"Осінній триптих: Львів-Поляниця-Ворохта"

 Презентація фотоальбому 

Автори:
Надія Василенко-Коровянська (м. Київ) – поет, прозаїк, художник.
Мирон Марецький (с. Поляниця, Івано-Франківської обл., Болехівський р-н) – фотохудожник.

     Пропонуємо вашій увазі он-лайн передпрезентацію  фотоальбому про мандри з карпатської серії, створеного у чудовому співавторстві мандрівниці-киянки Надії Василенко-Коровянської з карпатським горянином мандрівником-фотохудожником Мироном Марецьким, який має особливе чарівне неповторне бачення світу, і, здається,є невід’ємною частиною тих скель і лісів, водоспадів, рік і гір. 

Альбом має умовні розділи: 

- "Осінні Львівські оповідки" – про мандрівку до Львова. 

- "Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця" – про мандрівку у початок осені у Прикарпатті, про нові неймовірні і містично прекрасні скелі. 

- "Мандрівник завжди в дорозі" – про автопереїзд до Ворохти із міні-походами до Гошівського монастиря, Яремчансього водоспаду і Женецького водоспаду Гук; а також – про Ворохту і мальовничу прогулянку до гори Кукул, що знаходиться там неподалік. 

     Понад 200 світлин та тексти до них допоможуть вам перенестись в неймовірний світ Карпат, які позолотила Осінь! 

     Приємної подорожі сторінками, милуйтесь-насолоджуйтесь з нами!

Від автора Надії Василенко-Коровянської: 

"ЇЇ Величність Доля – панянка цікава і непередбачувана, її витівки вибивають нас зі звичної повсякденності так чи інак, змінюють наше життя і ставлення до подій, що в ньому відбуваються. 

  Саме Вона складає маршрути, влаштовує зустрічі, а я лише рухаюся за її підказками і дякую, дякую і їй, і тим, хто веде мене шляхами і стежками у непізнане і чарівне, зустрічає і проводжає, допомагає і просто йде поряд. 

  Вкотре я переконалася, що мрії збуваються, щоправда, не тоді, коли ми на то очікуємо, і не завжди так, як уявляємо, тож, варто продумувати і формулювати свої бажання дуже точно і до дрібниць. 

  Мандрівка виявилася дуже насиченою і цікавою, не такою вже й тривалою (близько місяця), але з дому я виїжджала у футболці (в кінці вересня), коли сонце не лише сяяло, але й припікало, а поодиноке жовте листя прикрашало ще пишні, густі зелени крони дерев, а поверталася вже у пуховику, проглянувши-проживши захоплюючу яскраву карпатську осінь і перші снігові вистави. 

  Як ви вже, певне, здогадалися з назви, розповідь буде про три неймовірні місця моїх мрій, з кожним з яких в мене своя окрема історія любові – Львів, Поляниця, Ворохта – три окремі неповторні світи, що назавжди оселилися у моєму серці".

чайна ложечка осені

вхопила чайну ложечку

сонячного різнобарв’я 

осені.

 дерева стоять сонячні, 

вогняні, жовті з вкрапленнями 

помаранчевого і червоного. 

листочки кружляють, 

відриваються, 

летя-я-ять, 

падають додолу, 

туляться одне до одного, 

перетворюючись 

у барвисті пагорби, 

що шурхотять про осінь, 

яка збирає валізи, 

які шепочуть про зиму, 

що на порозі тупцює, 

і про весну, 

що незмінно прийде 

за руку з літом... 

О-покрове 

опадаючих буків...

Осінні Львівські оповідки

Осінні Львівські оповідки

Осінні Львівські оповідки

Осінні Львівські оповідки

модрина 

вона напевне 

наче та малесенька 

модрина 

що палає 

у темно-зеленому лісі 

могутніх смерек 

догоряючи разом 

з останнім осіннім 

Сонцем 

вогняним і крихким 

вбранням 

осипаючись 

долу 

засинаючи 

відмираючи 

в холод 

на всю білосніжну зиму 

щоб відродитись 

від першого теплого 

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»променю 

навесні

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця» 

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

лоша 

виходиш надвір, 

йдеш вздовж плота, 

і раптом помічаєш 

прямо за сусідським плотом 

оту саму конячку з лошам. 

мама спокійно собі пасеться, 

зануривши ніс у отаву, 

а мале теж помічає мене, 

вибігає назустріч, 

зупиняється, 

дивиться одним очком, 

тоді другим, 

підстрибує, ірже радісно 

і несеться прямо до мене вскач, 

так само раптово зупиняється 

і біжить вже вздовж плота, 

і навколо мами, і знову до мене… 

смішні пухнасті, як вата, 

хвостик і грива стирчать догори – 

кумедне-кумедне, 

довірливе, гарне, радісне дитя. 

і хочеш-не-хочеш 

вже й сам заряджаєшся 

його дитячою нестримною 

легкою радістю Життя.

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»

стоншуюся 

стоншуюся... 

тонша і тонша 

перетинка між світами 

відчуваю перебіг життя 

пере-про-тікання 

наче пісок 

у піщаному годиннику 

через тонку цяточку 

з-в 

витікає-тече воно 

вислизаючи в інші світи 

не закінчуючись 

але продовжуючись 

перетинка між світами 

тонша і тонша 

слухаю шерех піску 

і каміння 

між світами... 

стоншуюся...

Мандрівник завжди в дорозі

Мандрівник завжди в дорозі

Мандрівник завжди в дорозі

Мандрівник завжди в дорозі

ми є 

ми – як два сонця 

ні, як одне-єдине 

бо ми є – 

відображення 

одне одного 

продовження 

одне одного 

світло й тінь 

ранок і вечір 

день і ніч 

небо і земля 

вода і вогонь 

але... 

ми є нероздільні 

ми є єдині 

ми єдність 

протилежностей 

жінка і чоловік 

єдина сутність 

ми є життя 

ми є любов 

ми є 

назавжди разом

Горами понад Ворохтою

Горами понад Ворохтою

букова гілочка 

я букова гілочка 

вітер осінній 

зірвав усе листя 

туман обіймає 

вмиває росою 

тремчу 

завмираю 

росту 

плекаю бруньки 

до тепла 

до весни 

свого серця 

я букова гілочка 

знову в весні 

зацвіту

Горами понад Ворохтою

Спадщина віадук

білий аркуш 

коли закінчаться 

в усіх віртуальних сховках 

усі мої туристичні світлини 

відійде осінь в потойбіччя 

впаде додолу 

останній лист сухий 

що лютий вітер його зірве 

перед тим 

як жбурнути мені в обличчя 

жменю снігу колючого 

сповіщаючи 

про початок зими – 

еру криги 

землю встеляючи 

білим аркушем 

для нового початку 

для нової історії 

про кохання... 

мовляв 

малюй-пиши...

Книжкові новинки 2020

Книжкові новинки, вересень 2020 р.

Іваничук, Р. С. Танго. На межі з потойбіччям: остання книга. – Харків : Фоліо, 2019. – 85 с. 

Роман Іваничук (1929-2016) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат багатьох літературних премій. У пропонованому виданні – дві короткі повісті Р. Іваничука, написані в останній рік життя.«Танго. Дотик любові» - зворушливі і несподівані спогади з дитячих літ. «На межиі з потойбіччям» - сповідь людини, яка перенісши складну операцію, балансує між життям та смертю.

Власенко, І. В. Синдром зародка. – Київ : Кондор, 2020 – 236 с.

Чи можна винайти правила існування, які зробили б тебе щасливим, навіть якщо на лобі з дитинства написано слово «невдаха»? Дещо дивакувата самотня мамочка двох дітлахів, яка живе в сучасному перенаселеному Києві, намагається це зробити.

Винокуров, О. Потворні ляльки. – Київ :АВІАЗ, 2020. – 304 с.

«Потворні ляльки» були дебютними у творчості письменника і журналіста Олександра Винокурова у жанрі гостросюжетного роману. Він узяв участь в анонімному конкурсі таких творів (2001 рік) – і переміг. Читач нізащо не здогадається, хто ж все-таки здійснив злочин - інтригу майстерно закручено за всіма правилами детективного жанру.

Гііффін, Е. Усе, чого ми бажали – Харків : Віват, 2019. – 320 с.

Невеличке містечко Нешвіль сколихнув гучний скандал, у центрі якого опинилася дочка місцевого теслі Лайла та син успішного бізнесмена Фінч. Одна компрометуюча світлина, яку розповсюдили швидше, ніж новини про пожежу, назавжди змінила життя двох родин.

Духовни, Д. Міс Підземка. – Київ : Вид. група КМ-БУКС, 2019. – 312 с.

Емер – просто жінка, яка живе в Нью-Йорку, їздить підземкою, купує морозиво у крамничці на розі, хоче видати власну книгу і живе з хлопцем Коном. Але чи ії життєвий шлях – єдиний з можливих? Черпаючи натхнення з ірландського епосу про Емер та Кухуліна і залучаючи міфологічних персонажів з усього світу, темне фентезі Девіда Духовни пропонує містичну подорож паралельними шляхами часу та кохання.

Мельниченко, Є. І засяє сонце. Київ.: Український пріоритет, 2018. – 208 с.

«І засяє сонце» - новий сатиричний роман Єлизавети Мельниченко. Книга створює зубасту пародію на олігархічне сьогодення і одночасно розвертає читача до минувшини і тих простих істин, що властителі – лишень тимчасові фігури. У книзі Єлизавета Мельниченко пропонує своє авторське продовження відомого твору Івана Франка «Захар Беркут», переміщує мольєрівського «Мещанина-шляхтича» в наші дні, а також надає читачу можливість трішечки заглянути у майбуття нашої нашої держави.

Правий, П. День Сонцекресу. – Київ : Кондор, 2019. – 308 с. 

У самісінькому вирі війни, посеред Степу напередодні Дня Сонцекресу перетинаються долі двох воїнів, яки походять з різних епох – сотенного дружини Святослава Хороброго і українського морського піхотинця, що воює на Донбасі. Обидва шукають найвищої справедливості – священного права на помсту.Але яку ціну доведеться заплатити за це право?

Річмонд, М. Шлюбний договір. – Харків :Фабула, 2019. – 496 с. 

Вона – Еліс, молодий юрист, яка подає великі надії. Він - Джейк, успішний психотерапевт. Разом вони чудова закохана пара, попереду у якої блискуче майбутнє. Та одного дня вони бездумно підписують один договір, і життя летить шкереберть.

Славінська, І. Мої запасні життя. – Львів :Видавництво Старого Лева, 2019. – 152 с. 

«Мої запасні життя» - дебют Ірини Славінської в есеїстиці. Ця книжка клаптикова ковдра, зібрана зі спогадів та міркувань.

Щирба, О. Ілюзії великого міста. – Київ : Саміт-книга, 2018. – 272 с.
Нвер – типовий мажор, представник золотої молоді, мешкає в розкішному будинку за містом, веде бурхливе й безтурботне життя. Водночас він ненавидить усіх, хто належить до інших соціальних прошарків. Назар – хлопець, чиє життя минає в старій хрущовці, ще й в інвалідному візку. Що поєднає історії цих двох різних людей?

«Агата Крісті – Королева детективу»

 (до 130 років від дня народження)

15 вересня 1890 року народилася Агата Крісті - видатна англійська письменниця детективного жанру, яка досягла міжнародної популярності, як драматург. Її книги видані тиражем більне ніж 2 мільярди екземплярів і перекладені на 103 мови. Твори Агати Крісті не втрачають популярності і сьогодні, її детективами зачитується не одне покоління, а безперервна трансляція серіалів про Пуаро та міс Марпл доводять, що блискуче описана таємниця вбивства ніколи не старіє.

Цікаві факти з життя видатної письменниці:

•    У свої ранні роки, Крісті не ходила до школи, але отримала освіту вдома завдяки матері та різним гувернанткам.

Агата Крісті в дитинстві

• Свою першу книгу написала через виклик, котрий кинула їй сестра Медж.
• В підлітковому віці намагалась стати класичним музикантом, але занадто нервувала під час виступів на публіці. 
• У віці 26 років зналася на отрутах, працювала помічницею медсестри, і отримала доступ до великої кількості токсинів. Ці знання використовувала у написанні своїх романів.

Агата Крісті у 22 роки, 1912 р.

• Вона вийшла заміж за свого першого чоловіка Арчібальда Крісті в 1914 році, але шлюб був нещасливим. Вона зникла в 1926 році. Її знайшли тільки через десять днів. Вона жила під чужим ім'ям в спа-готелі в Harrogate.
• Крісті не вживала алкоголь та не палила. Вона безуспішно змушувала себе полюбити сигарети, викурюючи одну після обіду кожного дня впродовж шести місяців, але безрезультатно. 
• Впродовж усього життя Крісті цікавилась археологією. Свого другого чоловіка Макса Маллоуена вона зустріла під час розкопок в Урі. Вони одружились в 1930 році, цей шлюб завжди був щасливий і тривав до смерті Крісті в 1976 році. 
• Образ Міс Марпл запозичений в її бабусі по материнській лінії. 
•  Впродовж всього життя мала багато песиків тому, що дуже їх любила.

Агата Крісті і її собака

• Вона ненавиділа мармеладний пудинг і тарганів, але любила зелений колір і квіти - її улюбленою квіткою була конвалія. 
• Існує троянда, названа на її честь. 
• Агата Крісті була однією із перших людей із Великої Британії, які спробували серфінг. 
• У момент популярності, як детективного автора, вона ще й була популярною письменницею романів про кохання. 
• Агата Крісті стала одним із символів Великобританії, її шедеври є найбільш публікованими після Біблії та творів Шекспіра. 
• У 1972 році Крісті була увічнена у восковій фігурі музею Мадам Тюссо. 
• 12 січня 1976 року, коли вона померла, театри Вест-Енду затемнили свої вогні на цілу годину в пам'ять про неї.

Міжнародний день грамотності

     Людина, яка вміє читати, писати вважає себе грамотною. Але вміння читати – це лише мала частина вміння бути грамотним. І тільки тоді, коли ми здатні використовувати прочитане для своєї користі, для досягнення поставлених цілей, можна вважати себе грамотною людиною! Сьогодні у сучасному світі бути неграмотним стає навіть небезпечно, адже швидкі темпи розвитку новітніх технологій потребують постійно нових знань, без яких ми можемо потрапити в неприємні ситуації. З іншого боку використання техніки призводить до того, що грамотність відходить на другий план, а на перший план виходить зручність. Щоб отримати або передати інформацію в наших гаджетах ми не зважаємо на розділові знаки, а інколи і на орфографічні помилки, бо впевнені, що нас і так зрозуміють. Людина, яка чітко і грамотно вміє висловлювати свою думку і на словах, і на папері, має глибоку повагу в суспільстві. Бути грамотним – обов’язок кожного політика, чиновника, науковця, освітянина – фактично представників усіх професій.

Грамотність –  це ще й те, що відрізняє нас від тварин. 

Нажаль грамотність для багатьох сьогодні ще не до кінця досягнута мета. 

Боротьба з неписьменністю як і раніше залишається завданням величезного масштабу і складності. Сьогодні в світі більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи. 

Довідка: Починаючи з 1966 р. ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб пробудити інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на розповсюдження грамотності – однієї з головних сфер діяльності ЮНЕСКО, починаючи з часів її першої Генеральної конференції в 1946 р. Традиція щорічно відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася у Тегерані у вересні 1965 р. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.

"Сонячна мова живопису"

до 145 років від дня народження українського живописця, педагога, громадського діяча Олександра Олександровича Мурашко

     Виставка картин

Карусель

     

    Олекса́ндр Олекса́ндрович Мура́шко (1875-1919) — видатний український художник живописець, педагог, громадський діяч, який органічно поєднав в своїх творах кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну і реалістичну школу, створивши свій неповторний мистецький стиль.Мурашко віднайшов свою естетику живопису, це цільність природи і людини, які втілилася в яскравій палітрі декоративних фарб. Народжений в Україні, він увібрав у себе багатоголосся її сонячної землі, і творив мистецтво, забарвлене радістю буття. Всією душею Мурашко любив Київ – місто, де він народився і жив: «тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура». 

     Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його Батьківщини - України. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного та провінційного. Талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори стали окрасою найкращих музеїв світу та знаходяться в приватних колекціях.

Дівчина у червоному капелюсі

Зима

Селянська родина

Похорон кошового

Продавці квітів

Праля

Портрет Джоржа, Сонячні плями

Дівчина з таксою

Жінка з настурціями

Вишивала дівчина плащаницю 

Благовіщення

Портрет Тетяни Язєвої

Портрет Маргарити Мурашко

 Автопортрет 1918 р.

Подружжя Олександр та Маргарита Мурашко 1909 р.

.

Пропонуємо до вашої уваги цікаві факти з життя художника: 

-  Хто був його батьком невідомо. Народила його донька священика.

-  Олександра записали на прізвище матері – Крачковський. Лише у 20 років, після того як мати побралася з Олександром Мурашко, відомим на той час іконописцем, майстром іконостасів та різьбярем по дереву, він узяв прізвище свого вітчима. 

- До семи років Олександр Крачковський жив на Чернігівщині неподалік Борзни й виховувався бабусею. Потім матір забрала його до себе в Чернігів, де жила з Мурашком. Той утримував у місті власну майстерню, до роботи в якій почав залучати малого Сашка. 

- У 1887 році Олександр Мурашко отримав замовлення по облаштуванню Володимирського собору, відтак перевіз до Києва родину та майстерню. 

- Сашко Крачковський замалку мріяв стати маляром, видатним художником, вступити до академії мистецтв, алеле вітчим про це не хотів навіть чути. Йому були потрібні працівники в майстерню, тож планував зробити з пасинка іконописця. У Києві хлопчика віддали в духовне училище. Він часто прогулював заняття, почав потай відвідувати Малювальну школу Миколи Мурашка (брата свого вітчима). Водночас із завзяттям допомагав перемальовувати ікони та виконувати будь-яку роботу для Володимирського собору, де якраз працювали Віктор Васнецов та Михайло Врубель. Спостерігаючи за їхньою працею, Сашко остаточно переконався у тому, що попри заборону батьків стане художником. Він утік з дому, жив де доведеться, сильно застудився. Їздив по селах та малював. Примирити батька з сином вдалося Миколі Мурашко та найближчим друзям. 

- Батьки побралися і Сашко узяв прізвище Мурашко, під яким вступив до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Це відбулося зі згоди вітчима. 

-  Протягом 1894 – 1900 років Олександр Мурашко навчався в Академії у Іллі Рєпіна. Під його керівництвом створив перше фундаментальне полотно – дипломну роботу «Похорон кошового», яке було визнане кращим серед студентських робіт. Він отримав золоту медаль і відрядження з перспективою продовження освіти у кращих живописців Німеччини, Італії та Франції. Козацька тематика була однією з улюблених Рєпіна, що і вплинуло на вибір сюжету. Існує припущення, що позував для картини Михайло Старицький.

- Перебуваючи у Парижі, Мурашко захопився роботами художників-імпресіоністів, відтак почав відходити від академічної техніки. Почав поєднувати різні живописні прийоми. Вважається, що саме паризький період був найбільш вдалим у творчій біографії Мурашка. Він проявив себе у жанрах тематичного та портретного живопису.

- Картина «Карусель» принесла йому європейське визнання. На Х Мюнхенській міжнародній виставці (1908 р.) автора нагородили золотою медаллю. 

-  У 1909 році Олександр Мурашко одружився з Маргаритою Крюгер, яка стала його музою та моделлю.

- У 1913 році подружжя відкрило художню студію Олександра Мурашка, яка розташовувалася у хмарочосі Гінзбурга на Інституцькій. 

- У 1917 році у Києві відкрилася Українська Академія мистецтв. Художник доклав чимало зусиль для її створення і став, нарівні із Георгієм Нарбутом, Миколою Бойчуком, братами Кричевськими, одним із її фундаторів.

- 14 червня 1919 року Олександр Мурашко разом із дружиною увечері поверталися додому. До них підійшло троє чоловіків, які забрали художника із собою. Наступного дня його тіло знайшли на сусідній вулиці. Художник загинув на 44 році життя, повний нових ідей і творчих планів. Тодішня ж преса написала, що «був пограбований і забитий бандитами». 

-  Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (дільниця № 20, ряд 14, місце 37). Група авторів надгробного пам'ятника — Р. Гавриленко, М. Хімич, В. Чечіль; керівник цього творчого колективу — М. Стороженко.. 

Завершення Другої світової війни: як це було?

(до 75 років закінчення Другої світовой війни) 

Підписання капітуліяції Японії на лінкорі «Міссурі» 2 вересня 1945 р. За столом - українець Кузьма Дерев'янко

     Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт в історії людства у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. У війні взяло участь понад 60 країн, безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. 

   Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року вторгненням Німеччини до Польщі, і в Європі завершилася 8 травня 1945 року, саме в день керівництво Вермахту підписало акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Але військові дії тривали ще кілька місяців в Азії. Друга світова війна завершилася повністю і остаточно, коли 2 вересня 1945 року в 9:04 на борту американського лінкора "Міссурі" в Токійській затоці міністр закордонних справ Японії Мамору Сігеміцу, начальник Генштабу генерал Йосідзіро Умедзу, верховний головнокомандувач союзних військ генерал армії США Дуглас Макартур, радянський генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко, адмірал флоту Великобританії Брюс Фрейзер та представники інших союзних держав від імені своїх урядів підписали Акт про беззастережну капітуляцію Японії. 

  За результатами війни було створено ООН, де Україна виступила однією із засновниць та сформовано сучасну систему міжнародних відносин. 

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (більше 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі. 

    Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення цієї війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки не тільки для нашої держави, а й для всіх країн світу!