Вічна музика Бориса Лятошинського

До дня пам’яті видатного українського композитора 

Борис Миколайович Лятошинський – видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, музично-громадський діяч, один із найбільших новаторів ХХ сторіччя, народився 3 січня 1895 року в Житомирі в родині професора гімназії. Перші уроки фортепіанної гри брав у матері, яка була хорошою співачкою. У 1913 році закінчив житомирську гімназію, після чого вступив на юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Готуючись до вступу в консерваторію брав приватні уроки у Р. Глієра. З 1914-го по 1919-й роки навчався в нього в Київській консерваторії у класі композиції, а 1917-го вже виступив як диригент, виконуючи другу частину власної Першої симфонії на прилюдному концерті в Києві. З 1935-го року він стає професором Київської (1935-1938), а в 1941-1944-му роках Московської консерваторії. В роки війни, з 1941-го по 1944-й, працював в евакуації у Саратові (Росія), де викладацьку роботу в консерваторії поєднував з працею на радіостанції ім. Т.Г. Шевченка, яка транслювала свої передачі для жителів і партизанів окупованої території України. 

Центральним твором Лятошинського першої половини 40-х років став «Український квінтет» – це зразок заглиблення композитора в трагічні переживання і настрої, що пов’язуються з війною. Але це не трагедія приреченості тому, що композитор створив сильні, надзвичайно емоціональні образи, де перемогу здобувають світлі й урочисті образи над темними і трагічними."Український квінтет" Лятошинського – серйозна музика, яку потрібно слухати уважно і вдумливо!  За цей твір Б. Лятошинському було присуджено Державну премію. На початку 1945-го у зв'язку з 50-річчям композиторові присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, він був також нагороджений медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». 

У своїй педагогічній діяльності Лятошинський виховав не одне покоління українських композиторів. Школа Лятошинського – це передусім виявлення індивідуальності, повага до іншої думки, свобода пошуку. Тому настільки несхожі один на одного у своїй творчості його учні – І. Белза, Р. Верещагін, Л. Грабовський, Леся Дичко, І. Карабиць, К. Караєв, М. Полоз, В. Сильвестров, Є. Станкович, Г. Таранов, І. Шамо, Ю. Щуровський та ін. 

Борис Лятошинський – автор двох опер («Золотий обруч» і «Щорс»), п’яти симфоній, оркестрових сюїт, увертюр, поем, кантат, музики до кінофільмів та драматичних вистав, численних камерно-інструментальних ансамблів, сонат, інструментальних п’єс, хорових і вокальних творів, обробок народних пісень, авторських інструментувань творів інших композиторів, зокрема опери М. Лисенка «Тарас Бульба» (разом з Л. Ревуцьким), скрипкового концерту та опери «Шах-Сенем» Р. Глієра. 

Помер композитор 15-го квітня 1968 року в Києві, де й похований на байковому цвинтарі

 Пам'ять: 

На честь митця у 1994 році українським режисером В'ячеславом Скворцовим створено стрічку «Борис Лятошинський»; 

Ім'я Бориса Лятошинського носить музична школа в Житомирі (в школі відкрито кімнату-музей Б. Лятошинського); 

Ім’ям Лятошинського названі вулиці в Житомирі, Києві, Луцьку; 

Ім'я Лятошинського носить музичне училище у Харкові.