Радіємо, коли нашими читачами стають діти, нам є що їм запропонувати: цікаві книжки, майстер-класи, виставки, зустрічі з письменниками. Саме перша екскурсія в бібліотеку має велике значення, бо перше враження головне.
16 вересня до нас завітали учні 2-го класу Ліцею біотехнологій №177.
☝Що таке читацький формуляр?
☝Як знайти потрібну книгу у великому масиві літератури?
☝Які правила користування бібліотекою?
☝Чим відрізняється книжковий магазин від бібліотеки? Про це і говорили.
Великий інтерес діти проявили до книжок, які ми презентували:
про хліб
про сортування сміття
про те, що люди бувають різними
про скриню
про булінг
про село
про тварин
Учні побачили різні за розміром книжки - великі і маленькі, книжки білінгви - двомовні, книжки шрифтом Брайля – для слабозорих людей, картонні книжки – для малечі.
Неочікуваним для дітей було побачити у бібліотеці художню виставку «Три чарівні скриньки» текстильних виробів трьох майстринь: картини, декоративний посуд, одежа, взуття, прикраси. Яскрава, цікава, незвичайна вона вабила дітей, хотілось доторкнутися до цієї краси!
Деякі діти обіцяли повернутися за книжками, які їм сподобалися та привести мам і бабусь на красиву виставку.
Вони мають повне право, адже кожний отримав ЧИТАЦЬКИЙ КВИТОК!
Запрошуємо на екскурсія в бібліотеку: Єреванська, 12, тел.073-444-29-10
Роман «Парфуми», що вийшов у 1985 році і став бестселером, приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986-му в Парижі та Всесвітню премію фентезі за найкращий роман у 1987 року. Завдяки своїй багатогранності він подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. І кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй?
Геніальний злочинець, талановитий злий геній або просто нещасна людина?
40 років цей твір незалишає байдужими читачів!
Про автора:
Патрік Зюскінд (1949) — відомий німецький письменник. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баваріі. Перший успіх прийшов після виходу в 1980 році п’єси «Контрабас», далі були «Парфуми», «Голубка», «Історія пана Зоммера» та інші твори.
Патріка Зюскінда "Парфуми: Історія одного вбивці" в форматі аудіокниги, читає Михайло Пінчак.
12 вересня 1875 року – народився Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор та етнограф, один із засновників Української республіканської капели, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна».
☝Народився він на Канівщині, в багатодітній родині. Хоча своєю батьківщиною вважав село Тарасівці Звенигородського повіту, куди батька призначили священиком нової парафії.
☝Освіту Олександр почав здобувати у Богуславській єпархіальній бурсі, а продовжив у Київській духовній семінарії, яку закінчив 1901-го року з вченим ступенем кандидата богослів’я.
☝Попри отриману освіту, священиком не став, а подався вчителювати на Кубань, де заприятелював з Симоном Петлюрою (який упорядковував архів Кубанського козацтва).
☝За сприяння Миколи Лисенка, на Кубані Кошиць здійснював етнографічні експедиції по козацьких станицях (Переяславській, Уманській, Полтавській, Брюховецькій), записуючи від нащадків запорізьких козаків, депортованих з України, народні пісні. Зібраний матеріал з 500 пісень він упорядкував у десяти зошитах, які були представлені на етнографічній виставці Кубані та отримав за роботу Золоту медаль. Згодом ці зошити були втрачені, відома доля лише двох, один з яких зберігався в архіві самого Кошиця у Вінніпезі.
☝У 1904 році після повернення до Києва, Кошиць деякий час викладав в Учительській семінарії та Другій жіночій духовній школі. Тут він продовжив навчання у класі композиції в музично-драматичній школі Миколи Лисенка, на запрошення якого одночасно викладав курс хорового співу. Далі відбулось стрімке становлення Кошиця як диригента та композитора.
☝Деякий час він був директором та диригентом товариства «Боян», у 1909 році його запросили керувати студентським хором Київського університету св. Володимира. Учасники цього хору 1916-го року вперше виконали неперевершений «Щедрик» у обробці Миколи Леонтовича.
☝Потому Кошиць викладав у консерваторії, здійснював обов’язки капельмейстера у театрі Миколи, був диригентом Київської опери, а за доби УНР Центральної Ради очолював музичний відділ Генерального секретаріату освіти.
☝У 1917 році Українська Центральна Рада обирає Кошиця музичним представником Театрального і Музичного Комітету, який пізніше перетворили на Музичний відділ Міністерства освіти України.
☝У 1919 році Симон Петлюра запропонував Кошицю разом з Кирилом Стеценком (теж композитором і диригентом) створити хорову капелу.
☝Колектив став на той момент найкращим в Україні. Та головне — звідси взяв початок світовий успіх Кошиця.
☝За дорученням Петлюри він відправився у велике гастрольне турне, щоб ознайомити світ з новоутвореною незалежною Україною. У подорожі Західною Європою та Америкою музиканти стали «м’якою силою» країни, інформуючи світ про боротьбу українського народу за незалежність.
☝Репертуар капели складався з українських народних пісень в обробці самого Кошиця, а також Кирила Стеценка, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича та інших композиторів.
☝У «Спогадах» Кошиць описував як відбувались концерти в Парижі у 1919 році, де було чимало російських емігрантів, які псували афіші нецензурними написами та збирались освистати капелу, відтак навколо було чимало поліції. Та концерти без виключення в усіх містах пройшли з надзвичайним успіхом.
☝Західноєвропейська преса із захопленням писала про тріумф українських музикантів. Протягом 1919 – 1921 років капела здійснила вдале турне країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику аби підкорити Америку.
☝Вкрай небезпечним виявився цей переїзд, оскільки судно наштовхнулось на айсберг і ледь не затонуло.
☝З успішними концертами гастролював Український Національний хор (таку назву отримала капела наприкінці 1920 року) США, Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Кубою. Лише в країнах Південної Америки Хор дав близько 900 концертів. Після цих гастролей Хор розпався.
☝Попри бажання Кошиця, повернутись в Україну капела не могла, оскільки радянська влада не давала дозволу.
☝Відтак, диригент з 1926 року оселився у Нью-Йорку, де керував групою зведених українських хорів «Сімкою», намагався реалізувати себе в якості композитора. 1938-го року він узяв участь у зйомках кінострічки «Маруся», що відбувались у Нью - Джерсі. Також викладав у Колумбійському університеті, працював над «Спогадами» та впорядковував щоденник «З піснею через світ».
☝Після світового визнання цей період в житті Олександра Кошиця був складний. Він потерпав від бажання повернутись в Україну та власної нереалізованості і ображався на українську еміграцію.
☝У 1941 році він переїхав до Вінніпегу на запрошення освітньої референтури УНО Канади керувати хором і викладати на диригентсько-вчительських курсах.
☝Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року і похований в колумбарії цвинтаря «Глен-Іден» недалеко від Вінніпега, заповідаючи аби його прах був перенесений до України.
До вашої уваги альбом з книжкового фонду нашої бібліотеки
У виданні вперше оприлюднюється унікальна хроніка тріумфального турне Української Республіканської Капели під орудою диригента Олександра Кошиця у країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки у 1919–1924 роках. Гастролі Капели, як представницької державної інституції Української Народної Республіки, ініційовані Головою Директорії і Головним Отаманом військ УНР Симоном Петлюрою з метою протидії російській пропаганді та промоції української незалежності в Європі. Саме завдяки цим гастролям світ уперше почув «Щедрика» Миколи Леонтовича, а українська культура і державний престиж України здобули позитивний резонанс у 17 країнах світу.
Вікторина та інформування до Дня фізичної культури і спорту в Україні
День фізичної культури і спорту України щороку відзначається в другу суботу вересня, у 2025 році день припадає на 13 вересня.
Україна завжди славилася своїми спортивними здобутками, адже українцям притаманна фізична активність.
В сучасних умовах, коли багато людей перейшли на роботу онлайн, і це привело до малорухомого способу життя, дуже важливо зберігати фізичну активність тому, що це підтримує здоров’я серця, зміцнює імунітет, знижує ризик хронічних захворювань і допомагає справлятися зі стресом. В умовах війни та постійного стресу вправи особливо важливі для психологічної стійкості, поліпшення настрою та сну. Регулярні рухові практики допомагають підтримувати енергію, витривалість та фізичну форму особливо людям поважного віку, що дуже важливо для їх повноцінного життя.
Чи займаєтесь ви регулярно фізичними вправами? Що ви знаєте про вплив фізичних навантажень на людський організм? Пропонуємо вікторину, щоб перевірити свої знання! Дайте відповідь на питання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку, і рухайтесь далі за стрілочкою! Бажаємо успіху!
У вересні літературно-мистецька вітальня нашої бібліотеки наповнилася неймовірно красивими речами: картинами, килимами, декоративним одягом, взуттям, посудом, аксесуарами, різноманітними прикрасами. Всі ці предмети з своїх чарівних скринь дістали три майстрині. Кожна має свій неповторний, впізнаваний стиль, і працює в своїй техніці.
Пархоменко Наталія представила серію робіт – картини, прикраси, одяг, взуття, сумки, аксесуари створені в техніці фелтінгу (валяння вовни) та техніці сінель (мокре та сухе валяння овечої шерсті).
Вахненко Наталія представила серію декоративного посуду створеного в техніці папероль, декупаж, кракле.
Челишева Тетяна представила серію квіткових картин, вишитих шовковими та атласними стрічками з використанням різних текстильних матеріалів.
Для бібліотеки це особлива виставка, адже всі три учасниці мешканки Солом’янського району, живуть в ньому з молодості і завжди користувалися послугами цієї бібліотеки. За фахом Пархоменко Наталія – фітопатолог, має сорок років наукового стажу з мікробіології у різних галузях: рослинництва, бджільництва та ветеринарія; Вахненко Наталія працювала в галузі меліорації, а останні два десятиліття віддала роботі в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки; Челишева Тетяна за фахом технолог харчового виробництва, але всіх їх об’єднує бажання творити красиве і прекрасне!
"Всі люди народжуються з якимись талантами. На жаль, не завжди вони реалізуються у дорослому віці, та обов'язково мають проявитися хоч будь-коли. Так, проживши значну частину професійного життя, маючи тепер більше вільного часу, ми знайшли у творчості своїм очам і рукам нові джерела розради та натхнення, яке насичує нас радістю знайомства з цікавим і корисним" - наголосили учасниці виставки.
Майстрині під час презентації відкрили секрети технік, якими корристуються при створенні своїх шедеврів та познайомили з історією та видами декупажу.
Художнє знайомство до 150 років від дня народження українського живописця, педагога, громадського діяча
Олександра Олександровича Мурашко
Віртуальна виставка картин та цікаві факти життя
Автопортрет 1918 р.
Олекса́ндр Олекса́ндрович Мура́шко (1875-1919) — видатний український художник живописець, педагог, громадський діяч, який органічно поєднав в своїх творах кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну і реалістичну школу, створивши свій неповторний мистецький стиль.Мурашко віднайшов свою естетику живопису, це цільність природи і людини, які втілилася в яскравій палітрі декоративних фарб. Народжений в Україні, він увібрав у себе багатоголосся її сонячної землі, і творив мистецтво, забарвлене радістю буття. Всією душею Мурашко любив Київ – місто, де він народився і жив: «тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура».
Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його Батьківщини - України. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного та провінційного. Талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори стали окрасою найкращих музеїв світу та знаходяться в приватних колекціях.
"Селянська родина"
"Карусель"
"Дівчина у червоному капелюсі"
"Зима"
"Похорон Кошового"
"Продавці квітів"
"Праля"
"Портрет Джоржа, Сонячні плями"
"Дівчина з таксою"
"Жінка з настурціями"
"Вишивала дівчина плащаницю"
"Благовіщення"
"Портрет Тетяни Язєвої"
"Портрет Маргарити Мурашко"
Подружжя Олександр та Маргарита Мурашко 1909 р.
Пропонуємо до вашої уваги цікаві факти з життя художника:
☝Хто був його батьком невідомо. Народила його донька священика.
☝Олександра записали на прізвище матері – Крачковський. Лише у 20 років, після того як мати побралася з Олександром Мурашко, відомим на той час іконописцем, майстром іконостасів та різьбярем по дереву, він узяв прізвище свого вітчима.
☝До семи років Олександр Крачковський жив на Чернігівщині неподалік Борзни й виховувався бабусею. Потім матір забрала його до себе в Чернігів, де жила з Мурашком. Той утримував у місті власну майстерню, до роботи в якій почав залучати малого Сашка.
☝У 1887 році Олександр Мурашко отримав замовлення по облаштуванню Володимирського собору, відтак перевіз до Києва родину та майстерню.
☝Сашко Крачковський замалку мріяв стати маляром, видатним художником, вступити до академії мистецтв, алеле вітчим про це не хотів навіть чути. Йому були потрібні працівники в майстерню, тож планував зробити з пасинка іконописця.
☝У Києві хлопчика віддали в духовне училище. Він часто прогулював заняття, почав потай відвідувати Малювальну школу Миколи Мурашка (брата свого вітчима). Водночас із завзяттям допомагав перемальовувати ікони та виконувати будь-яку роботу для Володимирського собору, де якраз працювали Віктор Васнецов та Михайло Врубель. Спостерігаючи за їхньою працею, Сашко остаточно переконався у тому, що попри заборону батьків стане художником. ☝Він утік з дому, жив де доведеться, сильно застудився. Їздив по селах та малював. Примирити батька з сином вдалося Миколі Мурашко та найближчим друзям.
☝Батьки побралися і Сашко узяв прізвище Мурашко, під яким вступив до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Це відбулося зі згоди вітчима.
☝Протягом 1894 – 1900 років Олександр Мурашко навчався в Академії у Іллі Рєпіна. Під його керівництвом створив перше фундаментальне полотно – дипломну роботу «Похорон кошового», яке було визнане кращим серед студентських робіт. Він отримав золоту медаль і відрядження з перспективою продовження освіти у кращих живописців Німеччини, Італії та Франції.
☝Козацька тематика була однією з улюблених Рєпіна, що і вплинуло на вибір сюжету. Існує припущення, що позував для картини Михайло Старицький.
☝Перебуваючи у Парижі, Мурашко захопився роботами художників-імпресіоністів, відтак почав відходити від академічної техніки. Почав поєднувати різні живописні прийоми. Вважається, що саме паризький період був найбільш вдалим у творчій біографії Мурашка. Він проявив себе у жанрах тематичного та портретного живопису.
☝Картина «Карусель» принесла йому європейське визнання. На Х Мюнхенській міжнародній виставці (1908 р.) автора нагородили золотою медаллю.
☝У 1909 році Олександр Мурашко одружився з Маргаритою Крюгер, яка стала його музою та моделлю.
☝У 1913 році подружжя відкрило художню студію Олександра Мурашка, яка розташовувалася у хмарочосі Гінзбурга на Інституцькій.
☝У 1917 році у Києві відкрилася Українська Академія мистецтв. Художник доклав чимало зусиль для її створення і став, нарівні із Георгієм Нарбутом, Миколою Бойчуком, братами Кричевськими, одним із її фундаторів.
☝14 червня 1919 року Олександр Мурашко разом із дружиною увечері поверталися додому. До них підійшло троє чоловіків, які забрали художника із собою. Наступного дня його тіло знайшли на сусідній вулиці. Художник загинув на 44 році життя, повний нових ідей і творчих планів. Тодішня ж преса написала, що «був пограбований і забитий бандитами».
Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (дільниця № 20, ряд 14, місце 37). Група авторів надгробного пам'ятника — Р. Гавриленко, М. Хімич, В. Чечіль; керівник цього творчого колективу — М. Стороженко..
.jpg)
.jpg)
