До Міжнародного дня дитячої книги в нашій бібліотеці відбулася зустріч з дитячим письменником В’ячеславом Купрієнком,
на яку завітали учні молодших класів Спеціалізованої школи №149
Це було справжнє диво, адже з дітьми спілкувався сам головний герой книг «Мишасько і розгардіяш» та «Мишаськів догоридриг», якого створив письменник.
Ця книга – справжнє пізнання навколишнього Світу дитиною. Веселі історії та пригоди, в які потрапляє Мишасько, його мрії та бажання відгукнулись кожному маленькому читачеві, адже вони вчать добру та справжній дружбі! Авторські читання та виконання власних пісень під гітару
міні-вистава, експерименти з мильними бульбашками зробили цей день щасливим для дітей!
Перша екскурсія в бібліотеку, знайомство з чарівним світом книжок та ще й спілкування з письменником спонукало учнів 1-а і 1-б класів стати нашими читачами!
В цей день бібліотека організувала таку зустріч і для дітей 1-а класу Гімназії біотехнологій №177, тож свято дитячої книги продовжилось вже в школі.
Книги В’ячеслава Купрієнка «Мишасько і розгардіяш» та «Мишаськів догоридриг» чекають свого читача в бібліотеці ім. М. Реріха!
30 березня в літературно-мистецькій вітальні бібліотеки ім. М. Реріха лунала красива українська пісня та поезія! На зустріч з читачами бібліотеки завітала поетка Лілія Батюк-Нечипоренко з пісенною програмою «Давай-но співати пісні». Виконання власних пісень та пісень інших авторів, читання віршів зі своїх поетичних збірок розчулило аудиторію, адже головними темами були мудрість і жіночність, кохання і розлука, вічне і буденне. Якісна змістовна лірика створила всім гарний настрій та спонукала до співу.
Лілія Батюк-Нечипоренко — киянка, волонтерка, за фахом історик, довгий час працювала на фондовому ринку, тепер маркетолог. Захоплююся психологією, має сертифікати коуча, тренера, консультанта.
У 2023 році отримала від Всеукраїнського об’єднання «Україна» медаль «За гідність і патріотизм» за представленням від ГО «Творча еліта України»
"Ми, українці, нарешті здобули незалежність. Дорожіть цим, плекайте це, тіштеся цією незалежністю, бо вона відкриває великі перспективи - мати свою державу й бути господарем на своїй землі" - говорив Дмитро Гнатюк.
28 березня виповнюється 100 років з дня народження великого українського співака, Героя України Дмитра Гнатюка.
Унікальний могутній баритон українського оперного співака, театрального режисера й педагог лунав як у рідній Україні, так і в усьому світі. "Пісня про рушник" та "Два кольори" стали шедеврами української культури саме у виконанні Дмитра Михайловича.
На київській оперній сцені він був відомий як драматичний співак, що втілював яскраві, колоритні образи, зокрема в операх "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда", "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", "Кармен" Ж. Бізе, "Ріголетто"), "Севільський цирульник" Дж. Россіні. З 1988 по 2011 рік Гнатюк був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського.
У репертуарі артиста було понад 200 творів національної та світової класики, народних пісень та романсів.
Цікаві факти з життєвого та творчого шляху співака:
☝Дмитро Гнатюк народився 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області, яка тоді була частиною Румунії. Співати почав у місцевій церкві.
☝На початку Другої світової війни проходив курси для вчителів. Пізніше добровольцем відправився на фронт, неподалік Польщі. Там він потрапив під бомбардування. «Відбулася мутація голосу: сильне потрясіння, страшні вибухи і ця контузія сприяли тому, що заспівав» - згадував Дмитро.
☝У 20 років Гнатюк став солістом Чернівецького музичного-драматичного театру імені Кобилянської.
☝У 1951 році здобув освіту у Київській державній консерваторії. На останніх курсах навчання його почав брати з собою на концерти відомий український композитор, диригент і педагог Григорій Верьовка.
☝У повоєнні часи Гнатюк активно гастролював містами СРСР і за кордоном. Його знали в Єгипті, Італії, Іспанії, Франції, Австралії, Канаді, Китаї, США, Японії, Португалії, Німеччині й низці інших країн.
☝"Пісня про рушник" на вірші Андрія Малишка – майже біографічна. Коли майбутньому співакові запропонували вступити на навчання у консерваторію, що в Києві, його мати розплакалася, але він заспокоїв її й запевнив, що скоро повернеться. Тоді ненька дала йому з собою вишиту сорочку.
☝Пісня "Два кольори" на вірші Дмитра Павличка могла попасти під заборону. У ЦК партії, казали, що це бандерівська пісня, і що її не можна співати, мовляв, "червоне і чорне – бандерівські кольори". Творці пісні довели, що вона – про романтику, «червоне» - то любов, а «чорне» - то журба.
☝Пісня "Як тебе не любити, Києве мій!" композитора Ігор Шамо, на слова поета Дмитра Луценка написана в 1962 році. В 1982-му Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-ліття Києва в супроводі дитячого хору. З 2014 року ця пісня стала офіційним гімном Києва.
☝Садівництво було другою пристрастю Гнатюка після вокалу. Завжди розмовляв з деревами, щоб вони плодоносили.
☝Дмитро Гнатюк мав унікальну приватну колекцію картин українських класиків-живописців кінця ХІХ – початку ХХ століть. (Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Труша, Миколи Сергєєва, Костянтина Крижицького, Олекси Новаківського та інших митців). За кордоном більшість із заробленого витрачав на картини. Хтось їх колись вивозив, а він повертав знову додому.
МИКОЛА ПИМОНЕНКО (1862 — 1912). «РАНОК», КІНЕЦЬ XIX — ПОЧАТОК XX СТСТ., ОЛІЯ, КАРТОН. ІЗ КОЛЕКЦІЇ Д.М.ГНАТЮКА, НИНІ ЕКСПОНУЄТЬСЯ В ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ (ТЕРНОПІЛЬ)
☝Дмитро Гнатюк увійшов в історію не тільки як талановитий співак і педагог, а також як людина, яка щиро вболівала за виконання української оперної і народної музики в Україні та світі. Так, саме завдяки Гнатюку український романс "Черемшина", написаний у 1965 році, почали виконувати в Японії, а про пісні "Два кольори" та "Черемшина" – дізнались у всьому світі, від Канади до Франції.
☝Пізніше, у поважному віці, 2004 року Дмитро Гнатюк брав участь у Помаранчевій революції, виступав з народними піснями на сцені Майдану Незалежності. У 2014 році підтримав Революцію Гідності.
☝Дружина співака Галина Гнатюк, була видатною мовознавицею, докторкою філологічних наук і зробила вагомий внесок у розвиток сучасної української мови. Досліджувала питання лексикології, лексикографії, термінології, граматики, історії української мови.
☝Син Андрій Гнатюк - філолог, викладає французьку мову в університеті.
☝У Дмитра Гнатюка - три брати і дві сестри. Один з братів загинув у катівнях НКВС.
☝На гастролях в Австралії та Новій Зеландії проспівав 57 сольних концертів за два місяці.
☝У співака – дві робочі октави, mezzа voce брав «до» і «ля» вниз.
☝Одна із власних улюблених пісень – «Вівці мої, вівці»: єдина пісня, де баритон зміг взяти ноту «до».
☝Улюблена партія – Остап у «Тарасі Бульбі» Лисенка, композитор – Верді.
☝Платівки з піснями Дмитра Гнатюка вийшли щонайменше 57-мільйонним тиражем.
☝У 2005 р. Дмитра Гнатюка нагороджено званням Героя України.
☝Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступеня
☝Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
☝Почесний громадянин Києва (1997р.).
☝Виступав на сцені майже до ростаннього подиху - 91 року.
☝Його життя обірвалося 29 квітня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Коли ж маестро пропонували лишатися працювати в Росії чи в інших країнах – той відмовлявся. "Без України я не зможу співати" – казав він.
Це було його життєвим кредо!
Документальний фільм про Дмитра Гнатюка - «Моя Україна»
17 березня до нашої бібліотеки завітали учні 2 курсу Київського професійного коледжу мистецтв та технологій сервісу. Учбовий заклад знаходиться біля бібліотеки, тож сходити на екскурсію було зручно, цікаво і пізнавально. Для молоді сучасна бібліотека була справжнім відкриттям, адже крім книг, які можна взяти додому, або традиційно скористатися послугами читального залу з наявністю безкоштовного інтернету, тут існують різноманітні масові заходи, влаштовуються художні виставки, концерти. Діяльність нашої бібліотеки представлена в соціальних мережах, з якими познайомили молодь, а це FB, Іnstagran, Telegram, власний канал на You-Tube та Блог «БІБЛІОТЕКА. І не тільки». Інтерес викликала виставка ляльок-мотанок, яка демонструвалася в цей час, тож одразу запланували другу зустріч на майстер-клас.
Запрошує на екскурсії та різноманітні заходи всіх бажаючих: вул. Єреванська, 12, тел.073-444-29-10
Сон має фундаментальне значення для психічного та фізичного здоров’я людини. Якщо ви виспались, то мозок здатний краще концентруватися, продуктивніше працювати, запам’ятовувати більше, а організм загалом працює злагоджено. Уві сні мозок також опрацьовує інформацію, яку отримав протягом дня, йде важливий процес запам’ятовування та забування.
☝Сон українців від початку повномасштабного вторгнення з нічними повітряними тривогами, вибухами, тривожними новинами важко назвати "нормальним". Хронічний стрес впливає на весь організм, зокрема й на сон: нам стає складно заснути, усе частіше відчуваємо безсоння, часто пробуджуємося чи бачимо сновидіння, які змушують прокидатися. Якщо ж вам не вистачає нічного сну, аби відновитися, на зміну приходить денний. Це може бути 15-30 хвилин неглибокого сну. Він допоможе "перезапустити систему" і додати трохи нових сил. Якщо заснути вдень важко, можна просто лежати. Це дасть можливість мозку трохи перезавантажитись і віднайти сили. Спробуйте вмоститися на ліжко, витягнути тіло, відкласти телефон і відпустити усі думки.
Що ви знаєте про сон? Пропонуємо вікторину, завдяки якій ви перевірите свої знання. Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою.
Цікаві факти про сон:
☝Здригання тіла вночі, коли нам сниться, що ми падаємо, називають "гіпнотичними ривками". Це дуже поширене явище, яке абсолютно не шкідливе.
☝Вважається, що сон після обіду (між 14:00 та 16:00) є дуже корисним. Він сприяє відновленню організму і підвищує творчий потенціал.
☝Тривалість сну залежить від віку. До 18 років людина повинна спати не менше як 10 годин, у віці від 19 до 55 – вісім годин, а після 55 років людям достатньо лише шість годин на добу.
☝У світі є люди, яким достатньо для сну лише чотири години. Жодних побічних ефектів у здоров'ї у них не має.
☝Людина просипає приблизно 1/3 свого життя.
☝Пчихнути уві сні неможливо.
☝Сни сняться абсолютно всім – і лише сліпі з народження їх не бачать. Втім, після п'яти хвилин пробудження людина забуває 50% побаченого, а через 10 хвилин – 90%.
☝Уві сні ми бачимо обличчя тих людей, яких вже колись зустрічали. Ми можемо їх навіть не пам'ятати.
☝Близько 12% людей бачать чорно-білі сни. Раніше цей показник був більший. Все змінилося з приходом кольорового телебачення.
☝Найчастіше сни мають негативний характер. Найбільш популярним емоційним станом уві сні є тривога.
☝Страх сну називається сомніфобією.
☝Лунатизм, або ж сомнамбулизм може не лише змусити людину ходити під час сну, але й спонукати до якихось дій. У деяких випадках такі розлади призводили до грабежів, зґвалтувань і навіть убивств.
Шкода від відсутності повноцінного сну
☝Без сну людина здатна прожити 10 днів, тоді як без їжі вона може витримати 14 днів.
☝Відсутність сну хоча б протягом 24 годин викликає симптоми схожі на алкогольне сп'яніння — погіршення пам'яті, зниження реакції, дратівливість. Після трьох днів без сну можуть з'явитися параноя, проблеми з мовою, слухові та зорові галюцинації.
☝Порушення сну може призвести до прояву таких хвороб як серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, ожиріння та психічні розлади. Понад два мільйони дітей у світі страждають від порушень сну.
Як сплять тварини?
☝Найдовше із ссавців сплять коали. Для цього вони витрачають 22 години на добу.
☝Жирафи та слони, як правило, сплять менше двох годин за ніч.
☝Дельфіни під час сну закривають лише одне око. Так вони контролюють своє дихання і остерігаються хижаків.
☝Здоровий сон дорослого кота повинен бути тривалим, не менше 14-16 годин на добу.
☝Собака спить від 12 до 14 годин на добу, в залежності від породи.
☝Фізіологічні й поведінкові особливості сновидінь людини спостерігаються також у кішок, щурів, птахів та інших тварин. Однак як це — бачити сни, якщо ви не людина, — залишається загадкою.
☝☝☝Всесвітній день сну відзначають щороку в останню п'ятницю перед весняним рівноденням. У 2025 році році цей день припадає на14 березня.
Увесь світ захоплюється творчістю Т.Г. Шевченка - людини талановитої, неординарної. За все своє життя він написав 300 поетичних творів, 20 повістей, 1200 малюнків, офортів та картин. Він був натурою поетичною, жив емоціями, жінки і почуття кохання відігравали значну роль в його житті і творчості. З одного боку він був дуже щасливою людиною - він кохав і був коханим, а з іншого - глибоко нещасним в особистому житті, бо мрія усього його життя про дружину, дітей, про родинне щастя залишалися нездійсненними. Молодий Шевченко мав неабиякий успіх у жінок. А які жінки подобались Шевченку? Жваві, такі, "щоб земля горіла на три сажні". Жінка, на його думку, мала би бути пристрасна, енергійна. Чи читали Шевченка жінки? Так. І навіть більше: завдяки йому панночки почали читати українською. Адже у той час дівчаток зі шляхетних родин від годувальниці одразу віддавали під опіку іноземок-гувернанток. За розмовну українську карали. Тож у дорослому віці українська мова, а тим паче, література, були уже не надто цікаві. Коли ж у Петербурзі вийшов друком перший "Кобзар", а сам Шевченко став модним автором, то панночки навперейми кинулися читати українською. Переповнена жартами "Енеїда" Котляревського жіноцтву не рекомендувалася, а от проза Квітки-Основ’яненка якраз пасувала до того, щоб нею захоплюватися.
Пропонуємо згадати жінок Шевченка, яких він палко кохав, які окриляли його та надихали на творчість. Велика кількість малюнків, портретів, поезій було присвячено саме їм!
Оксана Коваленко. Першим сильним почуттям майбутнього поета було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою музою, а її особиста трагічна доля - трагедією його серця. Перший поцілунок його вийшов трохи гірким через сльози. Оксана Коваленко була на декілька років старшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу.
Нажаль портрету Оксани того часу не було, тож її образ можна представити лише по опису Шевченка.
Амалія Клоберг. Саме в Петербурзі Шевченко зустрів німкеню Амалію — натурницю, племінницю господарки квартири, яку знімав Іван Сошенко, навчаючись у Петербурській академії мистецтв, в якого на квартирі жив майбутній митець. Він закохався в Амалію і описав їх відносини в повісті «Художник».
Ганна Закревська. Вони познайомилася з Шевченком у 1843 р. на балу у Мойсіївці у Татяни Густавівни Волховської. Ганна мала величезний успіх у колі численних гостей та прихильників. Щиро захоплювався нею і Тарас Григорович, який тоді ж любовно писав її портрет. З ім’ям Ганни пов’язано також поезію «Якби зострілися ми знову…», написану в другій половині 1848 р.:
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі…
Але зустрітися зі своєю пасією йому більше не довелося, вона померла у 35-тирічному віці саме того року, коли поет отримав звільнення від 10-тирічної солдатчини.
Варвара Рєпніна. Їх відносини можно назвати - нерозділене кохання. Закохане серце Варвари Рєпніної, доньки російського державного діяча Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, відчуло великий поетичний талант Т. Шевченка. Княжна першою назвала його генієм, нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Чи соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку поета стали на шляху до поєднання його долі з долею В. Рєпніної? Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях.
Агата Ускова. Перебуваючи на засланні, узимку 1854-1855 рр. в його житті знов блиснула зірка кохання й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, майора Іраклія Олександровича Ускова, матір трьох дітей Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. Агата довго здавалася йому вершиною досконалості. Прогулянки з Шевченком по околицях фортеці їй подобалися, до вподоби їй були і різноманітні теми розмов. Художник, зачарований Усковою, малює кілька її портретів.
Катерина Піунова. Після заслання деякий Шевченко змушений був жити в Нижньому Новгороді, де зустрів шістнадцятирічну актрису нижньоновгородського театру. З нею поет познайомився 20 вересня 1857 р., коли йому було 43 роки. Це був прекрасний роман Поета і Актриси. Освідчився їй в коханні. Запросив до містечка з Москви відомого тоді актора М.С. Щепкіна. Разом з Михайлом Семеновичем Щепкіним Катерина Борисівна зіграла роль Тетяни в «Маскалі - чарівнику». Т.Г. Шевченко давав їй уроки української мови. Але актриса уклала роман із театром і відмовила поету.
Марія Максимович. В останні роки життя його музою була Марія Василівна Максимович - дружина видатного вченого, письменника, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича. Вона гарно співала і Шевченко з великою насолодою її слухав. Він говорив про неї так: «Якби така в мене була жінка - повінчався б та й умер». В 1859 р. Тарас Григорович приїхав до Максимовичів на хутір Михайлову Гору на Переяславщині та завершив роботу над поемою «Марія».
Марко Вовчок. Ще одна Марія це - Марія Олександрівна Вілінська - Марко Вовчок. На початку 1859 р. відбулося особисте знайомство з письменицею. Присвячує їй вірша :
…Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу…
… І думу вольную.. О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Шевченко подарував їй «Кобзаря» з написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович - і рідний і хрещений батько Тарас Шевченко».
Поет був досить самокритичною людиною, визнавав себе «лисим і сивим», схожим на гайдамацького батька. Однак його поетична душа вимагала жінки молоденької, з живою вдачею, аби була така палка щоби «під нею земля горіла на три сажені», з карими очима, чорними бровами, з білим личком, з гнучким станом і, взагалі, щоби була вродлива і чарівна та ще й проста з селянського роду.
Ликерія Полусмакова. Останнє кохання Шевченка це - кріпачка поміщика М. Макарова з під Ніжина, з Липового Рогу. Вперше Шевченко побачив її в травні 1859 р., згодом запропонував одружитися, бо вірив, що саме поруч з простою дівчиною вдасться пережити всі негоди і знайти щастя у «хатині тихій і веселій». Адже неодмінною умовою «благодаті» він вважав сімейну ідилію у власній хатині. Вона не дуже розуміла мрії Тараса про життя на хуторі. Мріяла вийти заміж за пана і аж ніяк не хотіла ні сільського життя, ані самостійно, без служниць, порядкувати у домі. Шевченко дорікає їй за неохайність, вони повсякчас сваряться через те, що дівчина не хоче поводитися відповідно до поетових уявлень про ідеальну жінку. 45-денний роман Шевченка і Ликери закінчується драматично: поет виявляє, що у його нареченої роман з іншим чоловіком. Його серце переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної, всепоглинаючої самотності.
Пропонуємо до вашої уваги книжкову виставку про особисте та творче життя Тараса Шевченка з нашого фонду. В відеоролику використана пісня на слова
Т. Шевченка "Бандуристе, орле сизий"
(музика: Олександра Тищенко, виконує Ірина Білик).
2 березня користувачі бібліотеки з великим задоволенням подивились кінофільм «Вій» за однойменною повістю М.В.Гоголя з циклу повістей «Миргород», яка увійшла до золотого фонду світової літератури. Містична історія про нечисту силу не залишає байдужим жодного читача вже 190 років. Свою роботу над повістю автор почав ще в 1833 році, ретельно підбирав імена персонажам, міняв структуру сюжету. Вперше твір було опубліковано у 1835 році, після чого не раз було перероблено.
У різні роки сюжет «Вія» цікавив багатьох режисерів, тому цей твір був неодноразово екранізований у різних країнах. У 1967 році режисери Костянтин Єршов та Георгій Кропачов зняли фільм "Вій" за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя. Для прокату в Україні було створено україномовний дубляж; станом на 2021 рік жодної копії україномовного дубляжу ще не знайдено. Саме цей фільм запам'ятався багатьом прихильникам творчості Гоголя.
Персонажі повісті:
Хома Брут- філософ із київської бурси, жертва Вія.
Панночка - вона ж відьма, над якою Хома Брут повинен був три ночі читати молитву.
Вій - монстр, який вбив Брута, з'являється в кінці повісті.
Халява - студент київської бурси, богослов, разом з Тиберієм і Хомою пішов на вакації та потрапив до відьми.
Тиберій Горобець - ритор, разом з Хомою і Халявою потрапив до відьми.
Цікаві факти:
☝Фільм знімали у дерев'яній церкві Пресвятої Богородиці в селі Горохолин Ліс на Івано-Франківщині, а фінальні сцени – у Седнівській Георгіївській церкві на Чернігівщині.
☝Сцени проводу семінаристів на канікули на початку фільму знімалися у Чернігові – на території Єлецького монастиря, а також біля Катерининської церкви.
☝Під час зйомок було використано декілька центнерів свічок.
☝Задіяли «бригаду» з дев’яти чорних котів, які грали нечисть та близько 50 ворон. Для них в сараї залишали їжу, потім ловили. Кадри, коли чорні птахи вилітають з вікон церкви, знімали відпускаючи ворон.
