Презентація фотоальбому
Автори:
Надія Василенко-Коровянська (м. Київ) – поет, прозаїк, художник.
Мирон Марецький (с. Поляниця, Івано-Франківської обл., Болехівський р-н) – фотохудожник.
Пропонуємо вашій увазі он-лайн передпрезентацію фотоальбому про мандри з карпатської серії, створеного у чудовому співавторстві мандрівниці-киянки Надії Василенко-Коровянської з карпатським горянином мандрівником-фотохудожником Мироном Марецьким, який має особливе чарівне неповторне бачення світу, і, здається,є невід’ємною частиною тих скель і лісів, водоспадів, рік і гір.
Альбом має умовні розділи:
- "Осінні Львівські оповідки" – про мандрівку до Львова.
- "Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця" – про мандрівку у початок осені у Прикарпатті, про нові неймовірні і містично прекрасні скелі.
- "Мандрівник завжди в дорозі" – про автопереїзд до Ворохти із міні-походами до Гошівського монастиря, Яремчансього водоспаду і Женецького водоспаду Гук; а також – про Ворохту і мальовничу прогулянку до гори Кукул, що знаходиться там неподалік.
Понад 200 світлин та тексти до них допоможуть вам перенестись в неймовірний світ Карпат, які позолотила Осінь!
Приємної подорожі сторінками, милуйтесь-насолоджуйтесь з нами!
Від автора Надії Василенко-Коровянської:
"ЇЇ Величність Доля – панянка цікава і непередбачувана, її витівки вибивають нас зі звичної повсякденності так чи інак, змінюють наше життя і ставлення до подій, що в ньому відбуваються.
Саме Вона складає маршрути, влаштовує зустрічі, а я лише рухаюся за її підказками і дякую, дякую і їй, і тим, хто веде мене шляхами і стежками у непізнане і чарівне, зустрічає і проводжає, допомагає і просто йде поряд.
Вкотре я переконалася, що мрії збуваються, щоправда, не тоді, коли ми на то очікуємо, і не завжди так, як уявляємо, тож, варто продумувати і формулювати свої бажання дуже точно і до дрібниць.
Мандрівка виявилася дуже насиченою і цікавою, не такою вже й тривалою (близько місяця), але з дому я виїжджала у футболці (в кінці вересня), коли сонце не лише сяяло, але й припікало, а поодиноке жовте листя прикрашало ще пишні, густі зелени крони дерев, а поверталася вже у пуховику, проглянувши-проживши захоплюючу яскраву карпатську осінь і перші снігові вистави.
Як ви вже, певне, здогадалися з назви, розповідь буде про три неймовірні місця моїх мрій, з кожним з яких в мене своя окрема історія любові – Львів, Поляниця, Ворохта – три окремі неповторні світи, що назавжди оселилися у моєму серці".
чайна ложечка осені
чайна ложечка осенівхопила чайну ложечку
сонячного різнобарв’я
осені.
дерева стоять сонячні,
вогняні, жовті з вкрапленнями
помаранчевого і червоного.
листочки кружляють,
відриваються,
летя-я-ять,
падають додолу,
туляться одне до одного,
перетворюючись
у барвисті пагорби,
що шурхотять про осінь,
яка збирає валізи,
які шепочуть про зиму,
що на порозі тупцює,
і про весну,
що незмінно прийде
за руку з літом...
О-покрове
опадаючих буків...
Осінні Львівські оповідки
Осінні Львівські оповідки
Осінні Львівські оповідки
Осінні Львівські оповідки
модрина
вона напевне
наче та малесенька
модрина
що палає
у темно-зеленому лісі
могутніх смерек
догоряючи разом
з останнім осіннім
Сонцем
вогняним і крихким
вбранням
осипаючись
долу
засинаючи
відмираючи
в холод
на всю білосніжну зиму
щоб відродитись
від першого теплого
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»променю
навесні
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
лоша
виходиш надвір,
йдеш вздовж плота,
і раптом помічаєш
прямо за сусідським плотом
оту саму конячку з лошам.
мама спокійно собі пасеться,
зануривши ніс у отаву,
а мале теж помічає мене,
вибігає назустріч,
зупиняється,
дивиться одним очком,
тоді другим,
підстрибує, ірже радісно
і несеться прямо до мене вскач,
так само раптово зупиняється
і біжить вже вздовж плота,
і навколо мами, і знову до мене…
смішні пухнасті, як вата,
хвостик і грива стирчать догори –
кумедне-кумедне,
довірливе, гарне, радісне дитя.
і хочеш-не-хочеш
вже й сам заряджаєшся
його дитячою нестримною
легкою радістю Життя.
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
«Десь у Карпатах або Поляниця і Осінь-лисиця»
стоншуюся
стоншуюся...
тонша і тонша
перетинка між світами
відчуваю перебіг життя
пере-про-тікання
наче пісок
у піщаному годиннику
через тонку цяточку
з-в
витікає-тече воно
вислизаючи в інші світи
не закінчуючись
але продовжуючись
перетинка між світами
тонша і тонша
слухаю шерех піску
і каміння
між світами...
стоншуюся...
Мандрівник завжди в дорозі
Мандрівник завжди в дорозі
Мандрівник завжди в дорозі
Мандрівник завжди в дорозі
ми є ми – як два сонця
ні, як одне-єдине
бо ми є –
відображення
одне одного
продовження
одне одного
світло й тінь
ранок і вечір
день і ніч
небо і земля
вода і вогонь
але...
ми є нероздільні
ми є єдині
ми єдність
протилежностей
жінка і чоловік
єдина сутність
ми є життя
ми є любов
ми є
назавжди разом
Горами понад Ворохтою
Горами понад Ворохтою
букова гілочка
я букова гілочка
вітер осінній
зірвав усе листя
туман обіймає
вмиває росою
тремчу
завмираю
росту
плекаю бруньки
до тепла
до весни
свого серця
я букова гілочка
знову в весні
зацвіту
Горами понад Ворохтою
Спадщина віадук
білий аркуш
коли закінчаться
в усіх віртуальних сховках
усі мої туристичні світлини
відійде осінь в потойбіччя
впаде додолу
останній лист сухий
що лютий вітер його зірве
перед тим
як жбурнути мені в обличчя
жменю снігу колючого
сповіщаючи
про початок зими –
еру криги
землю встеляючи
білим аркушем
для нового початку
для нової історії
про кохання...
мовляв
малюй-пиши...
Немає коментарів:
Дописати коментар