ДЕНЬ ПОСМІШКИ

Вікторина та цікаві факти до Дня Сміху

День сміху або День дурня святкують в Україні та світі 1 квітня. Це свято не є офіційним державним вихідним, але популярне серед населення, оскільки цього дня заведено розігрувати друзів, колег та знайомих, жартувати та підіймати настрій.

Ми вже не один рік зустрічають День сміху в умовах війни, яку розв'язала росія. Приводу сміятися, жартувати немає. Але українці завжди малий добрий гумор, і вміли висміювати ворога. У цей день важливо знайти привід для усмішки та жартів на зло жорстокому ворогу, який не знає, що таке добро й позитив.

Сміх — це потужний інструмент емоційного розвантаження, що зближує людей, покращує здоров'я, знижуючи рівень стресу та зміцнюючи імунітет. Він є зовнішнім виявом радості, позитивних емоцій та здатності бачити світло в будь-якій ситуації. Сміх — найкращі ліки, що лікує душі та продовжує життя.

Смійтеся на здоровя!

Пропонуємо вікторину, завдяки якій ви дізнаєтесь цікаві речі про сміх та як святкують цей день в інших країнах!

Дайте відповідь на запитання, натиснувши квадратик з правильною відповіддю, на вашу думку і рухайтесь далі за стілочкою Бажаємо успіху!

Відомі та влучні цитати про сміх:

☝«Люблю людей, з якими завжди весело. Сміх — ліки від хвороб. Обожнюю сміятися. Думаю, в людині це найголовніше», — Одрі Хепберн.
☝«Найкрасивіші речі в житті — це далеко не речі... Це люди, місця, спогади... Це почуття, моменти, усмішки та сміх».
☝«Сміх — це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя», — Віктор Гюго.
☝«Хвилина сміху прирівнюється до 25 хвилин занять аеробікою».
☝«Людина, яка вміє сміятися, має імунітет до життєвих негараздів».
☝«Сміх — це короткий шлях між двома людьми», — Фрідріх Ніцше.

Чому сміх важливий (науковий погляд)

☝Здоров'я: Сміх розширює судини, покращує кровообіг і знижує ризик серцево-судинних хвороб.
☝Імунітет: Щирий сміх стимулює вироблення антитіл, підвищуючи опірність до вірусів.
☝Антистрес: Він зменшує біль та захищає від руйнівної дії стресу.

І. ВІЛЬДЕ "МЕТЕЛИКИ НА ШПИЛЬКАХ"

Голосні читання та інформування 

до 90 років від часу виходу повісті у світ

У 1935 році у львівському часописі "Нова Хата" Ірина Вільде видала першу повість з трилогії «Метелики на шпильках» (окремим виданням у 1936 р.). За цей твір письменниці було присуджено премію Товариства письменників та журналістів імені Івана Франка за 1935 рік. Продовження повісті «Метелики на шпильках», було видане також у 1935 році, у тому ж львівському часописі «Стара хата» під назвою «Б'є восьма». У 1939 році вийшла друком повість «Повнолітні діти», яка склала разом із «Метелики на шпильках» і «Б'є восьма» цикл «Метелики на шпильках».

На заняттях клубу української мови "Мова і розмова", який існує в нашій бібліотеці  третій рік ми згадали цей твір-ювіляр та поділились враженнями від прочитаного.

Головні меседжі повісті:

«Метелики на шпильках» Ірини Вільде (частина трилогії) — це психологічна повість про дорослішання дівчини-гімназистки Даринки на Буковині під румунською окупацією. 

Твір висвітлює складну адаптацію до дорослого світу, тиск патріархальних норм, психологічні травми, пошук власної ідентичності, перше кохання та формування політичної свідомості.

Основні теми та сюжетні лінії:

Дорослішання («пришпилені метелики»): Головна героїня Дарка почувається, як метелик, пришпилений до колекції, через суворі обмеження, вимоги суспільства та патріархальне виховання, що змушує дівчат бути лише красивими «іграшками».

Соціальний тиск та особистий вибір: Дарка намагається звільнитися від примусових рамок, виборюючи право на власну думку та власне життя.

Складність життя у «чужій» державі: Події розгортаються на фоні національного гніту (окупація Буковини Румунією), тому дорослішання поєднується з необхідністю робити політичний вибір.

«СЕРГІЙ КІЛЕССО: СПАДЩИНА В КАМЕНІ ТА СЛОВІ»

Знайомство до 95 років з дня народження

Сергій Костьович Кілессо (28.03.1931–30.06.2012) - Заслужений архітектор України, який усе життя присвятив дослідженню вітчизняної архітектури та залишив слід не лише в науці, а й у пам’яті сучасників. Він зробив подвійний внесок в українську культуру. Пропонуємо познайомитися з його спадщиною «у камені та слові». Він брав участь у дослідженні та відновленні знакових пам'яток України, зокрема Києво-Печерської лаври та багатьох храмів. Його науковими роботами користуються сучасники і досі, вони стали основою для сучасного розуміння розвитку українського архітектурного стилю та збереження культурної ідентичності.

Кілессо — це фахівець зі збереження спадщини, а не “звичайний” архітектор новобудов.

Він працював із такими об’єктами, які сьогодні входять до найцінніших пам’яток України.

Біографія:

☝Народився С. Кілессо у м. Києві в родині відомого лікаря Костянтина Григоровича Кілессо.

☝Після закінчення Київської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка навчався на архітектурному факультеті Художнього інституту в м. Києві в майстерні В. Г. Заболотного.

☝За дипломний проєкт «Критий стадіон на 10 000 місць» отримав «відмінно» і разом з колегами почав працювати над проєктом Палацу Спорту в «Київпроекті».

☝Після закінчення інституту одержав направлення на роботу в Києво-Печерський заповідник на посаду завідувача відділу охорони і реставрації пам'яток архітектури.

☝Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1997-2007).

Основні архітектурні твори:

☝Реставрація Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври (1958-1962, у співавторстві з Є. Лопушинською); корпусів соборних старців і клірошан Києво-Печерської лаври (1958-1965);

☝Свято-Троїцької церкви Мотронинського Свято-Троїцького монастиря (1965-1969);

☝Іллінської церкви – усипальниці Б. Хмельницького в с. Суботові (1977, іконостас – 1995);

☝Консервація і відбудова бастіону В.Дорошенка Чигиринської фортеці (1995, співавтор В. Андрущенко);

Нові споруди: житлові будинки в Києві – вул. Велика Житомирська, 14 (1968); вул. Січових стрільців, 70 (1975) ; каплиця Святої покрови у Чигирині (1995); пам’ятник Лесі Українки в Луцьку (1997 у співавторстві з архітектором В. Жигуліним, скульптори М.Обезюк і А. Німенко);

Б. Хмельницькому в с. Суботові (1995, скульптор Є. Кунцевич)

☝Розробив проекти відродження комплексу Мотронинського Свято-Троїцького монастиря (у співавторстві 1996-1998); храмових комплексів для села Моринці (Чигиринського р-ну, Черкаської обл., 1997); Володимирського собору з огорожею та дзвіницею в м. Чигирині (1999).

☝Серед наукового доробку Сергія Костянтиновича – дослідження творчості архітекторів В. Городецького, В. Заболотного, Я. Сокола, О. Вербицького. Опублікував понад 300 наукових і науково-популярних робіт, розвідок, есе.

Помер 30 червня 2012 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

ЛЮКО ДАШВАР

Зустріч з письменницею

22 березня в нашій бібліотеці відбулася чудова літературна подія – на зустріч з читачами завітала «золотий письменник України», редакторка, сценаристка та журналістка Люко Дашвар (Ірина Чернова).

За 20 років літературної діяльності вона створила більше двадцяти сценаріїв до фільмів та написала майже 15 романів, які одразу ставали популярними серед читачів та отримали відзнаки і нагороди. Загальні рекордні наклади, що впевнено крокують до мільйона є тому підтвердження.

Неймовірне задоволення після прочитання книги поспілкуватися з автором, тож зустріч пройшла в теплій, невимушеній атмосфері, письменниця згадала попередні романи та презентувала свої новинки – роман «Спадок» та «Харизмат. Книга1», в яких підняла тему сучасної війни в Україні.

В своїх творах пані Ірина пише про життя без прикрас, про те як воно є насправді, інколи без цензури, без жалю до свого читача, але правдиво та по справжньому.

Багато запитань від читачів продемонстрували зацікавленість літературною діяльністю Люко Дашвар!

Пиріг від вдячних бібліотекарів

Біографія письменниці

☝Ірина Чернова – народилася 3 жовтня 1957 року в Херсоні. Письменниця виховувалась в звичайній родині в якій батько був родом з Миколаєва, а мама з Одеси.

☝Освіту Ірина здобула в Одеському інституті легкої промисловості за спеціальністю – інженер механік.

☝Після отримання першої вищої освіти, вступила в Академію державного управління при Президентові України на факультет державного управління.

☝Пропрацювавши невеликий період за інженерною освітою, Ірина зрозуміла, що обрала не той напрям і ризикнула розпочати нове життя.

☝Першим кроком стала посада журналіста у 1986 році.

☝У 1991 році Ірину призначають головним редактором Херсонської молодіжної газети.

☝У 2001 році обіймає посаду головної редакторки газети “Селянська зоря”.

☝Остаточно зрозумівши своє місце в житті, Ірина проходить навчання у школі практичної журналістики та закінчує курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. Відомо, що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з   нейролінгвістичного програмування.

☝Починаючи з 2006 року письменниця займається лише літературною та сценаристською діяльністю.

☝2007 році презентує свою першу книгу “Село не люди”, яка викликала справжній фурор і стала лауреатом премії “Коронація слова 2007".

☝Роман “Молоко з кров’ю” – дипломант “Коронації слова 2008”, переможець конкурсу “Книга року Бі-Бі-Сі – 2008”.

☝Роман “РАЙ.Центр” – дипломант конкурсу “Коронація слова 2009”.

☝У 2012 році Люко Дашвар отримує відзнаку “Золотий письменник України”. Така нагорода надається тим авторам, чиї твори були продані накладом більше 100 тисяч примірників. Наклади Люко Дашвар доходять до 900 тис. 

☝Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.

Книги авторки:

"Село не люди" (2007)

"Молоко з кров'ю" або «Примха» (2008)
"Рай.Центр" (2009)
"Мати все" (2010)
Трилогія "Биті Є":
 "Биті є. Макар"(2011)
 "Биті є. Макс" (2012)
"Биті є. Гоцик" (2012)
"На запах м'яса" (2013)
"ПоКров" (2015)
"Ініціація" (2018)
"#галябезголови" (2020)
"Село не люди 2. Добити свідка" (2021)
«СпАДок» (2023)
"Харизмат. Книга 1" (2025)

"ТУБЕРКУЛЬОЗ: ЗНАЙ, ДІЙ, ЗАХИЩАЙСЯ"

 

Інформування до Всесвітнього дня боротьби із захворюванням на туберкульоз

     Туберкульоз займає особливе місце серед соціальних і медичних проблем людства.

Туберкульоз не ліквідований в жодній країні світу. Починаючи з 90-х років ХХ сторіччя помітно зросла розповсюдженість туберкульозу у всьому світі.

 Всесві́тній день боротьби́ про́ти туберкульо́зу встановлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, який відзначається щороку 24 березня в ознаменування того, що цього дня у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу — туберкульозну бацилу. Це стало першим кроком на шляху діагностування і лікування небезпечного захворювання.У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров’я визнала туберкульоз глобальною проблемою. В Україні з 1995 року офіційно зареєстрована епідемія туберкульозу.

        ☝ На туберкульоз хворіють із часів появи людства. Туберкульозні ураження хребта виявлені під час дослідження останків людини періоду неоліту (5 тисяч років до нашої ери). Їх також знаходили у Єгипетських муміях (2700 років до нашої ери).

    ☝У 1882 році німецький вчений Роберт Кох виявив збудник туберкульозу - туберкульозну бацилу, яку було названо паличкою Коха (сьогодні - мікобактерія туберкульозу).

        ☝ В 1895 році відомий німецький вчений Рентген відкрив промені, пізніше названі його іменем. І в тому ж році отримав першу рентгенограму, що дозволило лікарям в подальшому використовувати цей винахід для діагностики туберкульозу.

      Якщо Ви вважаєте, що на туберкульоз хворіють лише люди з груп ризику (алкоголіки, наркомани, безхатькі), а вам це не загрожує, зверніть увагу:

- в Україні на обліку в протитуберкульозних диспансерах перебуває кожен 50-й дорослий мешканець України;

- кожну годину троє наших громадян захворюють на туберкульоз;

- кожну годину одна людина помирає від цієї небезпечної хвороби.

П’ять фактів, які варто знати про туберкульоз:

1. Туберкульоз – інфекційне захворювання, на яке хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності та соціального положення;

2. Збудник захворювання – мікобактерія туберкульозу (або паличка Коха) – надзвичайно стійкий і, потрапляючи в навколишнє середовище, залишається небезпечним до 12 місяців;

3. Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з людиною, яка має відкриту форму захворювання, при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокроти та слини, та при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби;

4. Зараження може відбуватися також, коли мікобактерії потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд та постіль, папери, недопалки хворого на туберкульоз у відкритій формі тощо;

5. Захворювання розвивається, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, травм, а також недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснаження праці тощо.

Якщо Ви маєте такі симптоми:

-стійкий кашель з виділенням мокроти;

-тривале підвищення температури тіла;

-швидка втомлюваність;

-втрата апетиту та надмірне безпричинне схуднення;

-надмірне потовиділення, особливо вночі;

-задишка, кровохаркання.

     Не вагайтесь, а зверніться за консультацією до дільничного терапевта або лікаря-фтизіатра (пульмонолога)!!!

Пам’ятайте! 

     ☝що своєчасно виявити захворювання на туберкульоз у дорослих можна виявити за допомогою аналізу мокроти на вміст палички Коха або флюорографічного обстеження, а у дітей – за допомогою туберкулінової діагностики (проби Манту).

     ☝Своєчасне кваліфіковане лікування дозволяє у 95% випадків повністю вилікувати туберкульоз, скоротити термін перебування у стаціонарі та значно зменшує ризик ускладнень та розвитку стійких до ліків форм туберкульозу. Лікування туберкульозу в Україні - безкоштовне!

Щоб уберегтись від туберкульозу:

-намагайтеся вести здоровий спосіб життя (регулярно відпочивайте, не паліть і не зловживайте алкоголем);

-докладіть зусиль, щоб харчування вашої родини було якомога більш повноцінним;

-проводьте систематичне прибирання житла, провітрюйте його, не допускайте накопичення пилу;

-регулярно, не рідше 1 разу на 2 роки, проходьте флюорографічне обстеження органів грудної клітини (для дорослих), яке проводиться безкоштовно;

-слідкуйте за своєчасним проведенням туберкулінодіагностики у дітей (1 раз на рік) та її результатами;

-стежте за обов’язковим щепленням вакциною БЦЖ дітей у віці 7-ми та 14-ти років (при відсутності протипоказань);

-намагайтеся не допускати контакту дітей з родичами, хворими на туберкульоз, не беріть із собою дітей, коли відвідуєте хворого на туберкульоз у лікарні;

-намагайтеся обмежувати контакти з хворими на туберкульоз, оберігайте немовлят та маленьких дітей від контактів з незнайомими людьми (відвідування ринків, магазинів тощо);

-утримуйтеся від купівлі продуктів на стихійних ринках;

-при контакті з хворими на туберкульоз пройдіть позачергове обстеження у лікарні.

за матеріялами:

https://smr.gov.ua/uk 

"Ісмаїл Гаспринський - видатний кримськотатарський просвітник"

 Сьогодні зростає інтерес до видатних співвітчизників, які зробили значний внесок у справу утвердження національної самосвідомості кримських татар. Однією з таких особистостей є  видатний просвітник Ісмаїл Гаспринський.

Ім'я Ісмаїла-бея Мустафи-оглу Гаспринського (8.03.1851–11.09.1914) стало для кримськотатарського народу символом відродження тюркізму, знаменом перемін, відмовлення від старих догм і стереотипів. І. Гаспринський був одним із найвідоміших педагогів-реформаторів кінця XIX – початку ХХ ст. Вплив його ідей позначився при підготовці і проведенні реформи національної школи, розробці проблем рідної школи, створенні перших національних підручників. Зачинатель справи просвіти кримськотатарського народу і її лідер, І. Гаспринський присвятив життя справі єднання традиційної духовності з передовими досягненнями європейської культури, чим здобув заслужений авторитет серед усіх ісламських народів Російської імперії та Близького й Середнього Сходу.

Цікаві факти з життя:

☝Батько Ісмаїла Гаспринського був прапорщиком. Він був родом з Гаспри. Тому взяв собі таке прізвище.

☝Перший мусульманський щотижневик у російській імперії “Терджиман” (“Перекладач”) 35 років був єдиною тюркомовною газетою.

☝Просвітник цілих чотири роки домагався дозволу російської влади на видання цієї газети.

☝Ісмаїл Гаспринський був знайомий з Агата́нгелом Кримським.

☝Перша дружина Ісмаїла була донькою власника готелю та саду в місті Ялта – Моллі Асана. Він продав свій сад і будинок щоб його зять міг видавати свою газету.

☝Почав видавати перший кримськотатарський часопис для жіноцтва «Жіночий світ», головним редактором якого була його донька Шефіка.

☝В 1910 році французький журнал висунув його кандидатуру на отримання Нобелівської премії за його культурно-просвітницьку, соціальну та політичну діяльність.

☝Ввів в освіту знаменитий звуковий метод.

☝Книга автора “Ходжа-і-суб’ян” (“Учитель дітей”) багато разів перевидавалася та була найпопулярнішим виданням у тюркомовному світі.

Похований письменник в Бахчисараї.

За матеріалами: 

https://dovidka.biz.ua/ismail-hasprynskyy-biohrafiya-ta-tsikavi-fakty

«Казкові образи Костя Лавро»

Художнє знайомство до 65 років від дня народження ілюстратора

Костянтин Тихонович Лавро, відомий як Кость Лавро — 

український книжковий графік.

Книги проілюстровані Костем Лавро впізнавані та мають свій неповторний стиль. Ми всі з великим задоволенням купуємо та читаємо книги видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», які він оформлює та є головним художником цього видавництва. Його зайці, котики та інші тваринки, які ми бачимо в книжках стали справжнім брендом, їх полюбили діти  не тільки України, а й діти інших країн.

Художник співпрацює і з українським видавництвом «Розумна дитина» та працював з популярним французьким дитячим журналом «Pomme d'Api». Його роботи неодноразово включалися в каталоги виставок дитячої книги в Болоньї та Братиславі. Ілюстрації до книжки «Ніч перед Різдвом» принесли йому кілька найвищих книжкових нагород.

Про автора:

☝Здобув освіту в Республіканській художній середній школі, яку закінчив у 1979 році, і на факультеті художнього оформлення книги Української академії друкарства, де навчався до 1988 року.

☝Лавро є членом Спілки художників України.

☝Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі візуального мистецтва (2010).

☝Заслужений художник України (2017).

☝Народився 11 березня 1961року в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

МАРТИНОВИЧ ПОРФИРІЙ ДЕНИСОВИЧ

Художнє знайомство

“Із самих малих літ рисував я, найбільше з ікон. Надивлюсь на них у церкві і малюю подобія їх. Дедалі виходило у мене все краще. Рисував я й те, що бачив навкруги себе”, - згадував Мартинович.”

Порфирій Денисович Мартинович - видатний український митець другої половини ХІХ століття, живописець, графік, фольклорист і етнограф.

☝Народився 7 (19) березня 1856 р. в селі Костянтинівка Полтавської губернії.

Його дитячі роки пройшли в Костянтинограді (тепер місто Красноград Харківської області). Батько – Денис Іванович, був людиною досить освіченою, великим шанувальником народного мистецтва, української старовини. У їхньому домі частими гостями були кобзарі, лірники, чумаки. Саме вони стають героями дитячих малюнків Порфирія.

☝У Харкові, де він навчається в гімназії, Мартинович знайомиться із зразками класичного мистецтва в Музеї красних мистецтв Імператорського Харківського університету.

☝В серпні 1873 року він успішно склав вступні іспити до Імператорської Академії мистецтв і став її учнем.

У кінці 1870-х років Мартинович знайомиться з І.М. Крамським, який сильно вплинув на формування його світогляду.

☝Будучі студентом був проти системи академічної освіти. Професорів академії дратувала його манера триматися, аж надто незалежна, і весь його зовнішній вигляд – українське вбрання, зачіска, голосна українська мова. 

Продовжуються постійні зачіпки: Мартиновича позбавляють срібної медалі, знижують оцінку за академічний ескіз який Мартинович представив на іспит в етюдному класі на початку 1877 року. В жовтні 1877 року Правління Академії виносить постанову виключити Мартиновича з-поміж учнів Академії мистецтв, «как не проявившего успехов в науках».

☝Це був тяжкий удар для Мартиновича, він втратив академічну стипендію. Щоб відновити свій статус учня Академії, відвідує її класи як вільний слухач, намагається самостійно вдосконалювати свою майстерність. Саме в ці роки він створює свої найзначніші портрети й тематичні твори.

☝В 1878-80 роках художник пише невелику картину «Казенки». Це була картина-протест проти вбогої обстановку та занедбаності в “Казенних учнівських квартирах Імператорської академії мистецтв”.

☝На VІІІ виставці Товариства передвижників у березні 1880 року в Петербурзі ця Картина привернула увагу глядача, її вітали прогресивні діячі культури та художники, Академія обурювалась. Відбувся конфлікт, після якого вже неможливо було не мріяти про повернення до Академії.

☝Обставини життя художника все гіршають, він терпить страшні нестатки, майже жебраку. У 1881 році Мартинович переносить тяжке нервове захворювання, від якого вже не зміг одужати. На 25-му році життя він назавжди залишає творчу діяльність. 

☝У 1883 році повертається до Костянтинограда, де живе до кінця свого довгого життя (помер він у 1933 році).

☝За сім років активної творчості він створив багато творчих робіт, але більшість  було втрачено ще в Петербурзі під час хвороби художника.

☝Основна колекція творів П.Д. Мартиновича належить Харківському художньому музею.

☝Найбільш цінна частина художньої спадщини Мартиновича – це графічні портрети, малюнки, начерки, створені між 1875 і 1880 роками, в яких митець виразив себе з особливою повнотою.

Одна з перших робіт Порфирія Мартиновича

Цікаві факти про художника:

☝Своєрідною візитівкою Мартиновича можна вважати його «Автопортрет» 1877 року, який є класичним прикладом художньої об’єктивності автора та його високого професіоналізму.

☝Усмішка Порфирія Денисовича на картині Рєпіна "Запорожці пишуть лист турецькому султану". Головних персонажів своєї знаменитої картини Рєпін писав з реальних людей. Переважна більшість з них українці з характерними типажами, серед них був і Мартинович. Рєпін писав цей образ не з самого Мартиновича, а з його пожиттєвої гіпсової маски, яка зацікавила художника своєю усмішкою. Неочікувано для себе Рєпін зрозумів, що цей образ ідеально підходить хитрому персонажу, що нагнувся до писаря, який підказує і підбирає слова без лестощів.

☝Порфирій Мартинович є ілюстратором "Енеїди" Котляревського, яка привабила його своїм життєстверджуючим духом, яскраво обрисованими образами дійових осіб, талановитою побудовою оповідання. Глибока народність «Енеїди» була рідною, близькою, зрозумілою йому. Але про роботу Порфира для "Енеїди" - ніхто не знав до 1903 року.

☝При зустрічі з Мартиновичем скидали шапки і вклонялися

Порфирій Мартинович був чесною, щирою і глибоко релігійною людиною. Він був одним із небагатьох українських інтелігентів, який не кричав про своє народне походження і за будь-яких обставин лишався разом з поспільством, з найвразливішими його шарами. Коли радянська влада вигнала Порфирія Мартиновича з родинного маєтку у центрі Костянтинограда і переселила у невелику хатинку на околиці, визначний митець гостинно відкривав двері кожному ″проходящему″, хто мав потребу спинитися на ночівлю.

☝Після смерті Порфирія Денисовича, у його костянтиноградській хаті на вул. М. Лермонтова 107, нині вулиця Дмитра Лінського, залишилися безцінні архіви, записи, малюнки, збереження яких було відтепер під величезною загрозою.

☝Могила Порфирія Денисовича Мартиновича

Порфир проста людина, душею був завжди з простим народом. Увесь свій гонорар, а він був дуже скромним, роздав людям, і сам вирішив розділити їхню долю. Зрештою 15 грудня 1933 року помер від голоду. Похований на місцевому кладовищі в Краснограді.

☝Почесна дошка на честь П. Д. Мартиновича встановлена на фасаді Харківського державного професійно-педагогічного коледжу ім. В. І. Вернадського колишньої Першої Харківської чоловічої гімназії.

☝Художня спадщина Порфирія нині зберігається в Національному художньому музеї в Києві, Харкові, Сумах, Дніпрі

Всесвітній день письменника

Зустріч з письменницею Світланою Кас'яненко

3 березня у Всесвітній день письменника наша бібліотека запросила на зустріч з читачами письменницю Світлану Кас'яненко. Під час презентації її книги «Мамма мія» звучали тихі, щирі розповіді, влучні та глибокі пісні, декламувалися вірші про наболіле. Жіночі історії, про які йдеться в книзі, написані самим життям, а письменниця лише вміло силою художнього слова пропонує читачеві пізнати правду про заробітчанство українок в Італії, відкриваючи глибоку психологію та внутрішній світ жінки.

Неймовірні пісні, зворушливі історії та живе спілкування з пані Світланою не залишили байдужою аудиторію, це продемонстрували гучні оплески та слова вдячності!

В цей день особливо хочеться підтримати наших дорогих письменників, зігріти найкращими словами, аби вони знали що їхнє слово важливе і цінне!

Про авторку:

☝Світлана Кас'яненко - членкиня Національної спілки письменників України, лауреатку 8 Міжнародних та Всеукраїнських літературно-мистецьких премій.

☝Авторка подарувала Україні близько 200 різножанрових пісеннних творів, які співають дорослі і діти, і сама авторка.

☝Дитяча письменниця, яка пише казки та видала збірку "Весела сопілка", до якої входять 25 пісень на власні вірші та музику. 

☝Волонтер з 2014 року.

«Нарбут - майстер знаків державності»

Інформування до 140 років від дня народження 

Георгій Нарбут - художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків, банкнот і поштових марок УНР. Один із засновників і ректор Української академії мистецтв.

☝Народився 9 березня 1886 року на хуторі Нарбутівка в Чернігівській губернії, його родина походила зі збіднілої литовської шляхти.

☝Ще в дитинстві він відчував сильний потяг до художньої творчості.

☝У 1896–1906 роках Нарбут навчався у Глухівській чоловічій гімназії.

☝Після закінчення гімназії Нарбут перебрався до Санкт-Петербурга, де мешкав до 1917 року. Там він брав уроки у художників, зокрема навчався у студії Єлизавети Званцевої, учениці Іллі Рєпіна. 

☝1909 року перебував у Мюнхені, вдосконалюючи свою майстерність у школі угорського митця Шимона Голлоші, а після повернення став членом петербурзького художнього товариства «Світ мистецтва». У той період Нарбут розкрив себе як ілюстратор: він ілюстрував казки Ганса Крістіана Андерсена, байки Івана Крилова, а також народні казки та пісні.

☝Незважаючи на популярність, якої він набув у мистецьких колах Петербурга, Георгій Нарбут залишався вірним своїй українській ідентичності й українській мистецькій спадщині. Мандруючи Україною, він спілкувався з колекціонерами старожитностей, вивчав крій козацького одягу — навіть сам пошив собі козацький жупан.

☝Після Лютневої революції 1917 року Нарбут повернувся в Україну й оселився у Києві -  у Георгіївському провулку неподалік від Золотих воріт.

☝У листопаді 1917 року відбулося урочисте відкриття Української академії мистецтв — першого вищого навчального закладу УНР. Нарбут став професором академії, а коли в 1919 році з Києва, рятуючись від більшовиків, виїхали майже всі викладачі, перебрав на себе керівництво нею. Згодом більшовики відібрали приміщення академії, і Нарбут почав проводити уроки у себе вдома.

☝Влітку 1919 року влада в Києві знову змінилася — її захопили «білі», оголосивши про повернення Києва до складу Росії. «Тут уже Нарбут зовсім засмутився. Як українця, який працював при Скоропадському, його переслідували. Як бувшого при Директорії працівника — теж. Як виконувача замовлення радянської влади — також, ще більше», — розповідав Георгій Лукомський. Восени цього ж року художник захворів на тиф, і хвороба дала ускладнення на печінку: він майже не вставав з ліжка, але продовжував працювати, не випускаючи з рук олівця.

☝Останнім задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але втілити його у життя Нарбут вже не встиг: виконавши лише одну ілюстрацію, він помер у віці 34 років і був похований на Байковому кладовищі у Києві. Помер 23 травня 1920 року в Києві.

Прожив 34 роки Нарбут встиг зробити для України багато:

 

☝Створення державної символіки України (1917–1918)
Під час існування Українська Народна Республіка Нарбут розробив:
перші українські грошові знаки (банкноти)
поштові марки
державний герб і печатки
☝Саме він заклав візуальний стиль молодої української держави.
☝Автор української абетки («Українська абетка», 1917)
Він створив художню абетку в національному стилі, поєднавши традиції старовинних рукописів і модерну.
☝Книжкова графіка та ілюстрації
Оформлював книги, зокрема історичні та дитячі видання, використовуючи мотиви українського бароко та козацької доби.
☝Ректор Української академії мистецтв
Був одним із засновників і першим ректором Українська академія мистецтв (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

.

Використана інформація зі статті Ольги Герасименко.