середа, 15 квітня 2020 р.

Пакт Реріха – Червоний Хрест Культури!

День в історії


Що таке культура? Навіть серед людей добре освічених знайдуться лише одиниці, які зможуть дати відповідь на це питання. Великий художник, видатний вчений, відомий мандрівник , громадський діяч Микола Костянтинович Реріх так визначав Культуру:

«Культура є шанування Світла. Культура є любов до людини. Культура є пахкотіння, поєднання життя і краси. Культура є синтез піднесених і витончених досягнень. Культура є зброя Світла. Культура є порятунок. Культура є двигун. Культура є серце. Якщо зберемо всі визначення Культури, ми знайдемо синтез дієвого Блага, вогнище освіти і творчої Краси» 
Такі важливі речі, глибокі питання час від часу ставило собі Людство, а чи так злагоджено, з повною самовіддачею, на захисті кожного культурного явища було…

15 квітня особливий день для історії та шанування. В цей день1935 року у  Вашингтоні представники 21 країни на чолі з президентом США Франкліном Делано Рузвельтом підписали Міжнародний До­говір про охорону художніх і наукових уста­нов та історичних пам’яток, відомий відтоді як Пакт Реріха — за ім’ям всесвіт­ньовідомого художника, вченого, мандрівника та громадського діяча М.К. Реріха. Минуло 85років від дня прийняття одного з ключових документів в історії правового захисту культурних цінностей.

Будь-яке земне явище, його суть, його вплив на буття людства визначається взаємодією в його просторі духу і матерії. Людство існує в двох формах буття — культура і цивілізація. Обидва ці явища охоплюють всі прояви її життя, і за їх межами вже нічого немає. Двокрила структура існування людства вимагає глибокого розуміння цього феномена і суворого дотримання необхідної гармонії між крилами еволюційного польоту самого людства. У 1929 році Микола Костянтинович розробив проєкт спеціального Пакту з охорони культурних цінностей під час воєн і цивільних міжусобиць. Його починання було підтримано в найширших колах світової громадськості. Ідею художника вітали Р.Роллан, Б.Шоу, Р.Тагор, А. Ейнштейн, Г.Уеллс. У тому ж році був опублікований повний текст проєкту Пакту з супровідним зверненням Родини Реріхів до урядів і народів усіх країн. Перший і другий параграфи Пакту говорили: «Освітні, художні і наукові установи, науковімісії, персонал, майно і колекції таких установ і місій будуть вважатися нейтральними і як такі будуть підлягати заступництву». Разом з Пактом Микола Костянтинович Реріх запропонував і спеціальний прапор – «Прапор Миру», який необхідно було встановлювати на об'єкти, що підлягають охороні. Прапор – біле полотнище з червоною окружністю і вписаними в неї трьома червоними колами. Цей знак символізує минуле, сьогодення і майбутнє, замкнуті воєдино окружністю вічністю.
«Має величезну старовину і зустрічається у всьому світі, тому не може бути обмежений будь-якиою сектою, релігією або традицією, бо він представляє еволюцію свідомості у всіх її фазах»- так згадує Микола Костянтинович Реріх про «Знамено Миру».

Україна має свою глибинну історію, яка стосується Пакту Реріха і співтворчості Реріха з українськими культурними діячами та подіями , які відбувалися в ті нелегкі часи. Доба Київської Русі давала Реріху не тільки натхнення для живописної творчості впродовж життя, а й склала підґрунтя його концепції Культури. 

Чутки про зруйнування Київських святинь досягають Реріхів в Маньчжурії, Китаї та Індії. Доля Софії Київської, Печерської та Почаївської Лавр, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Кирилівської церкви, інших видатних пам'яток культури світового значення глибоко непокоїть Реріхів. Можливо, тільки Реріх розумів справжню метаісторичну суть духовних магнітів «Матері городов Руських». 

МиколаРеріх пише статті: «Київ»[7], «Софійський собор»[10], «Нерушима стіна»[5], «Русь»[11], «Слов’яни»[12] і багато інших, повторюючи ті самі сюжети, які розробив до Першої Світової війни, з закликами захистити київські святині як загальнолюдські цінності, як магніти виживання майбутнього. Листки із його закликами розлітаються по всьом усвіті. 

В різні кінці світу до найвищих організацій розсилаються листи обурення та стурбованості і засудження. Включаються всі дипломатичні, наукові і культурні канали, чисельні реріхівські організації, комітети Пакту Реріха, статті, виступи, особисті зв'язки. Родина Реріхів рятувала духовні твердині Русі, усвідомлюючи їхню енергетичну суть як магнітів. 

Мало хтознає, що Софію Київську не чудом було врятовано, а ціною великих зусиль саме Реріха. Він просив Ромена Ролана особисто попередити Сталіна – не руйнувати Софію Київську. «Нерушима Стіна» залишилася непорушною завдячуючи непорушності Реріхівського слова. Але, на жаль, більшу частину духовних святинь врятувати не вдалося. «Єдність у різноманітності» – ця програмна концепція Культури є наріжним каменем Пакту Реріха і майбутнього співіснування народів на землі. Виховне значення Пакту Реріха важко переоцінити. Для України Пакт має надзвичайно важливе значення сьогодні, коли нехтуються права її існування як держави, народу як нації, людини як носія унікальних традицій і неповторної культури. 
М.К. Реріх з особливою творчою програмою розпочав дослідницьку та охоронну діяльність на території України з кінця ХІХ і початку ХХ століття, вважаючи, що для майбутнього матимуть велике значення відкриті і ще невідкриті скарби землі: «Із давніх прекрасних каменів складемо Грядуще!». 

Україна сьогодні стоїть на шляху самовизначення національного духу. Всі труднощі цього шляху як найкраще допоможе здолати нове енергетичне мислення і реріхівська концепція Культури. Слід зазначити, що Україна знає Реріхів, їхній внесок у світову культуру, культуру нашого народу. Міжнародна громадська організація «Українське Реріхівське товариство» за 25 років офіційної діяльності реалізувало низку проектів стосовно вивчення взаємозв’язків Реріхів з Україною. Як уже згадувалося, вперше Україна святкувала ювілеї Реріхів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 1994 р. № 184 «Про відзначення ювілеїв М.К.Реріха і С.М.Реріха". Тоді серед країн співдружності Україна була першою, яка прийняла таку постанову. 
Спільне відзначення ювілею Тараса Шевченка та Миколи Реріха в 2014 році було б також гідною шаною України Полум’яним Борцям за Культуру. 

Тільки протистояння людей, які розуміють, що таке культура, краса і культурна спадщина, дасть можливість зберегти безцінний скарб планети і в цілому нашої країни зокрема.

Без минулого немає майбутнього, стверджував М.К. Реріх. Руйнуючи минуле, його культурні і історичніпа м’ятки, знищуючи їхню енергетику, ми знищуємо своє майбутнє.

Більш детально ознайомитися з цією темою можна за посиланням:
http://lib.icr.su/node/850
http://www.icr.su/rus/conferencies/2010/video.php

Матеріали надано членом правління МГО "Українське Реріхівське товариство" ОленоюСоколан (Павлюк).







Немає коментарів:

Дописати коментар