понеділок, 8 грудня 2014 р.

"Встань, Тарасе, подивися..."

 Завершується ювілейний рік вшанування 200-ліття Тараса Шевченка в Україні. Нелегким він видався для нашої держави. Багато пророчих Тарасових слів справдилося, багато написаного ним є дуже актуальне сьогодні, і багато всього ще в нас попереду...
Початок шанування Кобзаря в нашій бібліотеці був знаковим і символічним, - перший захід проходив в тривожні січневі дні, коли палав Майдан, а в нас відбувалась презентація видання «Шевченкіана Михайла Гаврилка» та зустріч з його автором істориком Романом Ковалем.
Відтоді, щомісяця проводились заходи присвячені Тарасу Шевченку, - культурологічні лекції, музичні вечори, літературні читання, відео перегляди, презентації книг, - багато чого відбулося…
 Під завісу Шевченківського року, в бібліотеці з концертною програмою "Тече вода..." виступала солістка оперної студії, артистка Світлана Клочкова – Коваленко. 
Співала пані Світлана так, що "мурашки по шкірі", -  "Три шляхи широкії докупи зійшлися", а сини із війни додому не вертаються, й "Тече вода в синє море", а ми і досі шукаємо свою долю; а безсмертне "Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою" стало апогеєм сьогоднішній боротьбі за нашу Незалежність...
Добірні музичні твори і сильний, потужний, академічний голос виконавиці, майстерне акомпанування концертмейстера Анастасії Буряк та імпровізовані вкраплення власної, у Шевченковому дусі стилізованої, поезії користувача бібліотеки Ігоря Брукви зробили свою справу, - глядачі й слухачі були вражені й зачаровані. По закінченні концерту лунали слова «вечір такий, що і до філармонії ходити не треба».
І хоч ми цього спеціально не планували, та оте символічне завершення Шевченківського року теж стало знаковим -  концерт відбувся 7 грудня, в день св. Катерини, яка в творах Шевченка, та й взагалі у українській традиційній культурі уособлювала жіночу долю. Сьогодні українська жінка - уособлення миру, нас сотні тисяч тисяч патріоток, наші сини, чоловіки, брати борються  за волю нашої держави, а ми кожна своїми справами, як от пані Світлана піснею, пишемо історію новітньої України.
 














Немає коментарів:

Дописати коментар