Ґеоргі Ґосподінов "Природний роман"
Здається, ніби все почалося від звичайного плетеного крісла-гойдалки. Відколи воно з’явилося в домі головного героя, його життя невблаганно руйнується, сім’я розпадається, а на ринку поблизу він знаходить такого ж, як і він, невдаху-самітника, так само письменника, у такому самому плетеному кріслі. Ніби всього цього не досить, він представляється таким самим, як у героя, ім’ям. Героєве «я» починає розпадатися, як і все навколо — як уся реальність складних і божевільних посткомуністичних болгарських 1990-х. Але герой розпадається не на уламки, а на історії. Він стає їх колекціонером, оповідачем, поступово збираючи їх у дивний пазл, який найбільше нагадує фасеткове око мухи. «Природний роман» лауреата Міжнародної Букерівської премії, найвідомішого у світі болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова — це веселе й журливе, іронічно-ностальгійне плетиво сюжетів і спостережень, з яких, можливо, і складається саме життя.
Елізабет О'Коннор «Китовий плин»
Вісімнадцятирічна Манод у 1938 році живе з батьком та молодшою сестрою на віддаленому острові біля узбережжя Вельсу. В оточенні вівчарів та рибалок, щодня спостерігаючи порожні, покинуті домівки, дівчина намагається уявити своє майбутнє. Одного дня на суворий, вишмаганий вітрами берег викидає кита, Це зумовлює як хвилю забобонних чуток, так і приїзд двох антропологів з великої землі.
Коли прибувають Джоан та Едвард, у Манод з’являється надія на нове життя. Чи вдасться його досягнути?..
Олександр Михед "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"
Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.
Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — хто кожен із нас у цій війні?.
Наталка Діденко "Тролейбус номер 15. Подорож у близьке минуле"
Щодня тролейбус їде вулицями Києва за своїм маршрутом. Кожна зупинка — це окрема розповідь, і йдеться не лише про історію київських вулиць та локацій. Книжка спогадів Наталки Діденко дає можливість зануритися в атмосферу Києва через призму особистих історій авторки. Ці прості й відверті, щемкі, теплі, сповнені доброго гумору розповіді немов переносять нас у минуле, дають можливість пригадати студентські роки й час дорослішання, зустрічі з друзями, маленькі радощі й великі досягнення. З часом змінюються назви вулиць, міняється темпоритм життя, врешті змінюємося ми самі, а тролейбус їде тим самим маршрутом і запрошує нас у мандрівку — в подорож у близьке минуле.
Марія Маргуліс "Біла кімната"
П’ятеро незнайомих чоловіків один за одним прокидаються в таємничій Білій кімнаті — місці, де час викривлений, вікна не відчиняються, а в стінах немає дверей.
Замкнені в одному просторі, вони намагаються зберегти здоровий глузд та зрозуміти, як тут опинилися. Незнайомці мають несхожі характери, по-різному реагують на своє заточення і неоднозначно сприймають товариство один одного, але їх об’єднує спільна мета — знайти вихід.
Та який стосунок до всього цього має пара закоханих, історія яких розгортається в Києві 2010-х років? Вони такі різні і разом з тим наче споріднені душі, вони відштовхують одне одного і не можуть жити нарізно, вони долають перешкоди і перемагають власних демонів, щоб прожити свій момент і відпустити його у вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар