вівторок, 17 лютого 2015 р.

Ігор Рубцов. "Траектрія війни" або Ліміт на ілюзії вичерпано...

15  лютого, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та в річницю виведення військ з Афганістану у нашій бібліотеці відбулась зустріч з безпосереднім учасником тих далеких, неоднозначних подій, літератором Ігорем Рубцовим.
Ігор Рубцов, - це ім'я в сучасній літературі ще не знане, але його варто запам'ятати!
Такі вже парадокси долі, що  перша Ігорева, поки що в електронному варіанті, книжка-трилогія "Афганські спогади" з'явилася тоді, коли на його землю, на його малу батьківщину, а Ігор родом з Донецька, і прийшла ота ненавистна війна, від шлейфу якої він і намагався в книжці позбутися.
Віднедавна літератор мешкає в м. Києві, і нам приємно, що за ініціативи поетеси Тетяни Яровіциної, перший публічний столичний вихід Ігоря Рубцова відбувся саме в нашій бібліотеці. І дебют був успішним! Хоча наші читачі є доволі прискіпливими і вимогливими, та справді талановиту людину вони відчувають та з радістю приймають.
На зустрічі Ігор ділився своїми афганськими спогадами, котрі лягли в основу книжки, - а почитати її можна тут  http://probapera.org/book/54/e3a1cf10574/  -  розповів про своє теперішнє бачення тих подій, проводив паралелі із ситуацією, яка є сьогодні на окупованих сусідом-загарбником територіях України, і навіть продемонстрував уламок снаряду, яким убивають мирних жителів нашої держави.
Було цікаво слухати людину-воїна, який має чималий життєвий досвід, який пройшов складну трансформацію від 18-річного солдата, що щиро вірить в ідеали інтернаціоналізму до свідомого українського патріота, який живе на землі донецькій. Було відчутно, що є речі про які говорити боляче, адже розуміємо, що бути патріотом в Києві і в Донецьку - це дві великі різниці...
Тому і запитань було багато, і дискусії жваві, і роздуми, і спільний пошук відповідей на складні питання. І в результаті - ми ще на крок стали ближчими. Ми переконались, що любов до рідної землі не залежить від історії чи географії, а лише - від свідомості людини, від її бажання знати і пізнавати, а найбільше - просто від людської гідності!




Немає коментарів:

Дописати коментар