"МИСТЕЦТВО ПОЗА КОРДОНАМИ"

Відкриття міжнародної виставки японського мистецтва

З 31 жовтня по 13 листопада в нашій виставковій залі пануватиме мистецтво ЯПОНІЇ! Країни, де сходить сонце, країни з дуже давніми й непорушними традиціями. Її мистецтво сповнене романтики! Воно вражає!

18 років поспіль в Японії проходить конкурс під назвою «Мистецтво поза кордонами» - конкурс, який присвячений мистецтву сумі-е.

Президент і директор конкурсу Тоон Кобаящі та Харумі Тоосей Кобаящі - досвідчені майстри та вчителі сумі-е. Вони вважають своєю почесною місією об’єднувати цей світ через мистецтво. Цьогоріч конкурс охопив понад 22 країни. До міжнародної події долучилась вперше і Україна.

У січні 2021 року в Національній галереї в Токіо, на Міжнародній виставці-конкурсі, Україну представила Арт-студія художниці Ніни Бутєвої.

Серед 460 учасників вчителі сумі-е відмітили твори Ніни Бутєвої (Міжнародна премія за досконалість), Сергія Недоступа (Міжнародна почесна нагорода), Наталію Саклакову , Юлію Русакову, Ольгу Шулік (Нагороди-відзнаки).

В Україні вперше у 2021 році ця виставка з конкурсними роботами демонструвалася в місті Бердянськ. Вдруге в місті Києві, і саме бібліотеці ім. М. Реріха випала честь відкривати та презентувати її.

У виставковій залі бібліотеки представлені роботи 15 митців з Японії, Іспанії, Малайзії, Узбекистану, України. Це живопис сумі-е, картини написані олійними фарбами, свитки з каліграфією, кераміка, мистецтво ікебани.

Учасники виставки:

Tohun Kobayashi - Японія, президент виставки

Harumi Tohsei Kobayashi - Японія, директор виставки

Бутєва Нiна - співорганізатор, художниця, засновник арт-студії

Rebeca Roca Pritchard - Іспания

Vivien Lim Hui Tong - Малайзія

Gayana Matevosyan - Узбекистан

Антонiна Горбач - Україна

Коломоєць Юлія - Україна

Недбаєвська Стелла - Україна

Русакова Юліана - Україна

Саклакова Наталія - Україна

Щербань Наталія- Україна

Недоступ Сергій- Україна

Степаненко Світлана- Україна

Шулiк Ольга - Україна

До цієї виставки долучилися і київські митці. Недбаєвська Стелла – професійна мисткиня-керамістка з досвідом роботи 30 років. Викладачка китайської каліграфії Всеукраїнської асоціації традицій та культури Китаю представила картини та свитки з китайською каліграфією та японські чайні чаші тяван.

Мистецтво ікебани представили асистентка професора ікебани, викладачка школи «Ікенобо» Олена Капранова та Щербань Наталія – викладачка японської мови в Київському лінгвістичному університеті, майстриня школи «Ікенобо». Вони представили свої композиції з живих квітів та розповіли про особливості створення ікебани.

Привітати учасників з відкриттям виставки завітала координаторка проектів Громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» Чермошенцева Ірена. Вона розповіла про співпрацю та взаємодію їх організації з Федерацією японських жінок. Пані Ірена відмітила високий професіоналізм робіт учасників виставки та підкреслила, що японська культура багатогранна, вона ґрунтується на традиціях і дбайливому до них відношенні. А головне, що японська культура не втратила своєї ідентичності!

Кожний учасник виставки отримав грамоти від ЦБС Соломянського району м. Києва за участь у виставці.

Музичним дарунком для учасників та гостей виставки став виступ Заслуженої артистки України Марії Ліпінської, китайської студентки Го Дцизінь Національної академії України ім. П. І. Чайковського (концертмейстер Марія Каляпіна), піаністки Людмили Руднєвої.

Приємною несподіванкою наприкінці заходу став виступ журналістки, письменниці Аліни Третяк, яка прийшла як глядач та поціновував мистецтва Японії. Мистецтво ікебани вона порівняла з квітковою хореографією!

А живопис сумі-е, свитки з каліграфією, кераміка так її вразили, що поезія народилася експромтом.

Сумі-е і вже душа цвіте!

І білого орла зорить крилатість

І кожен штрих з туману радість значить,

Душа до неба тягнеться, росте.

Павич цвіте у фарбах , мов букет

І кішечки цікавий силует.

Троянди рожевіють крізь серпанок

Із сірості пробуджується ранок!

Ось на папері тушшю мов дощем

Мазки, мазки на аркуш налетіли,

І проявляється портрет на світ цей білий

І крізь очі викликає серця щем.

Живопис цей не терпить помилок,

Тут як в житті - не виправити ,що скоїв.

Чи жито жав, чи прагнув до зірок,

Що написав- залишиться з тобою.

Написане так швидко висиха,

І аркуш рисовий вбира лиш саму сутність,

Країни хризантемної могутність

Мистецтво, що віками не згаса!

 

Всесвітній тиждень медійної та інформаційної грамотності

Інформування

☝У сучасному світі люди мають більше доступу до інформації, ніж будь-коли раніше. Це дає як нові можливості, так і створює нові загрози. Тому однією з ключових навичок сучасної людини має стати критичне мислення. Нам часто важко зорієнтуватися і зрозуміти де правдива інформація, а де така, яка просто маніпулює нами і може нашкодити. Для того, щоб цього не сталося пропонуємо корисні поради для всіх, хто прагне зробити медіа грамотність своєю життєвою навичкою.

☝ Будь-яка інформація повинна мати надійне першоджерело, якому можна вірити.

☝Як правило, фейки подають з анонімними джерелами або взагалі, без покликань, на них купляються й активно поширюють у різноманітних ЗМІ, при створенні фейків можуть використовувати фото- та відеоредактори. Це дуже хитра індустрія. На щастя, у нас існують фактчекери (StopFake, VoxCheck, FactCheck, По той бік новин), які відстежують і спростовують фейки. Якщо вони не бачать фейковість, то це або правда, або фейк-термінатор.

☝Медіа іноді грішать неналежним рівнем експертів. Питають у людей із дуже низькою кваліфікацією та слабкою дотичністю до теми. Ще у нас чомусь завжди висока довіра до закордонних експертів, що іноді аж ніяк не виправдана. Ім’я будь-якого експерта можна і варто погуглити, довідатися про рівень професіоналізму, а уже потім серйозно сприймати його висловлювання.

☝Клікбейт, тобто заголовки-наживки, прагнуть затягнути на сторінку. Вони спекулюють на жазі до сенсацій, емоціях, надзвичайних ситуаціях. Коли зайдеш за таким заголовком, там може виявитися не настільки цікаво.

☝Замовні матеріали або ж так звана джинса, на жаль, нерідко трапляються у ЗМІ. Як правило, їх легко помітити за цілком ідеальним змальовуванням героїв. За правилами, проплачені матеріали треба маркувати спеціальною плашкою, на кшталт «реклама», «спецпроєкт» тощо, але це не завжди роблять.

☝В будь-якій інформації потрібно оперувати тільки доказом.

☝Якщо медіа авторитетне (довго перебуває на ринку, славиться надійною інформацією, оперує тільки перевіреними фактами, не зловживає емоціями та привертанням уваги за всяку ціну), то більша ймовірність, що там подають якісну інформацію, хоча від помилок ніхто не застрахований, і про це варто пам’ятати.

Пропонуємо Інтернет- ресурси, які стануть вам у нагоді:

Офіційна сторінка /сайт/ Всесвітнього тижня медійної та інформаційної грамотності

Національна онлайн-платформа з цифрової грамотності «Дія»

Національний проєкт з медіаграмотності «Фільтр»

Сайт Міністерства та Комітету цифрової трансформації України

Сайт Громадської організації «Детектор медіа» (створеної для підвищення медіаграмотності українського суспільства та протидії дезінформації та пропаганді)

MediaSapiens — проєкт громадської організації «Детектор медіа»

Онлайн-курс «Новинна грамотність»

Як не стати овочем – Курс інформаційної гігієни

Словник термінів з онлайн-безпеки

Що ми знаємо про вегетаріанство?

Вікторина до Всесвітнього дня вегетаріанства

Всесвітній день вегетаріанства щорічно відзначається 1 жовтня. Його було засновано Північноамериканським вегетаріанським суспільством у 1977 році за підтримки Міжнародного вегетаріанського союзу. Метою заходів, що проводяться в цей день, є інформування людей про переваги такого способу життя з точки зору екології, здоров'я, етики та просування ідеї вегетаріанства у всьому світі.

Що ми знаємо про вегетаріанство? Взагалі суперечка між прихильниками і противниками цього способу життя ведеться дуже давно. У морально-етичному сенсі вегетаріанці виступають проти вбивства невинних тварин заради насичення. Наукові дослідження вегетаріанства дають підстави вважати, що рослинна їжа приносить користь для гарного самопочуття, мозкової діяльності, душевної гармонії. Брак же тваринних білків рекомендується заміщати рослинними.

М'ясоїди ж, навпаки, доводять, що людина за своєю природою – один із найсерйозніших хижаків на планеті, і її раціон для нормальної роботи організму і гарного самопочуття обов'язково повинен включати м'ясо. До цього ж списку додається ще один аргумент – історичні, культурні та релігійні традиції того чи іншого народу.

У сучасному світі вегетаріанство отримало неймовірну популярність, розвивається та видозмінюється. Найбільш затяті його прихильники – вегани – розробили дієту, в якій відмовилися не тільки від м'яса, але і взагалі від усіх продуктів тваринного походження – молока, яєць тощо.

Причини, за якими люди вибирають вегетаріанство, можуть бути різними. Одні женуться за модою, інші прагнуть таким чином ефективно схуднути, треті не їдять м'яса заради здоров'я, а хтось – із етичних і релігійно-духовних міркувань.

 

Бути чи не бути вегетаріанцем кожний вирішує для себе особисто! Але, вибираючи вегетаріанство  як дієту, треба пам'ятати, що це ще й інший світогляд і спосіб життя.

Будьте здоровими!

                                                     

В І К Т О Р И Н А

"Родинні промені"

Художня виставка - Гімн Родинним цінностям

Виставкова зала нашої біблотеки наповнилася неймовірним свілом і теплом від «Родинних променів» родини Соколан! Цю виставку-присвяту батьку Миколі Соколану, який пійшов у засвіти, зініціювала його донька Олена. Саме від батька художника передався хист до малювання дочці, яка з дитинства пам’ятає себе з пензлем та олівцями в руках. Пані Олена закінчила Художню школу, пять років брала приватні уроки з малювання, сім років поспіль їздить на пленери в Карпати. За освітою економіст, займається духовними практиками, йогою, солістка Народної студії індійського танцю «Накшатра».

На виставці представлені роботи Миколи Соколана, на яких зображені природа та архітектура рідного Полтавського краю, міста Лубни. Картини Олени Соколан передають красу та неповторність різних куточків нашої планети від Лубен, Карпат до Вірменії,Іспанії та Африки.

На відкриття виставки привітати Олену Соколан завітали артисти Народної студії індійського танцю "Накшатра": Буренкова Вікторія, Новікова Аліна, Мазурок Яна, Бітюков Всеволод, Савенко Олександра, Дяченко Катерина, Дзюба Ірина, Сурешвар Давід. Артисти продемострували класичні індійські танці, познайомили аудиторію з особливостями культури Індії та національним вбранням.

Це свято творчості стало справжнім Гімном родинним цінностям!

Виставка діє з 19 вересня по 6 жовтня!

Запрошуємо!

"Хотинська битва 1621 року"

Історичний екскурс

“Ой Хотину город славній

На всій землі дуже славний”

(українська пісня з стародавніх рукописів)

Тактика ведення бою козацького війська в Хотинській битві:

https://www.youtube.com/watch?v=nG-YaUf_0p8

Найвідомішою і найбільш важливою історичною подією, яка відбулася під Хотином в XVII столітті, була Хотинська війна 1620-1621 року між турками і поляками, які володіли тоді величезною територією України і у якій вирішальну роль зіграли українські запорозькі козаки на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним.

Гетьмам Петро Конашевич-Сагайдачний

Після поразки польських військ під Цецорою у 1620 році і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї. Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за свою участь у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

Хотинська битва 1621 рок. Картина художника Юліуша Коссака, 1892 р.

Битва під Хотином у 1621 році була однією з найбільших битв у Європі XVII століття. В битві з одного і з другого боку було задіяно більш як 300 тисяч воїнів та велика кількість обслуги. Безперервно грізно гриміли постріли з 300 гармат. Брязкіт списів і шабель, бойові кличі і зойки людей – вся ця страшна пісня війни потрясала очевидців:

 

«Небо палало, повітря затьмарювалось димом, 

земля тремтіла, стогнали ліси, скелі розпадалися на куски».

 

Було завзяття і мужність, був і прихований відчай, але переважували сила духу і усвідомлення необхідності подвигу заради захисту рідної землі. Це робило козаків непереможними.

Сила козаків булла і в тому, що більшість з них добре знали повадки ворога і брали участь в переможних боях. А найголовнішим було те, що козаки захищали свою землю, їх роль у битві під стінами Хотинської фортеці була основна. Поляки вважали, що саме на їх споконвічні землі турки не підуть, тому були у них у війську слабкодухі, були й дезертири. А козаки так і залишались монолітом, були дуже згуртовані, не піддавались на пропозиції турків (кожному зрадникові турки давали 50 злотих).

У безкінечних атаках на козаків турки розбивались об їх згуртованість і майстерність бою під керівництвом талановитого полководця Петра Сагайдачного. Турецькі гармати стріляли безперестанку, але не влучно. За земляними валами козакам було безпечно. Петро Сагайдачний застосовував таку тактику: активна оборона вдень і нищівні атаки вночі. Дарма потім недруги сичали, що козаки ради наживи йшли в нічні атаки у табір турків. Так, після таких атак козаки повертались з багатою здобиччю, знищивши багато ворогів. Але захоплена їжа, одяг, гармати давали козакам сили для продовження боротьби, адже битва тривала 37 днів.

Художник Ю. Брандт "Повернення козаків з походу"

Козаки йшли на цю битву з благословення православного патріарха Феофана, який кликав їх покласти голови, захищаючи християн від бусурманів. В середовищі козаків, які огрубіли в походах і кривавих битвах, панувала глибока повага до Бога, як до вищої справедливості і добра. На битву козаки йшли, як на святкову службу Божу, ніколи не пиячили під час битви, а тільки вже після перемоги справляли тризну по померлих мучениках за народ і віру. Козаки під час бою зрадників, порушників дисципліни, пияків страчували. Святково вдягаючись на козацьку Раду, на бенкет, козаки в основній масі під час бойових дій підкреслювали свою бідність, показуючи, що на смертну криваву боротьбу з ворогами українського народу вони йдуть доведені до відчаю.

Внаслідок битви османські втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і османсько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.

Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Гусарія Речі Посполитої не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві відіграли піхота та артилерія.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення.

Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, прославила запорожців і їхнього гетьмана Петра Сагайдачного, авторитет якого як полководця значно зріс. Хотинська битва справила сильне враження на всі народи і знайшла живий відголос у літературі. Пісні про героїв цієї битви співав український народ, польські поети складали поеми. Навіть на далеких берегах Адріатики про подвиг українських і польських воїнів писав хорватський поет Іван Гундулич, скрізь переписувалися щоденники учасників війни. Польський поет Вацлав Потоцький написав поему про Хотинську війну, а український письменник Осип Маковей – повість “Ярошенко”. Про ті події згадує Зінаїда Тулуб у своєму історичному романі “Людолови”. Іван Франко про значення Хотинської перемоги писав, що Туреччина, потерпівши поразку під Хотином в 1621 році, почала хилитися із зеніту своєї величі і слави.

В серії "Історія України в романах" видана книга Юрія Сороки "Хотин"

Зміст роману: Рік 1621 від Різдва Христового. Османська імперія вже пережила пік своєї могутності, однак усе ще агресивно позирає на захід, намагаючись поширити свій вплив на Річ Посполиту. Цього разу на шляху армії султана Османа ІІ опинилась Україна. У центрі подій роману Юрія Сороки «Хотин» троє запорізьких козаків: Микита Непийпиво, Максим Горбоніс і Андрій Кульбаба, які в складі об’єднаного козацькопольського війська протистоять експансії войовничого Сходу, а також чарівна пані Юстися. На сторінках роману читача очікує дим бойовищ, непохитна воля, міцна дружба і романтичне кохання.

Пам'ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному біля Хотинської фортеці

Минуле Хотину – це сторінки героїчної історії нашого народу, сторінки його боротьби проти поневолювачів за соціальне і національне визволення. Тож не дивно, що така «натура» вабить кінематографістів. Особливо полюбив Хотинську фортецю режисер Сергій Тарасов. Попри суттєві архітектурні відмінності, режисер відтворював тут «стару добру Англію» у стрічках «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Стріли Робін Гуда» та «Чорну стрілу». Тут знімалися картини «Гадюка», «На війні як на війні», «Захар Беркут», «Русалонька», «Д’Артаньян і три мушкетери», «Хотин», «Ясса», «Богдан-Зіновій Хмельницький» тощо. Картин, що зображають битви під Хотином, існує безліч. Одна з них належить художникові О. Климку - «Бій запорозьких козаків з турками під Хотином у 1621 році».

За матеріалами джерел:

http://repository.vsau.org/getfile.php/2959.pdf

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%A5%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC_(1621)

"Нескорені війною"

Цей день в історії!

29 серпня - День вшанування памяті захисників України

У відеоролику представлені книги військової тематики з фонду бібліотеки та використана пісня «Іловайська самота» (слова Олени Іськової-Миклащук, музика та виконання Вячеслава Купрієнка).: 

https://www.youtube.com/watch?v=usW4QwHNclU

День пам'яті захисників України відзначають щороко 29 серпня. Він приурочений пам'яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року No 621.

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Тож символікою цього дня є квітка соняшника. 29 серпня українці доповнюють свій одяг його квіткою, який є символом пам’яті захисників України. За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.

Від 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Кримського півострова, учасники Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Українські воїни та добровольці зруйнували міф про непереможність російської армії. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв — чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на Сході.

За матеріалами:

https://iraq.mfa.gov.ua/news/vidznachennya-dnya-pamyati-zahisnikiv-ukrayini