Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно"

Кіно-спогад до 110 років з дня народження

Капніст Марія Ростиславівна – українська акторка театру і кіно, заслужена актриса УРСР. Її батько Ростислав Капніст був нащадком українського дворянського роду, мати – Анастасія Байдак – із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка, гетьмана Павла Полуботка, а її двоюрідний прадід – український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст.

«Батьки Марії»

«Марія з братами та старшою сестрою»

Вона народилась в 22 березня 1914 року в Ленінграді (Санкт-Петербург) в особняку на Англійській набережній. Коли в країні почалась революція їхня родина виїхала до Судака, Крим. Безхмарне життя Марії продовжилось до 1920 року, а потім репресії дійшли й до Криму. У 1921 році її батька розстріляли, як майже і всіх кримських дворян, а згодом зруйнували їх маєток. Далі були голодні і важкі часи: «Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром» .

«Будинок Капністів на Англійській набережній у Санкт-Петербурзі (2016)»

Та Червоний терор тероризував родину і далі: старша сестра Марії померла від розриву серця; один брат утопився, другий потрапив у табори. Врятувався тільки брат Андрій, який поміняв прізвище Капніст на Копніст . У 16 років Марія знову потрапила у Ленінград, там вступила до театрального інституту. Проте її невдовзі виключили за дворянське походження і заборонили жити в місті. Капніст почала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі. У 1937 році Марію Капніст вперше заарештували та згодом відпустили. 27 серпня 1941 р. за «антирадянську пропаганду і агітацію» як «неблагонадійний елемент» (дворянське походження) її заарештували знову та засудили на вісім років. В 1950 р. в таборах народила доньку Радиславу (Раду). Відбула вона термін у 15 років, який отримала за ляпас виховательці садка за знущання над своєю дворічною донькою. Вона пройшла безліч таборів – від Караганди до Іркутська, пережила голод і приниження. Та ніщо не зломило її волю. У 1956 року Марія Капніст вийшла на волю та приїхала до Києва, працювала двірничихою, масажисткою. Помітив талановиту акторку молодий режисер Юрій Лисенко, який узяв її на роль у картині «Таврія». Дебют у цій стрічці привернув увагу багатьох режисерів, вони були у захваті від виразної і незвичної зовнішності жінки. Пропозиції зіграти у нових картинах посипалися градом. Їй з легкістю вдавалося грати відьом, аристократок похилого віку, черниць. За більше ніж 30 років Марія Капніст зіграла в 120 картинах. У 1958 року Марію Ростиславівну Капніст реабілітували, справу закрили «за відсутністю складу злочину». Після таборів вона ніколи не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану. 

«У фільмі «Іванна» у ролі черниці»

З 1960 року М. Капніст – штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії ім. О. Довженка. Вона не нехтувала ніякою роботою, знімалась у масовках, епізодах, у лахмітті й у пишному одязі, на морозі та в спеку. Завжди сяяла усмішкою і добротою до людей. Спершу вона грала просто мудрих і суворих жінок: Мануйлиху в «Олесі», селянку в фільмі «Ми, двоє чоловіків». Найвидатніша роль Марії Капніст – Наїна в кіноказці О. Птушка «Руслан і Людмила».

«У кіноказці «Руслан і Людмила» у ролі Наїни» 

Марія Капніст знялася у 120 фільмах - графині, відьми, монашки. Знялася вона і в Голлівуді - грала черницю у фільмі "Темні води" (1994 р.). 

Була вона й актрисою Київського театру російської драми. У 1980 року Марію Капніст прийняли до Спілки кінематографістів України, а у 1988 р. вона отримала звання – «Заслужена артистка УРСР». З 1956 року і до останнього дня жила в Києві. Мешкала на вулиці Кавказькій в Солом’янському районі. На початку жовтня 1993 року потрапила в ДТП — у Києві, неподалік Кіностудії імені Олександра Довженка, намагалася перейти проспект Берестейський, але потрапила під колеса автомобіля. Лікарі нічого вдіяти вже не змогли — 25 жовтня 1993 року Марія Капніст померла в Олександрівській лікарні. Похована Марія Капніст у родовому селі Велика Обухівка, на Полтавщині, на родинному цвинтарі Капністів, поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом.