакту з охорони культурних цінностей під час воєн і цивільних міжусобиць. Його починання було підтримано в найширших колах світової громадськості. Ідею художника вітали Р.Роллан, Б.Шоу, Р.Тагор, А. Ейнштейн, Г.Уеллс. У тому ж році був опублікований повний текст проєкту Пакту з супровідним зверненням Родини Реріхів до урядів і народів усіх країн. Перший і другий параграфи Пакту говорили: «Освітні, художні і наукові установи, науковімісії, персонал, майно і колекції таких установ і місій будуть вважатися нейтральними і як такі будуть підлягати заступництву». Разом з Пактом Микола Костянтинович Реріх запропонував і спеціальний прапор – «Прапор Миру», який необхідно було встановлювати на об'єкти, що підлягають охороні. Прапор – біле полотнище з червоною окружністю і вписаними в неї трьома червоними колами. Цей знак символізує минуле, сьогодення і майбутнє, замкнуті воєдино окружністю вічністю.

«Має величезну старовину і зустрічається у всьому світі, тому не може бути обмежений будь-якиою сектою, релігією або традицією, бо він представляє еволюцію свідомості у всіх її фазах»- так згадує Микола Костянтинович Реріх про «Знамено Миру».

Україна має свою глибинну історію, яка стосується Пакту Реріха і співтворчості Реріха з українськими культурними діячами та подіями , які відбувалися в ті нелегкі часи. Доба Київської Русі давала Реріху не тільки натхнення для живописної творчості впродовж життя, а й склала підґрунтя його концепції Культури.

Чутки про зруйнування Київських святинь досягають Реріхів в Маньчжурії, Китаї та Індії. Доля Софії Київської, Печерської та Почаївської Лавр, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Кирилівської церкви, інших видатних пам'яток культури світового значення глибоко непокоїть Реріхів. Можливо, тільки Реріх розумів справжню метаісторичну суть духовних магнітів «Матері городов Руських».

МиколаРеріх пише статті: «Київ»[7], «Софійський собор»[10], «Нерушима стіна»[5], «Русь»[11], «Слов’яни»[12] і багато інших, повторюючи ті самі сюжети, які розробив до Першої Світової війни, з закликами захистити київські святині як загальнолюдські цінності, як магніти виживання майбутнього. Листки із його закликами розлітаються по всьом усвіті.

В різні кінці світу до найвищих організацій розсилаються листи обурення та стурбованості і засудження. Включаються всі дипломатичні, наукові і культурні канали, чисельні реріхівські організації, комітети Пакту Реріха, статті, виступи, особисті зв'язки. Родина Реріхів рятувала духовні твердині Русі, усвідомлюючи їхню енергетичну суть як магнітів.

Мало хтознає, що Софію Київську не чудом було врятовано, а ціною великих зусиль саме Реріха. Він просив Ромена Ролана особисто попередити Сталіна – не руйнувати Софію Київську. «Нерушима Стіна» залишилася непорушною завдячуючи непорушності Реріхівського слова. Але, на жаль, більшу частину духовних святинь врятувати не вдалося. «Єдність у різноманітності» – ця програмна концепція Культури є наріжним каменем Пакту Реріха і майбутнього співіснування народів на землі. Виховне значення Пакту Реріха важко переоцінити. Для України Пакт має надзвичайно важливе значення сьогодні, коли нехтуються права її існування як держави, народу як нації, людини як носія унікальних традицій і неповторної культури.

М.К. Реріх з особливою творчою програмою розпочав дослідницьку та охоронну діяльність на території України з кінця ХІХ і початку ХХ століття, вважаючи, що для майбутнього матимуть велике значення відкриті і ще невідкриті скарби землі: «Із давніх прекрасних каменів складемо Грядуще!».

Україна сьогодні стоїть на шляху самовизначення національного духу. Всі труднощі цього шляху як найкраще допоможе здолати нове енергетичне мислення і реріхівська концепція Культури. Слід зазначити, що Україна знає Реріхів, їхній внесок у світову культуру, культуру нашого народу. Міжнародна громадська організація «Українське Реріхівське товариство» за 25 років офіційної діяльності реалізувало низку проектів стосовно вивчення взаємозв’язків Реріхів з Україною. Як уже згадувалося, вперше Україна святкувала ювілеї Реріхів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 1994 р. № 184 «Про відзначення ювілеїв М.К.Реріха і С.М.Реріха". Тоді серед країн співдружності Україна була першою, яка прийняла таку постанову.

Спільне відзначення ювілею Тараса Шевченка та Миколи Реріха в 2014 році було б також гідною шаною України Полум’яним Борцям за Культуру.

Тільки протистояння людей, які розуміють, що таке культура, краса і культурна спадщина, дасть можливість зберегти безцінний скарб планети і в цілому нашої країни зокрема.

Без минулого немає майбутнього, стверджував М.К. Реріх. Руйнуючи минуле, його культурні і історичніпа м’ятки, знищуючи їхню енергетику, ми знищуємо своє майбутнє.

Більш детально ознайомитися з цією темою можна за посиланням:

http://lib.icr.su/node/850http://www.icr.su/rus/conferencies/2010/video.php

Матеріали надано членом правління МГО "Українське Реріхівське товариство" ОленоюСоколан (Павлюк).

Вітання-звернення

до читачів біблотеки ім. М. К. Реріха

від нашого багаторічного користувача,

активного учасника ГО "Українське Реріхівське Товариство"

з нагоди Міжнародного дня захисту дітей

Не споглядач світів, але свідомий співучасник людина

і дорога їй не через калюжі, але крізь сяйво сфер.

"Листки Саду Морії. Книга друга Озоріння" Так представники нової раси будуть відзначатися витонченістю серця

цього ключа до всіх досягнень.

О.І.Реріх.

Дорогі читачі Бібліотеки імені М.К.Реріха!

Дозвольте поділитися роздумами з нагоди Дня захисту дітей.Тішу себе надією, що такі ж думки хвилюють і Вас, а, значить, ми з Вами, дійсно, зможемо, об’єднавшись, захистити саме дороге для кожної людини – це її майбутнє, це наші з Вами діти, діти нашої України. Від того якими вони виростуть залежить майбутнє нашої держави і кожного з нас.

Давайте глянемо спочатку, що ми з Вами приготували для свого майбутнього – наших діток. В якому середовищі плекаємо ми своє майбутнє і чи сприяє це середовище, щоб дітки росли захищеними.

Наш народ славен своєю сердечністю. Сердечність притаманна характеру українців. Ось очима серця – добрими і справедливими, глянемо на світ навколо нас, на нашу з Вами творчість: на колиску, яку ми спільно з Вами надбали для пестування свого майбутнього.

Нам, як читачам Бібліотеки імені М.К.Реріха допоможуть мудрі книги, які є в бібліотеці. Вони видані українською мовою Українським Реріхівським Товариством і називаються "Жива Етика" або Філософія Космічної Реальності. Реріхи були Вісниками цієї Космічної Реальності. Вся наукова і художня творчість М.К.Реріха пронизана її знаннями. В цьому році виповнилося 100 років, як 24 березня 1920 року дружина Миколи Костянтиновича Олена Іванівна, визначний філософ, почала перші записи цих унікальних книг.

Відкриваємо одну з них і читаємо: "Землетруси, виверження, бурі, тумани, обміління, порушення клімату, хвороби, збідніння, війни, повстання, невір'я, зрада – на які ще ознаки грізного часу чекає людство?! Не потрібні пророки, найнікчемніший писар може сказати, що не збиралося ніколи стільки страшних провісників розкладання.Землі. Так можна бачити кінець Калі Юги (санскрит "чорний вік"). Де початок Сатіа Юги (санскрит "вік вищої істини", "золотий вік") це залежить від людства.

(Ієрархія 117,118)

Отже, зробити світ прекрасним в наших з Вами силах виходить. Що ж для цього потрібно? Спочатку, певно, треба, щоб напрямок до прекрасного став нашою ідеологією. Ми знаємо, що одне із значень слова ідеологія – це суспільна свідомість. Чи відповідає ідеологія отримання матеріальних благ і задоволень за всяку ціну, яка панує в сучасній техногенній свідомості, прагненню до прекрасного?

Читаємо: "Машинна, техногенна цивілізація втрачає потребу у філософії, істинному мистецтві, релігії у справжньому розумінні цього слова. Вона підміняє Культуру розважальною індустрією на базі якої виникає "масова культура", покликана обслуговувати матерію суспільства, але ж ніяк не живити його дух. Вона потурає низьким почуттям та інстинктам людського тіла, вбиває його енергетику, заважає гармонії духу і матерії, ускладнюючи людині подальше еволюційне сходження.

Справедливо вважаючи, що оптимальний розвиток техніки потрібен не лише цивілізації, а й Культурі, Реріх ставить закономірні питання: для чого, з якою метою можна використовувати потужні технічні засоби? У чиїх руках вони опиняться, як вплинуть на духовний розвиток людства в цілому, як позначаться на зростанні його свідомості?

… технічні засоби, потрапляючи до рук аморальних, жорстоких і неосвічених людей, створили реальну загрозу життю людини.У ХХ столітті вперше в історії виникла потужна зброя масового знищення та ураження, що без зволікання випробовувалась на різних полях боїв, які раз пораз виникали в різних точках планети. У мирних містах гриміли (і гримлять!) вибухи й постріли, які несуть тисячі жертв. Тероризм став міжнародним явищем. Під впливом техногенної цивілізації мистецтво почало змінювати не лише стилі й форми, а й саму свою суть, втрачаючи властивий йому еволюційний характер. Псевдомистецтво, яке прийшло на зміну справжньому мистецтву, агресивно захопило простір Культури, насаджуючи в ньому анти естетичні уявлення й ідеали.

Жодне попереднє століття людської історії не піднесло відверте неподобство на такий високий суспільний п’єдестал, як це зробило століття двадцяте… неподобство перетворилося на естетичний ідеал, який величезною мірою знеструмив поле світової Культури, позбавивши його краси. Вінцем цього мистецтва став сюрреалістичний унітаз, який тричі викрадали з галереї як безцінний скарб мистецтва!

На полотнах художників з'явились сюжети які збуджують у глядачів ниці почуття. Сучасна поп-музика, яка руйнує психіку людини, викликає агресію у величезних переповнених людьми залах.

Механічне буття відірване від енергетики Краси породжує бездуховність, яка супроводжувана повсюдним зростанням злочинів. Раптово розквітла торгівля людьми, знову з'явилося, здавалося б, давно зникле і забуте рабство. Стали викрадати дітей і використовувати їх не лише з найбруднішою метою, а й продавати їхні внутрішні органи задля різних трансплантацій. Кількість вбивств і найвигадливіших насильств над жінками зросла в тисячі разів порівняно з попередніми періодами нашої історії … . Матері викидають своїх новонароджених дітей на смітники… у державних правоохоронних установах катують та вбивають людей…

Почався процес розлюднення самої людини, відірваної від Вищого, яка скинула із себе тягар моральних норм… .

(Академік Л.В.Шапошникова. Вступ до "Листки Саду Морії" Книга перша."Зов" стор. 113,116,148,149,150,151,152).

Справедливо скажемо, що цивілізація без Культури загнала себе в глухий кут. І, продовжуючи наші роздуми про захист дітей, повинні признати, що захищати своє майбутнє – дітей, треба в першу чергу від свідомості наживи, за всяку ціну, благ і задоволень, які панують в нинішній цивілізації. Як це зробити? Знову звертаємось до мудрості книг Філософії Космічної Реальності – "Живої Етики": "Коли ми говоримо, що людство зайшло в глухий кут, наповнивши планету машинами, підкоривши людину цим машинам, завдавши невиправної шкоди природі Землі, а відповідно, і самій людині, ми маємо зрозуміти причину всього цього. Вона ж ця причина полягає в розбіжності між Культурою і цивілізацією, у применшенні Культури і піднесенні матеріальної цивілізації. Ось який вихід пропонує М.К.Реріх: (див. Н.К.Рерих "Священный дозор") .

"Криза світу зовсім не матеріальна, а саме духовна.Її можливо зупинити лише духовним оновленням. Холодна мова мозку обдурила рахувальників і знову настійно потрібно звернутися до тієї вічної мови серця, якою створювалися епоха розквіту." (Академік Л.В.Шапошникова. Вступ до " Листки Саду Морії"Книга перша."Зов" стор.115,116).

Зов до Епохи серця людству дано 100 років тому через Вісників Космічної Еволюції Олену Іванівну і Миколу Костянтиновича Реріхів. Прийшли і посланці цієї еволюції на Землю, яких називають Дітьми нової свідомості, Дітьми Світла. Світло – це висока енергетика. Хто спілкувався з такими дітьми відчував як від них йшло незвичайне тепло і надзвичайна любов. Саме така енергетика і потрібна збіднілому людству нашої планети, щоб вибратися з глухого кута, куди воно само себе поставило, до світла еволюції.

"Людина має створити себе, своє життя і свій світ. Але зробити це вона зможе лише усвідомивши роль Вищого і Краси у творчості земного буття в тому сенсі, у якому їх осмислено у філософії Космічної реальності або в Живій Етиці." (Академік Л.В.Шапошникова. Вступ до " Листки Саду Морії"Книга перша."Зов" стор.154)

Прикладом розуміння поняття краси для багатьох із нас, думаю, може служити відповідь на запитання, що значить для нього краса, 8 – річного хлопчика з України Льовушки Бондарева, автора 3-х надрукованих книг – задачників по математичній логіці, в яких явно прослідковується, перш за все, націленість на утвердження моральності. Так от 8 – річний мудрець відповів не задумуючись: "На першому місці, звичайно, краса внутрішня і потім лише на другому місці, краса зовнішня".

Таким діткам особливо важко в нашому світі, націленому на зовнішнє, на матеріальні блага. І захищати від впливу цивілізації сучасної їх треба перш за все, бо якщо ми їх не захистимо, майбутнє наше загине разом з ними.

"Чи маємо ми право не чути, не бачити, і не усвідомлювати існування на Землі дітей Світла – дітей нової свідомості? Чи можемо ми після цього називатися освіченими, культурними і інтелігентними людьми." (Академік Л.В.Шапошникова "Матеріали науково – практичної конференції.2006р.)

"Ми повинні пам’ятати, що перехід до Нової Епохи нашої Планети, до її Нового більш вищого витка може звершитися тільки людьми нової свідомості" (Академік Л.В.Шапошникова "Вогненна творчість Космічної еволюції" 2006р.)

Давайте, дорогі співвітчизники, не проминемо свій шанс створити світ навколо нас прекрасним і підемо шляхом самовдосконалення до Краси Вищого Світу і відродження національного духу і Культури, а всі труднощі на цьому шляху допоможе здолати нове енергетичне мислення. Захищаймо наше Майбутнє!

З повагою, Шостак Лідія Михайлівна, читатач бібліотеки.

1 червня 2020 року.

"2019 - рік Реріха"

9 жовтня 2019 року видатному філософу, мислителю, художнику Миколі Костянтиновичу Реріху виповнюється 145 років з дня народження. Наша бібліотека, яка одна із небагатьох культурних закладів України носить його ім’я, оголосила «2019 – рік Реріха». Впродовж цього періоду маємо на меті організовувати різноманітні заходи – творчі виставки, акції, майстер-класи, лекції, зустрічі з художниками, письменниками, музейними працівниками, художніми галереями, бібліотеками для популяризації творчості Миколи Реріха.

13 жовтня в День художника України двадцять київських митців прийняли участь у виставці «Натхненні Реріхом», яка присвячена 145-річчю від дня народження видатного філософа, мислителя, письменника, художник, одного з творців вчення «Жива Етика» Миколи Костянтиновича Реріха!

35 робіт учасників виставки віком від 11 до 85 років були написані під враженням від знайомства з філософією та творчістю Реріха, їх об’єднують культурно-духовні цінності, які пропагував великий Гуманіст світу!

Учасники виставки: видатний художник України Петров Альберт Іванович, художники Світлана Грамм, Ольга Гусєва, Юлія Зінченко, Людмила Вінницька, Анна Шевченко, Катерина Лукіна, Любов Щотіді, Олександра Дмитрієнко, Ксенія Барабановська, Ніколь Доронова, Наталія Снарова,Олена Смаль, Тетяна Золотухіна, Оксана Зайцева, Світлана Міхно, Олена Хохрякова, Олеся Свірідова, Павліна Спасіченко, Валентина Плахотнюк (с. Малютянка).

Почесні гості заходу:

Козар Андрій Володимирович голова МГО «Українське Реріхівське товариство»

Кабанов Олексій – український композитор і музикант, мультиінструменталіст, виконавець музики в автентичній формі, член творчого об’єднання «Кобзарський цех». Колекціонер старовинних музичних інструментів.

Відкриття художньої виставки « Гімалайський Ашрам Реріха»
(в рамках «2019 – Рік Реріха»)

В меморіальній кімнаті-музею Миколи Реріха нашої бібліотеки відкрита виставка « Гімалайський Ашрам Реріха», на якій представлено 36 художніх робіт Козара Володимира Андрійовича. Акварелі та акриліки художника відображають простір та енергетику того унікального місця де розміщався справжній Ашрам - духовний центр, де останні двадцять років жив і творив видатний гуманіст світу, філософ, мислитель, письменник, художник, один з творців вчення «Жива Етика» Микола Костянтинович Реріх. Представлені роботи були створені у мальовничій частині західних Гімалаїв.

Під час відкриття виставки відбулася і презентація літератури з фондів бібліотеки Українського Реріхівського товариства та презентація нових видань Міжнародного Центру Реріхів. Тож у всіх відвідувачів з’явилася можливість скористатися цими унікальними виданнями в читальній залі бібліотеки ім. М. Реріха, яких сьогодні немає в жодному закладі культури нашого міста. Фонди нашої бібліотеки поповнилися і виданням МГО «Українського Реріхівського товариства» «Жива Етика українською вперше». Кожен народ мусить мати вчення рідною мовою, бо саме вона поєднує енергію минулого з енергією сучасного.

На заході були присутні члени правління МГО «Українського Реріхівського товариства» Соколан Олена та Ільницький Сергій.

Виставка присвячена Дню пам’яті Миколи Реріха. 13 грудня 1947 року не стало видатного гуманіста світу.

Автор виставки Козар Андрій Володимирович - голова МГО «Українське Реріхівське товариство», Член правління Міжнародної ліги захисту культури. Художник декоративного мистецтва, художник-косміст, мандрівник, дослідник спадщини Реріхів і Шевченка, співзасновник Міжнародної ради Реріхівських організацій ім. С. М. Реріха, автор та керівник проектів «Жива етика українською мовою», «Реріх та Україна», «Реріх та Шевченко», «Від Карпат до Гімалаїв».

Виставка репродукцій маловідомих робіт Миколи Реріха 
«Рерих. Воззри Человечество»

З початку січня по квітень місяць 2019 року в приміщені нашої бібліотеки діяла виставка репродукцій маловідомих робіт Миколи Реріха «Рерих. Воззри Человечество», яку відвідало багато мешканців не тільки нашого району, але й Києва. Виставка була надана Міжнародним Благодійним фондом «INSHE ZHITTIA» (голова Балашова Олена Володимирівна).

16 квітня відбулося відкриття цієї виставки і в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого. В рамках заходу ми презентували нашу бібліотеку, як культурний заклад України, який із небагатьох носить ім’я Реріха.

Художня виставка «Ілюзії космосу»

3 березня - 24 березня: в рамках «2019 – року Реріха» 3 березня в літературно-мистецькій вітальні бібліотеки відбулося відкриття виставки «Ілюзії космосу» за участі Art Gallary Universe, яка представляє твори сучасного українського мистецтва. Для виставки були представлені 11 полотен художників Ігоря Мошкова та Людмили Світлої.

 

ПРО ТИБЕТ

Тибет

Закритий з усіх боків від зовнішнього світу стіною високих гір, Тибет завжди являв собою загадку. Протягом більшої частини своєї історії ця країна була закрита для іноземців не тільки через важкопрохідних перевалів, але також з огляду на політичну ситуацію. Багато років вхід в межі плато Тибету був закритий через побоювання, що іноземні гості принесуть війну і руйнування. Але, тим не менш, рідкісним сміливцям і авантюристам все ж таки вдавалося проникнути в Тибет. Вони поверталися додому, приносячи з собою розповіді про дивні загадкових ритуалах, небачених досі. По всьому світу ходили легенди про могутніх магів, здатних викликати урагани й землетруси. І звичайно – оповіді про легендарну Шамбалу, країні знання і справедливості, де живуть просвітлені могутні люди.

Навіть на початку XX століття мало, що було відомо про Тибет. Іноземці, як і раніше не могли проникнути на дах світу. Н.К. Реріх, жваво цікавився сходом, що мав безпосереднє відношення до буддизму, що об’їхав майже всю Центральну Азію, був затриманий зі своєю експедицією на північному кордоні Тибету. І лише після тривалої зимівлі на засніжених висотах, втративши сили і більшість тварин свого каравану, він отримав дозвіл найкоротшим шляхом пройти в Індію, минаючи столицю Тибету Лхасу. Під враженням від сумного досвіду відвідати Тибет, лікар експедиції Реріха описує у своєму щоденнику крайнє обурення, яке відчував Реріх в результа зустрічі з Тибетом і Тибетом. Книга, що містить ці щоденники, вийшла в друк під назвою «розвінчати Тибет». Безумовно, причина жалюгідних результатів цієї експедиції лежала у вкрай напруженій політичній ситуації, що склалася навколо Тибету в той час. Незадовго до цього Британська Імперія за допомогою сили намагалася поширити на Тибет колоніальну владу. Мали свої інтереси в цьому районі Росія і Америка. Експедиція Реріха просто стала жертвою політичних інтриг, розіграних великими державами, що надають чималий тиск на уряд Тибету.

Однак були і позитивні моменти в історії вивчення Тибету. Незадовго до експедиції Реріха, Олександра Девід-Неелі пробралася до Тибету під виглядом черниці. Це була смілива, безкорислива у своїх прагненнях жінка, чудово володіла тибетським мовою. Їй вдалося зблизитися з впливовими людьми Тибету, добитися їх заступництва, і поступити на навчання у знаметітих майстрів Тибету. Їй присвоїли титул лами, що є, безумовно, унікальним фактом. За роки своїх подорожей Девід-Неелі написала кілька найцікавіших книг про життя і культуру Тибету, а також про філософію тибетського буддизму. Однак, тема тибетської філософії, як і раніше залишалася малознайомою на Заході.

Після комуністичної революції в Китаї, частини визвольної народної армії Китаю вторглися в межі країни. Далай Лама втік до Індії. Слідом за ним пішли багато вчителів і ченці. Схоже, пророкування великого Падмасамбхави, що приніс в Тібет буддизм, збулося. В одному з його текстів було сказано, що коли сталеві птахи з’являться в небі, а армія чужинців захопить країну, священна Дхарма (так іменують вчення Будди) розповсюдитися по всьому світу. Як це не сумно, але саме завдяки китайської окупації Тибету, безліч людей, що живуть на Заході, отримали можливість познайомитися з Ваджраяною, з Вищою з Колесниць буддистського вчення.

Після китайського вторгнення відвідування Тибету було також утруднено. Численні хвилювання в Лхасі та інших містах закінчувалися безжалісним придушенням, тому китайська влада не хотіли впускати в межі країни іноземців, побоюючись, що вони стануть свідками подій.

В останні роки в’їзд до Тибету відкрився, але на відвідування багатьох місць у Тибеті потрібні особливі дозволи. При цьому обстановка в Тибеті з кожним роком посилюється – все сильніше політичні переслідування, багато храмів і монастирів поступово перетворюються на музеї. Відновлення зруйнованих у роки Культурної Революції цінностей ставить своєю метою зібрати більше туристів. Культурна революція змінилася Комерційної. Красиві квиточки за чималу суму грошей і порожні храми з самотньо стоять у них статуями святих – це те, у що перетворюється країна. Якщо хочете подивитися те, що ще залишилося, неоткладивая їдьте до Тибету.

Медицина Тибету

Тибетська медицина досі відноситься до числа нерозгаданих древніх загадок. Вже в III-IV століттях в Стародавньому Тибеті влаштовувалися масштабні конференції докторів з Індії, Персії та Китаю, де ескулапи ділилися один з одним секретами лікування. Система лікування людей, вироблена в важкодоступній гірській країні близько двох тисяч років тому, абсолютно не змінилася з того часу: тибетці відмовляються від електронного обладнання і воліють ліки, виготовлені з гірських трав, відвертаючись від антибіотиків. Діагноз ставиться просто – по пульсу пацієнта, промацують трьома пальцями руки.

Загони по збору трав.

Коли заглядаєш усередину тибетської клініки, голова починає кружляти від запаху тисяч трав. Доктор сидить в маленькій кімнатці, а в здоровенному сусідньому приміщенні купа співробітників сортує трав’яні кульки, розкладаючи їх по десяткам банок: ці від пристрасті до алкоголю, ці від застуди, ці від зубного болю. Окремо стоїть величезний скляний посудину, набитий сушеним квіткою «інг ме», зростаючим біля озер – його часто розкуповують жінки як заспокійливе.

– Основа тибетської медицини – саме трави з гір Гімалайського хребта, – розповідає в ексклюзивному інтерв’ю «АиФ» Самдуп Лхаце, директор головної тибетської клініки «Мен Тцее Ханг». – Раніше тибетці (подібно жителям Китаю) використовували в лікуванні компоненти тварин, начебто сушених жаб або жовчі ведмедя. Але з тих пір як в Тибеті стали вірити в переселення душ, уряд заборонив лікарям вбивати заради ліків будь-які живі істоти. Тоді наша медицина стала суто «трав’яний», а також почала використовувати мінерали і навіть метали – наприклад, золото. Винятком можна вважати лише те, що ми п’ємо для імунітету настій з рогів оленя, але він сам скидає роги восени.

У дворі лікар командує групою дивних людей з банками та парасолями, озброєних альпійським обладнанням зразок спальних мішків і гаків. Щовесни й осінь тибетські клініки формують пошукові загони, які «прочісують» гори, збираючи цілющі трави і коріння. Вже багато разів фахівці намагалися виростити ці ж дикорослі трави (скажімо, допомагає від головного болю рослина хенг) в домашніх умовах на рівнині. Однак марно: гинуть, не підходить повітря.

– Можна сказати, що наша медицина відрізняється від всіх інших, – пояснює Самдуп Лхаце. – Всі лікарі лікують вже діючу хвороба, а сенс нашої роботи – усунення причини захворювання, щоб воно взагалі не з’явилося. Згідно древнім тибетським постулатам, людина повинна відвідувати лікаря не рідше, ніж раз на місяць, щоб запобігти хворобу на ранній стадії. Якщо пацієнт запускає своє здоров’я, не буває у доктора по два роки, лікар може відмовитися лікувати його засобами тибетської медицини, тому що тут уже нічого не допоможе.

– Взагалі-будь медицина – це не чарівництво, і чудес не буває.

– Звичайно. Як ми не намагалися створити з наших трав ліки від СНІДу – зазнали невдачі. А ось з атиповою пневмонією впоралися, бо навесні і восени тибетці (вже багато сотень років) обов’язково беруть трав’яні пігулки для запобігання вірусній застуди. І як результат – під час епідемії САРС в Китаї в районах, населених тибетцями, жодна людина не захворів.

Тибетський медичний кодекс говорить – на землі не росте нічого такого, чого не можна було б використовувати як ліки. Лікарі лікують хворих голковколюванням, масажем за допомогою лікувальних масел, прижиганиями, трав’яними ваннами та компресами. Головними («фатальними») захворюваннями у тибетців вважаються хвороби тіла, дитячі хвороби, жіночі хвороби, хвороби, заподіяні демонами, старість (!), Отруєння, рани і … статеве безсилля. Однак тибетська медицина не лікує хвороби, що з’явилися в останнє століття – зразок СНІДу та вірусу Ебола. Немає стародавніх рецептів, як їх лікувати, і доктора пасують. Хоча, наприклад, рак на ранніх стадіях вони лікують досить успішно, особливо рак крові – трав’яна система сприяє швидкому очищенню крові від шлаків, хоча і не у всіх випадках. Основний же принцип тибетської медицини – як треба жити, що їсти і що пити, щоб не хворіти.

– А як ви ставитеся до сучасним лікам – аспірину та антибіотиків?

– Справа в тому, що ці ліки, як і більшість продуктів хімічної фармацевтики, не лікують. Вони лише полегшують стан хворого на якийсь період хвороби, і надмірне захоплення подібними ліками небезпечно. У нас теж є антибіотики, зроблені знову ж з трав. Зауважу, що в тибетській медицині ніколи не практикуються хірургічні операції, бо не збереглося докладних манускриптів, як саме їх проводити. У багатьох випадках операції просто не потрібні. Наприклад, замість того щоб вирізати апендикс, ми можемо просто «розчинити» його вміст за допомогою спеціальних трав, і він більше не буде представляти небезпеки. Існують особливі гірські трави, які допомагають дробити каміння у нирках, перетворюючи їх в пісок. І нам краще за допомогою трав’яних компресів зробити, щоб загрозлива здоров’ю пухлина розсмокталася, а не вирізати її. Саме так ми лікуємо жінкам рак грудей.

5 елементів.

Люди думають, що, для того щоб довго жити, потрібні якісь чудодійні навички, – говорить Лобсанг Ньяндак, міністр охорони здоров’я адміністрації далай-лами. – Але почати піклуватися про своє здоров’я слід саме з пиття гарячої води. Вона вважається найпершим засобом у тибетській медицині, тому що «заглушає» елемент вогню, яким є шлунок, і вбиває мікробів. Чашка гарячої води щоранку, як вважають тибетські лікарі, здатна продовжити життя на 10-15 років. Далі у тибетців існують спеціальні precious pills, пігулки, кожна з яких складається із ста тридцяти (!) Найбільш цілющих компонентів гірських трав, що підвищують імунітет перед хворобами, – їх потрібно пити раз на тиждень. Крім того, тибетська медицина дуже поважає властивості золота. Цей метал може не тільки загоювати рани (так як має антисептичні здібностями), але і підвищувати чоловічу потенцію.

У стародавньому Тибеті він спочатку використовувався не як платіжний засіб, а саме як ліки. Мабуть, тільки в Тибеті жінки носять золото не для краси, як в усьому іншому світі, а для здоров’я. Золоті кулони запобігають раку грудей, а срібло – таку небезпечну хворобу, як запалення крові. Часто при захворюванні мозку ми імплантують в череп золоту голку, так як золото стабілізує кров і нерви. Цей метал подовжує життя, тому-то жінки і живуть довше за чоловіків.

На золоті справа не закінчується. Наприклад, від отруєння тибетці лікуються компресами з перлів, який також використовується при лікуванні травм мозку та нервової гарячки. А в принципі дорогоцінні камені зцілюють 404 хворобі, як говориться в стародавньому медичному трактаті «Серце», а також «відганяють злих духів». У цих самих духів, нібито приносять хвороби, тибетські доктора вірять досі, та й взагалі медицина Тибету нерозривно пов’язана з містикою. Наприклад, при кожній фармацевтичній фабриці існує святилище, де при приготуванні будь-яких ліків вимовляються суворо визначені для конкретного пацієнта заклинання, – інакше вона не діятиме. Біля клінік періодично зустрічаєш абсолютно лисих собак. В чому справа? Виявляється, тварини випадково з’їли благословенний хліб (злаки теж застосовуються в ліках), і у них вилізла шерсть – так що тибетські ліки треба застосовувати по спецпризначення лікаря, щоб не спіткала доля «друзів людини».

– Людина є частиною Всесвіту і живе за її законами. Тому тибетська медична система тісно пов’язана з астрономічними знаннями, а методи діагностики та лікування захворювань спираються на уявлення про сонячно-місячних циклах. Астрологія базується на п’яти елементах, як і людський організм, – пояснює головлікар тибетської клініки в Катманду (Непал) Тцерінг Ленг. – По зіркам ми намагаємося визначити, як буде протікати хвороба і коли вона почалася. Найбільше в астрології знаючі тибетські монахи, тому багато з них стають докторами. Як тільки змінюються пори року, порядок елементів теж змінюється. До речі, всього у нас п’ять пір року, а не чотири. Сезони у Тибеті коротше, ніж у Європі, і всього скупчуються 72 «зайвих» дні, які й іменуються п’ятим, останнім тибетським порою року. Ми повинні враховувати сезонний пульс, який також впливає на протікання хвороби. Наприклад, взимку збільшується елемент води, а влітку і восени – елемент вогню.